Рішення № 40626886, 24.09.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/3037/13-ц 22-ц/774/1902/К/14

Справа № 212/3037/13-ц Головуючий у 1-й інстанції

Провадження №22ц/774/1902/К/14 Пустовіт О.Г.

Категорія - 27 (IІІ) Доповідач Бондар Я.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.

суддів: Зубакової В.П., Соколан Н.О.

при секретарі: Батуринській В.Б.

за участі: представника позивача Подолінного Романа Георгійовича, представників відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 липня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

В квітня 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - ПАТ "ПриватБанк") звернулось із позовом до ОСОБА_5, про звернення стягнення та уточнивши позовні вимоги просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 14554,67 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 07.05.2013 року складає 116291,83 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виселивши при цьому з неї відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають в ній.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.12.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір № KRT0G40000002459 року, відповідно до якого йому було надано кредит у розмірі 57366,00 грн. зі сплатою 15,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.12.2022 року.

На підставі заяви відповідача від 15.07.2008 року залишок заборгованості за вказаним кредитним договором було переведено з валюти гривня у валюту Долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складає 12334,68 Дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14.04.% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.12.2022 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем і відповідачем ОСОБА_5 20.12.2007 року укладено договір іпотеки №KRT0G40000002459, згідно умов якого відповідач надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру, загальною площею 30,30 кв.м., житловою площею 18,50 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачеві на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 76488 грн. 00 коп.

Відповідач ОСОБА_5 свої зобов'язання перед банком по поверненню кредитних коштів не виконує, чим порушує умови договору кредиту та вимоги діючого законодавства України та у зв'язку із порушенням зобов'язань, станом на 01 травня 2013 року утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 14554,67 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.05.2013 року складає - 116291,83 грн.

В березні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, в якому просив визнати кредитний та іпотечний договори від 20.12.2007 року, укладені між сторонами нікчемними.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 липня 2014 року в задоволенні первісного позову ПАТ «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення відмовлено в повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ПАТ «ПриватБанк» про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними відмовлено в повному обсязі. Судові витрати віднесено на рахунок позивачів.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, в частині відмови в задоволенні зустрічного позову залишити рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_5 в судовому засіданні в суді першої інстанції не заперечував факту порушення ним умов укладеного кредитного договору. Вважає, що ним дотримано передбаченої законодавством процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема на адресу відповідача направлялась вимога щодо погашення кредитної заборгованості в добровільному порядку та попередження, що в іншому випадку банк буде звертатись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. Дана вимоги була проігнорована відповідачем по справі, у зв'язку з чим, банк має вся правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, а також виселення відповідача.

В письмових запереченнях проти апеляційної скарги представники ОСОБА_5, посилаючись на ухвалення оскаржуваного рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, просили відхилити апеляційну скаргу, залишивши рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 липня 2014 року без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.12.2007 року піж позивачем та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір № KRT0G40000002459, відповідно до умов якого йому було надано кредит у розмірі 57366,00 грн. зі сплатою 15,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.12.2022 року.

На підставі заяви відповідача від 15.07.2008 року залишок заборгованості за вказаним кредитним договором було переведено з валюти гривня у валюту Долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складає 12334,68 Дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14.04.% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.12.2022 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем і відповідачем ОСОБА_5 20.12.2007 року укладено договір іпотеки №KRT0G40000002459, згідно умов якого відповідач надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: однокімнатну квартиру, загальною площею 30,30 кв.м., житловою площею 18,50 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачеві на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 76488 грн. 00 коп.

Відповідач ОСОБА_5 свої зобов'язання перед банком по поверненню кредитних коштів не виконує, чим порушує умови договору кредиту та вимоги діючого законодавства України та у зв'язку із порушенням зобов'язань, станом на 01 травня 2013 року утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 14554,67 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.05.2013 року складає - 116291,83 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову ПАТ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції керувався вимогами Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та виходив з того, що дія вказаного закону поширюється на відповідача по справі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

07 червня 2014 року набрав чинності ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014 року.

Відповідно до частини 1 цього Закону визначено, що протягом його дії:

не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм (частина 4).

З матеріалів справи вбачається, що боржнику ОСОБА_5 шляхом конвертації валюти надання кредиту, було переведено валюту кредитування з гривні на долар США та на забезпечення кредитного договору відповідачем було передано в іпотеку однокімнатну квартиру загальною площею 30,30 кв.м, житловою площею 18,50 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та використовується позивачем як місце постійного проживання.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно вимог ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою ст. ст. 9, 109 ЖК України, ст. ст. 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно копії вимоги, 31.01.2013 року (а.с.11) Банком було направлено на адресу відповідача за первісним позовом вимогу про усунення порушень умов кредитного договору, попередження про намір звернути стягнення на предмет іпотеки у разі непогашення боргу та пропозицію добровільно звільнити квартиру, яка є предметом іпотеки. Дану вимогу відповідачем було отримано особисто 02 лютого 2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення (а.с.13).

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 40 ЗУ «Про іпотеку», наявні достатні правові підстави для задоволення вимог ПАТ «ПриватБанк», щодо виселення відповідача із спірної квартири.

Разом з тим у відповідності до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою є достатньою підставою для зняття особи з реєстраційного обліку.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Відтак, колегія суддів вважає помилковим висновок суду, щодо відмови в задоволенні первісних позовних вимог, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткова задоволення позовних вимог.

Однак, зважаючи на набрання 07 червня 2014 року Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ, колегія суддів згідно ст. 217 ЦПК України вважає за необхідне доповнити резолютивну частину заочного рішення, зазначивши, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 17 липня 2014 року в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KRT0G40000002459 від 20.12.2007 року, в розмірі 14554,67 дол. США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.05.2013 року складає 116291,83 грн., яка складається з наступного: 11373,72 дол. США - заборгованість за кредитом; 1406,73 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 165,28 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 285,79 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до договору: 1323,15 дол. США - штраф (процентна складова):

Звернути стягнення на однокімнатну квартиру загальною площею 30.30 кв.м, житловою площею 18.50 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки № KRT0G40000002459 від 20.12.2007 року) Публічним Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки за ціною визначеною договором між сторонами, а у випадку недосягнення такої згоди - за ціною, визначеною в експертному звіті суб'єкта оціночної діяльності.

Виселити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1 з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1656,66 грн.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: