Ухвала суду № 40625624, 16.09.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/11174/13-ц Провадження № 22-ц/772/2668/2014Головуючий в суді першої інстанції Венгрин О. О.Категорія Доповідач Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоІващука В.А.,суддів:Зайцева А.Ю., Якименко М.М.,при секретаріПантелеймоновій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2013 року у справі за поданням Головного державного виконавця Вінницького міського управління юстиції Медяного В.Г. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_6,

у с т а н о в и л а :

у Ленінському відділі ДВС Вінницького міського управління юстиції на виконанні знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа 2-889/10 від 31.01.2011 р. виданого Калинівським районним судом Вінницької області про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_6 на користь ВАТ «ВТБ Банк» 1 184 543 грн. та державного мита 1700 грн., витрат на ІТЗ 120 грн.

Станом на 7 травня 2013 року заборгованість ОСОБА_6 не погашена.

14 травня 2013 року Головний державний виконавець Вінницького міського управління юстиції Медяний В.Г. за погодженням з начальником відділу звернувся з поданням до суду про тимчасове обмеження ОСОБА_6 у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2013 року подання задоволено.

Заборонено ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянці України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований по АДРЕСА_1 виїжджати за межі України до виконання боргових зобов'язань. Виконання ухвали доручено Департаменту охорони державного кордону України та звернено до негайного виконання.

У апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та прийняти ухвалу про відмову у задоволенні подання державного виконавця.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи із наступного.

Згідно з положенням статті 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає зазначене подання, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

У відповідності до положення абзацу 2 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених, зокрема пунктом 5 частини першої цієї статті, якщо зазначений громадянин ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

За правилами пункту 18 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Задовольняючи зазначене подання Головного державного виконавця Вінницького міського управління юстиції Медяного В.Г., суд першої інстанції правильно виходив із того, що подання державного виконавця є обґрунтованим та правильно погодився із доводами подання про необхідність тимчасового обмеження ОСОБА_6 у праві виїзду за межі України.

Як вбачається із матеріалів подання державного виконавця 23 березня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-889/10 виданого 31 січня 2011 року про стягнення солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором 1 184 543, 58 грн. та солідарно судові витрати.

Вбачається, що ОСОБА_6 добровільно та тривалий час не виконує зобов'язань покладених на неї судовим рішенням, про причини невиконання зобов'язань державного виконавця не повідомляє, а тому у державного виконавця та у суду є всі підстави вважати, що ОСОБА_6 як боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильні по суті висновки суду першої інстанції.

Так доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 та її представник не були належним чином повідомлені про розгляд цього питання, а також посилання на те, що суд у порушення вимог закону розглянув подання без участі державного виконавця, не є такими, що дають підстави для обов'язкового скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні подання.

Не можна погодитись також і з доводами про те, що судом не встановлено свідомого ухилення ОСОБА_6 від виконання обов'язків покладених на неї рішенням суду, а тому відсутні підстави для задоволення подання.

Про необхідність виконання зобов'язань, покладених на ОСОБА_6 рішенням суду щодо сплати боргу за кредит їй відомо, проте вона тривалий час не сплачує боргу та не повідомляє державного виконавця про причини невиконання зобов'язання покладеного на неї судом.

Оглянуті апеляційним судом матеріали виконавчого провадження №750/10 не містять жодного звернення ОСОБА_6 про відстрочку від сплати боргу, про поважні причини несплати боргу чи інші звернення пов'язані з неможливістю сплати боргу з поважних причин.

Не вказані поважні причини через які ОСОБА_6 не виконує своїх зобов'язань також і у поданій апеляційній скарзі. Виходячи із зазначеного є підстави вважати, що ОСОБА_6 ухиляється від добросовісного виконання вказаних зобов'язань.

Доводи апеляційної скарги про те, що обмеження у праві виїзду за кордон позбавить ОСОБА_6 можливості поїхати в іншу країну, отримати певні грошові кошти за роботу за кордоном не можна визнати такими, що спростовують правильні висновки суду, оскільки разом із апеляційною скаргою апеляційному суду не надано доказів наявної у ОСОБА_6 роботи за межами України, а тому зазначені посилання щодо роботи за кордоном і погіршення матеріального становища що вплине на обов'язок сплачувати заборгованість є лише припущенням апелянта. Це ж стосується і до посилань апелянта про втрату нею можливості поїхати за межі України на відпочинок та лікування.

Відповідно до правил пункту 1 частини 1 статті 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу додержався вимог закону, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 303, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 314 ч.1 п.4, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: /підпис/ В.А. Іващук

/підпис/ А.Ю. Зайцев

/підпис/ М.М. Якименко

Згідно з оригіналом

Суддя В.А. Іващук