Ухвала суду № 40622926, 23.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2014 року м. Київ К/800/16887/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р.

у справі № 803/1373/13-а

за позовом Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 1» публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «Автоскладальний завод № 1» публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» (далі - позивач, ДП «Автоскладальний завод № 1») звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі - відповідач, Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0001602205 та № 0001612205 від 01.04.2013 р.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р. постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Луцька ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ДП «Автоскладальний завод № 1», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача ДП «Автоскладальний завод № 1» щодо взаємовідносин із ТОВ «Химтрейд» за серпень 2011 року та ТОВ «Інтер-Карго-Транс» за березень 2012 року по січень 2013 року, за результатами якої складено акт від 14.03.2013 р. № 1438/22.5/21752230.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимоги п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 ст.139 ПК України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 півріччя 2012 року на 8000487 грн., а також порушено вимоги п.198.1, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 159847 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.04.2013 р. № 0001612205 про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 800487 грн., та 01.04.2013 р. № 0001602205 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 199808,75 грн., в тому числі за основним платежем - 159847 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 39961,75 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інтер-Карго-Транс» укладено договір на поставку товару № 5-27/11 від 05.01.2011 р.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, сертифікатами відповідності на товари, товарно-транспортними накладними. Оплату придбаного товару підтверджено банківськими виписками.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Інтер-Карго-Транс», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочину, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області відхилити.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов