Ухвала суду № 40622885, 09.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2014 року м. Київ К/800/44990/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Цвіркун Ю. І. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуВільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 рокуу справі№ 0870/11563/12за позовомВільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової службидо Державного підприємства «Сільськогосподарського підприємства Дружелюбківського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 1)»пронадання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.12.2012 року у справі № 0870/11563/12 позов задоволено. Надано дозвіл на погашення суми податкового боргу ДП «Сільськогосподарського підприємства Дружелюбівського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 1)» (код ЄДРПОУ 08680046) за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року апеляційну скаргу ДП «Сільськогосподарського підприємства Дружелюбівського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 1)» задоволено. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.12.2012 року у справі № 0870/11563/12 скасовано. Прийнято нову постанову про відмову в позові.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, зокрема, пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Предметом судового розгляду в даній справі є вжиття податковим органом заходів задля погашення суми податкового боргу відповідача за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі в порядку, встановленому ст. 95 Податкового кодексу України

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наявний у відповідача станом на 28.11.2012 року податковий борг перед бюджетом по податку на додану вартість, який підлягає стягненню у примусовому порядку згідно з постановою Запорізького окружного адміністративного суду у загальній сумі 234 797,11 грн., може бути погашений за рахунок майна платника податків, зазначеного в акті опису активів від 24.04.2012 року № 1675/10/24-042/3 на суму 31 232,00 грн., на які поширюється право податкової застави.

Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з особливості правового статусу майна ДП «Сільськогосподарського підприємства Дружелюбківського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 1)».

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Відповідно до Статуту відповідача, затвердженого наказом Державної пенітенціарної служби від 23.03.2012 року № 171, підприємство проводить свою діяльність відповідно до законодавства України, Господарського кодексу України з урахування особливостей, визначеним кримінально-виконавчим законодавством України, та цього статуту, а майно підприємства є державною власністю, закріплюється за ним на праві оперативного управління і не може бути об'єктом застави. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству України та цьому Статуту. Звернення стягнення на майно Підприємства не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Підприємства установ виконання покарань є казенними підприємствами, які здійснюють некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку для забезпечення професійно-технічного навчання засуджених та залучення їх до праці (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»).

Статтею 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачено, що майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань (ч. 1). Майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об'єктом застави (ч. 3). Підприємства, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, використовують майно в порядку, передбаченому законодавством (ч. 4). Звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається (ч. 5).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відмову в позові, оскільки положення п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, не можуть бути застосовані до відповідача, який є підприємством установи виконання покарань, адже майно підприємства має спеціальний статус, яким заборонено звернення стягнення на нього.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року у справі № 0870/11563/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Ю. І. Цвіркун