Рішення № 40620546, 18.09.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" вересня 2014 р.Справа № 916/2688/14

За позовом: публічного акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ»

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБІНАТ»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

про розірвання договору та зобов'язання повернути приміщення

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Варчук Т.М., довіреність від 03.01.14р.

від третьої особи: Десятова Н.А., довіреність №5 від 08.01.14р.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засідання оголошувалась перерва з 11.09.2014р. до 14 год. 20 хв. 18.09.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, публічне акціонерне товариство «ОДЕСЬКА ТЕЦ», звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «КОМБІНАТ», в якому просить суд:

- розірвати договір оренди б/н від 04.01.1993р. нежитлового приміщення, загальною площею 499,14 кв.м., розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Загубанського (Комітетська) 4/6, укладеного між Одеською теплоелеткроцентралью (правонаступник ПАТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ») та АТЗТ «Комбінат» (правонаступник ТОВ «Комбінат»);

- зобов'язати ТОВ «КОМБІНАТ» негайно повернути нежитлове приміщення загальною площею 499,14 кв.м., розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Загубанського (Комітетська) 4/6 до ПАТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ»

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2014р. позовну заяву (вх.№2734/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

28.08.2014р. позивач звернувся до суду із уточненою позовною заявою (вх.№22425/14), відповідно до якої просить суд розірвати договір оренди б/н від 04.01.1993р. нежитлового приміщення, загальною площею 499,2 кв.м., розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Загубанського (Комітетська) 4/6, укладеного між Одеською теплоелеткроцентралью (правонаступник ПАТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ») та АТЗТ «Комбінат» (правонаступник ТОВ «Комбінат»), зобов'язати ТОВ «КОМБІНАТ» негайно повернути нежитлове приміщення загальною площею 499,2 кв.м., розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Загубанського (Комітетська) 4/6 до ПАТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ», яка судом прийнята до розгляду.

Клопотання відповідача про залучення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (вх.№2-3723/14 від 04.09.2014) судом задоволено, у зв'язку з чим суд ухвалою від 04.09.2014р. залучив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Письмове клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-3723/14 від 04.09.2014р.) судом задоволено, у зв'язку з чим строк розгляду справи було продовжено до 23.09.2014р.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 18.09.2014р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника позивача на розписці про оголошення перерви в судовому засіданні від 11.09.2014р.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у запереченнях (вх.№23616/14 від 11.09.2014р.).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, проте письмову позицію щодо позову не надав.

Згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

04 січня 1993р. між виробничим енергетичним об'єднанням "Одеська теплоелектроцентраль" (правонаступник ПАТ «ОДЕСЬКА ТЕЦ») Орендодавець та АТЗТ «Комбінат» (правонаступник ТОВ «Комбінат») Орендар було укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно умов п.1.1. якого строк оренди встановлюється з 01.01.1993р. до 01.01.2018р.

У відповідності до п.2.1. Договору Орендодавець надає Орендарю приміщення в технічному стані, придатному для експлуатації.

Відповідно до п.2.2. Договору Орендодавець зобов'язаний за свій рахунок та власними силами усуває наслідки аварій та пошкоджень, що сталися не з вини Орендаря.

Зі змісту п.п.3.1., 3.4. Договору Орендар зобов'язаний утримувати приміщення в порядку, передбаченому санітарними, противопожежними правилами та правилами експлуатації встановленого в приміщенні санітарно-технічного та інженерного обладнання. Переобладнання та перепланування приміщення проводиться Орендарем, без порушень несучих конструкцій.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що дострокове розірвання Договору Орендодавцем може мати місце в наступних випадках:

- при погіршенні в результаті дій Орендаря технічного або санітарного стану приміщення;

- при відмові Орендаря від відшкодування витрат Орендодавця з управління та експлуатації приміщення, а також за опалення та комунальні послуги (газ, водопровід, електроенергія). Послуги органів зв'язку, радіокрапку, телефон, телекс, факс та інш. Орендар сплачує самостійно. Орендодавець за ці платежі не несе;

- у разі порушення строків внесення плати більш ніж на місяць;

- у разі повного або часткового руйнування приміщення, вилучення земельної ділянки, на якому збудовано орендоване приміщення;

- за іншими підставами, передбаченими законодавством України.

Дострокове розірвання Договору має місце за згодою сторін або на підставі, передбаченими ЦК України, з відшкодуванням збитків та втраченої вигоди.

Протягом дії договору оренди сторонами було укладено низку додаткових угод до договору, якими було внесено зміни до договору в частині розміру орендної плати.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що відповідно до акту від 02.06.2014р. про обстеження нежитлового приміщення по вул. Комітетській, 4/6, що було надано позивачем відповідачу в оренду встановлено, що в кімнаті №7 за експлікацією при вході в нежитлове приміщення площею 85,7 кв.м. (за технічним паспортом станом на 21.04.1995р.) самовільно збудована стінка, що не зазначена у технічному паспорті, яка розділяє приміщення кімнати №7 на два окремих приміщення.

В зазначених приміщеннях знаходиться холодильне устаткування та стелажі для торгівлі кондитерськими виробами. Фактично ці два приміщення, якими користується відповідач. Всі інші приміщення першого поверху та підвалу пустують або завалені мотлохом та сміттям, вкриті павутинням.

В усіх приміщеннях самочинно демонтована система центрального опалення (радіатори відрізані, стояки заварені), звисають електричні проводи, спостерігається вологість, у зв'язку з чим комісія дійшла висновку, що в результаті дій відповідача значно погіршено технічний та санітарний стан приміщення.

Крім того, позивач зазначає, що КП "Теплопостачання міста Одеси" листом №15/02-06-306 від 11.12.2013р. повідомило позивача, що ТОВ "КОМБІНАТ" звернувся до останнього з приводу відключення опалювальних приладів, що є порушенням "Порядку відключення від мереж центрального опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів в централізованого теплопостачання".

З підстав самочинного відключення відповідача від системи опалення позивач 18.12.2013р. звернувся до останнього з вимогою щодо необхідності відновлення системи опалення в орендованому приміщенні, посилаючись на вимоги "Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання від 22.11.205р. №4", питання відключення опалювальних приладів вирішується на міжвідомчій комісії при районній адміністрації за заявою від балансоутримувача приміщення, однак відповідачем самочинно демонтовану систему опалення не відновлено.

На думку позивача, в результаті дій відповідача погіршено технічний стан та санітарний стан приміщення, що є підставою для розірвання договору оренди та повернення відповідачем позивачу орендованого приміщення, що і стало підставою для публічного акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ» звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Умовами ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Приписами ст.652 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Із змісту ст.653 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Пунктом 1 ст.760 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Положеннями п.1 ст.761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Як вбачається із змісту ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги посилається на дії відповідача, що призвели до погіршення технічного та санітарного стану, що не може бути прийнято судом до уваги, з огляду на наступне:

В якості доказів своєї правової позиції по позову позивач надав суду фотографії, які на його думку свідчать про суттєве погіршення стану орендованого приміщення, на увагу суду не заслуговують, оскільки ці фотографії фіксуюють тільки окремі приміщення, а тому не можливо дійти висновку про технічний стан орендованих приміщень в цілому.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія листа відповідача (вих.№58 від 07.11.2013р.), яким останній повідомив позивача про те, що з 09.10.2013р. нежитлові приміщення відключені від систем гарячого водопостачання та водовідведення для проведення капітального ремонту, про що свідчить відповідний акт про відключення.

Також не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів посилання позивача на порушення відповідачем "Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання", затверджений наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 06.11.2007 №169 (Порядок №169), оскільки, зазначений Порядок №169 регулює відключення окремих приміщень житлових будинків, а приймаючи до уваги те, що позивач у встановленому законом порядку суду не довів, що приміщення, яке орендується відповідачем знаходиться в житловому будинку, отже на думку суду до спірних правовідносин сторін не можливо застосовувати зазначений Порядок №169, а тому суд вбачає, що з боку відповідача відсутні ознаки порушення вимог саме Порядку №169.

Судом встановлено, що погіршення технічного стану орендованого приміщення сталось з підстав того, що комунікації будинку в якому розташовано приміщення прийшли до незадовільного стану, а як свідчать матеріали справи відповідач неодноразово звертався до позивача з листами (вих.№44 від 18.09.2013р., №28 від 10.07.2013р.) щодо необхідності проведення капітального ремонту цих комунікацій, а з врахуванням п.1. додаткової угоди до договору №3 від 23.12.1998р. суд не вбачає вини відповідача в погіршенні технічного стану орендованого приміщення, так як саме позивач зобов'язаний за свій рахунок проводити капітальний ремонт приміщення, а також усувати наслідки аварій та пошкоджень, які стались не з вини відповідача, тому підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог у суду відстуні.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ» не підлягають задоволенню, як не обґрунтовані, не недоведені та не підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові публічного акціонерного товариства «ОДЕСЬКА ТЕЦ» - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Повний тест рішення складено 23.09.2014р.

Суддя О.В. Цісельський