Ухвала суду № 40620165, 24.09.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/3922/14 Головуючий у 1 інстанції: Лихосенко М.О.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І.,

При секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2014 року в справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 13.03.2006р. між банком і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, на підставі якого останній отримав кредит в розмірі 4000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком Договір.

Відповідно до п.6.5. Умов надання банківських послуг, позичальник зобов'язався погашати заборгованість по кредиту, процентам за його використання, а також сплачувати комісії, на умовах передбачених договором.

Відповідно до п. 8.6 Умов надання банківських послуг, у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, більш ніж на 120 днів, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 5 % від суми простроченої заборгованості по кредиту (процентна частина).

Відповідно до п.9.12 Умов надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформувала іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання, кредит та відсотки за ним своєчасно не погашав, у зв'язку з чим станом на 13.10.2013р. за ним утворилася заборгованість в сумі 26907 грн. 63 коп., яка складається з заборгованості : за кредитом в сумі 3465 грн. 01 коп., відсоткам за користування кредитом в сумі 21685 грн. 11 коп., штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн. 00 коп., та штрафу (процентна складова) в сумі 1257 грн. 51 коп. за порушення строків платежу по любому з грошових зобов'язань.

Судовим наказом Жовтневого районного суду м. Запоріжжя № 2-Н-822/07 від 11.09.2007р. з відповідача стягнуто заборгованість за даним кредитним договором в розмірі 6146 грн. 61 коп. та судові витрати. Втім, кредитний договір розірвано не було та судовий наказ відповідачем не виконувався.

З урахуванням стягнутих за судовим наказом сум боргу, заборгованість до стягнення складає 25150,12 грн. - 6146,61 грн. = 19003,51 грн. + 500 грн. + 950,17 грн. = 20453,69 грн.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором в сумі 20453,69 грн. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 269 грн. 08 коп.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2014 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При вирішенні спору суд першої інстанції посилався на положення статті 625 ЦК України - щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання, статей 1048-1050 ЦК України, якими передбачені можливість нарахування процентів за договором позики; обов'язок позичальника повернути позику та наслідки порушення договору позичальником та статті 1054 цього Кодексу, згідно якої за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд врахував приписи статей 256, 257, 261 ЦК України якими визначені поняття строку позовної давності, загальну позовну давність, початок перебігу позовної давності та статті 266 ЦК України, за змістом якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відмовивши ПАТ КБ «Приватбанк» в задоволенні позову суд виходив з того, що строк дії картки закінчився у 2008 році, заборгованість за даним кредитним договором була стягнута з ОСОБА_3 за судовим наказом Жовтневого районного суду м. Запоріжжя № 2-Н-822/07 від 11.09.2007р., проте, з позовом до суду за захистом свого права позивач звернувся лише 21.10.2013 року - після спливу трирічного строку позовної давності (а. с. 8; 11; 52).

Основні доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції помилково застосував позовну давність до правовідносин сторін, тому що договір автоматично лонгується кожного разу на такий саме строк - оскільки жодна зі сторін договору не заявляла про намір розірвати або припинити цей договір.

Такі доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження при апеляційному розгляді.

Судом встановлено, що 13.03.2006 р. між банком і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, на підставі якого останній отримав кредит в розмірі 4000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Зі змісту пункту 9.12. Умов та Правил надання банківських послуг видно, що Договір, який укладений 13.03.2006 року між банком та ОСОБА_3 діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же строк (а. с. 11).

Оскільки протягом часу його дії сторони не заявляли про припинення дії договору, він автоматично був пролонгований на 12 місяців - до 13.03.2007 року, що є кінцевим терміном повернення кредиту.

Згідно заяви про надання кредиту відповідачем була обрана картка «Подія», за умовами якої кредитна лінія розрахована на два роки, тобто, кінцевий термін повернення кредиту - 13.03.2008 року (а. с. 8).

Так, згідно частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно частини 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду 21.10.2013 року, тобто, після спливу трирічного строку, а тому в силу вимог статті 267 ЦК України відмовив у задоволенні позову.

З матеріалів справи видно, що про застосування строку позовної давності відповідач просив у письмових запереченнях від 07.07.2014 року, поданих до ухвалення судового рішення (а. с. 106-108).

Суд першої інстанції також правильно взяв до уваги те, що судовим наказом Жовтневого районного суду м. Запоріжжя № 2-Н-822/07 від 11.09.2007р. за цим кредитним договором з ОСОБА_3 була стягнута заборгованість в розмірі 6146 грн. 61 коп. та судові витрати. Тобто, якщо і мало місце переривання строку позовної давності, то трирічний строк має відраховуватися від дня прийняття судового наказу - 11.09.2007 року, проте і в такому випадку має місце сплив позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду лише у жовтні 2013 року.

Також судова колегія враховує те, що натепер існує правова позиція Верховного суду України, висловлена в постанові суду від 19 березня 2014 року (справа № 6-14 цс 14), в якій зазначено, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

В силу вимог статті 360-7 ЦПК України дана позиція, висловлена Верховним судом України, є обов'язковою для всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

З виписки по особистому рахунку, наданої суду в якості письмового доказу представником позивача, видно, що останній платіж за кредитним договором здійснено 03.08.2009 року, тобто, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а до суду позивач звернувся лише у жовтні 2013 року (а. с. 90-94).

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому апеляційна скарга має бути відхилена.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: