Ухвала суду № 40619907, 08.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2014 року

справа № 808/6276/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі № 808/6276/13-а за позовом Приватного підприємства «Фенікс Плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство “Фенікс Плюс” звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 08 липня 2013 року №0000202201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1358236,50 грн., в тому числі 1083402 грн. за основним платежем та 274834,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000212201, яким позивачу було зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 91820 грн. за звітні податкові періоди: квітень 2012 року у сумі 43761 грн., червень 2012 року у сумі 16111 грн., травень 2012 року у сумі 29648 грн., червень 2010 року у сумі 2300 грн., прийняті на підставі акту перевірки від 05.06.2013 №1/22-10/31255603, як такі, що не відповідають чинному законодавству України, а також порушують права та охоронювані інтереси позивача. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Фенікс Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012року за результатами якої складено акт від 05 червня 2013 року №1/22-10/31255603. На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000202201 та №0000212201.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позову у повному обсязі. Апелянт зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо недотримання податковим органом порядку проведення перевірки, внаслідок чого відбулось порушення прав позивача, як платника податків.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, 17 квітня 2012 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТД Ікар” був укладений договір комісії №1, згідно якого позивач зобов’язався за дорученням та за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Ікар” за винагороду укласти від свого імені угоду по придбанню товару, відповідно до Додатку – завдання. Листом від 20 квітня 2012 року №1/20-2012 позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю “ТД Ікар”, що він має діючий договір від 13 жовтня 2011 року №31255603/2/11/1 поставки товару, укладений з Відкритим акціонерним товариством “Запоріжсталь” та запропонував, в якості виконання зобов’язань по укладеному договору комісії, вважати поставку товару згідно існуючого договору від 13 жовтня 2011 року №31255603/2/11/1. Відповіддю Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Ікар” зазначив, що не заперечує щодо виконання договору комісії №1 від 17 квітня 2012 року за рахунок укладеного позивачем договору поставки Відкрите акціонерне товариства “Запоріжсталь” від 13 жовтня 2011 року №31255603/2/11/1. Позивачу видавались податкові накладні від 11.07.2012 №4, від 27.06.2012 №6, від 26.06.2012 №4, від 30.07.2012 №6, від 23.04.2012 №7, від 24.04.2012 №8, від 25.05.2012 №6, від 24.05.2012 №5 на загальну суму поставки 7872777,55 грн. у тому числі ПДВ у сумі 1312129,60 грн. В період з 13.05.2013 по 23.05.2013 відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2012. За результатами перевірки 05.06.2013 відповідачем був складений Акт перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог: 1. пп. “г” п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 5 Наказу Міністерства фінансів України “Про затвердження форми та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість” від 25.11.2011 №1492, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228 (далі – Наказ №1490/20228) в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість у розмірі 1099337,00 грн.; завищено суму податку на додану вартість у розмірі 15935,00 грн., завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 91820,00 грн, завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. На підставі Акту перевірки 08.07.2013 відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000202201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1358236,50 грн., з яких 1083402,00 грн. за основним платежем, 274834,50 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000212201, яким позивачу було зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 91820,00 грн., за звітні податкові періоди квітень 2012 у сумі 43761,00 грн.; червень 2012 у сумі 16111,00 грн.; травень 2012 у сумі 29648,00 грн.; червень 2010 у сумі 2300,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно пп. “г” п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни та такі товари (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі і при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України”визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Враховуючи те, що господарські операції позивача за вищевказаними правочинами були належним чином оформлені, документально підтверджені, всі документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печаткою підприємств, що відповідає вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.

Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням того, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій постанові, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі № 808/6276/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко