Ухвала суду № 40619633, 18.09.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"18" вересня 2014 р. Справа № 806/7845/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю сторін:

представників позивача Шатила Л.К., Трунової О.М.

представника відповідача Гарькавої Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "06" серпня 2014 р. у справі за позовом Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2013 року Державне підприємство «Радомишльське лісомисливське господарство» (далі - ДП «Радомишльське лісомисливське господарство») звернулося з адміністративним позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Малинська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 1 листопада 2013 року № 0000732200 та № 0000742200.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 1 листопада 2013 року № 0000742200 та № 0000732200 прийняті відносно Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство".

Не погоджуючись з прийнятою постановою Малинська ОДПІ звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» звернулося з адміністративним позовом до Малинської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 1 листопада 2013 року № 0000732200 та № 0000742200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені у акті перевірки, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що відповідач не довів правомірність оспорюваних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, з 16 вересня 2013 року до 4 жовтня 2013 року на підставі направлень від 16 вересня 2013 року № 86-87, від 17 вересня 2013 року № 92, від 18 вересня 2013 року № 93, № 98, від 25 вересня 2013 року № 99 та наказів від 4 вересня 2013 року № 102 та від 27 вересня 2013 року № 136, виданих Малинською ОДПІ, проведено планову виїзну перевірку ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року (Том №1, а.с.31-32).

За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки № 19/22-10/13568251 від 11 жовтня 2013 року (Том №1, а.с.31-102), у якому зроблено висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме:

- статті 3, 4 та 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон України № 996-ХІV) пункту 44.1, статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.8, 201.10, 201.14, 201.15 статті 201, пунктів 202.1, 202.7 статті 202, пункту 138.2 підпункту 138.8.1, пункту 138.8. та підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 146.11, 146.12 статті 146, підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 1984948 грн. 00 коп., у тому числі: за 2-4 квартали 2011 року - на суму 265 119 грн. 00 коп., за 1 квартал 2012 року - на суму 176 615 грн. 00 коп., за 2 квартал 2012 року - на суму 247511 грн. 00 коп., за І півріччя 2012 року - на суму 424 126 грн. 00 коп., за 3 квартал 2012 року - на суму 341 955 грн. 00 коп., за 3 квартали 2012 року - на суму 766 081 грн. 00 коп., за 4 квартал 2012 року - на суму 953 748 грн. 00 коп., 2012 рік - на суму 1 719 829 грн. 00 коп.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством завищено від'ємне значення з податку на додану вартість (рядок 24 Декларації) на загальну суму 112 854 грн. 00 коп., у тому числі: жовтень 2011 року - 66 678 грн. 00 коп., листопада 2011 року - 1 105 грн. 00 коп., травень 2012 року - 5 963 грн. 00 коп., серпень 2012 року - 6745 грн. 00 коп., вересень 2012 року - 8 099 грн. 00 коп., жовтень 2012 року - 18 465 грн. 00 коп., грудень 2012 року - 5 799 грн. 00 коп.;

- підпункту 169.14.1, підпункту 169.2.1, підпункту 169.2.2 статті 169 Податкового кодексу України на суму 2 775 грн. 22 коп.;

- пункту 129.4 статті 129, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України у результаті чого нараховано пеню за несвоєчасну сплату на суму 3 845 грн. 98 коп.;

- пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України.

Не погодившись із викладеними в акті перевірки висновками податкового органу, ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» 23 жовтня 2013 року направило до Малинської ОДПІ заперечення за вихідним № 1210 (Том №1 а.с.103-124).

30 жовтня 2013 року за № 2647/22-10 Малинською ОДПІ надіслало відповідь на заперечення ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» (Том №1 а.с.125-143).

На підставі акта перевірки від 11 жовтня 2013 року № 19/22-10/13568251 Малинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 1 листопада 2013 року № 0000732200 (Том №1 а.с.30), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 112 854 грн. 00 коп. за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та податкове повідомлення-рішення від 1 листопада 2013 року № 0000742200 (Том №1 а.с.29), яким збільшено зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2 977 422 грн. 00 коп., з яких 1 984 948 грн. 00 коп. основний платіж та 992 474 грн. 00 коп. штрафна (фінансова) санкція за порушення пункту 44.1, статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.8, 201.10, 201.14, 201.15 статті 201, пунктів 202.1, 202.7 статті 202, пункту 138.2 підпункту 138.8.1, пункту 138.8. та підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 146.11, 146.12 статті 146, підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Вказані податкові повідомлення-рішення 15 листопада 2013 року були оскаржені ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Житомирській області (Том №1 а.с.145-172).

Правовідносини у даній справі регулюються Податковим кодексом України у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин.

Стосовно вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 1 листопада 2013 року № 0000732200 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 112 854 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 15 097 грн. 24 коп. згідно акту перевірки, стало не віднесення суми реалізованої продукції згідно Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань, податкового кредиту в розрізі контрагентів» по результатам співставлення № 9079626682 від 18 грудня 2012 року по ПАТ «Аверс» на суму 24 447 грн. 84 коп., в тому числі податок на додану вартість 4 074 грн. 64 коп., № 9087447331 від 11 лютого 2013 року по ТОВ «Велес», на суму 10 345 грн. 44 коп., в тому числі податок на додану вартість 1 724 грн. 24 коп., № 9073059324 від 20 листопада 2012 року наданих ТОВ «Арктур К-19», в загальній сумі 38 519 грн. 10 коп., в тому числі податок на додану вартість 6 419 грн. 85 коп., № 9071897852 від 15 листопада 2012 року на суму 9 762 грн. 06 коп., в тому числі податок на додану вартість 1 627 грн. 01 коп. та № 9087447331 від 11 лютого 2013 року на суму 7 509 грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість 1 251 грн. 50 коп. (Том №1 а.с.57).

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками перевіряючих з наступних підстав.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

На підставі вищевикладених норм датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів (послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (послуг), що підлягають постачанню чи дата відвантаження товарів. В акті перевірки відсутні посилання на наявність факту неотримання платником податків коштів від покупців товарів чи невідвантаження товарів та ненарахування (чи несвоєчасне нарахування) податкових зобов'язань з податку на додану вартість за такими операціями.

Наявність запису в Додатку №5 «Розшифровки податкового кредиту в розрізі контрагентів» декларації з податку на додану вартість інших платників не є підставою для донарахувань податкових зобов'язань з податку на додану вартість платнику. Крім того об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, послуг, ввезення на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України, а не результати співставлення даних Додатків №5.

Стосовно відносин позивача з ПАТ «Аверс» колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи містяться наступні документи: акт звірки взаєморозрахунків за листопад 2012 року (Том №7 а.с.138-140) та податкові накладні (Том №7 а.с.141-167), які відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в ході проведення перевірки та у судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

З огляду на викладене твердження перевіряючих щодо заниження ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2012 року в сумі 15 097 грн. 24 коп. є безпідставним.

Стосовно завищення податкового кредиту у розмірі 37 944 грн. 00 коп. податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що підставою для висновку податкового органу про порушення платником пунктів 198.3, 195.6 статті 198 Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту у розмірі 37 944 грн. 00 коп. податку на додану вартість згідно акту перевірки, стало безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними та іншими первинними документами або сформовані з порушенням вимог податкового законодавства, в тому числі за результатами автоматизованого співставлення встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість було виявлено розбіжності а саме: у жовтні 2011 року по операціям з придбання товарів, робіт (послуг) від ПНВП «Вітраж» на суму 3 364 грн. 75 коп. податку на додану вартість, у жовтні 2011 року від ПП «Дивосвіт Плюс» на суму 3 500 грн. 00 коп. податку на додану вартість, у листопаді 2011 року від ТОВ «Стандарт» на суму 1 105 грн. 00 коп. податку на додану вартість, у травні 2012 року від ПП «АМІ» на суму 5 963 грн. 60 коп. податку на додану вартість, у серпні 2012 року від ІП «СЖС Україна» на суму 2 797 грн. 55 коп. податку на додану вартість та від ФОП ОСОБА_6 на суму 3 947 грн. 40 коп. податку на додану вартість, у вересні 2012 року від ТОВ «Арктур К-19» на суму 3 672 грн. 90 коп. податку на додану вартість та від ТОВ «Лісторг Переробка» на суму 4 425 грн. 91 коп. податку на додану вартість, у жовтні 2012 року від ТОВ «Монблан» на суму 9 166 грн. 67 коп. податку на додану вартість (Том №1 а.с.60-63).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками перевіряючих та зазначає наступне.

Стосовно відносин позивача з ПНВП «Вітраж».

Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПНВП «Вітраж», здійснювалось на підставі наданих видаткових накладних: № РН-0000073 від 11 жовтня 2011 року на загальну суму 14 952 грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість 2 492 грн. 00 коп., № РН-0000075 від 18 жовтня 2011 року на загальну суму 6 019 грн. 20 коп., в тому числі податок на додану вартість 1 003 грн. 20 коп., № РН-0000078 від 24 жовтня 2011 року на загальну суму 4 819 грн. 01 коп., в тому числі податок на додану вартість 803 грн. 17 коп. (Том № 2 а.с.160, 162, 164).

В матеріалах справи також містяться відомості вибуття матеріалів по бухгалтерському рахунку № 22 (Том № 6 а.с.16), прибуткова накладна (Том № 6 а.с.17), акт звірки (Том № 6 а.с.18) податкові накладні, отримані від ПНВП «Вітраж» ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» у жовтні 2011 року на підставі яких було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 4 316 грн. 37 коп., у тому числі: податкова накладна № 97 від 11 жовтня 2011 року на суму 2 510 грн. 00 коп. податку на додану вартість, податкова накладна № 99 від 18 жовтня 2011 року на суму 1 003 грн. 20 коп. податку на додану вартість, та податкова накладна № 102 від 24 жовтня 2011 року на суму 803 грн. 17 коп. податку на додану вартість (Том № 2 а.с.161, 163, 165), які відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в ході проведення перевірки та у судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Крім того перевіряючими в акті перевірки невірно визначена сума податку на додану вартість, включена платником до складу податкового кредиту у сумі 3 364 грн. 75 коп. Згідно даних Реєстру отриманих податкових накладних та даних Додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року загальний розмір податку на додану вартість, включений до податкового кредиту по ПНВП «Вітраж», складає 4 316 грн. 37 коп.

Стосовно відносин позивача з ПП «Дивосвіт Плюс».

Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Дивосвіт Плюс», здійснювалось на підставі рахунку № 109 від 3 жовтня 2011 року (Том № 2 а.с.166), накладної № 58 від 21 жовтня 2011 року (Том № 2 а.с.167), платіжного доручення від 3 жовтня 2011 року № 932 (Том № 6 а.с.19), відомості одержаних послуг рахунок 152 (Том № 6 а.с.110).

В матеріалах справи також міститься податкова накладна від 3 жовтня 2011 року № 56 (Том № 2 а.с.168), отримана від ПП «Дивосвіт Плюс» ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» у жовтні 2011 року на підставі якої було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 3 500 грн. 00 коп., яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в ході проведення перевірки та у судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Стосовно відносин позивача з ТОВ «Стандарт».

На протязі перевіреного періоду TOB «Стандарт» були поставлені ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» товари, що підтверджується накладною № 252 від 4 листопада 2011 року на загальну суму 6 630 грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість 1 105 грн 00 коп. (Том № 2 а.с.139).

Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Стандарт», здійснювалось на підставі наданих продавцем наступних документів: платіжного доручення від 4 листопада 2011 року № 1251 (Том № 2 а.с.141), відомості набуття матеріалів по бухгалтерському рахунку 22 (Том № 6 а.с.1-3), накладних на внутрішнє переміщення (Том №6 а.с.111-115).

В матеріалах справи також міститься податкова накладна № 12 від 4 листопада 2011 року на суму 6 630 грн. 00 коп., отримана від ТОВ «Стандарт» ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» у листопаді 2011 року на підставі якої було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 1 105 грн. 00 коп., яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в ході проведення перевірки та у судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Стосовно відносин позивача з ПП «АМІ».

Висновки перевіряючих щодо безпідставного віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є помилковими, оскільки ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» не включалась до складу податкового кредиту у травні 2012 року сума податку на додану вартість у розмірі 5 963 грн. 60 коп. по придбанню товарів у ПП «AMI», що підтверджують дані Реєстру отриманих податкових накладних та № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» Декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року.

Стосовно відносин позивача з ІП «СЖС Україна».

Отримання та оплата аудиторських послуг ІП «СЖС Україна» підтверджується актом приймання-здавання наданих послуг від 27 липня 2012 року на загальну суму 16 785 грн. 30 коп., в тому числі податок на додану вартість 2 797 грн. 55 коп. (Том № 2 а.с.169) та платіжного доручення від 7 травня 2013 року (Том № 2 а.с.171).

В матеріалах справи також міститься податкова накладна від 27 липня 2012 року № 472 (Том № 2 а.с.170), отримана від ІП «СЖС Україна» ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» у липні 2012 року на підставі якої було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 2 797 грн. 55 коп., яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в ході проведення перевірки та у судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Стосовно відносин позивача з ФОП ОСОБА_6

Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ФОП ОСОБА_6, здійснювалось на підставі накладних № 57 від 10 серпня 2012 року та № 58 від 13 серпня 2012 року (Том № 2 а.с.173), акту звірки (Том № 2 а.с.174-176), відомості вибуття матеріалів по рахунку 207 (Том № 6 а.с.21-27).

В матеріалах справи також містяться податкові накладні № 57 від 10 серпня 2012 року та № 58 від 13 серпня 2012 року (Том № 2 а.с.172), отримані від ФОП ОСОБА_6 ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» на підставі яких у серпні 2012 року було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 3 947 грн. 40 коп., які відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в ході проведення перевірки та у судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Стосовно відносин позивача з ТОВ «Арктур К-19».

Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Арктур К-19», здійснювалось на підставі акту виконання робіт від 13 вересня 2012 року (Том № 2 а.с.178-179), акту звірки взаєморозрахунків за вересень 2012 року (Том № 2 а.с.180), платіжного доручення від 20 вересня 2012 року (Том № 2 а.с.181), відомості одержання послуг по рахунку 232 (Том № 6 а.с.117-123).

В матеріалах справи також міститься податкова накладна від 30 вересня 2012 року №37 (Том № 2 а.с.177), отримана від ТОВ «Арктур К-19» ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» у вересні 2012 року на підставі якої було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 3 672 грн. 90 коп., яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в ході проведення перевірки та у судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Стосовно відносин позивача з ТОВ «Лісторг Переробка».

TOB «Лісторг Переробка» у вересні 2012 року здійснювало закупівлю лісопродукції у позивача. Тобто висновки податкового органу щодо включення позивачем до податкового кредиту сум, отриманих від TOB «Лісторг Переробка», є безпідставним оскільки сума реалізованої продукції відноситься до податкового зобов'язання, а не до податкового кредиту. Виходячи з наведеного, висновки перевіряючих щодо безпідставного віднесення сум до складу податкового кредиту є помилковими, оскільки у платника є в наявності всі накладні та первинні документи, виписані від ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» TOB «Лісторг Переробка» на суму реалізованої лісопродукції, а саме акт звірки (Том № 2 а.с.185).

Стосовно відносин позивача з ТОВ «Монблан».

Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Монблан», здійснювалось позивачем на підставі наступних документів: видаткової накладної № 06/08-1 від 8 червня 2012 року на загальну суму 55 000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість у сумі 9 166 грн. 67 коп. (Том № 2 а.с.182), платіжного доручення від 8 червня 2012 року № 2964 (Том № 2 а.с.184), відомостей вибуття матеріалів по рахунку 207 (Том № 6 а.с.30) та прибуткової накладної № 1517 від 1 жовтня 2012 року (Том № 6 а.с.31).

В матеріалах справи також міститься податкова накладна № 1 від 8 червня 2012 року (Том № 2 а.с.183), отримана від ТОВ «Монблан» ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» у червні 2012 року на підставі якої було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 9 166 грн. 67 коп., яка відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в ході проведення перевірки та у судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Придбання товарно-матеріальних цінностей від ПНВП «Вітраж», ПП «Дивосвіт Плюс», ТОВ «Стандарт», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Арктур К-19», ТОВ «Монблан» та отримання послуг від ІП «СЖС Україна» здійснювалось з метою використання їх у господарській діяльності ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» та було спрямоване на отримання прибутку від господарської діяльності.

На час здійснення господарських операцій названі контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість та перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що не оспорює відповідач.

Виходячи з вищевикладеного твердження перевіряючих щодо відсутності податкових накладних та первинних документів по операціях з придбання товарів від ПНВП «Вітраж», ПП «Дивосвіт Плюс», ТОВ «Стандарт», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Арктур К-19», ТОВ «Монблан», ІП «СЖС Україна» є безпідставними.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивач на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів сформував податковий кредит.

Стосовно завищення податкового кредиту у розмірі 59 812 грн. 73 коп. з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем пункту 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту у розмірі 59 812 грн. 73 коп. податку на додану вартість за жовтень 2011 року згідно акту перевірки, стало безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними та іншими первинними документами або оформлені з порушенням вимог по взаємовідносинам з ПФ «Лазур». Крім того в акті перевірки перевіряючими зазначено про те, що актом від 16 січня 2012 року № 251/23-1/30432882/0100 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПФ «Лазур» з питання фінансово-господарських взаємовідносин з СПД ОСОБА_7 за період з 1 жовтня 2011 року до 31 жовтня 2011 року» не підтверджено суму податку на додану вартість у розмірі 59 812 грн. 73 коп., отже, як наслідок, ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» не мало права відносити вказану суму коштів до податкового кредиту з тих підстав, що операції з отримання товарів, робіт (послуг) та перерахування коштів ПФ «Лазур» здійснювались без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків (Том № 1 а.с.63-64).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу виходячи з наступного.

Встановлено, що 1 лютого 2006 року між ПФ «Лазур» (Постачальник) та ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» (Покупець) було укладено договір поставки № 01 (Том № 2 а.с.142-144).

Відповідно до пункту 1 договору ПФ «Лазур» продає, а ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» купує нафтопродукти, далі товар, на умовах, в асортименті і по цінам вказаним в додатках до договору які є його невід'ємною частиною.

На виконання вказаного договору ПФ «Лазур» здійснило 7 жовтня 2011 року та 21 жовтня 2011 року поставки вказаного товару. Реальність договору підтверджується видатковими накладними: від 7 жовтня 2011 року № 254 (Том № 2 а.с.147), від 7 жовтня 2011 року № 257 (Том № 2 а.с.150) та від 21 жовтня 2011 року № 269 (Том № 2 а.с.153); накладними на внутрішнє переміщення та актами списання (Том № 6 а.с.84-107), товарно-транспортними накладними (Том № 2 а.с.146, 149, 152), оголошенням про результати проведених торгів, платіжними дорученнями (Том № 2 а.с.154-159) та податковими накладними: 7 жовтня 2011 року № 254, від 7 жовтня 2011 року № 257 та від 21 жовтня 2011 року № 269 (Том №2 а.с.145, 148, 151), які відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в ході проведення перевірки та у судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Вищевказаними документами підтверджується реальність проведених господарських операцій, та спростовується зазначене в акті документальної виїзної позапланової перевірки від 11 жовтня 2013 року № 19/22-10/13568251 твердження, що правовідносини між ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» та ПФ «Лазур» не спричинили реального настання правових наслідків.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача ПФ «Лазур» було зареєстроване як платник податку на додану вартість та було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Абзацами 1-3 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацом 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з абзацом 1 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Стосовно вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 1 листопада 2013 року № 0000742200 щодо збільшення зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1 984 948 грн. 00 коп. та застосування штрафної (фінансової) санкції колегія суддів зазначає наступне.

Щодо зайвого включення до складу витрат суми витрат на ремонт та поліпшення основних фондів на суму 3 292 975 грн. 00 коп. та віднесенню у більшій сумі до складу витрат, витрат на ремонт та поліпшення основних засобів на суму 425 937 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» було порушено підпункт 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 та пункти 146.11, 146.12 статті 146 Податкового кодексу України і зайво включено до складу витрат суму витрат на ремонт та поліпшення основних фондів на суму 3 292 975 грн. 00 коп. у тому числі: за 4 квартал 2011 року в сумі 174 967 грн. 00 коп. та 2012 рік в сумі 3 118 008 грн. 00 коп. На думку перевіряючих, згідно до поданих декларацій позивач мав право списати на витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати понесені на ремонт та поліпшення основних фондів в 2011 році на суму 1 130 110 грн. 00 коп., в 2012 році - на суму 1 130 110 грн. 00 коп., а, виходячи з даних бухгалтерського обліку, по рахунках 237 та 912 позивачем було списано матеріальних витрат на ремонт та поліпшення основних фондів на витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, у більшій сумі (Том № 1 а.с.39). Крім того в акті перевірки зазначено, що платником віднесено в більшій сумі до складу витрат витрати на ремонт та поліпшення основних засобів на суму 425 937 грн. 00 коп. На думку перевіряючих, згідно декларацій по податку на прибуток платник мав право списати на витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування витрат понесених на ремонт та поліпшення основних фондів в 2011 році на суму 1 130 110 грн. 00 коп., в 2012 році на суму 1 130 110 грн. 00 коп., а виходячи з даних бухгалтерського обліку по рахунках 237 та 912 платником було списано матеріальних витрат на ремонт та поліпшення основних фондів на витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, в більшій сумі (Том № 1 а.с.49).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками перевіряючих з наступних підстав.

Відповідно до пункту 138.8. статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пунктом «г» підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Пунктом 146.12 статті 146 Податкового кодексу України встановлено, що до складу витрат відноситься сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат. Тобто таке обмеження розповсюджується лише на ремонти та поліпшення об'єктів основних засобів, тобто витрати на утримання та експлуатацію відносяться до складу витрат у повному обсязі.

Відповідачем до складу витрат, що враховуються при визначенні суми поліпшень основних засобів, віднесено витрати, які обліковуються на бухгалтерському рахунку 912 «Загальновиробничі витрати: витрати на утримання та експлуатацію обладнання», а саме витрати, по яким зроблено бухгалтерські проведення: Д-т 912 К-т 201; Д-т 912 К-т202; Д-т 912 К-т 22; Д-т 912 К-т 235; Д-т 912 К-т 631; Д-т 912 К-т 237.

Однак, позивач у відповідності до норм Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» на бухгалтерському рахунку 912 «Загальновиробничі витрати: витрати на утримання та експлуатацію обладнання» обліковував не тільки витрати, пов'язані з ремонтом (поліпшенням) основних засобів, а й інші витрати: витрати на управління виробництвом, амортизацію основних засобів загальновиробничого призначення, витрати за обслуговування виробничого процесу, витрати на утримання і експлуатацію, технічний огляд і технічне обслуговування основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на охорону праці, на опалення, освітлення, перевезення працівників до місця роботи, витрати на обслуговування обчислювальної техніки. При цьому, понесені позивачем, витрати по ремонту основних засобів відображались тільки бухгалтерською проводкою Д-т 912 К-т 237 і підтверджені наявністю актів прийому-здачі відремонтованих об'єктів основних засобів (ф. № 03-2) (Перелік актів прийому-здачі відремонтованих об'єктів основних засобів (ф. № 03-2).

На підтвердження понесених ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» витрат в матеріалах справи містяться реєстр первинних документів, що підтверджують витрати 912/631 (Том № 1 а.с.173-182) та акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (Том № 1 а.с.183-188).

На підставі вищевикладеного відповідачем безпідставно включено до складу витрат, що враховуються при визначенні суми поліпшення основних засобів, суму витрат в загальному розмірі 4 064 092 грн. 00 коп., в тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 903 257 грн. 00 коп., за 2012 рік в сумі 3 160 835 грн. 00 коп.

Крім того відповідачем при розрахунку питомої ваги витрат на поліпшення основних засобів у складі загальної суми загальновиробничих витрат, що обліковуються на бухгалтерському рахунку 912, було допущено помилку у визначенні відсотка, оскільки ним було безпідставно включено у розрахунок витрати, що не пов'язані з ремонтами основних засобів. Це призвело до завищення розміру визначеного відповідачем відсотка та, відповідно, розміру витрат на поліпшення у складі собівартості продукції та в складі витрат на збут в загальній сумі 3 334 363 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене, відповідачем не вірно визначено суму витрат на поліпшення, що перевищують 10-ти відсотковий ліміт, і не підлягають включенню до складу витрат (собівартості та витрат на збут). За даними відповідача така сума витрат складає 3 718 912 грн. 00 коп., фактично ж сума перевищення обсягів витрат над сумою встановленого ліміту, складає 384 549 грн. 00 коп.

Стосовно завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 223 458 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» в порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України завищило витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 223 458 грн. 00 коп. На думку перевіряючих, згідно даних журналу ордеру «Головна книга» за 2011 року платником визначено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів за 4 квартал 2011 року у сумі 6 702 143 грн. 00 коп., а у рядку 05.1 СВ Декларації з податку на прибуток «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів» відображено суму у розмірі 6 925 601 грн. 00 коп. (Том № 1 а.с.40).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками перевіряючих з наступних підстав.

Відповідно до пункту 6 Розділу 1 та абзацу третього пункту 5.2 Розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 22 грудня 2010 року № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Всупереч вказаним вимогам перевіряючими в акті перевірки не зазначено конкретний перелік первинних документів, які, на їх думку, свідчать про наявність порушень, вчинених платником.

У відповідності до абзацу першого пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Відповідно не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Однак перевіряючі стверджують про наявність розбіжностей у розмірі собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, визначену в Декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року та розміру, що визначений перевіркою. При цьому, ні в акті перевірки, ні в додатках до нього, не наведено порядок визначення перевіряючими собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів та не зазначені реквізити первинних документів, на підставі яких проведено таке визначення.

В матеріалах справи містяться наступні документи на підтвердження понесених витрат що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме: витяг з Головної книги за 2011 рік (Том № 6 а.с.207-208) та складені на підставі первинних документів податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2011 року та за 2011 рік (Том №6 а.с.209-211, 212-214).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що перевіряючими безпідставно зменшено податкові витрати в сумі 223 458 грн. 00 коп.

Стосовно завищення платником витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 1 429 075 грн. 00 коп. колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» в порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України завищені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 1 429 075 грн. 00 коп. у зв'язку з тим, що на момент завершення перевірки такі витрати залишились не підтверджені у повній мірі належно оформленими документами (Том №1 а.с.12-13).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Стосовно обов'язкової наявності товарно-транспортних накладних для визнання та включення до складу податкових витрат, витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з абзацом першим підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, відповідно до пункту 1 якої у водія юридичної чи фізичної особи-підприємця, який здійснює вантажні перевезення на договірних засадах, серед інших документів повинна бути товарно-транспортна накладна. Застосування вказаної норми первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності є обов'язковим.

Відповідно до абзацу 26 глави 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженому наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського. оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до абзацу першого статті 48 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон України № 2344-III) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно положень абзацу третього статті 48 Закону України № 2344-III товарно-транспортна накладна є у складі документів, на підставі яких виконуються внутрішні вантажні перевезення автомобільним транспортом.

Виходячи з наведеного, наявність товарно-транспортної документації, що підтверджує отримання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, у тому числі товарно-транспортної накладної, є підставою для визнання таких витрат витратами понесеними у складі собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Оскільки транспортна документація підтверджує операції по наданню послуг по перевезенню вантажів, а не факт отримання товару, то при наявності первинних документів, підтверджуючих фактичне отримання товару та його використання у господарській діяльності, ненадання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути підставою для невизнання витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей.

В матеріалах справи на підтвердження факту правомірності включення ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 1 429 075 грн. 00 коп. містяться наступні документи: по ПРАТ «Пинязевицький кар'єр»: акт надання послуг № 783 від 31 жовтня 2011 року та товарно-транспортні накладні (Том № 1 стр.189-193); по БП «Електропобут» накладна № 385 від 25 жовтня 2011 року (Том № 1 а.с.194), платіжне доручення № 1061 від 18 жовтня 2011 року (Том № 7 а.с.110), акт звірки взаєморозрахунків (Том № 7 а.с.133); по ДП «БС Транс-Сервіс»: договір транспортного експедирування № 24/ДП від 3 травня 2011 року (Том № 2 а.с.65-66), доповнення до вказаного договору (Том № 2 а.с.67), звіт про результати проведення відкритих торгів (Том № 2 а.с.68-69), акти надання послуг (Том № 2 а.с.70-129), реєстр товарно-транспортних накладних (Том № 2 а.с.130-138), платіжні банківські документи (Том № 2 а.с.235-250, Том № 3 а.с.1-27, 141-182), товарно-транспортні накладні (Том № 3 а.с.183-250, Том № 4 а.с.1-250, Том № 5 а.с.1-116); по ФОП ОСОБА_8 видаткові накладні (Том № 1 а.с.194, 195, 198, 205-206, 213-215, 230- 231, 237), акти звірки взаєморозрахунків (Том № 7 а.с.107-109,137), платіжні доручення від 1 грудня 2011 року №1457, від 1 лютого 2012 року № 1879 та від 11 квітня 2012 року № 2405 (Том № 7 а.с.111-112,114); по ПФ «Лазур»: договір від 1 лютого 2006 року (Том № 2 а.с.142-144), видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (Том 2 а.с.145-153), накладні на внутрішнє переміщення, акти списання (Том № 6 а.с.84-107), видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (Том № 1 а.с.196-197, 199-200, 211-212), оголошення про результати проведених торгів, платіжні доручення (Том № 7 а.с.113,115-118); по СПД ОСОБА_9 видаткові накладні (Том № 1 а.с.201-203, 207-208, 216, 232-233, 236), акт звірки взаєморозрахунків (Том № 7 а.с.102-103, 134, 136); по ПАТ «Серін-Ліс» видаткова накладна № 110612/1 від 11 червня 2012 року (Том № 1 а.с.209), платіжне доручення №2870 від 8 червня 2012 року (Том № 7 а.с.119); по TOB «Рейл Карго Транс» акт надання послуг №126/12-0712 за липень 2012 року (Том № 1 а.с.210); по ТОВ «Форест» видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (Том № 1 а.с.226-229), акт звірки за жовтень 2012 року (Том №7 а.с.106), платіжні доручення (Том № 7 а.с.120-132); по ФОП ОСОБА_11: видаткові накладні, акти приймання-передачі палива, товарно-транспортні накладні (Том № 1 а.с.234-235).

З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» правомірно віднесено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування суму витрат у розмірі 1 429 075 грн. 00 коп. та підтверджено належно оформленими документами.

Стосовно завищення платником показника у рядку 05.1 СВ Декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів та послуг» на суму 5 525 грн. 00 коп. колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено про те, що ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» в порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України завищило показник у рядку 05.1 СВ Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів та послуг» за період з 1 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року на суму 5 525 грн. 00 коп., а саме підприємством віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суму відображену у рядку 05.1СВ Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів та послуг» за 4 квартал 2011 року в сумі 5 525 грн. 00 коп. Підставою для таких висновків податкового органу став акт перевірки Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області від 14 вересня 2012 року № 2017/22-104/25454831 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Стандарт» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інтехліс» за період листопад та грудень 2011 року» (Том № 6 а.с.215-225), яким встановлено нереальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах ТОВ «Стандарт» та ТОВ «Інтехліс» та відсутність надання товару TOB «Стандарт» контрагентам, в тому числі і з позивачем (Том № 1 а.с.42-43).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Судом встановлено, що TOB «Стандарт» було поставлено ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» товарно-матеріальні цінності, а саме вивіски та таблички на загальну суму 6 630 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість 1 105 грн. 00 коп. На підтвердження факту поставки в матеріалах справи містяться наступні документи: накладна № 252 від 4 листопада 2011 року (Том № 2 а.с.139), платіжні доручення № 1251 від 4 листопада 2011 року на загальну суму 3 000 грн. 00 коп. (Том № 2 а.с.141) та № 2812 від 25 травня 2012 року на загальну суму 3 630 грн. 00 коп. відомість вибуття матеріалів по бухгалтерському рахунку № 22 (Том № 6 а.с.1-3), накладна на внутрішнє переміщення (Том № 6 а.с.111-115). Зазначені документи були надані перевіряючим у процесі проведення перевірки, зауважень щодо оформлення вищезазначених документів з боку працівників податкового органу в акті перевірки зроблено не було.

Вищевказаними документами підтверджується реальність проведених господарських операцій, та спростовується зазначене в акті планової виїзної перевірки від 11 жовтня 2013 року № 19/22-10/13568251 твердження, що правовідносини між ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» та TOB «Стандарт» не спричинили реального настання правових наслідків.

Крім того жодне з положень Податкового кодексу України не ставить у залежність право платника, як платника податку на прибуток, на формування витрат, та від належного виконання постачальниками (продавцями) своїх податкових зобов'язань та сплати ними відповідних сум цього податку до державного бюджету.

Щодо посилань податкового органу на акт перевірки від 14 вересня 2012 року, що був складений Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Харкова Харківської області «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Стандарт» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інтехліс» за період листопад та грудень 2011 року», то вони є безпідставними, оскільки в зазначеному акті не досліджувалось питання взаємовідносин ТОВ «Стандарт» з позивачем.

Враховуючи вищевикладене позивачем правомірно віднесено суму витрат у розмірі 5525 грн. 00 коп. вартості отриманого від TOB «Стандарт» товару до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Стосовно віднесення до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, вартості задекларованого отримання товарів від ПФ «Лазур» на суму 239 251 грн. 00 коп. колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення пункту 44.1, статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.8, 201.10, 201.14, 201.15 статті 201, пунктів 202.1, 202.7 статті 202, пункту 138.2 підпункту 138.8.1, пункту 138.8. та підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 146.11, 146.12 статті 146, підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України завищено показник у рядку 05.1СВ Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів та послуг за період з 1 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року на суму 239 251 грн. 00 коп., а саме підприємством віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування суму відображену в рядку 05.1СВ Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів за перевіряємий період у сумі 239 251 грн. 00 коп., у тому числі за 4 квартал 2011 року. Такі висновки перевіряючих ґрунтуються на результатах перевірки, що були викладені в акті Державної податкової інспекції у м.Житомирі від 16 січня 2012 року № 251/23-1/30432882/0100 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПФ «Лазур» з питання фінансово-господарських взаємовідносин з СПД ОСОБА_7 за період з 1 жовтня 2011 року до 31 грудня 2011 року (Том № 6 а.с.226-232), у якому зазначено, що правочини ПФ «Лазур», укладені з постачальниками та покупцями, не спрямовані на реальне настання правових наслідків (Том № 1 а.с.44).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Встановлено, що 1 лютого 2006 року між ПФ «Лазур» (Постачальник) та ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» (Покупець) було укладено договір поставки № 01 (Том № 2 а.с.142-144).

Відповідно до пункту 1 договору ПФ «Лазур» продає, а ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» купує нафтопродукти, далі товар, на умовах, в асортименті і по цінам вказаним в додатках до договору які є його невід'ємною частиною.

На виконання вказаного договору ПФ «Лазур» здійснило 7 жовтня 2011 року та 21 жовтня 2011 року поставки вказаного товару. Реальність договору підтверджується видатковими накладними: від 7 жовтня 2011 року № 254 (Том № 2 а.с.147), від 7 жовтня 2011 року № 257 (Том № 2 а.с.150) та від 21 жовтня 2011 року № 269 (Том № 2 а.с.153); накладними на внутрішнє переміщення та актами списання (Том № 6 а.с.84-107), товарно-транспортними накладними (Том № 2 а.с.146, 149, 152), оголошенням про результати проведених торгів, платіжними дорученнями (Том № 2 а.с.154-159) та податковими накладними: 7 жовтня 2011 року № 254, від 7 жовтня 2011 року №257 та від 21 жовтня 2011 року № 269 (Том № 2 а.с.145, 148, 151), які відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в ході проведення перевірки та у судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Зазначені документи були надані перевіряючим у процесі проведення перевірки, зауважень щодо оформлення вищезазначених документів з боку працівників податкового органу в акті перевірки зроблено не було.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача ПФ «Лазур» було зареєстроване як платник податку на додану вартість та було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Крім того жодне з положень Податкового кодексу України не ставить у залежність право платника, як платника податку на прибуток, на формування витрат, та від належного виконання постачальниками (продавцями) своїх податкових зобов'язань та сплати ними відповідних сум цього податку до державного бюджету.

Щодо посилань податкового органу на акт перевірки від 16 січня 2012 року № 251/23-1/30432882/0100, що був складений Державною податковою інспекцією у м.Житомирі «Про результати позапланової виїзної перевірки ПФ «Лазур» з питання фінансово-господарських взаємовідносин з СПД ОСОБА_7 за період з 1 жовтня 2011 року до 31 грудня 2011 року, то вони є безпідставними, оскільки в зазначеному акті не досліджувалось питання взаємовідносин ПФ «Лазур» з позивачем.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що позивачем правомірно віднесено суму витрат у розмірі 239 251 грн. 00 коп. вартості отриманого від ПФ «Лазур» товару до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.6. статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з абзацами 1, 2 підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до положень пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг серед інших включаються прямі матеріальні витрати.

Стосовно правомірності віднесення до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів витрат на придбання лісозаготівельних робіт у ФОП ОСОБА_12 у сумі 482 380 грн. 00 коп. колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» в порушення підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України віднесено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) (Рядок 05.1 Декларації) витрати на придбання лісозаготівельних робіт у ФОП ОСОБА_12 в сумі 482 380 грн. 00 коп. в тому числі: 4 квартал 2011 року 68 624 грн. 00 коп., 1 квартал 2012 року 151 557 грн. 00 коп., 6 місяців 2012 року 276 493 грн. 00 коп., 9 місяців 2012 року 413 756 грн. 00 коп., 2012 рік 413 756 грн. 00 коп. Підставою для таких висновків перевіряючи стала відсутність в актах виконаних робіт обов'язкових відомостей, ненадання обов'язкових актів огляду місць рубок, відсутність деяких показників в приймально-здавальних актах заготовленої деревини, недостатності трудових ресурсів та виробничо-технічного обладнання у ФОП ОСОБА_12 (Том № 1 а.с.45).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Частина 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо

після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України № 996-XIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В листах Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 та від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі акти щодо формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» та ФОП ОСОБА_12 були укладені договори про закупівлю послуг, а саме від 16 червня 2011 року №1 та від 27 грудня 2011 року № 1, до яких були укладені доповнення (Том № 1 а.с.238-245).

Договори укладені на підставі проведено конкурсу, підтвердженням чого є пропозиція конкурсних торгів та звіт про результати проведених процедур відкритих і двоступеневих торгів (Том № 1 а.с.247-249),

На підтвердження виконання вищевказаних договорів в матеріалах справи містяться наступні документи: дозвіл на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки (Том №1 а.с.246), приймально-здавальні акти заготовленої деревини (Том № 1 а.с.250, Том № 2 а.с.1-64), платіжні доручення (Том № 2 а.с.204-234, Том № 3 а.с.28-58), доповнення до договорів та акти передачі лісосік заготівельнику (Том № 3 а.с.59-140), довідки реалізованої та заготовленої деревини (Том № 6 а.с.205-206).

З аналізу вищезазначених норм права слідує, що підставою для включення понесених витрат до складу податкових є наявність первинних документів, що підтверджують понесені платником витрати. При цьому слід врахувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені платником в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

На підставі отриманих від ФОП ОСОБА_12 актів виконаних робіт ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» було включено до складу витрат вартість виконаних робіт.

Акти виконаних робіт, що були отримані від ФОП ОСОБА_12, містять усі обов'язкові реквізити, що передбачені для їх оформлення нормами Закону України № 996-XIV. Під час проведення перевірки усі необхідні документи були надані працівникам податкового. Зауважень з боку перевіряючих щодо їх оформлення в акті перевірки зроблено не було.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що здійснення господарських операцій позивачем щодо отримання послуг від ФОП ОСОБА_12 у перевіряємий період підтверджено первинними документами, а недоліки в оформленні деяких з них, так само як і відсутність деяких з них не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій. Отже позивачем правомірно було включено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) вартість робіт по заготівлі деревини, наданих ФОП ОСОБА_12 у розмірі 482 380 грн. 00 коп.

Стосовно правомірності віднесення до складу витрат на збут витрати на придбання транспортно-експедиційних послуг від ДП «БС Транс Сервіс» у сумі 3 243 752 грн. 00 коп. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В акті перевірки зазначено, що ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» в порушення підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України неправомірно віднесено до складу витрат на збут (Рядок 06.2 Декларації) витрати на придбання товарно-експедиційних послуг в сумі 3 243 752 грн. 00 коп., в тому числі: 4 квартал 2011 року - 410 194 грн. 00 коп., 1 квартал 2012 року - 605 275 грн. 00 коп., 6 місяців 2012 року - 1 287 591 грн. 00 коп., 9 місяців 2012 року - 2 189 626 грн. 00 коп., за 2012 рік - 2833558 грн. 00 коп. Підставою для таких висновків податкового органу стала відсутність первинних документів, що є підтвердженням витрат експедитора, а саме документи (рахунки, накладні), видані суб'єктами господарювання, що залучались до виконання договору транспортного експедирування. Тобто на час проведення перевірки документальне підтвердження факту надання послуг експедитора при перевезенні - єдиного транспортного документу або комплекту документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, не надано (Том № 1 а.с.50).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Судом встановлено, що 3 травня 2011 року між ДП «БС Транс Сервіс» (Єкспедитор) та ДП «Радомишльське лісомисливське господарство» (Замовник) був укладений договір транспортного експедирування № 24/ДП (Том № 2 а.с.65-66). Згідно з пунктом 1.1 договору Єкспедитор зобов'язується за винагороду та за рахунок замовника виконати транспортно-експедиційні послуги по організації та перевезенню вантажу. Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору Перелік та вартість послуг, вказуються у рахунку, що виставляється експедитором чи в акті прийому-здачі робіт (Том № 2 а.с.65).

Договір укладений на підставі проведених торгів, що підтверджується звітом про результати проведення відкритих торгів (Том № 2 а.с.68-69).

На підтвердження виконання зазначеного договору в матеріалах справи містяться наступні документи: доповнення до договору (Том № 2 а.с.67), акти надання послуг (Том №2 а.с.70-129), реєстр товарно-транспортних накладних (Том № 2 а.с.130-138), платіжні доручення (Том № 2 а.с.235-250, Том № 3 а.с.1-27, 141-182), товарно-транспортні накладні (Том № 3 а.с.183-250, Том № 4 а.с.1-250, Том № 5 а.с.1-116), рахунки на оплату (Том № 7 а.с.4-48).

Стосовно висновків податкового органу в акті перевірки щодо відсутності рахунків експедитора, як первинного документа, ненадання на усний запит відповіді щодо коливання вартості транспортно-експедиційних послуг то представниками позивача у судовому засіданні пояснено, що вказаний висновок не відповідає вимогам законодавства оскільки рахунок на оплату не є первинним документом, тому що не фіксує здійснення господарської операції та не є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, а відтак і не є обов'язковим для зберігання підприємством для підтвердження даних в податкових деклараціях, та ніяким чином не впливає на податковий облік. Крім того коливання вартості транспортно-експедиційних послуг, то згідно договору №24/ДП від 3 травня 2011 року вартість послуги залежить від виду деревини, що перевозилась, а саме: при перевезенні пиломатеріалів вартість послуги складає 205 грн. 00 коп. за 1 м. куб.; при перевезенні круглого лісу вартість послуги складає 210 грн. 00 коп. за 1 м. куб.

На підставі отриманих від ДП «БС Транс Сервіс» актів про надання транспортно- експедиційних послуг по перевезенню деревини позивачем було включено до складу витрат вартість виконаних цим підприємством послуг.

Акти про надання транспортно-експедиційних послуг, що були отримані від ДП «БС Транс Сервіс», містять усі обов'язкові реквізити, що передбачені для їх оформлення нормами Закону України № 996-XIV. До кожного акту про надання транспортно-експедиційних послуг додано товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт здійснення перевезення та у яких зафіксована кількість перевезеної деревини.

Під час проведення перевірки усі необхідні документи були надані працівникам податкового органу, зауважень з боку перевіряючих щодо їх оформлення в акті перевірки зроблено не було.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що здійснення господарських операцій позивачем щодо отримання послуг від ДП «БС Транс Сервіс» у перевіряємий період підтверджено первинними документами, а недоліки в оформленні деяких з них, так само як і відсутність деяких з них не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій. Отже колегія суддів погоджується із тим, що позивачем правомірно було включено до складу витрат на збут вартість транспортно-експедиційних послуг, наданих ДП «БС Транс Сервіс», у загальній сумі 3 243 752 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що позивач в повній мірі довів ті обставини, на яких грунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем не доведено правомірності прийнятих Малинською ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 1 листопада 2013 року №0000732200 та №0000742200.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Малинської ОДПІ відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "06" серпня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) В.Б. Шидловський

судді: (підпис) В.В. Євпак

(підпис) М.М. Капустинський

З оригіналом згідно: суддя _______ В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "18" вересня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Державне підприємство "Радомишльське лісомисливське господарство" вул.Київська,6,м.Радомишль,Житомирська область,12201

3- відповідачу/відповідачам: Малинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області пл.Соборна,10,м.Малин,Житомирська область,11603

- ,