Постанова № 40618221, 16.09.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Справа № 808/4867/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Калашник Ю.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Василівського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Запорізької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Василівського районного відділу Управління державної міграційної служби України (далі - відповідач) в Запорізької області, в якому позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в прийнятті документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

- зобов'язати відповідача прийняти документи для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та повторно розглянути питання щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі поданих документів, без сплати за бланк цього документу та послуг Державної міграційної служби.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивачем до Василівського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Запорізької області були надані усі документи, передбачені Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року №231, для оформлення паспорту громадянина України для тимчасових поїздок за кордон. Вважає вимоги відповідача щодо обов'язку надання квитанції про сплату послуг за оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також надання додаткових квитанцій про сплату вартості бланка такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Тому вважає неправомірною відмову в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі поданих позивачем документів.

Позивач у судове засідання не з'явився. До суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився. До суду подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, з підстав зазначених у письмових запереченнях (вх. № 35045 від 16.09.2014), зокрема зазначає про необхідність оплати вартості послуг ДМС України та вартості бланку відповідно до Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1098, Переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 № 795. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Керуючись приписами статей 41, 122 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

10.06.2014 ОСОБА_1 звернулась до Василівського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Запорізької області з метою отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Позивачем для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон відповідачу були надані всі необхідні документи, передбачені Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року №231.

Листом № 2322/С-4 від 11.06.2014 відповідачем була надана відповідь, в якій позивачу роз'яснено про необхідність оплати за надання послуг Державною міграційною службою України за оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 87,15 грн. та 120 грн., що передбачено Постановами Кабінету Міністрів від 04.06.2007 № 795 та від 26.10.2011 № 1098.

Позивач з такими діями відповідача щодо відмови в оформленні паспорта громадянина України для тимчасових поїздок за кордон не погодився, у зв'язку з чим звернувся до суду із вказаним позовом.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок і порядок розв'язання спорів у цій сфері визначені Законом України від 21 січня 1994 року за № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (далі - Закон № 3857-XII).

Статтею 7 цього Закону передбачено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.

Такі правила затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року за № 231 «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» (далі - Правила).

Відповідно до п.10 Правил, для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається: заява-анкета встановленого зразка; паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років); копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.

Згідно із п. 6 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 «Про державне мито», державне мито справляється за оформлення нового зразка паспорта громадянина України для поїздки за кордон.

Відповідно до п.п. «б» п. 6 ст. 3 Декрету ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: за видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон - 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 грн.

Разом з цим у пункті 27 розділу І Переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, визначено розмір плати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що становить 87 грн. 15 коп.

Таким чином, сплата установленого Декретом державного мита покриває вартість витрат, пов'язаних із учиненням відповідачем дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка), тому він не вправі вимагати повторної оплати тих самих дій (послуг) на підставі іншого нормативно-правового акта.

Встановлені обставини справи, які не заперечувались відповідачем свідчать про те, що звернувшись 10.06.2014 до Василівського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Запорізької області позивач, з метою оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, надав: заяву-анкету, паспорт громадянина України, свідоцтво про народження, дві фотокартки 3,5 х 4,5, квитанцію про сплату державного мита в розмірі 170 грн.

Таким чином, позивачем надано усі необхідні документи для оформлення паспорту, які передбачено п.10 Правил.

Посилання відповідача в листі № 2322/с-4 від 11.06.2014 на постанову КМУ від 26.10.2011 № 1098 є необґрунтованим, оскільки порядок оформлення та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон регламентовано Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», у межах та на виконання якого постановою КМУ № 231 від 31.03.1995 затверджено «Правила оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення». Ані вказаним Законом, ані зазначеними Правилами не визначено обов'язок особи сплачувати будь-які інші платежі під час оформлення та видачі паспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1098 від 26.10.2011 затверджено Порядок надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг.

Вказаним Порядком визначено перелік послуг, які можуть надаватися Міністерством внутрішніх справ та Державної міграційної служби.

Відповідно до п. 2 Порядку, послуги надаються за письмовою заявою фізичних та юридичних осіб.

Правовий аналіз вказаної постанови КМУ свідчить про те, що платні послуги можуть бути надані за заявою особи, тобто за наявності у неї бажання отримати таку послугу, а не про обов'язковість замовлення такої послуги з метою, зокрема, оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон. В іншому випадку, якщо приймати до уваги позицію відповідача про обов'язковість таких послуг, постанова КМУ № 1098 від 26.10.2011 буде суперечити вимогам Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» статтею 7 якого прямо визначено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню. Як зазначено вище, на виконання вимог Закону, постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 31.03.1995 затверджено Правила оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, вимоги яких дотримано позивачем при зверненні до відповідача.

Таким чином, оскільки порядок оформлення та видачі паспортів визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України та Правилами оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, відповідач був позбавлений можливості вимагати у позивача будь-які інші документи (платежі), окрім тих, що зазначені у вказаному Законі та Правилах.

З огляду на викладені обставини та враховуючи те, що постанова КМУ № 1098 від 26.10.2011, на яку посилався відповідач в якості правових підстав для відмови позивачу у видачі паспорту, не регулює правовідносини у сфері оформлення та видачі паспортів громадян України для виїзду за кордон, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови в оформлені паспорта громадянина України для виїзду за кордон, таким чином, порушені права позивача підлягають відновленню.

Крім того, у постанові від 03.12.2013 по справі № 21-416а13, Верховний суд України висловив свою позицію з приводу спірних правовідносин, зокрема, про безпідставність вимог відповідача надати документи та сплатити платежі за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон не передбачені Законом № 3857-XII та Правилами - спеціальними правовими актами, що врегульовують ці правовідносини.

Відповідно до положень статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Так, з метою повного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне заявлений позов задовольнити шляхом визнання неправомірними дій Василівського районного відділу Управління державної міграційної служби України щодо відмови в оформлені паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 та зобов'язати відповідача повторно розглянути питання щодо оформлення та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі поданих нею документів.

Згідно із частиною 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158, 161-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії Василівського районного відділу Управління державної міграційної служби України щодо відмови в оформлені паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1.

Зобов'язати Василівський районний відділ Управління державної міграційної служби України повторно розглянути питання щодо оформлення та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі поданих нею документів.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок). Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.В.Калашник