Постанова № 40616262, 24.09.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2242/14

24 вересня 2014 року м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Гломба Ю.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2

відповідача: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області про визнання дій протиправними, скасування вимоги та стягнення коштів ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області про визнання дій щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування після 28.11.2013 року протиправними, скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 2690-25 від 1 серпня 2014 року та стягнення коштів в сумі 1267,95 грн., які стягнуто з ОСОБА_1 відповідачем до єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-квітень 2014 року.

Позовні вимоги в повній мірі були підтримані позивачем та представником позивача в судовому засіданні та обґрунтовані наступним.

Так, ОСОБА_1 будучи фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, водночас є пенсіонером за віком, а відтак, вважає, що згідно з Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. На підставі викладеного просять визнати дії щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування після 28.11.2013 року протиправними, скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 2690-25 від 1 серпня 2014 року та стягнути кошти в сумі 1267,95 грн., які стягнуто з ОСОБА_1 відповідачем за січень-квітень 2014 року.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, до початку судового засідання подав заперечення проти позову, позовні вимоги не визнав, просив про розгляд справи без участі представника відповідача.

На обґрунтування поданим запереченням зазначив, що позивач не досяг 60-річного віку, отже зобов'язана була сплачувати єдиний внесок, так як отримує пенсію зі зменшенням пенсійного віку, призначену відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Разом з тим, вказав, що звільнення від сплати єдиного внеску не стосується тих осіб, які отримують інші види пенсійних виплат, не передбачені ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Таким чином, вважає, що для позивача сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є обов'язковою. Просить в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Рівненської міської ради 13.09.2002 року (а.с.10), відповідно до свідоцтва Серії НОМЕР_1 є платником єдиного податку (а.с.9) та отримує пенсію за віком, призначену у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.7,38).

01.08.2014 року відповідачем для позивача було виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 2690-25, якою встановлено наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1267,94 грн. (а.с.8).

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Щодо вимог позивача про визнання дій щодо нарахування позивачу єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування після 28.11.2013 року протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 2690-25 від 01.08.2014 року суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту вказаного закону - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 4. ч. 1. ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлюються умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Так, абз. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У даному випадку положення ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потрібно розуміти в контексті з положеннями ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відтак, пенсія за віком може бути надана особі яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за умови, якщо остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.

Судом встановлено, що позивачу, у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", була призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Положеннями вищевказаної статті не передбачено, що саме особи, яким надано пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Таким чином, спростовуються заперечення представника відповідача стосовно того, що звільнення від сплати єдиного внеску не стосується тих осіб, які отримують інші види пенсійних виплат, не передбачені ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Судом також встановлено, що позивач у добровільному порядку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не числиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Враховуючи те, що ОСОБА_1, звільнена від сплати за себе єдиного внеску, жодних інших обставин щодо існування у позивача боргу перед органом доходів і зборів суду не надано, у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачу єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування після 28.11.2013 року та формування оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 2690-25 від 01.08.2014 року.

Що стосується позовної вимоги про стягнення коштів в сумі 1267,95 грн., які стягнуто з позивача за січень-квітень 2014 року то в її задоволенні слід відмовити з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оплачено єдиний соціальний внесок за І квартал 2014 року в сумі 1267,95 грн. (а.с.12).

03.09.2013 року Наказом Міністерства фінансів України № 787 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок повернення коштів).

Відповідно до п.5 розд.1 Порядку повернення коштів, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Суд приходить до висновку, що сплачений позивачем єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1267,95 грн. підлягає поверненню у порядку, встановленому для повернення суми помилково сплачених платежів.

За таких обставин позов підлягає до задоволення частково.

Сплачений позивачем судовий збір, присуджується йому з Державного бюджету України відповідно до положень ч. 3 ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 2690-25 від 1 серпня 2014 року протиправними.

Скасувати вимогу Державної податкової інспекції у м.Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2690-25 від 01.08.2014 року.

В решті позову відмовити.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Гломб Ю.О.