Постанова № 40616254, 19.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2014 року № 2а-8068/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т.М.М." до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2011 №0003282360.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту від 16.11.2011 №345/23-60/14073675 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фірма «Т.М.М.» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» за період з 01.07.2011 по 31.07.2011» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2013 у справі №2а-8068/12/2670 відмовлено в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми «Т.М.М.» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 згадувану постанову залишено без змін.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.07.2014 вказані вище постанову та ухвалу скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою від 31.07.2014 справу прийнято до провадження та призначено до судового вирішення.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Судом за згодою сторін, відповідно до норм ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «Т.М.М.» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» за період з 01.07.2011 по 31.07.2011, за результатом якої складено акт від 16.11.2011 №345/23-60/14073675 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку, що згідно ст. 203, 215, 216, 228, 236 Цивільного кодексу України право чини здійснені між ТОВ «Фірма «Т.М.М.» та ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» за липень 2011 року на загальну суму 9 269 064 грн., в т.ч. ПДВ 1544844 грн. визнані нікчемними ат як наслідок недійсними з моменту їх вчинення. Також податковий органі в акті перевірки дійшов висновку про порушення позивачем норм пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України та завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ на суму 1 544 844 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 №0003282360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 317266 грн. (за основним платежем 1 544 844 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 772 422 грн.).

Як вбачається з Акту перевірки, порушення податкового законодавства з боку ТОВ «Фірма «Т.М.М.» обґрунтовано нікчемністю господарських договорів, укладених з ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання».

Зокрема, податковим органом в ході перевірки встановлено, що основними постачальниками ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» за перевіряє мий період були ТОВ «ТБ «Редегаст-Харків», ТОВ «Самай-Ю», ТОВ «Сатур-Сю», покупцями: ТОВ «Ластівка ЛТД», ПАТ «ТЕРП», ТОВ «Фірма «Т.Т.М.».

Також, в ході проведення подальших зустрічних звірок встановлено, що ТОВ «Сатур-Сю» відсутнє за місцем реєстрації та діяльність товариства підпадає під ознаки фіктивності; у ТОВ «ТБ «Редегаст-Харків» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладених договорам; ТОВ «Самай-Ю» відсутнє за місцем реєстрації, у товариства відсутні технічні та технологічні можливості для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, податковий орган приходить до висновку про відсутність факту реального вчинення господарських відносин контрагента позивача з TOB «ТБ «Радегаст - Харків», TOB «Самай-10» та TOB «Сатур-Сю» та як наслідок ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» за липень 2011 року не правомірно відображено в податковому обліку господарські операції з TOB «Самай-10», TOB «Сатур-Сю», TOB TOB «ТБ «Радегаст - Харків» , ПАТ «ТЦРП», TOB «Ластівка ЛТД» та ТОВ «Фірма Т.М.М.».

Враховуючи викладене вище, перевіркою зроблено висновок, що правочини, здійснені між TOB Фірма «Т.М.М.» та TOB «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» за липень 2011 року є нікчемними.

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже, висновки податкового органу про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ТОВ «НВО «Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання» та TOB «ТБ «Радегаст - Харків», TOB «Самай-10» та TOB «Сатур-Сю», не є належними доказами по справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

З матеріалів справи вбачається, що TOB Фірма "Т.М.М" (Покупець) та TOB "НВО "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання" (Продавець) уклали договір від 30.06.2011 року №3006C3.

Так, судом встановлено, що продавець на умовах договору зобов'язується передавати в узгоджені сторонами терміни, а Покупець зобов'язується приймати та оплатити товар згідно із підписаними Продавцем і Покупцем специфікаціями до договору, які є його додатками та невід'ємною частиною договору.

Згідно із специфікаціями до вказаного вище договору, предметом поставки є датчики тиску п'єзоелектричні.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав суду видаткові та податкові накладні на придбання товару, копія яких містяться в матеріалах справи.

Факт оплати вказаного товару підтверджується копіями платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи. Проте, суд зауважує, що позивачем надано копії платіжних доручень за 2014 рік, проте відсутній докази оплати товару за перевіряє мий період.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та TOB "НВО "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання" укладено Договір зберігання від 01.07.2011. За актами від 01.07.2011., 04.07.2011., 05.07.2011., 06.07.2011., 07.07.2011., 08.07.2011., 11.07.2011., 12.07.2011., 13.07.2011., 14.07.2011., 15.07.2011., 18.07.2011., 19.07.2011., 20.07.2011., 21.07.2011., 22.07.2011., 25.07.2011., 26.07.2011., 27.07.2011., 28.07.2011., 29.07.2011 позивачем оформлено на зберігання TOB "НВО "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання" товар - датчики тиску п'єзоелектричні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відсутність товарно-транспортних документів на товар, що є предметом договору від 30.06.2011 року №3006C3 не вказує не відсутність «реальності» такого договору.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ООО «НВП «ВИТАКТУМ» укладено договір комісії № К-2410 від 24.10.2011, також між позивачем та ТОВ «НВФ «ЕКОСТАР МК ЛТД» укладено договір комісії № КОМ-1 від 31.01.2013.

Відповідно до договорів комісії комісіонери зобов'язуються від свого імені, але за рахунок Комітента (позивача) укласти угоди про продаж товару за межі митної території України.

На підтвердження факту реалізації придбаного за умовами спірного договору товару позивачем надано специфікації до договору комісії, акти приймання-передачі товару та вантажно-митну декларацію, копії яких долучено до матеріалів справи. Суд зауважує, що вказані документи датовані кінцем 2013 року та початком 2014 року.

В матеріалах справи відсутні належні докази зберігання товару (як то оплата), що був придбаний позивачем за перевіряємий період, з моменту покупки товару позивачем (червень 2011 року) по дату реалізації відповідно до договору комісії (кінець 2013 року - початок 2014 року).

Крім того, позивачем відповідно до умов спірного договору купувався товар протягом 2011 - 2014 років, проте, надані позивачем копії документів, що свідчать про реалізацію товару (датчиків тиску п'єзоелектричних) не дають змоги ідентифікавути, що саме придбаний за перевіряємий період товар було реалізовано в грудні 2013- 2014 роках.

Позивачем не надано суду доказів реального виконання умов договору комісії з ООО «НВП «ВИТАКТУМ» № К-2410 від 24.10.2011.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази оплати товару (наявні платіжні доручення за 2013 - 2014 роки), відсутні докази оплати зберігання товару придбаному у перевіряє мий період протягом 2011-2014 років та реалізації такого товару (покупка в липні 2011 року, доказ реалізації в грудні 2013 року), суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду доказів, реального виконання спірного договору за перевіряємий період (з 01.07.2011 по 31.07.2011).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно положень п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Оскільки, як зазначено вище, позивачем не надано суду належних доказів реального виконання умов спірного договору, на думку суду висновок відповідача про порушення позивачем норм пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України та завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ на суму 1 544 844 грн. є обґрунтованим, а відтак прийняте на його підставі податкове повідомлення рішення від 02.12.2011 №0003282360 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено факт правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з TOB "НВО "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання", а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги TOB Фірма "Т.М.М" не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда