Постанова № 40616212, 23.09.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року справа № 823/2496/14

м. Черкаси

11 год. 50 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Каліновської А.В.,

при секретарі судового засідання Педані О.В.,

за участю:

представника позивача : Стецун І.В.,

представника відповідача: Дмитрука В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» до управління Укртрансінспекції у Черкаській області (Укртрансінспекція) Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті про часткове скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 08.09.2014р. № 2549/29 просить скасувати пп. 1, 2, 9, 11 припису про усунення порушень вимог законодавства, норм і стандартів у сфері залізничного, міського електричного (трамвай, тролейбус) транспорту, виявлених під час здійснення заходів державного нагляду від 21.07.2014р. №12, винесені управлінням Укртрансінспекції у Черкаській області.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» не є підприємством залізничного транспорту (перевізником), діяльності з надання послуг на перевезення вантажів залізничним транспортом не здійснює, й відповідної ліцензії не має. Оскільки ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» не є перевізником у галузі залізничного транспорту, послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом не надає, відповідно підприємство позивача не потребує наявності відповідних нормативно-правових актів та нормативних документів з надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом, а тому припис управління Укртрансінспекції у Черкаській області в оскаржених частинах є протиправним та підлягає скасуванню. Також позивачем зазначено, що подані ним заперечення до акту перевірки не були враховані при винесенні припису, що є порушенням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

У судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі. У своїх запереченнях представник відповідача зазначив, припис був винесений протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу (перевірки), враховуючи, що протягом даного строку позивачем не було надано відповідачу заперечення на акт перевірки, припис від 08.09.2014р. № 2549/29 складений у відповідності та в строки, передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Крім того відповідач зазначив, що публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» здійснює перевезення вантажів за допомогою засобів залізничного транспорту (здійснює вантажні операції зливу із залізничних цистерн, які подаються на під'їзду колію суміші зріджених газів (пропан, бутан), що належить іншим суб'єктам господарювання у ємності газонаповнювальної станції), а відповідно надає послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом стороннім суб'єктам господарювання. Виходячи із зазначеного ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» повинно виконувати Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» в частині отримання ліцензії на право здійснення господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення небезпечних вантажів залізничним транспортом, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Технічного регламенту надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом» в частині отримання сертифікату відповідності щодо надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом, відсутності у персоналу позивача відповідних свідоцтв та сертифікатів, та наказу Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу залізничним транспортом» в частині наявності відповідних нормативно-правових актів та нормативних документів з надання послуг з перевезення вантажів.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» зареєстровано як юридична особа 27.12.1991, ідентифікаційний код 03361402.

У період з 10.07.2014р. по 14.07.2014р. посадовою особою Укртрансінспекції у Черкаській області (Укртрансінспекція) Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті здійснено планову перевірку публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» щодо дотримання суб'єктами господарювання у сфері залізничного транспорту вимог законодавства, норм і стандартів, результати якої оформлені актом від 14.07.2014р. №023. Відповідно до вищезгаданого акту перевірки відповідачем виявлені порушення позивачем вимог законодавства, стандартів, нормативно-правових актів, норм, порядків і правил у сфері залізничного транспорту.

Відповідно до Законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про транспорт», Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті відповідачем на підстави вищезгаданого акту перевірки винесено припис про усунення порушень вимог законодавства, стандартів, нормативно-правових актів, норм, порядків і правил у сфері залізничного транспорту, виявлених під час здійснення заходів державного нагляду №12 від 21.07.2014р.

Вказаним приписом від 21.07.2014р. № 12 зобов'язано позивача у визначені відповідачем строки усунути наступні порушення: відсутність у ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» ліцензії на право здійснення господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення небезпечних вантажів залізничним транспортом, зокрема, персоналом підприємства здійснюються вантажні операції зливу із залізничних цистерн (які подаються на під'їзду колію) зрідженого газу (п. 1 Припису № 12); відсутність сертифікату відповідності щодо надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом (п. 2 Припису № 12); персонал ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз», який виконує оформлення транспортних документів, приймання небезпечних вантажів, проведення вантажних та інших операцій, пов'язаних з перевезенням зрідженого газу не проходив спеціального навчання (п. 9 п. 1 Припису № 12); відсутність відповідних нормативно-правових актів та нормативних документів з надання послуг з перевезення вантажів.

Позивач вважаючи п. 1, 2, 9, 11 припису управління Укртрансінспекції у Черкаській області (Укртрансінспекція) Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті №12 від 21.07.2014р. протиправними, звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду за захистом свої прав та інтересів шляхом часткового скасування даного припису.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на наступне.

Положенням про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 387/2011, передбачено, що Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України. Укртрансінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування.

Відповідно до ст. 1 Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-ІІІ, господарська діяльність - будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт; ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.

Пунктом 25 частини 3 статті 9 Закону № 1775-ІІІ встановлено, що відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом.

Відносини з приводу надання послуг з перевезення, в тому числі, перевезення вантажів залізничним транспортом, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», транспортними кодексами (Статутом залізниць України), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Згідно ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Аналогічні норми містить глава 64 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 22 Закону України «Про транспорт» визначено, що перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, здійснюються підприємствами залізничного транспорту, що входять до складу залізничного транспорту.

Згідно ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниця - статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.

Згідно ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт»: «залізничний транспорт» - виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо; «промисловий залізничний транспорт» - транспортно-технологічний комплекс, який забезпечує системне переміщення вантажів у процесі виробництва (між виробництвами, виробничими циклами, окремими операціями або підприємствами в цілому) та взаємодію із залізничним транспортом загального користування і не належить до нього.

Промисловий залізничний транспорт використовується суб'єктами господарювання для здійснення внутрішніх технологічних переміщень вантажів під'їзними коліями (коліями не загального користування).

Аналіз зазначених положень законодавства надає підстави для висновку про те, що перевезення вантажів залізничним транспортом здійснюється виключно залізницями, послуги з перевезення пасажирів, багажу та вантажів залізничним транспортом можуть надаватися виключно підприємством залізничного транспорту (перевізником); перевезення вантажу залізничним транспортом здійснюється за договором перевезення вантажу, укладення якого підтверджується складенням перевізного документа (залізничної накладної).

Щодо відсутності у ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» відповідної ліцензії по наданню послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом, то суд зазначає наступне.

Пунктом 25 частини третьої статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає, зокрема, діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річним, морським, автомобільним, залізничним транспортом.

За визначенням абзацу другого статті 1 Закону України «Про залізничний транспорт» залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.05.2013 №321 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу залізничним транспортом (далі - Ліцензійні умови).

Відповідно до абзацу другого пункту 1.1 Ліцензійних умов, надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та багажу залізничним транспортом - діяльність суб'єктів господарювання, які беруть участь у наданні послуг шляхом виконання окремих операцій, робіт, процесів, що пов'язані з перевезенням пасажирів, та/або небезпечних вантажів, та/або багажу залізничним транспортом.

Послуга з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та багажу залізничним транспортом - продукт діяльності виконавця, спрямований на задоволення потреб споживача (абзац третій пункту 1.1 Ліцензійних умов).

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Технічного регламенту надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2010 №193 (далі - Технічний регламент) виконавець послуг з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом (далі - виконавець) - суб'єкт господарювання (юридична або фізична особа), діяльність якого спрямована на надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом.

Надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом (далі - надання послуг) - це діяльність суб'єктів господарювання, які беруть участь у наданні послуг шляхом виконання окремих операцій, робіт, процесів, що пов'язані з перевезенням пасажирів та/або вантажів (підпункт 3 пункту 1 Технічного регламенту).

Послуга з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом (далі - послуга) - продукт діяльності виконавця, спрямований на задоволення потреб споживача (підпункт 4 пункту 1 Технічного регламенту).

Споживач послуг (далі - споживач) - юридична або фізична особа, якій надаються послуги з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом (підпункт 8 пункту 1 Технічного регламенту).

З досліджених судом документів щодо господарської діяльності позивача не вбачається, що вона спрямована на надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом. Операції зливу із залізничних цистерн (які подаються на під'їзду колію) зрідженого газу, не надає позивачу статусу підприємства залізничного транспорту, оскільки у його діяльності відсутня така ключова і визначальна ознака відповідного статусу як «надання транспортних послуг споживачам залізничним транспортом».

У матеріалах перевірки та матеріалах адміністративної справи не має жодного доказу надання ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» іншим особам послуг з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом.

Щодо відсутності у ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» відповідних нормативно-правових актів та нормативних документів з надання послуг з перевезення вантажів, сертифікату відповідності щодо надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом та не проходження персоналом позивача спеціального навчання, то суд зазначає наступне.

Згідно приписів Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження технічного регламенту надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом» № 193 від 01.03.2010р., обов'язок розроблення, погодження та затвердження регламентних технічних умов, а також отримання сертифіката на надання послуги з установленим рівнем безпеки, розповсюджуються на виконавців послуг з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом.

Згідно п. 6 «Технічного регламенту надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом» виконавець повинен мати кваліфікований персонал, який відповідає встановленим законодавством вимогам, зокрема, за безпеку та якість надання послуг; дотримуватися технологічних вимог, зміст яких визначено в регламентних технічних умовах, які встановлюють послідовність, обсяг і строк надання послуги, процес експлуатації, ремонту та обслуговування засобів залізничного транспорту; утримувати засоби залізничного транспорту у стані, що відповідає санітарним та іншим установленим нормам і правилам.

Згідно п. 10 «Технічного регламенту надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом» виконавець повинен мати сертифікат на надання послуги з установленим рівнем безпеки, виданий згідно з правилами оцінки відповідності надання послуг, що визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Як встановлено судом, основною діяльністю ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» відповідно до Статуту (редакція від 25.09.2013р.) є виконання комплексу робіт по експлуатації систем газопостачання, проектування, будівництва та ремонту газових мереж.

Підсумовуючи вищевикладене, позивач не є підприємством залізничного транспорту (перевізником), що здійснює діяльність з надання послуг на перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом, що у свою чергу позбавляє в силу закону отримання відповідної ліцензії, відповідних нормативно-правових актів та нормативних документів з надання послуг з перевезення вантажів, сертифікату відповідності щодо надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом та проходження персоналом позивача спеціального навчання.

Отже, з огляду на викладене, суд вважає твердження відповідача щодо наявності факту надання позивачем послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не відповідають дійсності.

Помилковим є посилання представника позивача, як на одну з підстав для задоволення адміністративного позову на ту обставину, що подані ним заперечення до акту перевірки не були враховані при винесенні припису, що є порушенням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», з огляду на наступне.

Пунктами 4, 5 ч. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

Відповідно до п. 7 ч. 7 Закону № 877-V, у разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Оскільки позивачем не надано доказів отримання відповідачем заперечень до акту перевірки від 14.07.2014р. в межах вищевизначеного строку, з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю), а тому припис від 21.07.2014р. №12, винесений управлінням Укртрансінспекції у Черкаській області у відповідності до вимог Закону № 877-V.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України

Керуючись ст.ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати пп. 1, 2, 9, 11 припису про усунення порушень вимог законодавства, норм і стандартів у сфері залізничного, міського електричного (трамвай, тролейбус) транспорту, виявлених під час здійснення заходів державного нагляду від 21.07.2014р. №12, винесені управлінням Укртрансінспекції у Черкаській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» 73 (сімдесят три) 08 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Каліновська

Повний текст постанови виготовлено 23 вересня 2014 року.