Ухвала суду № 40615987, 16.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 р.Справа № 2а-45311/09/1670Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Цукор" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2014р. по справі № 2а-45311/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Цукор"

до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Райз-Цукор", 02 червня 2009 року звернувся до суду з позовною заявою до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2009 року №0000042250/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток та застосування штрафних санкцій.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 березня 2014 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08 грудня 2008 року №0000042250/0, від 17 лютого 2009 року №0000042250/1, від 30 квітня 2009 року №0000042250/2, від 15 липня 2009 року №0000042250/3 у частині визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів нерезидентів у розмірі 30992,24 грн та нарахування штрафної санкції у сумі 61984,48 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нову постанову якою задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг, письмових заперечень колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується в суді апеляційної інстанції, що у період з 29 жовтня 2008 року по 18 листопада 2008 року Лохвицькою міжрайонною державною податковою інспекцією (далі - Лохвицька МДПІ) проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Цукор" (далі - ТОВ "Райз-Цукор"), за наслідками якої складено Акт від 25 листопада 2008 року №343/23/34235972 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Райз-Цукор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 березня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 березня 2008 року /том І, а.с. 84-151/.

За висновками Акту перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пунктів 13.2, 13.5 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які полягали у неутриманні та несплаті податку з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України у вигляді фрахту в сумі 47455,96 грн, у вигляді доходів від послуг типу "інжиніринг" та доходів, отриманих від діяльності на території України (за установку та запуск техніки) на загальну суму 81944,57 грн.

Зокрема, в Акті перевірки було вказано, що у періоді, який перевірявся, ТОВ "Райз-Цукор" виплачувало на користь нерезидентів доходи, а саме: Транспортно-експедиційній фірмі "P.Schwandler Logistik U.Transport GmbH" (Федеративна Республіка Німеччина) згідно договору від 10 липня 2007 року № 200701, Фірмі "BUTiH" (Польща) згідно контракту від 08 лютого 2007 року №3/GK/2007, Фірмі "S.F.I.R S.p.A" (Італія) згідно контракту від 28 серпня 2007 року №138, Фірмі "S.F.I.R S.p.A" (Італія) згідно контракту на технічну допомогу від 20 лютого 2008 року б/н, Фірмі "Fliegl Agrartechnik GmbH" (Федеративна Республіка Німеччина) згідно договору купівлі-продажу від 12 червня 2007 року №14502, проте належним чином оформлених довідок про підтвердження статусу податкового резидента (країни фіскальної резиденції) позивачем на запити податкового органу надано не було, а надані ТОВ "Райз-Цукор" копії довідок та свідоцтва і їх нотаріально засвідчений переклад не є підставою для звільнення від оподаткування доходів, виплачених на користь вказаних нерезидентів.

08 грудня 2008 року Лохвицька МДПІ на підставі зазначеного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0000042250/0, яким згідно з підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначила ТОВ "Райз-Цукор" суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 388201,59 грн., у тому числі: 129400,53 грн. - за основним платежем, 258801,06 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями /том І, а.с. 10/.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем у адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17 лютого 2009 року №0000042250/1, від 30 квітня 2009 року №0000042250/2, від 15 липня 2009 року №000042250/3 на аналогічні суми податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій).

Не погодившись з винесеним рішенням позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 грудня 2008 року №0000042250/0, від 17 лютого 2009 року №0000042250/1, від 30 квітня 2009 року №0000042250/2, від 15 липня 2009 року №0000042250/3 у частині визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів нерезидентів у розмірі 30992,24 грн. та нарахування штрафної санкції у сумі 61984,48 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку, що зазначені товариства підтвердили статус податкового резидента Договірної Держави, а отже нарахування позивачу податкових зобов'язань по податку з доходів нерезидентів та нарахуванні штрафних санкцій по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами є необґрунтованим.

Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем протиправно неутримано та неперерахувано до бюджету податок з доходів нерезидентів із джерела його походження з України у частині господарських операцій з фірмою "BUTIH" (Польща), з "Fligel Agratechnik Gmbh" (Федеративна Республіка Німеччина), фірмою "P. Swandner Logistik U Transport GmbH" (том V, а.с. 219).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав недотримання позивачем вимог Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року №470, в частині надання саме довідки за формою, встановленою цим Порядком, не надали належної правової оцінки тому, що в Конвенції між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень, в Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень та Угоді між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно надання такої довідки не передбачено, а Кабінет Міністрів України має повноваження приймати відповідні рішення для забезпечення реалізації Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які прямо віднесені цим Законом до його компетенції пунктом 22.32 цього Закону), однак не має повноваження встановлювати підстави звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України та підстави відмови у звільненні від оподаткування таких доходів, якщо це не передбачено в міжнародному договорі (том V, а.с. 181-185).

Відповідно до абзацу 1 пункту 13.1 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно з пунктом 18.1 статті 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Положення міжнародних договорів, які відповідно до частини першої статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, мають пріоритет згідно зі статтею 19 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та частиною другою статті 19 Закону України "Міжнародні договори України" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) над положеннями національного законодавства.

Частини першої статті 7 Конвенції між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень (дата підписання - 26 лютого 1997 року, дата набуття чинності - 25 лютого 2003 року) передбачено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність таким чином, то прибуток підприємства може оподатковуватись у другій Державі, але тільки стосовно тієї частини, яка стосується цього постійного представництва.

Положеннями частини першої статті 7 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень (дата підписання - 12 січня 1993 року, дата набуття чинності - 11 березня 1994 року) також встановлено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тому розмірі, який може бути віднесений до цього постійного представництва.

Відповідно до частини першої статті 7 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно (дата підписання - 03 липня1995 року, дата набуття чинності - 04 жовтня 1996 року) прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватися в другій Державі, але тільки у тій частині, що відноситься до цього постійного представництва.

Отже, положення вказаних вище Конвенцій та Угоди визначають, що оподаткування прибутку, виплаченого на користь резидента Договірної Держави, буде відбуватись саме на території цієї Договірної Держави.

Порядок застосування вищезгаданих Конвенцій та Угоди регламентується положеннями Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року №470 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Положеннями абзаців 1-3 пункту 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року №470 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для звільнення (зменшення) встановлено, що від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Таким чином, аналіз положень вказаних вище Конвенцій і Угоди та зазначеного вище Порядку свідчить, що для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зокрема при виплаті на користь нерезидента (резидента Договірної держави), буде відбуватись у випадку підтвердження того, що нерезидент, на користь якого здійснюється виплата, є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, у розумінні цього міжнародного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Райз-Цукор" та фірмою "S.F.I.R. S.p.A" (Італія) було укладено договір від 28 серпня 2007 року №138 про проведення технічного аудиту промислових потужностей, вивчення технічного стану виробництва та надання замовнику звіту, в якому буде вказано технічний аналіз виробництва та перелік необхідних заходів по виведенню підприємства на добову переробку цукрових буряків 10000 тон (том V, а.с. 54-55).

Згідно акту виконаних робіт від 08 листопада 2007 року робота за контрактом №138 була виконана вчасно та в повному обсязі на суму 15 000 євро.

На підставі зазначеного Лохвицькою МДПІ встановлено порушення позивачем пункту 13.2 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, а саме: неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України у вигляді доходів від послуг типу "інжиніринг" у розмірі 16 371, 02 грн. (109 140, 10 грн.*15 %).

Крім того, між ТОВ "Райз-Цукор" та фірмою "S.F.I.R. S.p.A" (Італія) було укладено договір від 20 лютого 2008 року б/н про надання технічної допомоги по встановленню і введенню в експлуатацію вживаного обладнання для цукрової промисловості на території України ( виїзд на об`єкт для контролю за здійсненням монтажних робіт, технічний нагляд за пуско-налагоджувальними роботами) (том V, а.с. 35-36).

Згідно платіжного доручення від 07 березня 2008 року №24 позивач перерахував фірмі "S.F.I.R. S.p.A" попередню оплату в сумі 12 600,00 євро/ 97 474,80 грн. На кінець перевіряємого періоду акт виконаних робіт не складався.

На підставі цього Лохвицькою МДПІ встановлено порушення позивачем пункту 13.2 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, а саме: неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України у вигляді доходів від послуг типу "інжиніринг" у розмірі 14 621, 22 грн. ( 97 474, 80 грн.*15 %).

Колегія суддів вважає хибним зазначений вище висновок, з наступних підстав.

У матеріалах справи наявна завірена належним чином копія довідки від 21 листопада 2008 року, видана відділом прибутків м. Чезена /том V, а.с. 59/, зі змісту якої вбачається, що товариство "S.F.I.R. S.p.A" (АТ Земельно-промислове товариство Романії), з юридичною адресою: м. Чезена, вул. Бенедетто Кроче, буд.7, податковий код 00304660376, рахунок ПДВ 01672790407, діє з 03 січня 1985 року з ціллю цукрового виробництва (108100), являється акціонерним товариством, є податковим резидентом Італії, та підлягає сплаті податкового прибутку підприємств Італії, без можливості бути звільненим від нього.

А отже, товариством "S.F.I.R. S.p.A" підтверджено статус податкового резидента Договірної Держави. Таким чином, нарахування позивачу податкових зобов'язань по податку з доходів нерезидентів у розмірі 30992,24 грн та нарахування штрафної санкції у сумі 61984,48 грн. (том V, а.с. 219) по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом є необґрунтованим, а податкові повідомлення-рішення у цій частині підлягають скасуванню.

Крім того, між ТОВ "Райз-Цукор" та "Fligel Agratechnik Gmbh" (Федеративна Республіка Німеччина) було укладено договір від 12 червня 2007 року №14502 з придбання - сільськогосподарської техніки, комплектуючих вузлів та запасних частин на загальну суму 428 400 євро, в тому числі 40 500,00 євро - вартість установки і запуску техніки (том V, а.с. 49-50).

Згідно акту виконаних робіт від 25 жовтня 2007 року позивач прийняв та оплатив роботи за договором на суму 40 500,00 євро.

При проведенні перевірки контролюючим встановлено порушення позивачем пункту 13.2 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, а саме: неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України у вигляді доходів виплачених за установку та запуск техніки в розмірі 41 546, 93 грн. (40 500,00 євро * 15% ).

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком податкового органу, з наступних підстав.

У матеріалах справи наявна завірена належним чином копія свідоцтва про реєстрацію платника податку (підприємця), виданого фінансовим управлінням м. Бургхацзен, з якої вбачається, що пан ОСОБА_2 зареєстрований як платник податку на додану вартість (підприємець) під індивідуальним номером платника податку 106/217/60322 (том V, а.с. 62).

У кінці свідоцтва міститься примітка, що свідоцтво про реєстрацію платника податку використовується винятково для реєстрації платника податку-підприємця. Компетентне німецьке податково-фінансове управління підтверджує, що підприємець (заявитель) мешкає на території країни та зареєстрований як платник податку. Тобто, зі змісту зазначеної довідки вбачається, що пан ОСОБА_2 мешкає на території країни та зареєстрований як платник податку, однак, суд звертає увагу, що договір на придбання - сільськогосподарської техніки, комплектуючих вузлів та запасних частин укладено не з підприємцем ОСОБА_2, а з юридичною особою "Fligel Agratechnik Gmbh" (Федеративна Республіка Німеччина).

Підтвердження статусу податкового резидента Договірної Держави юридичної особи "Fligel Agratechnik Gmbh" (Федеративна Республіка Німеччина) у матеріалах справи відсутнє, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає правомірним нарахування позивачу податкового зобов'язання у розмірі 41546,93 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 83093,85 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Райз-Цукор" та транспортно-експедиційною фірмою "P. Swandner Logistik U Transport GmbH" (Федеративна Республіка Німеччина) укладено договір від 10 липня 2007 року №200701 з перевезення вантажу (бурякозбиральних комбайнів) автомобільним транспортом перевізника (том V, а.с. 37-38).

Згідно акту приймання-передачі від 25 липня 2007 року сторонами договору засвідчено факт повного виконання зобов`язання експедитором та повної оплати послуг замовником за інвойсом від 10 липня 2007 року №200701 на суму 114 000,00 Євро.

На підставі цього Лохвицькою МДПІ встановлено порушення позивачем пункту 13.5 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, а саме: неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України у вигляді фрахту в розмірі 47 455, 96 грн. (790 932,65 грн. * 6% ).

Колегія суддів вважає обґрунтованим такий висновок Лохвицької МДПІ, виходячи з наступного.

На підтвердження статусу податкового резидента фірми "P. Swandner Logistik U Transport GmbH" позивачем надано свідоцтво про реєстрацію платника податку (підприємця), виданого фінансовим управлінням Швандорф, від 03 травня 2007 року, вбачається, що пан ОСОБА_3 зареєстрований як платник податку на додану вартість (підприємець) під наступним податковим номером 211/135/40270 (том V, а.с. 72).

Крім того, у кінці свідоцтва міститься примітка, що свідоцтво діє виключно для підтвердження реєстрації платника податку (підприємця). Компетентна німецька фінансова установа засвідчує, що підприємець (заявник) постійно проживає в межах своєї країни та зареєстрований під податковим номером.

Однак, договір перевезення вантажу (бурякозбиральних комбайнів) автомобільним транспортом перевізника укладався саме з юридичною особою фірмою "P. Swandner Logistik U Transport GmbH", а не з підприємцем ОСОБА_3.

Отже, підтвердження статусу податкового резидента Договірної Держави юридичної особи фірми "P. Swandner Logistik U Transport GmbH" у матеріалах справи відсутнє, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає правомірним нарахування позивачу податкового зобов'язання у розмірі 47455,96 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 94911,92 грн.

Крім того, між ТОВ "Райз-Цукор" та фірмою "BUTIH" (Польща) укладено договір від 08 лютого 2007 року №3/GК/2007 про постачання центрифуг періодичної дії автоматизованих 6 штук типу КВ 1750 та сервісне обслуговування обладнання, яке включає установку, запуск і нагляд (том V, а.с. 40-44).

Згідно додатку № 2 до Договору ціна технічного обслуговування складає 8777,30 євро (том V, а.с. 48).

Згідно платіжного доручення від 11 жовтня 2007 року №251 позивач перерахував продавцю 8777,30 євро/ 62702,66 грн.

Згідно акту виконаних робіт від 12 жовтня 2007 року умови договору виконано вчасно та у повному обсязі.

На підставі вищезазначеного Лохвицькою МДПІ встановлено порушення позивачем пункту 13.2 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94 - ВР, а саме: неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України у вигляді доходів від послуг типу "інжиніринг" у розмірі 9 405, 40 грн. (62 702,66 грн.*15 %).

Колегія суддів погоджується з таким висновком контролюючого органу, з наступних підстав.

На підтвердження статусу податкового резидента фірми "BUTIH" (Польща) позивачем надано довідку про місце проживання або місцезнаходження для податкових потреб (сертифікат резиденції) від 13 листопада 2008 року №ЕІА/401-1108/DHD/08, виданої податковим управлінням Познані, судом встановлено, що ОСОБА_4 є резидентом у країні Польща та підлягає необмеженому обов'язку податківця у розумінні угоди між Республікою Польща та договірної сторони України у справі запобігання подвійного оподаткування та уникнення від сплати податків в частині податків на прибуток (том V, а.с. 65).

Однак, зі змісту зазначеної довідки неможливо встановити приналежність ОСОБА_4 до фірми "BUTIH", крім того, договір постачання центрифуг укладався саме з юридичною особою фірмою "BUTIH", а не з ОСОБА_4.

Отже, підтвердження статусу податкового резидента Договірної Держави юридичної особи фірми "BUTIH" у матеріалах справи відсутнє, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає правомірним нарахування позивачу податкового зобов'язання у розмірі 9405,40 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 18810,80 грн..

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно нараховано податкові зобов'язання та застосовано штрафні санкції лише у частині господарських операцій з фірмою "BUTIH" (Польща), з "Fligel Agratechnik Gmbh" (Федеративна Республіка Німеччина), фірмою "P. Swandner Logistik U Transport GmbH" (том V, а.с. 219).

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг колегія суддів не приймає до уваги, оскільки викладена правова позиція не є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Цукор" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2014р. по справі № 2а-45311/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.