Постанова № 40615953, 25.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1454/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Бітова А.І.судді -Запорожана Д.В.при секретарі -Синявській І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «І+Т Технолоджіз» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року та на додаткову постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «І+Т Технолоджіз» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Позивач - ТОВ «І+Т Технолоджіз» звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 19.02.2014 року № 0000292201.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що висновки в акті перевірки від 12.02.2014 року № 5/22-213/36850134/244, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючим встановлено порушення позивачем податкового законодавства на підставі акту перевірки контрагента позивача - ТОВ «Прокомм», яким встановлено: ознаки нікчемності правочинів; відсутність заявок на виконання фахівцями ТОВ «Прокомм» певних функціональних обов'язків; хибних висновків щодо номенклатури товарів, імпортованих Товариством, які не потребують розукомплектації. Разом із тим, позивач зазначає, що формування податкового кредиту здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, що є підставою для зменшення об'єкту оподаткування. Висновки про неправомірність включення до податкового кредиту коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконними. Отже покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірне та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року у задоволені адміністративного позову ТОВ «І+Т Технолоджіз» було відмовлено.

Додатковою постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року було стягнуто з ТОВ «І+Т Технолоджіз» на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4012,49 гривень.

В апеляційній скарзі ТОВ «І+Т Технолоджіз», з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваних постанов та прийняття нової про задоволення його позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неявкою сторін до судового засідання та з урахуванням положення п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що на підставі службового посвідчення № 112122 від 16 квітня 2013 року, виданого ДПС в Одеській області співробітником податкової служби згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України та відповідно до наказу № 240 від 10.02.2014 року була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «І+Т Технолоджіз» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам та правових відносинах з ТОВ «Прокомм» за період серпень 2013 року, за результатами якої складений акт від 12.02.2014 року № 5/22-213/36850134/244.

Перевіркою встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет, всього в сумі 178333 гривень.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2014 року № 0000292201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 178333 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 44583 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1-ї інстанції виходив з того, що наявні у позивача первинні документи, які не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у своїй сукупності не підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом, а тому формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних, отриманих від зазначеного суб'єкта господарювання, є неправомірним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду 1-ї інстанції виходячи з наступного.

Так з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «І+Т Технолоджіз» у перевіряємому періоді (серпень 2013 року) мало господарські відносини із ТОВ «Прокомм» на підставі укладеного договору № 278 від 01.08.2013 року (а.с. 34-35).

Відповідного до п.1.1, п.2.1 вказаного договору ТОВ «Прокомм» (Виконавець) взяло на себе зобов'язання забезпечити виконання та надання послуг щодо розукомлектації запчастин та устаткування, а ТОВ «І+Т Технолоджіз» зобов'язалось своєчасно провести розрахунки та підписати акти виконаних робіт (п.2.2.1, п.2.2.2). Згідно з п.3.1 того ж договору загальна сума послуг складала 5000000 гривень, у т.ч. ПДВ - 833333,33 гривень.

01 серпня 2013 року між сторонами була оформлена Специфікація до вищезазначеного договору, відповідно до якої ТОВ «Прокомм» (Виконавець) організовував проведення огляду, розукомлектації та подальшої комлектації і фасування запчастин та устаткування згідно переліку (а.с. 36-39). Зі змісту Специфікації вбачається, що предметом розукомлектації виступали здебільшого ремонтні комплекти (для навантажувачів), а також комплекти гумових тужавінь, запчастини для щоглів, розливу рідини по пляшкам тощо. У специфікації сторони дійшли згоди про вартість послуг щодо наведеної номенклатури в розмірі 1070000 гривень, у т.ч. ПДВ - 178333 гривень.

На виконання вищевказаного договору ТОВ «Прокомм» було надано на адресу ТОВ «І+Т Технолоджіз» акти виконаних робіт (а.с. 40-58) та податкові накладні (а.с. 59-77) на суму 1070000 гривень, у т.ч. ПДВ - 178333 гривень.

На підставі виписаних ТОВ «Прокомм» податкових накладних позивачем було включено до податкового кредиту серпня 2013 року суму 178333 гривень, що на думку перевіряючого було здійснено безпідставно, оскільки фактичне надання послуг, передбачене договірними домовленостями між ТОВ «І+Т Технолоджіз» та ТОВ «Прокомм», місця не мало. Зазначені висновки за актом перевірки були здійснені на підставі досліджених в ході перевірки первинних документів, наданих Товариством, акту ДПІ у Шевченківському районі у м. Києві ГУ Міндоходів № 1938/26-59-22-01-18/38406205 від 18.11.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прокомм».

Колегія суддів зазначає, що дії ДПІ у Шевченківському районі у м. Києві ГУ Міндоходів по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Прокомм», за результатами якої був складений акт № 1938/26-59-22-01-18/38406205 від 18.11.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прокомм», були визнані протиправними в судовому порядку (справа № 826/19528/13-а), а податковий орган було зобов'язано вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі вказаного акут перевірки, та відновити дані податкової звітності ТОВ «Прокомм» за період з 01 серпня 2013 року по 31 жовтня 2013 року (а.с. 78-82, 155-160).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 вищезазначеного Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до довідки єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців на час розгляду справи у суді 1-ї інстанції так і апеляційним судом не має запису про припинення ТОВ «Прокомм».

З Акту перевірки вбачається, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 178333 гривень, стали висновки відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 178333 гривень у серпні 2013 року від здійснених операцій придбання послуг у ТОВ «Прокомм», оскільки перевіркою не можливо підтвердити реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Прокомм» на загальну суму ПДВ 178333 гривень. Також вбачаються факти відсутності реальності здійснення господарської діяльності ТОВ «Прокомм» з позивачем, проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, мають ознаки фіктивності, операції здійснюються через ланцюг посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру та якими не підтверджується реальність здійснення фінансово-господарської діяльності.

Як вбачається з акту перевірки, вказані вище обставини були встановлені на підставі акту ДПІ у Шевченківському районі у м. Києві ГУ Міндоходів № 1938/26-59-22-01-18/38406205 від 18.11.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прокомм» контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.08.2013 року по 31.10.2013 року.

Колегія суддів не приймає в якості належного обґрунтування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення лише посилання представника відповідача на інформацію ДПІ у Шевченківському районі у м. Києві ГУ Міндоходів.

Крім того посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Прокомм» об'єктивної можливості для надання послуг (а саме наявність кваліфікованого персоналу, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки) не може бути належним свідченням нереальності господарських операцій, адже зазначене підприємство не потребує наявності технічного персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку зазначеного контрагенту позивача не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення зазначеним підприємством господарських операцій для позивача за договорами надання послуг, а також відсутність у позивача, як замовника послуг, права на податковий кредит з ПДВ та не позбавляють позивача права на його відображення у податковому обліку.

Такої ж позиції у своїй практиці дотримується й Верховний суд України у своїх постановах від 01 червня 2010 року по справі за позовом ПП «Армівір» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 31 січня 2011 року по справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, від 31 січня 2011 року по справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК» до ДПІ у м. Херсоні, а також Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 12 лютого 2014 року у справі №К/9991/66418/12, від 26 березня 2014 року у справі №К/800/36974/13, від 14 квітня 2014 року у справі №К/800/23746/13.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року (п.57 Рішення) зазначив, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Також, Судом вказано, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (ч.1). В адміністративний справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2).

Колегія суддів зазначає, що як на момент виникнення спірних правовідносин так і на момент розгляду справи ТОВ «Прокомм» не було позбавлене права укладати з іншими суб'єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів, приміщень тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення постановлено з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову ТОВ «І+Т Технолоджіз».

Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 197, п.3 ч.1 ст.198, п.2, п.3 ч. 1 ст. 202 та ч.2 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

постановила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженої відповідальністю «І+Т Технолоджіз» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року та додаткову постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «І+Т Технолоджіз» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «І+Т Технолоджіз» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів №0000292201 від 19.02.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «І+Т Технолоджіз» сплачені та документально підтвердженні кошти при подачі адміністративного позову в розмірі 445,83 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5-ть днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до положень діючого законодавства до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/А.І. БітовСуддя:/підпис/Д.В. Запорожан