Рішення № 40615545, 25.09.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/309/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1870/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Мужик І.І.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів Беркій О.Ю., Соколовського В.М.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю: представника апелянта - ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на рішення Надвірнянського районного суду від 04 червня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2014 року представник ПАТ «Дельта Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.06.2006 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №102/КВ/Ф-06, згідно з яким позичальник отримав від банку кредитні кошти у розмірі 30000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних за весь час користування кредитом на строк до 10.06.2016 року. В забезпечення зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5 були укладені договори поруки.

Посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору про передачу активів, ТОВ «Укрпромбанк» відступив ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за даним кредитним договором та ОСОБА_3 не виконує взяті на себе грошові зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 228258,18 грн., позивач просив стягнути дану суму з боржника та поручителів в солідарному порядку.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 04.06.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, вважаючи його необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права представник ПАТ «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу.

Вказує, що судом вірно з'ясовано, що кредитний договір №102/КВ/Ф-06 від 27.06.2006 року між ПАТ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 відсутній в угоді про передачу активів та кредитних зобов'язань ПАТ «Дельта Банк», проте вказаний договір зазначений у додатку №2, що є невід'ємною частиною домовленості про передачу активів.

Останній платіж по кредитному договорі здійснений до моменту укладення договору про передачу активів, проте в відповідачем не надано доказів намагання і надалі здійснювати погашення кредиту.

Суд прийшов до необґрунтованого висновку про припинення договорів поруки, так як остаточний термін повернення кредитних коштів 10.06.2016 року, а тому порука припиняться, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання осново зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Не в повній мірі з'ясовано судом інформацію щодо направлення досудових вимог відповідачам, та згадано лише вимогу від 24.01.2014 року, хоча листи спрямовані на з'ясування обставин договору надсилались ще в березні 2012 року.

За наведених доводів просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» повністю.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника банку - апелянта, відповідача ОСОБА_3, яка представляє і інтереси інших відповідачів, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення суду відповідає не повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того представником позивача не надано належних та достовірних доказів, які б підтверджували наявність між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 будь-яких зобов'язань, та зробив висновок, що ПАТ «Дельта Банк» не отримав права вимоги від ТОВ «Укрпромбанк» за кредитним договором та договорами поруки укладеними з відповідачами, а також суд зіслався на пропуск банком строку звернення до суду як з боржника, так і з поручителів.

З таким рішенням суду колегія суддів не погоджується.

Судом встановлено, що згідно кредитного договору №102/КВ/Ф-06 від 27.06.2006 року, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3, остання отримала кредитні кошти в на споживчі цілі розмірі 30000 доларів США, з розрахунку 13,5 % річних терміном до 20.05.2016 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором, 27.06.2006 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були укладені договори поруки, згідно з якими поручителі поручилися перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укопромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», внаслідок чого останній набув право вимоги до боржників, в тому числі і до відповідачів.

Згідно з п. 4.8 договору про передачу активів від 30 червня 2010 року, ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрпромбанк» зобов'язані письмово, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладення, повідомити боржника про передачу відповідних прав вимоги шляхом направлення їм спільного повідомлення за узгодженою формою впродовж 5 робочих днів з дати укладення цього договору.

Дана вимога ПАТ «Дельта Банк» виконано, що визнається сторонами. Так, в запереченні на позовну заву вказано, що лист про перехід права вимоги до ПАТ «Дельта Банку» надійшов до ОСОБА_3 (т-1, а.с.86).

Як вбачається з матеріалів справи( Т-1,стор.98-147) між сторонами з 01.07.2010 року

ведеться переписка та виставляються претензії щодо даної кредитної заборгованості.

Згідно наданих позивачем розрахунків станом на 20.12.2013 року за ОСОБА_3 рахується заборгованість у сумі 28557,26 доларів США, що згідно курсу НБУ складало 228258,18 грн., з яких: 151847,18 грн. - борг по тілу кредиту та 76411 грн. - відсотки.

Інших розрахунків, які б спростували дану кредитну заборгованість перед банком відповідачем ОСОБА_3 апеляційному суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про відсутність в ПАТ «Дельта Банк» права вимоги до позичальника, так як таке підтверджене належними доказами та відповідачами не спростовано.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленому в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання основного зобовязання не встановлений або встановлениий моментом предявлення вимоги, порука припиняється якщо кредитор не предявить вимоги протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п.10 договорів поруки, укладених між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4, ОСОБА_5, договори поруки діють до повного виконання зобов'язань по кредитному договору.

У п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012, № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» дано роз'яснення про те, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитором або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, за відсутності у договорі поруки умови щодо строку його дії банк вправі пред'явити вимогу до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Встановлено, що строк виконання основного зобов'язання за договором кредиту 10.06.2016 року, а тому підстав вважати, що договори поруки припинені, немає.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення без додержання вимог матеріального і процесуального права, тому воно підлягає скасуванню з постановленням у даній справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» - задовольнити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 04 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_3, яка проживає в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_4, який проживає в АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 солідарно на користь ПАТ «Дельта Банк» 228258,18 грн. заборгованості за кредитним договором №102/КВ/Ф-06 від 27.06.2006 року, з яких 151847,18 грн. - заборгованість по кредиту, 76411грн. - заборгованість по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_3, яка проживає АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_5 який проживає в АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 солідарно на користь ПАТ «Дельта Банк» 228258,18 грн. заборгованості за кредитним договором №102/КВ/Ф-06 від м. 27.06.2006 року, з яких 151847,18 грн. - заборгованість по кредиту, 76411 грн. - заборгованість по відсотках.

Стягнуит з ОСОБА_3, яка проживає в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, який проживає в АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та ОСОБА_5 який проживає в АДРЕСА_3, в ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» з кожного по 760,86 грн. сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

О.Ю. Беркій

В.М. Соколовський