Рішення № 40614959, 16.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8194/14 16.09.14За позовом Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"

до Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

про стягнення грошових коштів

за участю Прокуратури міста Києва

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Сербулов О.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: Кашинський Д.Г. (представник за довіреністю);

від прокуратури: Діброва В.С. (за посвідченням).

В судовому засіданні 16 вересня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

29 квітня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 01/05-291 від 23.04.2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (відповідач) заборгованості за договором управління майном № 56/01-11 від 01.11.2006 року в сумі 931 546,80 грн. з них: основного боргу - 854 316,28 грн. (вісімсот п'ятдесят чотири тисячі триста шістнадцять гривень 28 копійок), пені - 42 002,89 грн. (сорок дві тисячі дві гривні 89 копійок), 3% річних - 9681,12 грн. (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 12 копійок) та індексу інфляції - 25 546,51 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сорок шість гривень 51 копійка).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/8194/14, розгляд справи призначено на 03.06.2014 року.

В судовому засіданні 03 червня 2014 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 12.06.2014 року.

12 червня 2014 року в судовому засіданні, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 10 липня 2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 року задоволено клопотання представників сторін про продовження строків вирішення спору та продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів.

10 липня 2014 року через канцелярію суду від Прокуратури міста Києва надійшло повідомлення вих. № 07/2/2-910/8194/-14 від 10.07.2014 про її вступ до участі у розгляді справи.

Відповідно до частини першої ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно.

З огляду на викладене, повідомлення Прокуратури міста Києва прийнято судом до уваги.

В судовому засіданні 10 липня 2014 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 15 липня 2014 року.

Розпорядженням від 15.07.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/8194/14 для розгляду судді Пригуновій А.Б., у зв'язку із перебуванням судді Коткова О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року справу № 910/8194/14 прийнято до провадження судді Пригунової А.Б., розгляд справи призначено на 05.08.2014 року.

Розпорядженням від 05.08.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/8194/14 для розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 року справу № 910/8194/14 прийнято до провадження судді Коткова О.В. та ухвалено розглядати справу в судовому засіданні призначеному на 05.08.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 року розгляд справи, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено до 19.08.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 року розгляд справи відкладено до 16.09.2014 року.

19 серпня 2014 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання № 08-02-03/133 від 19.08.2014р. «Про витребування доказів» в задоволенні якого судом, з підстав його необґрунтованості в аспекті вимог ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, було відмовлено.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, через канцелярію 03.06.2014р. подав до суду заяву б/н від 03.06.2014р. «Про зміну (зменшення) розміру позовних вимог» в якій ДП "Адміністрація річкових портів" просить суд стягнути з ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" заборгованості за договором управління майном № 56/01-11 від 01.11.2006 року в сумі 903 626,27 грн. з них: основного боргу - 791 610,28 грн., пені - 63 877,69 грн., 3% річних - 13 134,02 грн. та втрат від інфляції - 35 004,28 грн.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2006 року між позивачем (надалі - Установник управління) та Дочірнім підприємством «Дніпропетровський річковий порт» акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», яке було припинено шляхом приєднання до ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот", що слідує з п. 1 протоколу відповідача, який є його правонаступником (далі по тексту - Управитель) (разом - сторони) було укладено договір управління майном № 56/01-11 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір управління майном), згідно умов п. 1.1. якого за Договором Установник управління передає Управителеві на певний строк державне майно в управління, а Управитель зобов'язується за плату, здійснювати від свого імені управління майном в інтересах Установника управління.

Позивач зазначає, що починаючи з серпня 2013 року по квітень 2014 року Управитель неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за Договором перед Установником управління, зокрема в частині виконання умов Договору щодо сплати вигоди від майна, що було передано в управління, внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість за Договором в розмірі 791 610,28 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання умов Договору щодо сплати вигоди від майна, що було передано в управління.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві вказав, що заперечує проти вимог позивача про стягнення боргу та зауважив, що виникнення заборгованості за договором управління майном № 56/01-11 від 01.11.2006р. відбулося в наслідок навмисного невиконання зі сторони ДП «Адміністрація річкових портів» рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2013р. по справі № 910/13850/13, а також залишення без відповіді пропозиції ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» стосовно початку здійснення розрахунків на підставі сервітуту та створення робочої групи з метою вирішення спірних питань.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що провадження у справі, з урахуванням заяви б/н від 03.06.2014р. «Про зміну (зменшення) розміру позовних вимог», в окремій частині підлягає припиненню, а в іншій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Як вже було встановлено судом, 01 листопада 2006 року між сторонами укладено договір управління майном № 56/01-11 відповідно до п. 1.1. якого за Договором Установник управління передає Управителеві на певний строк державне майно в управління, а Управитель зобов'язується за плату, здійснювати від свого імені управління майном в інтересах Установника управління.

З матеріалів справи вбачаться, що на виконання умов Договору Установник управління передав, а Управитель прийняв в управління державне майно, що підтверджується актом приймання-передачі державного майна в управління б/н від 01.11.2006р. (копія акту в справі).

В період з 2007 по 2009 роки між позивачем та відповідачем було укладено додаткові угоди про внесення змін до Договору та в останній угоді б/н від 05.03.2010р. позивач та відповідач домовилися викласти п. 4.1. Договору в редакції згідно якої строк дії договору починає перебіг з моменту його нотаріального посвідчення та державної реєстрації та діє до 01.03.2013р.

Згідно положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2013р. по справі № 9/5005/3775/2012, залишеного без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2013р., за позовом Дніпровського екологічного прокурора в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України в особі: Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" про витребування майна з чужого незаконного володіння судом відмовлено в задоволенні позовних вимог (копія постанови міститься в справі).

У відповідних судових рішеннях судами зазначені факти в частині того, що Міністерство транспорту та зв'язку України листом № 1089/04/14-10 від 05.03.2010р., відповідно до протоколу № 2/10 від 25.02.2010р., надало погодження на продовження терміну дії договору управління майном до 01.03.2013 року, і укладений між позивачем та відповідачем договір управління майном № 56/01-11 від 01.11.2006р. фактично не припинив свою дію після 01.11.2009р., виконується сторонами належним чином - ДП "Дніпропетровський річковий порт" здійснює управління державним майном, а ДП "Адміністрація річкових портів" отримує вигоду від управління згідно договору управління. Судами зауважено, що між сторонами укладена додаткова угода, якою продовжено дію Договору до 01.03.2013р. Станом на 22.04.2013р. ні Міністерство транспорту та зв'язку України, ні Міністерство Інфраструктури України, в управлінні яких знаходились і знаходяться спірні споруди, не заперечують проти дії вказаного договору.

Таким чином, встановленими у рішеннях господарського суду є факти щодо виконання сторонами умов Договору, відносно продовження дії Договору до 01.03.2013р. та щодо відсутності заперечень з боку Міністерства транспорту та зв'язку України і Міністерства Інфраструктури України проти дії Договору станом на квітень 2013 року.

За п. 4.2. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору після закінчення його строку, Договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах за умови обов'язкового погодження органом управління державним Майном.

Матеріали справи свідчать, що з 01.03.2013р. укладений між сторонами Договір фактично не припинив свою дію після вказаної дати та виконувався, зокрема - Управитель здійснював управління державним майном, а Установник управління отримував вигоду від управління згідно Договору управління майном в певному обсязі, заперечення з боку Міністерства транспорту та зв'язку України і Міністерства Інфраструктури України проти дії Договору станом на квітень 2013 року були відсутні, що, в силу п. 4.2. Договору, свідчить про продовження Договору на такий самий строк і на таких самих умовах до 01.03.2014р.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1044 Цивільного кодексу України договір управління майном припиняється у разі припинення договору за заявою однієї із сторін у зв'язку із закінченням його строку.

Листом № 08-02-03/31 від 04.03.2014р., тобто після закінчення строку Договору, Управитель вказав Установнику управління про відсутність будь-яких правових наслідків для сторін Договору, чим, по суті, заявив про припинення умов Договору після закінчення його строку, тобто починаючи з 01.03.2014р.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 1042 Цивільного кодексу України управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном. Управитель майном, якщо це передбачено законом або укладеним відповідно до нього договором, має право відраховувати належні йому відповідно до частини першої цієї статті грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління.

Відповідно до п. 1.8. Договору, в редакції додаткової угоди б/н від 01.07.2009р. (копія угоди в справі), базовий розмір вигоди від передачі Майна в управління встановлюється в сумі 802 018,92 грн. за рік без ПДВ, ПДВ - 160 403,78 грн., всього з ПДВ - 962 422,70 грн. на рік. Щомісячний розмір вигоди складає 66 834,91 грн. без ПДВ, ПДВ - 13 366,98 грн., всього з ПДВ - 80 201,89 грн. та перераховується Управителем до 20 числа місяця, наступного за звітним Установнику управління на його банківський рахунок.

У відповідності до п. 2.1. Договору, в редакції вказаної угоди, плата за управління Майном, що належить до сплати Управителю, встановлюється в розмірі 0,5% від щомісячного розміру вигоди, зазначеної в п. 1.8. Договору (401,00 грн. з ПДВ), з урахуванням ПДВ, на місяць, та підлягає сплаті Установником управління на користь Управителя щомісячно в грошовій формі до 25 числа місяця, наступного за звітним. Розмір щомісячної плати є постійним протягом дії Договору. Управитель отримує додаткову винагороду за управління майном у вигляді різниці від суми вигоди, яка залишилася після відрахування обов'язкової вигоди, вказаної в п. 1.8. за погодженням з Установником управління.

Розмір плати за управління Майном щомісячно збільшується (або зменшується) на офіційно встановлений індекс інфляції, що обраховується наростаючим підсумком з місяця підписання акту приймання-передачі Майна в управління (п. 2.2. Договору управління майном).

З матеріалів справи випливає, що Управитель частково сплатив на користь Установника управління 280 415,86 грн. вигоди за червень та частково за серпень 2013 року, що підтверджується банківськими виписками (копії виписок в справі).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що Договір припинив свою дію починаючи з 01.03.2014р., що свідчить про необґрунтованість нарахування Установником управління вигоди по Договору за березень-квітень 2014 року на суму 203 209,99 грн. згідно рахунків-фактур №№: ДП-0000068 та ДП-0000098, доведеними є позовні вимоги про стягнення з Управителя на користь Установника управління 588 400,29 грн. боргу за Договором з розрахунку 791 610,28 грн. (сума за серпень 2013 року по квітень 2014 року) - 203 209,99 грн.

При цьому, суд зазначає, що в період з 18.06.2014р. по 12.08.2014р. відповідач сплатив на користь позивача 280 328,45 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№: 1724, 1735, 1739, 1898, 2254, 2270, 2420, 2416, 2419, 2446 та 2450 (копії платіжних доручень в справі).

З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в частині 280 328,45 грн. підлягає припиненню з підстав відсутності предмету спору у вказаній частині.

Посилання на відповідачем у своєму відзиві на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2013р. по справі № 910/13850/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" до Міністерства інфраструктури України, Фонду державного майна України, Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" та Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" про встановлення сервітуту, згідно якого позовні вимоги задоволено повністю та, в тому числі, судом вирішено встановити Публічному акціонерному товариству "Судноплавна компанія "Укррічфлот" сервітут щодо об'єктів нерухомого майна, у зв'язку із чим, за переконанням відповідача, повинно мати місце припинення нарахування плати по Договором управління майном не приймається судом до уваги виходячи з наступного.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 05.08.2013р. по справі № 910/13850/13 встановленим є факт про те, що наявність чинних договорів управління майном, які укладені між ДП "Адміністрація річкових портів" та ДП "Херсонський річковий порт" АСК "Укррічфлот", ДП "Запорізький річковий порт" АСК "Укррічфлот", ДП "Миколаївський річковий порт" АСК "Укррічфлот", ДП "Дніпропетровський річковий порт" АСК "Укррічфлот" не унеможливлює, по суті, встановлення сервітуту на гідротехнічні споруди. Суд у своєму рішенні зауважив, що обсяг прав, якими позивач наділений відповідно до договорів управління майном є суттєво менший, ніж обсяг сервітутних прав, які необхідні позивачу для виконання покладених на нього чинним законодавством обов'язків щодо забезпечення безпеки судноплавства та виконання функцій транспортного підприємства.

У відповідності до ч. 1 ст.ст. 527, 612 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, з огляду на неналежне виконання Управителем взятих на себе зобов'язань перед Установником управління за Договором в період з серпня 2013 року по лютий 2014 року включно щодо сплати вигоди, у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 308 071,84 грн., і даний факт, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, є доведеним з боку позивача належними та достатніми доказами, зважаючи на те, що в період з 01.03.2013р. по 01.03.2014р. Договір був чинний і встановлення сервітуту на гідротехнічні споруди не звільняє сторін від виконання взятих на себе зобов'язань за Договором в момент його дії та чинності, приймаючи до уваги, що відповідачем не доведено належними доказами обставин, за яких він, як особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, яке сталося внаслідок випадку або непереборної сили, необґрунтованими є посилання відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2013р. по справі № 910/13850/13, як на підставу для звільнення від сплати вигоди по Договору і відмови, у зв'язку із цим, в задоволенні позову повністю.

Судом також установлено, що в період з 16.04.2014р. по 12.08.2014р. відповідач сплатив на користь позивача 335 000,00 грн., однак сплата відповідної суми коштів не враховується в оплату коштів за Договором, оскільки така сплата була спрямована згідно рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2013р. по справі № 910/13850/13, а тому не приймається судом до уваги в рахунок обставин погашення заборгованості за Договором управління майном.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення виконання Управителем грошових зобов'язань за Договором щодо сплати вигоди, стягненню з відповідача на користь позивача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають 7 094,82 грн. 3% (155,06 грн. + 1 751,08 грн. + 1 512,58 грн. + 1 277,55 грн. + 1 036,72 грн. + 791,08 грн. + 570,75 грн.) та 35 004,28 грн. втрат від інфляції.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені в розмірі 63 877,69 грн. то суд зазначає, що відповідні вимоги є недоведеними виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У своїй постанові від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пленум Вищого господарського суду України, з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, постановив надати роз'яснення за яких, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

З урахуванням того, що сторонами в Договорі не визначено розміру та бази нарахування пені за несвоєчасне виконання Управителем взятих на себе зобов'язань щодо сплати вигоди, тобто не конкретизовано виду відповідальності Управителя за порушення останнім п. 2.1. Договору, а позивачем не визначено і не зазначено обов'язок та умови сплати пені з боку Управителя в силу вимог певного законодавчого акту, зважаючи на те, що нарахування пені в такому випадку здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", недоведеними та необґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Управителя 63 877,69 грн. за невиконання/неналежне виконання останнім грошового зобов'язання по Договору щодо сплати вигоди.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, провадження у справі, з урахуванням заяви б/н від 03.06.2014р. «Про зміну (зменшення) розміру позовних вимог», в частині стягнення 280 328,45 грн. підлягає припиненню, а в іншій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 350 170,94 грн. з них основного боргу - 308 071,84 грн., втрат від інфляції - 35 004,28 грн. та 3% річних - 7 094,82 грн.

Щодо розподілу господарських витрат у справі № 910/8194/14.

Згідно ч. 2 п. 5 Інформаційного листа "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів" від 26.06.95р. N 01-8/453, якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" Вищий господарський суд України з приводу запитання: "Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?" довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить - 903 626,27 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 18 072,52 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (ідентифікаційний код 00017733, адреса: 04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 8), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (ідентифікаційний код 33404067, адреса: 04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 14), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 308 071,84 грн. (триста вісім тисяч сімдесят одна гривня 84 копійки), втрат від інфляції - 35 004,28 грн. (тридцять п'ять тисяч чотири гривні 28 копійок), 3% річних - 7 094,82 грн. (сім тисяч дев'яносто чотири гривні 82 копійки) та судові витрати - 18 072,52 грн. (вісімнадцять тисяч сімдесят дві гривні 52 копійки). Видати наказ.

В частині позову № 01/05-291 від 23.04.2014 року, з урахуванням заяви б/н від 03.06.2014р. «Про зміну (зменшення) розміру позовних вимог», про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (ідентифікаційний код 00017733, адреса: 04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 8) на користь Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (ідентифікаційний код 33404067, адреса: 04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 14) основного боргу - 280 328,45 грн. (двісті вісімдесят тисяч триста двадцять вісім гривень 45 копійок) провадження по справі № 910/8194/14 - припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.09.2014р.

Суддя О.В. Котков