Постанова № 40613717, 22.09.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2014 року Справа № 904/2088/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

Секретар судового засідання: Литвин А.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Пащенко С.О., виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 547336 від 09.01.13, керівник;

представник відповідача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "КОЛЬОРОВІ МЕТАЛИ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2014р. у справі №904/2088/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПЕТРОТРЕЙД", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "КОЛЬОРОВІ МЕТАЛИ", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аргопетротрейд" звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кольорові метали", про стягнення заборгованості за укладеною між сторонами угодою №18/03-02 купівлі-продажу від 18.03.13р.: 133859,79грн. основної заборгованості; 7141,09грн. пені; 1418,44грн. три відсотки річних ( з урахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2014р. у справі №904/2088/14 (суддя Петренко І.В.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали", м.Дніпропетровськ, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агропетротрейд", м.Київ, 133859,79грн. - основної заборгованості; 7141,09грн. - пені; 1418,44грн. - три відсотки річних; 2849,12грн. - судового збору.

Не погодившись з оскарженим рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким задовольнити вимоги позивача в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 123 800, 00 грн., розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення основної суми боргу та судових витрат на строк 1 рік рівними частинами щомісячно. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. В апеляційній скарзі відповідач зазначає: судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення справи, чим позбавлено ТОВ ІІ "КОЛЬОРОВІ МЕТАЛИ" можливості скористатися процесуальними правами; задоволено заяву позивача щодо збільшення позовних вимог без надання відповідачу можливості подання доказів щодо нового розміру позовних вимог; відсутні докази доплати судового збору, у зв»зку з поданням заяви про збільшення розміру позовних вимог; не підтверджено доказами та необґрунтовано визначено період нарахування штрафних санкцій.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "АГРОПЕТРОТРЕЙД" просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що наявні у справі докази дозволяють розглянути скаргу по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути спір за відсутністю представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.13р. між ТОВ "Аргопетротрейд" (постачальник) та ТОВ "Кольорові метали" (покупець) укладено угоду №18/03-02 купівлі-продажу.

Відповідно до п.1.1 угоди постачальник зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець належним чином прийняти і своєчасно оплатити цей товар.

Згідно з п.1.2 угоди назва товару: нафтопродукти, інші товари, що вказані у специфікаціях, які з моменту їх підписання сторонами є невід'ємною частиною цієї угоди.

Як встановлено п.1.3 угоди ціна за одиницю товару: узгоджується сторонами у специфікаціях та вказується у рахунках та накладних. У разі зміни ціни товару сторони вносять відповідні зміни у специфікацію. Ціна поставленого постачальником та/або оплаченого покупцем товару зміні не підлягає.

Сума по угоді складається з відповідних сум специфікацій до цієї угоди (п.1.5 угоди).

Згідно з п.2.3 угоди поставка товару здійснюється у термін три банківські дні з моменту заявки покупця. Датою поставки вважається фактична дата отримання товару покупцем, зафіксована у видатковій накладній, підписаній належним чином уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 3.1 угоди визначено, що розрахунки за цією угодою здійснюються протягом чотирнадцяти календарних днів з дати поставки шляхом перерахування грошових сум покупцем на розрахунковий рахунок постачальника згідно рахунку-фактури виписаного постачальником. Факт отримання товару покупцем є підпис відповідальної особи покупця на видатковій накладній (акті прийому, товарно-транспортній накладній тощо).

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару відповідачу за видатковими накладними (а.с. 25, 29, 33, 37, 41, 44, 47, 51, 55, 59, 63, 67, 71, 75, 79, 83, 87, 91, 95, 99, 103, 107, 111, 115, 119, 123, 127, 131, 135, 139, 143, 147, 151, 155, 159, 163, 157, 171, 175, 179, 183, 186, 190, 194, 198, 202, 206, 210, 214, 218, 222, 226, 230, 234, т.1) на загальну суму 1314848,29грн. Відповідачем товар отримано без заперечень та зауважень, що підтверджується підписами представника відповідача, які скріплені печатками підприємства.

Оплату поставленого товару відповідачем здійснено частково у розмірі 1180988,50грн.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Факт виконання позивачем умов договору в повному обсязі та існування заборгованості відповідача по оплаті за поставлений товар підтверджується належними та допустимими доказами. Тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по оплаті за поставлений товар підлягають задоволенню, оскільки вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Пунктом 4.2 угоди сторони визначили, що у разі затримки оплати за отриманий товар у термін, що перевищує строк, вказаний у п.3.1 цієї угоди, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 7141,09грн. пені; 1418,44грн. три відсотки річних.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вірно проведених розрахунків, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованих сум пені та річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, стосовно залишення без задоволення його клопотання про відкладення розгляду справи та прийняття рішення без участі представника відповідача, що позбавило його права надати необхідні пояснення по справі, колегією суддів до уваги не приймаються з наступних підстав.

Відповідно до п.3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Отже, враховуючи неявку представника відповідача на жодне судове засідання суду першої інстанції, невиконання в повному обсязі вимог ухвал господарського суду, а також з метою недопущення зловживання своїми процесуальними правами і вчинення дій по затягуванню судового процесу, судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано залишено без задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду заяви.

Також скаржником зазначено, що задоволення клопотання позивача щодо збільшення позовних вимог без надання відповідачу можливості подання доказів щодо нового розміру позовних вимог здійснено судом з порушенням вимог ст..ст. 4-2, 22 ГПК України. Вказане спростовується наступним.

Відповідно до п.3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Відповідно до п.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р., у зв'язку із збільшенням позивачем розміру позовних вимог відповідач вправі вимагати відкладення розгляду справи (у межах строків вирішення спору, передбачених статтею 69 ГПК) для подання відповідних доказів, але лише в тому випадку, коли таке збільшення обґрунтовується обставинами, про які не було зазначено в позовній заяві, та/або доказами, відсутніми у матеріалах справи.

Слід зазначити, як вбачається з матеріалів справи, до клопотання про збільшенням розміру позовних вимог позивачем додано платіжне доручення №1059 від 07.05.14р. (а.с. 62, т.2) про сплату судового збору з урахування такого збільшення.

Стосовно доводів скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1 та 2 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

В апеляційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення, що обґрунтовано скрутним фінансовим становищем, зупинкою виробництва, через що відповідач має збиток у розмірі 36 605 тис. грн. та кредиторську заборгованість у розмірі 179 814 тис.грн., а також відповідач має щомісячні зобов'язання щодо сплати заробітної плати штатним робітникам, кількість яких складає 327, а фонд заробітної сплати з урахуванням податків та обов'язкових платежів - 792 000, 00 грн. У зв»язку з вказаним, відповідач зазначає, що виконання рішення на даний час є неможливим, оскільки це призведе до значних матеріальних збитків.

Відповідно до вимог ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п.7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, поставно господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Зазначена процесуальна норма не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, але визначальним фактором при наданні відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення є винятковість цих обставин та їх об'єктивний вплив на можливість виконання судового рішення.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинні довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Колегія суддів вважає, що заявником не надано відповідних доказів та не доведено наявність виняткових обставин, які є підставою для відстрочки виконання рішення суду згідно ст. 121 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстави застосування ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, вимоги, викладені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "КОЛЬОРОВІ МЕТАЛИ" залишити без задоволення.

Відмовити в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "КОЛЬОРОВІ МЕТАЛИ" про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2014р. у справі №904/2088/14.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2014р. у справі №904/2088/14 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.09.2014 року

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна