Ухвала суду № 40612596, 24.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8580/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Петрика І.Й.,

Собківа Я.М.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Дієса" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними дії посадових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області при проведенні позапланової перевірки магазину ТОВ "Дієса" за адресою: м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 151-в та про скасування постанови про накладення штрафних санкцій від 12 травня 2014 року № 953.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 2014 року № 953, якою накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" штраф у розмірі 70 309,83 грн.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду з огляду на наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 27 листопада 2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій області на підставі наказу від 27 листопада 2013 року № 624, направлення від 27 листопада 2013 року № 03-3191 та згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 26 листопада 2013 року № 03/7-11105-2013 проведено позапланову виїзну перевірку магазину Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" по вул. 50-річчя СРСР, 151-в.

За результатами проведеної перевірки Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій області складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 007151, яким встановлено порушення статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів", пункту 21 Порядку проведення торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживачів товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833, а саме: встановлено реалізацію товарів, на яких відсутня необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про товар у будь-які наочній формі, що позбавляє покупця можливості свідомого і компетентного вибору цього товару.

Перелік товару відображений в пунктах 1-20 таблиці даного акту додатку № 7.

За результатами розгляду справи Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій області винесено постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 2014 року № 953, якою накладено на ТОВ "Дієса" штраф у розмірі 70 309,83 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо проведення позапланової перевірки та як наслідок винесення постанови про накладення стягнень від 12 травня 2014 року № 953, вважаючи її такою, що прийнята з порушеннями, позивач звернувся до суду.

Даючи правову оцінку обставинам справи в частині наявності правових підстав у відповідача на проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. №877 (далі - Закон №877) визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) - є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №877 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Згідно ч.1 ст.7 Закону №877 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою (ч.2 ст.7 Закону №877).

Частиною 6 ст.7 Закону №877 встановлено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

З урахуванням наведених норм права та з огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій області проведена перевірка магазину товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" в межах своїх повноважень та за наявності підстав для проведення позапланової перевірки.

Водночас, колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, відносно того, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Донецькій області незаконно проведено перевірку магазину "Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" за адресою: м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 151-в на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району міста Києва, наказу від 27 листопада 2013 року № 624, направлення від 27 листопада 2013 року № 03-3091 та згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 26 листопада 2013 року № 03/7-11105-2013, виходячи з наступного.

Обставини щодо правомірності надання Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів згоди на проведення перевірки на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району міста Києва від 26 листопада 2013 року було предметом дослідження під час розгляду справи Окружним адміністративним судом міста Києва № 826/18856/13-а.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі № 826/18856/13-а у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, а також приписи ч. 1 ст. 72 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимоги чинного законодавства при проведенні позапланової перевірки ТОВ «Дієса» відповідачем було дотримано, як наслідок позовні вимоги в частині визнання дій посадових осіб відповідача при проведенні позапланової перевірки магазину ТОВ «Дієса» задоволенню не підлягають.

При цьому, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на постанову Окружного адміністративного суду міста Києві від 14.07.2014 в адміністративній справі №826/6626/14, оскільки наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області від 27.11.2013 №624 не був предметом розгляду в даній справі.

Водночас, нормативно правовим актом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів є Закон України « Про захист прав споживачів» (надалі-Закон №1023).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №1023 споживач під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Згідно частини першої статті 6 Закону № 1023 продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Водночас, відповідно до ст.15 Закону №1023 споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити, зокрема: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Відповідно до пункту 10 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 року № 104, до подання товарів у торговельний (демонстраційний) зал працівники суб'єкта господарювання проводять підготовку товарів до продажу (розпакування, перевірка цілісності індивідуальної упаковки, пломб підприємства-виробника, наявності маркувальних даних і якості, чищення, прасування, перевірка наявності інструкцій з експлуатації, технічних паспортів, гарантійних талонів, комплектність виробів, перевірка роботи в дії тощо).

Пунктом 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, встановлено, що у торговельному (демонстраційному) залі мають бути виставлені наявні в суб'єкта господарювання товари або їх зразки в повному асортименті.

Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують їх якість та безпеку.

У відповідності до пункту 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів.

Особливості продажу побутових холодильників, морозильників, машин і приладів для механізації побутових робіт, побутових приладів для очищення, зволоження, кондиціонування повітря, електроосвітлювальної арматури і електроламп, електронагрівальних приладів, провідникових і встановлювальних виробів тощо (далі - електропобутові товари) визначає глава 4 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва.

Так, маркування електропобутових товарів передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, назву товару, номінальну напругу (В), номінальну потужність (Вт), номінальний струм (А), ступінь захисту від ураження електрострумом, позначення щодо захищеності від вологи, знак заземлення, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, дату випуску.

На електронагрівальних приладах маркувальні дані розміщуються безпосередньо на корпусах або металевих пластинках, які прикріплюються до приладів.

Проводи і шнури повинні мати додаткове маркування: марку проводу (шнура), кількість жил, номінальний переріз (мм 2), довжину (м) для бухт, кількість і довжину шнура в пачці, масу брутто (кг).

Індивідуальна упаковка електропобутових товарів має містити маркувальні дані: найменування підприємства-виробника, його адресу, товарний знак, назву товару, номінальну напругу (В), рід струму, номінальну потужність (Вт), попереджувальні знаки, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар.

Особливості продажу радіоелектронної апаратури: електропрогравальної, звукозаписувальної, для відеозапису та відтворення зображення і звуку, носіїв для запису звуку, платівок, телевізійних приймачів, частин, вузлів, а також деталей і приналежностей до неї тощо (далі - телерадіотовари) визначає глава 5 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва.

Так, маркуванню підлягають телерадіотовари і тара, яка використовується для їх зберігання. Маркування передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, назву, клас і модель виробу, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, дату випуску.

Індивідуальна упаковка повинна містити такі маркувальні дані: найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, назву товару, колір корпусу виробу, попереджувальні знаки, дату випуску, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар.

Водночас, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги в якості належних доказів, надані позивачем роздруківки фотографії, так як надані позивачем фотокопії не спростовують висновки акту перевірки щодо відсутності на певній продукції, яка зазначена в описі, відповідного маркування із зазначенням найменування та місцезнаходження виробника та дати виготовлення товару саме у торговельному (демонстраційному) залі на час перевірки.

Крім того, колегія суддів зауважує, що у суду відсутня можливість ідентифікувати місце де саме і коли зроблені дані фото.

Відповідно до пункту 7 частини 23 статті 23 Закону № 1023-ХІІ у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи, що позивачем реалізовувалася продукція за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про неї на загальну суму 234 366,80 грн., висновки відповідача щодо порушення позивачем законодавства у сфері захисту прав споживачів є обґрунтованими, у зв'язку з чим постанова про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 2014 року № 953 прийнята відповідачем правомірно і підстав для її скасування не вбачається.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконаний.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

Разом з тим, апелянтом за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції сплачено 127,89 грн. судового збору.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 14 липня 2011 року № 3674-VI.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру розмір судового збору становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмірі судового збору становить 2 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" розмір мінімальної заробітної плати на 01 січня 2014 року складає 1218 грн. 00 коп.

Таким чином, оскільки адміністративний позов містить вимоги майнового та немайнового характеру, апелянт повинен сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції за вимогами немайнового характеру у розмірі 36,54 грн. (1218 * 0,06 = 73/08 / 2 = 36,54 грн.) та за вимогами майнового характеру у розмірі 913,50 грн. (1218 * 1,5 = 1827 / 2 = 913, 50 грн.)

Таким чином, в даному випадку судовий збір складає 950,04 грн., однак в порушення наведених норм, апелянтом сплачено судовий збір в розмірі 127,89 грн.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що під час розгляду справи встановлено необґрунтованість вимог апеляційної скарги, відповідно решта суми судового збору в розмірі 822,15 грн. (950,04-127,89= 822,15), які підлягають стягненню з апелянта до спеціального фонду Державного бюджету України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2014 року - залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" судовий збір у розмірі 822 (вісімдесят двадцять дві) грн. 15 коп. на рахунок 31211206781007, отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача: ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача: 820019.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.09.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: І.Й. Петрик

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.