Постанова № 40611738, 22.09.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2014 р. Справа № 914/1851/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Г.М.Гнатюк

- Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Трускавецьінвест»

на рішення господарського суду Львівської області від 14.07.2014р.

у справі № 914/1851/14

за позовом: ТзОВ «Ідеа Капітал»

до: ТзОВ «Трускавецьінвест»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ПАТ «Кредобанк»

про: стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки

З участю представників :

від позивача - Кауфман К.В. - представник (довіреність №58 від 10.06.2014р.)

Хомяк О.Г. - представник (довіреність №б/н від 09.07.2014р.)

Кальмук Н.Б. - директор.

від відповідача - не з'явився.

від третьої особи - Велика О.В. - представник (довіреність №б/н від 23.05.2014р.)

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.07.2014р., суддя Матвіїв Р.І., позов ТзОВ «Ідеа Капітал» було задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ «Трускавецьінвест» на користь ТзОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" заборгованість за кредитним договором від 17.10.2006року №48/2006 в сумі 107 432 680,65 грн., в тому числі 93 745 255,75 грн. - заборгованість по основній сумі, 12 685 581,21 грн. - заборгованість по процентах, 4 500,00 грн. - заборгованість по комісії за адміністрування кредиту, а також 997 343,69 грн. - пеня (394 098,63 грн. - пеня по простроченій основній сумі кредиту, 603 039,16 грн. - пеня по прострочених відсотках, 205,90 грн. - пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту), шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, встановивши спосіб реалізації предметів іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів, а саме:

на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17 жовтня 2006 року, посвідченим ОСОБА_6, приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Львівської області та зареєстрованим в реєстрі за №1988:

- нежитлову будівлю санаторію "Женева", загальною площею 3 164,65 м. кв. (на момент укладення Договору іпотеки від 17 жовтня 2006 року, посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Львівської області та зареєстрованим в реєстрі за №1988, загальною площею 2 052,3 м. кв. до проведення реконструкції, після проведення реконструкції площею - 3 164,65 м. кв.), що зазначена за планом земельної ділянки під літерою А 4, розташована за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, будинок, 61 (шістдесят один), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю"Трускавецьінвест" на підставі Свідоцтва про право власності на будівлю санаторію "Женева", виданого виконавчим комітетом Трускавецької міської ради 20.11.2002р. згідно рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради №217 від 20.11.2002р., зареєстрованого Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 20.11.2002р. за реєстровим №54 у реєстровій книзі №1, реєстраційний номер у електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 152440,

- земельну ділянку, загальною площею 0,1354 (нуль цілих одна тисяча триста п'ятдесят чотири десятитисячних) га, що розташована за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, будинок, 61 (шістдесят один), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 11 жовтня 2006 року Трускавецькою міською радою Львівської області, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020644600031, цільове призначення земельної ділянки - обслуговування санаторію, кадастровий номер земельної ділянки 4611500000:02:001:0005,

визначивши початкову ціну реалізації предмета іпотеки за договором іпотеки від 17 жовтня 2006 року для його подальшої реалізації в загальному розмірі 62 272 869 грн., у тому числі нежитлової будівлі в розмірі 59 984 000,00 грн. та земельної ділянки в розмірі 2 288 869 грн.;

на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 26 червня 2013 року, посвідченим ОСОБА_6, приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Львівської області та зареєстрований в реєстрі за №346, а саме на:

- будівлю готельного корпусу /спальний/, 6 А', загальною площею 9 043,4 (дев'ять тисяч сорок три цілих чотири десятих) м. кв., що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, будинок, 59 (п'ятдесят дев'ять) та належить Товариству з обмеженою відповідальністю"Трускавецьінвест" на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності серії САЕ №382732, виданого виконавчим комітетом Трускавецької міської ради Львівської області на підставі рішення №306 від 26.10.2011року, право власності на яку зареєстроване в Комунальному підприємстві Львівської обласної ради "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 25.10.2012р. за реєстраційним номером 15770336 із здійсненням відповідного запису в книзі: 1 за номером запису: 55,

-земельну ділянку, загальною площею 0,2587 (нуль цілих дві тисячі п'ятсот вісімдесят сім десятитисячних) га, яка знаходиться за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, будинок, 59 (п'ятдесят дев'ять), та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого реєстраційною службою Трускавецького міського управління юстиції Львівської області 28.02.2013 року, індексний номер: 852605. Цільове призначення: обслуговування санаторію. Кадастровий номер земельної ділянки 4611500000:02:001:0009,

визначивши початкову ціну реалізації предмета іпотеки за Договором іпотеки від 26 червня 2013 року для його подальшої реалізації в загальному розмірі 157 440 951 грн., у тому числі будівлі в розмірі 153 272 000 грн. та земельної ділянки в розмірі 4 168 951 грн.

Стягнуто з ТзОВ "Трускавецьінвест" на користь ТзОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" 73071 грн. 97 коп. судового збору.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТзОВ "Трускавецьінвест" на користь ТзОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" 11 793,66 грн. пені, з яких 3 415,25 грн. пеня по простроченій основній сумі кредиту, 8 375,54 грн. - пеня по прострочених відсотках, 2,87 грн. - пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту), відмовлено.

З даним рішенням не погодився відповідач - ТзОВ «Трускавецьінвест» і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального (ст.ст. 517, 1082 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 33-39 Закону України «Про іпотеку») та процесуального права (ст.ст. 22, 25, 31-43 Господарського процесуального кодексу України).

ТзОВ «Ідеа Капітал» подало відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2014р. у складі колегії відбулась заміна судді Марка Р.І. на суддю Гнатюк Г.М.

Розгляд справи відкладався за клопотанням апелянта.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень Львівського апеляційного господарського суду за 28.08.2014р.

22.09.2014р. на адресу апеляційного суду поступило клопотання від представника апелянта про відкладення розгляду справи для надання можливості подати докази.

Колегія суддів відхиляє подане клопотання, оскільки це вже друге клопотання апелянта про відкладення розгляду справи та він мав можливість подати всі необхідні документи та пояснення протягом трьох тижнів з попереднього засідання.

22.09.2014р. від представника апелянта також надійшло клопотання про призначення судової експертизи щодо визначення ринкової вартості майна предметів іпотеки.

Представники сторін, що з'явилися в судове засідання заперечували проти задоволення вказаних клопотань.

Апеляційний суд відмовляє в задоволення клопотання апелянта про призначення експертизи щодо визначення ринкової вартості майна по договорах іпотеки, оскільки вартість іпотечного майна була визначена судом першої інстанції на підставі оцінки, наданої самим відповідачем-апелянтом та з нею погодились позивач і третя особа. Отже відсутній спір між сторонами щодо вартості предмета іпотеки.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Львівської області від 14.07.2014р. у справі №914/1851/14 - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2006р. між ВАТ «Кредобанк» (банк, правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк») та ТзОВ «Трускавецьінвест» (позичальник) в особі генерального директора ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №48/2006. Як свідчить преамбула до вказаного договору, ОСОБА_7 в момент підписання кредитного договору від 17.10.2006р. №48/2006 від імені ТзОВ «Трускавецьінвест» (позичальника) діяв на підставі статуту ТзОВ «Трускавецьінвест» /п. 16.5./ (нова редакція), зареєстрованого виконавчим комітетом Трускавецької міської ради, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 25.07.2005р., номер запису 14181050001000234, протоколу генеральних зборів акціонерів АТ «СІВ Централ Інвест і пайова участь» від 07.06.2006р., справжність підпису президента ОСОБА_8 на якому засвідчена 14.06.2006р. нотаріусом в м. Берлін ОСОБА_10, справжність підпису якого засвідчена президентом земельного суду п. Холльдорф 19.06.2006 р., засвідченого 21.06.2006р. Консульським відділом №1 посольства України у ФРН; протоколу зборів акціонерів (генеральних зборів) АТ «СІВ Централ Інвесть і пайова участь» від 17.08.2006р., справжність підпису голови зборів засвідчено нотаріусом Цюріха 28.09.2006р., апостиль проставлено 29.09.2006р. за №19049/2006, довіреності, виданої АТ «СІВ Централ Інвест і пайова участь» 17.08.2006р., справжність підпису засвідчена нотаріусом Цюріха 28.09.2006р., апостиль проставлено 29.09.2006р. за №19041/2006. (п. 16.5. статуту ТзОВ «Трускавецьінвест»). Крім цього, наявність у ОСОБА_7 повноважень на підписання правочинів від імені ТзОВ «Трускавецьінвест» станом на 17.10.2006р. підтверджується випискою серії ААА №045509 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом 20.09.2006р. (дата передує моменту укладення договору), а також довідкою №2926 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданою Головним управлінням статистики у Львівській області станом на 14.07.2006р. (дата передує моменту укладення кредитного договору). Матеріалами справи також засвідчується те, що умови кредитного договору від 17.10.2006р. №48/2006 протягом 2007-2013 років сторонами неодноразово змінювались, про що укладались відповідні додаткові договори №№1-14.

Надавши правову оцінку наявним у справі доказам в сукупності, суд першої інстанції зробив висновок, з яким погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, з приводу того, що усі істотні умови кредитного зобов'язання сторонами викладено на письмовому носії - на папері, кредитний договір від 17.10.2006 р. №48/2006 підписаний уповноваженими на те особами від імені кожної сторони та скріплений печатками сторін, чим засвідчено факт дотримання сторонами письмової форми правочину, передбаченої ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України. Отже, наведеним спростовано факт нікчемності кредитного договору від 17.10.2006р. №48/2006, передбачений ч. 2 ст. 1055 Цивільного кодексу України. Жодних заперечень на рішення суду першої інстанції в частині вказаного висновку відповідачем у апеляційній скарзі не наведено.

Крім цього, відсутність факту нікчемності кредитного договору від 17.10.2006р. №48/20006 встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 22.07.2014р. у справі№914/1700/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2014р. у справі №914/1700/14.

З огляду на приписи ст. 204 Цивільного кодексу України, кредитний договір від 17.10.2006р. №48/2006 є дійсним та правомірним правочином, а тому на підставі ст. 629 Цивільного кодексу України підлягає до обов'язкового виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З матеріалів та дійсних обставин вбачається, що позивачем на виконання умов кредитного договору надано відповідачу кредитні транші на загальну суму 7 436 017,06 доларів США (до підписання додаткового договору №12 від 11.05.2010р. - до конвертації кредиту з іноземної валюти (долари США) в національну валюту (гривню), а також 41 805 187,60 грн.

Зокрема, факт надання кредиту в доларах США підтверджується відповідними меморіальними ордерами за період з 18.10.2006р. по 13.07.2007р. на загальну суму 4 999 572,56 доларів США, меморіальним ордером №642633 від 11.05.2010р. на суму 2 436 444,50 доларів США з призначенням платежу - надання кредиту відповідно до кредитного договору №48/2006 від 17.10.2006 р., погашення кредиту ТзОВ «Тофі» к/д №9 від 19.11.2007 р., а також випискою про рух коштів по позичковому рахунку №2073601017496 в доларах США за період з 17.10.2006 р. по 15.11.2010 р. (ф. 1220). При цьому, згідно довідки ПАТ «Кредобанк» від 02.07.2014р. №27-7303/14, станом на 11.05.2010р. заборгованість ТзОВ «ТОФІ» перед ПАТ «Кредобанк» по кредитному договору від 19.11.2007 р. №9 становила 20 104 156,29 грн. та 2 440 000,00 доларів США. Згідно з довідкою ПАТ «Кредобанк» від 02.07.2014р. №27-7301/14, станом на 11.05.2010р. заборгованість ТзОВ «Прано Інвест» перед ПАТ «Кредобанк» по кредитному договору від 24.04.2008 р. №11 становила 16 458 666,71 грн.

Факт надання відповідачу кредиту в гривні на загальну суму 41 805 187,60 грн. підтверджується випискою про рух коштів по позичковому рахунку №2073601017496 в гривні за період з 23.04.2007р. по 15.11.2010 р. (ф. 1220), випискою про рух коштів по позичковому рахунку №2073501119070 в гривні за період з 17.10.2006р. по 24.06.2014р. (ф. 1220), відповідними меморіальними ордерами за період з 24.04.2007р. по 13.07.2007р. на загальну суму 3 530 845,49 грн. з наданням траншів кредиту за заявками ТзОВ «Трускавецьінвест» для розрахунків з контрагентами, меморіальним ордером №642636 від 11.05.2010р. на суму 20 061 913,99 грн. з призначенням платежу - надання кредиту відповідно до кредитного договору №48/2006 від 17.10.2006 р., погашення заборгованості ТзОВ «Тофі» по к/д №9 від 19.11.2007 р., меморіальним ордером № 642661 від 11.05.2010р. на суму 16 421 500,04 грн. з призначенням платежу - надання кредиту відповідно до кредитного договору №48/2006 від 17.10.2006 р., погашення заборгованості ТзОВ «ПраноІнвест» по к/д №11 від 24.04.2008р., меморіальним ордером №21340155 від 18.08.2011р. на суму 1 790 928,08 грн. з призначенням платежу - погашення відсотків по 31.05.2011р. згідно кредитного договору №48/2006 від 17.10.2006р. та додаткового договору №13 від 27.07.2011р. відповідно до кредитного договору №48/2006 від 17.10.2006р.

За умовами п. 5.1. кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесення готівки в касу банку (п. 5.2. кредитного договору), а згідно п. 4.7. кредитного договору (в редакції згідно Додаткового договору №8 від 25.02.2009р.), позичальник виконує свої зобов'язання по поверненню кредиту, сплати комісій, процентів та інших платежів за цим договором шляхом перерахування у безготівковій формі та/або внесення готівки в касу банку на: рахунок №29098127017496; рахунок №29093127119070 (згідно Додаткового договору №13 від 27.07.2011р.).

Згідно з п. 2.7. кредитного договору, погашення заборгованості здійснюється щомісячно частинами. Розмір і детальний порядок сплати заборгованості визначено згідно з графіком погашення заборгованості (в редакціях п. 2.7. кредитного договору, що діяли у відповідний період згідно внесених змін додатковими договорами).

Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент вирішення даного спору по суті судом першої інстанції відповідач свої зобов'язання про поверненню кредиту виконав частково в наступному обсязі: сплатив в користь позивача 382 623,35 доларів США та 4 433 260,00 грн. в якості погашення тіла кредиту, 2 293 848,22 доларів США і 45 779 106,82 грн. процентів за користування кредитом, а також 41 000,00 грн. комісії за адміністрування кредиту.

Апелянтом-відповідачем в апеляційній скарзі не заперечується встановлений судом першої інстанції розмір отриманого кредиту та розмір сплачених апелянтом коштів в рахунок повернення кредиту по кредитному договору від 17.10.2006р. №48/2006.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 17.10.2010р. №48/2006 сторонами укладено договір іпотеки від 17.10.2006р., з подальшими змінами та доповненнями, та договір іпотеки від 26.06.2013р.

Матеріалами та дійсними обставинами справи не підтверджується факт сплати відповідачем чергових платежів по поверненню кредиту згідно з графіком повернення суми кредиту, визначеного п. 2.7. кредитного договору в редакції, згідно з додатковим договором №14 від 21.06.2013р., починаючи з липня 2013р., сплати процентів за користування кредитом, починаючи з 01.06.2013р., а також сплати комісії за адміністрування кредиту, що нарахована з 01.07.2013р.

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення-вимога позивача від 03.10.2013р. №27-8898/13 про дострокове повернення кредиту у зв'язку з допущеним порушенням кредитного зобов'язання, відповідачем не виконана.

Отже, у відповідача перед позивачем станом на 23.04.2014 р. виникла заборгованість по поверненню кредиту (основний борг) в розмірі 93 745 255,75 грн., заборгованість по процентах, що нарахованих в період з 01.06.2013р. по 31.03.2014р. - 12 685 581,21 грн., заборгованість по комісії за адміністрування кредиту, що нарахована в період з 01.07.2013 р. по 31.03.2014 р. - 4500,00 грн.

На підставі договору факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитним договором та прав за забезпечувальними документами №33 від 07.07.2014р. та на підставі договору відступлення прав за забезпечувальними документами від 08.07.2014р., посвідченого ОСОБА_9, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, за реєстровим № 2586, 2587 права кредитора перейшли від ПАТ «Кредобанк» до ТзОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал».

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення передбачені ст. 193 Господарського кодексу України.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню й цей строк (термін).

Положенням ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наведені вище обставини справи засвідчують факт порушення відповідачем (позичальником) своїх договірних зобов'язань перед позивачем щодо своєчасного повернення кредиту, наданого в межах дії кредитного договору, що спричинює визначені законом правові наслідки.

Станом на момент розгляду справи судом першої інстанції не представлено доказів погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором.

З наведеного вище суд першої інстанції зробив правильний висновок, з котрим погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, про те, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача зазначена сума боргу, яка виникла на підставі кредитного договору, є обґрунтованою.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України), зокрема, сплата неустойки (пені).

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору, за порушення порядку виконання зобов'язань за кредитним договором, зокрема, але не виключно: за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту або його частини, оплати процентів, комісій) позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню: за зобов'язання в гривні - в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки за весь період прострочки; за зобов'язаннями в іноземній валюті - 0,1% за кожен день простроченої/несплаченої суми.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеню, що нарахована в період з 23.10.2013р. по 23.04.2014р., в розмір 1 009 137,35 грн., в тому числі: пеню по простроченій основній сумі кредиту - 397 513,88 грн.; пеню по прострочених відсотках - 611 414,70 грн.; пеню по простроченій комісії за адміністрування кредиту - 208,77 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, зроблений за результатом перерахунку заявленого позивачем до стягнення розміру пені, щодо обґрунтованості її частково в сумі 997 343,69 грн., з яких 394 098,63 грн. - пеня по простроченій основній сумі кредиту, 603 039,16 грн. - пеня по прострочених відсотках, 205,90 грн. - пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту в користь позивача розміру пені за весь період прострочення за результатом перерахунку розміру пені, яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача. Нарахування пені в розмірі 11 793,66 грн., з яких 3 415,25 грн. - пеня по простроченій основній сумі кредиту, 8 375,54 грн. - пеня по прострочених відсотках, 2,87 грн. - пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту), є безпідставним.

Відтак, спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем перед позивачем своїх договірних зобов'язань по кредитному договору. Захист порушеного права позивача полягає у стягненні заборгованості в розмірі 107 444 474,31 грн., з якої обґрунтованою визнана судом сума в розмірі 107 432 680,65 грн., в тому числі 93 745 255,75 грн. - заборгованість по основній сумі, 12 685 581,21 грн. - заборгованість по процентах, 4 500,00 грн. - заборгованість по комісії за адміністрування кредиту, а також 997 343,69 грн. - пеня (394 098,63 грн. - пеня по простроченій основній сумі кредиту, 603 039,16 грн. - пеня по прострочених відсотках, 205,90 грн. - пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту), шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За результатами повного та всебічного встановлення всіх обставин справи судом першої інстанції зроблено правильний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості в розмірі 107 432 680,65 грн., в тому числі 93 745 255,75 грн. заборгованості по основній сумі, 12 685 581,21 грн. заборгованості по процентах, 4 500,00 грн. заборгованості по комісії за адміністрування кредиту, а також 997 343,69 грн. пені (394 098,63 грн. - пеня по простроченій основній сумі кредиту, 603 039,16 грн. - пеня по прострочених відсотках, 205,90 грн. - пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту), шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 11 793,66 грн., де 3 415,25 грн. пеня по простроченій основній сумі кредиту, 8 375,54 грн. - пеня по прострочених відсотках, 2,87 грн. - пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту), шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки є необґрунтованою, тому в цій частині в позові судом першої інстанції відмовлено правомірно.

Договір іпотеки від 17.10.2006р., з подальшими змінами та доповненнями, та договір іпотеки від 26.06.2013р., згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України, є чинними та дійсними, оскільки протилежного сторонами належними та допустимими доказами не доведено, тому, у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковими для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 17.10.2010р. №48/2006 сторонами укладено договір іпотеки від 17.10.2006р., з подальшими змінами та доповненнями, та договір іпотеки від 26.06.2013р.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Аналогічне положення передбачено і положеннями пп. 3.1.4. п. 3.1. та п. 5.1. згаданих вище договорів іпотеки.

З огляду на викладене, правовою підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є факт невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Вказаний факт підтверджується матеріалами та дійсними обставинами справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Повідомлення-вимога від 03.10.2013року №27-8898/13, що скеровувалась 07.10.2013р. іпотекодержателем на поштову адресу відповідача, підтвердженням чого є опис вкладення у цінний лист від 07.10.2013 року, список відправлень № 185/Ц та фіскальний чек, про усунення порушень останнім залишено без відповіді та виконання.

Статтями 38 та 41 Закону України "Про іпотеку" передбачено можливість реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог цього Закону.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки, згідно договору іпотеки від 17.10.2006р, є нежитлова будівля санаторію «Женева», загальною площею 2 052,3 м. кв., зазначена за планом земельної ділянки під літерою А 4, розташована за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 61, що належить ТзОВ «Трускавецьінвест» на праві приватної власності згідно Свідоцтва про право власності на будівлю санаторію «Женева», виданого виконавчим комітетом Трускавецької міської ради 20.11.2002року на підставі рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради №217 від 20.11.2002року. Вказаний факт відповідач не заперечує.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції вірно встановлено, що в результаті завершеної у квітні 2012р. відповідачем реконструкції предмету іпотеки за договором іпотеки від 17.10.2006р. - нежитлової будівлі санаторію «Женева», що розташована за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 61/, загальна площа предмету іпотеки збільшилась з 2 052,3 м. кв. до 3 164,65 м. кв. Наведене підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації), яка зареєстрована Інспекцією ДАБК у Львівській області від 18.04.2012р. серія ЛВ №14312059327.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку», іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Отже, іпотека, що виникла на підставі договору іпотеки від 17.10.2006р., поширюється також на 1 112,35 м. кв., на які в результаті реконструкції збільшився предмет іпотеки - нежитлова будівля санаторію «Женева», загальною площею 2 052,3 м. кв., зазначена за планом земельної ділянки під літерою А 4, розташована за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 61, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, передбачені Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 року №55, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 року за №774/14041, що могли б підтвердити можливість виділення в натурі наведеної вище частини нежитлового приміщення по вул. Суховоля, 61 у місті Трускавець, а також належні докази реєстрації права власності на цю частину за певною особою.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 01.02.2013 р. у справі №5011-57/8106-2012.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем-апелянтом у справі, що предмет іпотеки за договором іпотеки від 17.10.2006р. - земельна ділянка, а також предмет іпотеки за договором іпотеки від 26.06.2013р. належать ТзОВ «Трускавецьінвест» на праві приватної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Судом першої інстанції початкову ціну продажу предмета іпотеки визначено на основі висновків про вартість земельних ділянок та майна станом на 27.05.2014р. та 04.07.2014р., які є предметом іпотеки, що представлені в матеріали справи відповідачем-апелянтом. Зокрема, ринкова вартість земельної ділянки (загальною площею 0,2587 га, яка знаходиться за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 59, кадастровий номер земельної ділянки 4611500000:02:001:0009) становить 4 168 951,00 грн., а ринкова вартість будівлі готельного корпусу (спальний), 6 А', загальною площею 9 043,4 м кв., що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 59, становить 153 272 000,00 грн. Ринкова вартість земельної ділянки (загальною площею 0,1354 га, що розташована за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 61, кадастровий номер земельної ділянки 4611500000:02:001:0005) становить 2 288 869,45 грн., а ринкова вартість нежитлової будівлі санаторію «Женева» (загальною площею до реконструкції 2 052,3 м. кв., після реконструкції 3 164,65 м. кв. (згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації), що розташована за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 61, становить 59 9840 000,00 грн.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У свою чергу, в силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України та згідно п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Колегія судді апеляційного господарського суду зазначає, що станом на момент вирішення спору по суті в матеріалах справи були належні та допустимі докази, які визначили ринкову вартість предмета іпотеки, з котрою як з початковою ціною для подальшого продажу на публічних торгах погодився позивач та не заперечив по суті відповідач. У зв'язку з цим підстав для призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі з визначення вартості предмета іпотеки не було як в суді першої інстанції, так і немає під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

У зв'язку з цим, колегія суддів визнає обґрунтованим відхиленням судом першої інстанції клопотання відповідача від 04.07.2014р. про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі з визначення вартості предмета іпотеки, та погоджується з висновком суду першої інстанції про визначення у рішенні суду першої інстанції початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації на публічних торгах, на основі висновків про вартість земельних ділянок та майна станом на 27.05.2014 року та 04.07.2014 року, які є предметом іпотеки, що представлені в матеріали справи відповідачем.

Згідно ч. 5 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до пп. 3.1.4. п. 3.1 договорів іпотеки, у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим та/або за кредитним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в обидвох договорах іпотеки регламентований Розділом 5, однак у жодному з них сторонами не погоджено застереження про часткову реалізацію предмета іпотеки.

Оскільки сторонами в іпотечних договорах не узгоджено їх поведінку про порядок реалізації заставленого майна у разі, якщо сума боргу менша вартості майна, визначеного іпотечними договорами, то відповідно до положень статтей 38, 39 Закону України "Про іпотеку", в рішенні суду вказується початкова ціна предмета іпотеки, що визначена сторонами, і решта коштів, вилучених від реалізації предмета іпотеки повертається іпотекодавцю.

При цьому, частина 1 статті 41 Закону України «Про іпотеку» містить застереження, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».

Стаття 54 Закону України "Про виконавче провадження" регламентує порядок звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, частина 6 цієї статті встановлює, що за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 Закону України "Про виконавче провадження", яка встановлює, що розподіл коштів від реалізації майна боржника здійснюється у такому порядку: у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до цього Закону. Після цих відрахувань кошти спрямовуються для задоволення вимог заставодержателя.

Крім того, в силу статті 39 Закону України "Про іпотеку", в рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки, що не виключає можливості її зменшення у разі уцінки державним виконавцем у порядку, встановленому статтею 62 Закону України "Про виконавче провадження".

Зважаючи на викладене вище, судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин положення ч. 5 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та зроблено обґрунтований висновок на предмет того, що станом на момент вирішення даного спору по суті неможливо захистити порушене право позивача, звернувши стягнення на предмет іпотеки вартістю, що рівнозначна сумі заборгованості по кредитному договору, оскільки лише при фактичній реалізації предметів іпотеки згідно з законодавством України про виконавче провадження буде відомо суми коштів від їх реалізації, що зможуть бути спрямовані на задоволення вимог позивача.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 15.10.2012р. у справі №5023/1509/12 та у постанові від 21.08.2013р. у справі №921/106/13-г.

Апеляційним судом відхиляються доводи апелянта щодо не застосування до спірних правовідносин судом першої інстанції положень ст.ст. 517, 1082 ЦК України, оскільки предметом правового регулювання останніх є питання щодо фактичного виконання боржником свого обов'язку перед належним кредитором, правовідносини з приводу чого лежать поза межами предмета судового дослідження у даній справі.

Заміна позивача у справі (як кредитора у зобов'язанні) відбулась в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до положень ст.ст. 512, 514, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, ст. 24 Закону України «Про іпотеку», за клопотанням ПАТ «Кредобанк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» у зв'язку з переходом з 08.07.2014р. до останнього прав кредитора, на підставі договору факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитним договором та прав за забезпечувальними документами №33 від 07.07.2014р. та на підставі договору відступлення прав за забезпечувальними документами від 08.07.2014р., посвідченого ОСОБА_9, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, за реєстровим № 2586, 2587.Отже, претензії відповідача-апелянта стосовно прав позивача на звернення до суду з даним позовом є необґрунтованим.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов ТзОВ «Ідеа Капітал» підлягає частковому задоволено.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 14.07.2014р. по справі №914/1851/14 винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 14.07.2014 року у справі №914/1851/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ «Трускавецьінвест» - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: Г.М. Гнатюк

Н.М. Кравчук

«Повний текст постанови виготовлено 24.09.2014р.»