Рішення № 40611536, 22.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16763/14 22.09.14За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Центральний" Подільського району м. Києва

про стягнення 316 002,95 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

Від позивача: Левченко В. І. - представник за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі-позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства "Центральний" Подільського району м. Києва (далі-відповідач) про стягнення 316 002,95 грн., з яких 277 389,74 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 24 357,86 грн. інфляційних втрат та 14 255,35 грн. 3% річних.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором № 320002 у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 277 389,74 грн. за спожиту теплову енергію у гарячій воді. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано відповідачу 24 357,86 грн. інфляційних втрат та 14 255,35 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2014 порушено провадження у справі № 910/16763/14, розгляд справи призначено на 22.09.2014.

Представник позивача в судовому засіданні подав довідку про надходження коштів за спожиту теплоенергію, відповідно до якої заборгованість відповідача складає 262148,42 грн. основного боргу.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 12.08.2014 була надіслана судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Також, в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштових відправлень, яке свідчить про те, що відповідачем 26.08.2014 була отримана ухвала суду від 12.08.2014, у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений про розгляд справи судом.

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.09.2014 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 між позивачем та відповідачем укладено договір № 320002 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідно до умов цього договору, а відповідач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.

Відповідно до п. 2.2.1 договору № 320002 постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження.

Між позивачем та відповідачем укладено додатки до договору № 320002, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Зобов'язання за договором № 320002 виконані позивачем належним чином, що підтверджується обліковими картками та відомостями за період 01.10.2011 по 01.06.2014, що містяться в матеріалах справи.

Згідно з п. 2.3.1 договору № 320002 відповідач зобов'язаний дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії за встановленими тарифами, зазначеними у додатку № 2.

Пунктом 10 додатку 2 до договору № 320002 встановлено, що відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунками.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно відомостей обліку споживання за спірний період та облікових карток (табуляграм) за спірний період доданих до матеріалів справи, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 277389,74 грн.

Так, позивач просить сягнути з відповідача 24 357,86 грн. інфляційних втрат та 14 255,35 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № 320002 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2008 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, відповідачу поставлено теплову енергію, що підтверджують відомості обліку споживання за спірний період та облікових карток (табуляграм) за спірний період доданих до матеріалів справи.

Відповідач отримання теплової енергії не заперечує, щодо якості надання послуг претензій до позивача не має, борг перед позивачем погасив.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з довідки про надходження за період з червня 2014 року по серпень 2014 року включно коштів, наданої представником позивача в судовому засіданні, в рахунок оплати спожитої на підставі Договору № 320002 теплової енергії відповідачем за період з 01.06.2014 по 31.08.2014 сплачено позивачу 15 241,32 грн., заборгованість відповідача перед позивачем становить 262148,42 грн.

Позов про стягнення заборгованості за Договором № 320002 подано позивачем до суду 11.08.2014, що підтверджується відбитком штампу загального відділу господарського суду міста Києва на першому аркуші позовної заяви, в рахунок погашення заборгованості за Договором № 320002 відповідачем станом на 11.08.2014 року, тобто до подачі позову, сплачено позивачу 13222,43 грн., отже позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, 31.08.2014 відповідачем в рахунок погашення заборгованості за Договором № 320002 сплачено позивачу 2605,66 грн., тому провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 320002 становить 262148,42 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 262148,42 грн. за спожиту теплову енергію на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, наявність та розмір заборгованості відповідачем не спростовано, вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 262148,42 грн. за теплову енергію підлягає задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 24 357,86 грн. та 3% річних в розімір14 255,35 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в матеріалах справи розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Центральний" Подільського району м. Києва (04070, м. Київ, вулиця Костянтинівська, 6/9-А, код ЄДРПОУ 35669345 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) 262148,42 грн. (двісті шістдесят дві тисячі сто сорок вісім грн. 42 коп.) боргу за спожиту теплову енергію, 14 255,35 грн. (чотирнадцять тисяч двісті п'ятдесят п'ять грн. 35 коп.) 3% річних, 24 357,86 грн. (двадцять чотири тисячі триста п'ятдесят сім грн. 86 коп.) інфляційних втрат, 6067,35 грн. (шість тисяч шістдесят сім грн. 35 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 2605,66 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 24.09.2014 р.

Суддя О.А. Грєхова