Ухвала суду № 40611106, 23.09.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1308/14 Справа № 174/802/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Борцова А. А. Доповідач - Литвиненко О.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2014 року м. Дніпропетровськ

23 вересня 2014 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Литвиненка О.О.,

суддів: Живоглядової І.К.,Кислого М.М.,

при секретарі: Шевченко Т.В.,

за участю прокурора: Харів Н.А.,

захисника - адвоката: ОСОБА_2,

обвинуваченої: ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 08 липня 2014 року.

Цим вироком:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, раніше не судима,

засуджена: - за ч.1 ст.115 КК України до 9 (дев'яти) років позбавлення волі.

Згідно вироку ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні злочину за таких обставин.

02 травня 2013 року, близько 21.00 годині, ОСОБА_3 знаходячись в приміщенні літньої кухні, яке розташоване на території домоволодіння по АДРЕСА_1, разом с ОСОБА_4, яка доводиться їй кумою, її співмешканцем ОСОБА_5 та знайомим ОСОБА_6 розпивали спиртні напої. В ході вживання алкоголю, між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, близько 21.30 години вказаного дня, виникла сварка на ґрунті того, що ОСОБА_7 є вагітною та вживає спиртні напої, в ході якої ОСОБА_5 рукою вдарив ОСОБА_7 по обличчю. В цей момент ОСОБА_3 знаходилась за столом та за допомогою ножа різала продукти харчування та побачивши вищевказані дії ОСОБА_5, вирішила помститися ОСОБА_5 за образу своєї куми - ОСОБА_7. Підвівшись із-за столу ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, утримуючи вказаний ніж у правій руці, стала рухатися у напрямку ОСОБА_5, який в цей час знаходився на дворі біля вхідних дверей в приміщення літньої кухні та стояв до неї спиною та діючи на ґрунті раптово виниклих неприязнених відносин , з мотивів помсти за образу своєї куми ОСОБА_7, маючи намір, направлений на позбавлення життя ОСОБА_5, діючи навмисно, цілеспрямовано, ножем, який вона утримувала у своїй правій руці, нанесла ОСОБА_5 один удар в спину праворуч, чим заподіяла потерпілому тілесні ушкодження у вигляді одиночного сліпого проникаючого ріжучого поранення правої половини грудної клітини з ушкодженням правої легені, яке супроводжувалось масивною внутрішньою кровотечею, що призвело до гострої крововтрати, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинному зв'язку з причиною смерті потерпілого ОСОБА_5, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 між 22.00 та 23.00 годинами на місці події.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить вирок суду скасувати, в зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, при цьому просить ухвалити свій вирок, яким призначити покарання ОСОБА_3 за ч.1 ст.115 КК України у вигляді 10 років. Крім цього прокурор зазначає, що обвинувачена має негативну характеристику з місця проживання, свою вину не визнала, у судовому засіданні давала суперечливі свідчення, чим намагалася завести суд в оману.

З апеляції та доповнені до апеляції обвинуваченої ОСОБА_3 вбачається, що вона просить вирок суду скасувати, в зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки її вина у скоєні цього злочину не доведена. Також обвинувачена зазначає, що вона потерпілого ОСОБА_5 не вбивала, що це зробила його співмешканка ОСОБА_8, а її провину вона взяла на себе. Крім цього ОСОБА_3 вказує, що у показах свідка ОСОБА_6 маються суперечності, яким суд не надав належної оцінки, а також що родичі ОСОБА_8 її оговорили. Крім цього обвинувачена просить змінити їй міру запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання або домашній арешт, оскільки на її утриманні знаходяться троє малолітніх дітей.

З апеляції адвокат ОСОБА_2, в інтересах обвинуваченої вбачається, що він просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_3, при цьому вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, вважає, що вина ОСОБА_3 не знайшла свого повного та безперечного підтвердження в ході судового розгляду справи. Також адвокат зазначає, що свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 оговорили обвинувачену, що саме вона скоїла даний злочин, у показах свідка ОСОБА_6 маються суперечності, яким суд не надав належної оцінки,

Заслухавши доповідь судді, прокурора, котрий не підтримав апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, при цьому заперечував проти задоволення апеляції обвинуваченої та захисника, просив вирок суду залишити без змін, обвинувачену ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_2, які підтримали свої апеляції, виступ обвинуваченої в дебатах та з останнім словом, перевіривши матеріали справи, вивчивши та проаналізувавши доводи апеляцій, зіставивши їх з наявними в справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, обвинуваченої та захисника не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, повністю ґрунтуються на розглянутих у судовому засіданні та наведених у вироку доказах.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку суду першої інстанції, органами досудового слідства та судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи.

Порушень в ході досудового слідства або в судовому засіданні вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування або зміни вироку, перевіркою матеріалів справи не виявлено. Докази, зібрані по справі є допустимими, достатніми та достовірними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, при цьому належним чином мотивував своє рішення виходячи з оцінки доказів у справі.

Доводи апеляцій обвинуваченої та її захисника про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 оговорили обвинувачену ОСОБА_3 в скоєнні даного злочину, що у показах свідка ОСОБА_6 маються суперечності, яким суд не надав належної оцінки, колегія суддів вважає безпідставними та не обґрунтованими, оскільки вони спростовуються доказами по справі, яким суд дав належну оцінку.

Так суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними і поклав в основу обвинувального вироку покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та малолітньої ОСОБА_12 про обставини події злочину, при цьому дав їм належну оцінку зазначивши, що дані покази відповідають фактичним обставинам справи, в повній мірі узгоджуються з іншими доказами та підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

З показів свідка ОСОБА_4, даних нею на досудовому слідстві і в судовому засіданні вбачається, що 02.05.2013 року о 17.18 годині вона, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зустрілися у неї вдома, де вони знаходячись у літній кухні вживали спиртні напої. Пізніше між нею та ОСОБА_5 виникла сварка на ґрунті того, що вона будучи вагітною вживає спиртні напої, після чого потерпілий ОСОБА_5 вдарив її рукою по обличчю, від чого вона впала спиною на двері. Далі ОСОБА_5 пішов на вулицю, а за ним вийшла ОСОБА_3. Потім ОСОБА_3 повернулася і сказала: «Все, він тебе більш ображати не буде». Зразу вона не зрозуміла, що сталося, а коли вийшла на вулицю, то побачила ОСОБА_5 який лежав на дивані і в нього з рота і з носа йшла кров. Коли її везли до міліції, в машині була тільки вона та ОСОБА_6, а ОСОБА_3 везли окремо. Також вона своїй матері сказала, що ОСОБА_5 вбила ОСОБА_13 зі слів самої ОСОБА_3, однак сама цього не бачила.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 23 липня 2013 року з фототаблицею до нього слідує, що свідок ОСОБА_7 вказала та показала на місце обставини вбивства потерпілого ОСОБА_5 обвинуваченою ОСОБА_3, при цьому пояснила, що в ході сварки з ОСОБА_5 він вдарив її долонею руки у обличчя від чого вдарилася спиною та головою об двері кухні. Після цього вона повернулася в приміщення кухні, а ОСОБА_3 підвівшись зі свого місця вийшла на вулицю до ОСОБА_5 і повернувшись через декілька хвилин сказала « Я тобі обіцяла, що ОСОБА_5 більше не буде тебе ображати» після цього вибігла на вулицю і побачила, що ОСОБА_5 лежить на тапчані, з рота і носа у нього йде кров (а.с.153-158 т.1).

Свідок ОСОБА_6 надав суду аналогічні покази, що і свідок ОСОБА_4, зазначивши, що коли ОСОБА_5 після сварки з ОСОБА_4 вийшов на вулицю, за ним вийшла ОСОБА_3 з кухонним ножем в руках і вдарила цим ножем потерпілого в спину. В якому напрямку вона нанесла удар ОСОБА_5 він не бачив, бо ОСОБА_3 стояла до нього спиною, але бачив, що вона тримала рукоятку ножа обома руками. Потім ОСОБА_3 зайшла до кухні і сказала: «Все кума, він тебе більше ображати не буде». Коли ОСОБА_3 повернулася назад, ножа в її руках не було. Потім він побачив, що цей ніж валявся біля літньої кухні. Стверджує ОСОБА_4 не могла вдарити ножем ОСОБА_5, бо весь час була поруч з ним.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 23 липня 2013 року з фототаблицею до нього слідує, що свідок ОСОБА_6 вказав та показав на місце обставини вбивства потерпілого ОСОБА_5 обвинуваченою ОСОБА_3, вказав на місце, де він сидів в приміщенні літньої кухні та бачив як ОСОБА_3 нанесла ОСОБА_5 один удар у спину ножем (а.с. 147-151 т.1).

Суд першої інстанції обґрунтовано прийняв у якості допустимого доказу по справі покази свідка ОСОБА_6 про обставини події, дані ним в судовому засіданні та наведені вище, та при проведенні слідчого експерименту з його участю ( а.с.147-151 т.1 ) і не прийняв до уваги та критично оцінив покази, дані ОСОБА_6 на початку судового засідання в частині того, що він не бачив момент нанесення удару ножем ОСОБА_3 потерпілому, оскільки свідок пояснив причини зміни ним своїх показів фізичним та психічним тиском з боку невстановлених осіб, що частково знайшло своє підтвердження при проведенні прокурорської перевірки ( а.с. 214 т. 2).

Суд першої інстанції також обґрунтовано прийняв у якості допустимого доказу покази малолітнього свідка ОСОБА_12, оскільки згідно з актом амбулаторної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи № 63 від 18.03.2014 року, остання з врахуванням її рівня психічного розвитку може в описовій формі давати покази про факти та обставини, які цікавлять суд, не усвідомлюючи в повному обсязі їх змістовне значення ( а.с. 183-186 т.2).

Покази малолітнього свідка ОСОБА_14, дані нею в судовому засіданні, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв в якості допустимого доказу, оскільки згідно з актом амбулаторної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи № 61 від 18.03.2014 року, остання з врахуванням притаманних їй індивідуально-психологічних особливостей в обставинах, які цікавлять суд, не могла диференційовано, в повному обсязі, усвідомлено, сприймати події того, що відбулося, і в теперішній час не може давати правильні, не підлягаючі сумніву, покази про факти та обставини, які мають суттєве значення для справи (а.с. 179-182 т.2).

По цим же причинам суд першої інстанції не прийняв у якості допустимого доказу покази свідка ОСОБА_15 щодо заподіяння удару ножем потерпілому ОСОБА_5 його співмешканкою ОСОБА_7 , оскільки свідок ОСОБА_15 про подію злочину знала зі слів малолітньої ОСОБА_16.

Також з показів свідка ОСОБА_17 даних на досудовому та судовому слідстві вбачається, що 02.05.2013 року приблизно о 21.00 годин - 22.00 годин, поступив дзвінок, де медична сестра повідомила, що в АДРЕСА_1, чоловіку нанесли ножове поранення. По прибуттю на місце він побачив, що на тапчані лежав ОСОБА_5, підборіддя було підв'язане, він був мертвий. ОСОБА_10 сказала, що ОСОБА_5 нанесла ножове поранення ОСОБА_3. Ніж, який був закривавлений, лежав на бетоні біля кухні, між колодязем та кухнею, біля ножа бачив плями крові. Сліди крові були і на одязі ОСОБА_3.

Аналогічні покази надав і свідок ОСОБА_18.

З показів свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 вбачається, що вони підтвердили ту обставину, що свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з обвинуваченою ОСОБА_3 доставляли до відділку міліції в одній машині, при цьому вони також підтвердили факт того, що будь-яких розмов між ОСОБА_7, ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_3 про те що остання візьме на себе вину у вбивстві потерпілого ОСОБА_5 між ними не було.

З висновку судово-медичної експертизи № 99-Е від 08 травня 2013 року з фото таблицею до нього випливає, що смерть потерпілого ОСОБА_5 настала від одиночного проникаючого сліпого колючо-ріжучого поранення правої половини грудної клітки з ушкодженням правої легені, яке супроводжувалось масивною внутрішньою кровотечею, що призвело до гострої крововтрати, що підтверджується відповідними даними, отриманими під час проведення судово-медичної експертизи (а.с. 15-17 т.1).

З висновку судово-імунологічної експертизи № 535 від 17 липня 2013 року випливає, що кров на джинсах та кофті ОСОБА_3 може походити від особи групи А з ізогемагглютініном «анти-В», з супутним антігеном Н ізосерологічної системи ABO, або вона може бути змішаною від двох і більше осіб з будь-яким сполученням виявлених антигенів, не виключається можливість походження крові в слідах на кофті і джинсах ОСОБА_3 від потерпілого ОСОБА_5, оскільки виявлені антигени А и Н є групоспецифічним для його крові (а.с.132-136 т.1).

З висновку судово-імунологічної експертизи № 536 від 18 липня 2013 року випливає, що на поверхні джинсового піджака блакитного кольору, жіночій кофті темного кольору, вельветових бриджах темного кольору, належних ОСОБА_7, наявність крові не встановлено (а.с.141-143 т.1).

Колегія суддів вважає, що покази обвинуваченої ОСОБА_3 в частині заперечення нею факту нанесення удару ножем потерпілому ОСОБА_5 та домовленості з свідком ОСОБА_7 відносно того, що вона візьме її вину на себе, утворення слідів крові потерпілого на її одязі внаслідок того, що вона умисно вимазала свій одяг в його кров, суд першої інстанції обґрунтовано оцінив критично і розцінив таку позицію ОСОБА_3 як спосіб захисту від обвинувачення.

Стосовно доводів апеляції прокурора про скасування вироку суду щодо ОСОБА_3 в зв'язку з м'якістю призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними і такими що не підлягають задоволенню, оскільки при призначенні покарання засудженій, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України об'єктивно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані які характеризують особу винної, а також сукупність всіх обставин у справі.

До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що обвинувачена скоїла злочин у стані алкогольного сп'яніння.

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченої судом першої інстанції не встановлено.

Також судом враховано, що ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується негативно, має на утриманні трьох малолітніх дітей, не працює, здійснює догляд за дитиною, якій не виповнилося 3 роки, до кримінальної відповідальності притягується вперше.

Колегія суддів вважає, що призначене покарання ОСОБА_3 є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 404,407 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Вільгірського міського суду Дніпропетровської області від 08 липня 2014 року у відношенні ОСОБА_3 - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ впродовж трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, в той же строк з дня вручення їй копії ухвали, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

Литвиненко О.О. Кислий М.М. Живоглядова І.К.