Рішення № 40610657, 19.09.2014, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Провадження №2/485/660/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2014 року Снігурівський районний суд Миколаївської області

у складі : головуючого - судді Кішковської З.А.,

при секретарі - Забаровській С.А.,

за участю - позивачки - ОСОБА_1,

представника позивачки - ОСОБА_2,

відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідачки - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снігурівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування та зміну черговості одержання права на спадкування,

Встановив:

11 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування та зміну черговості одержання права на спадкування. Свої вимоги мотивувала правом спадкування за законом четвертої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, спадкоємці якого по закону першої черги - відповідачі у справі ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік і тяжку хворобу був у безпорадному стані, тоді як вона протягом тривалого часу опікувалася ним, матеріального забезпечувала та надавала іншу допомогу.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали. ОСОБА_1 суду пояснила, що з ОСОБА_7 з 2002 року проживали однією сім'єю та вели спільне господарство. Вона підтримувала його матеріально та морально у 2012 році, коли той перебував на стаціонарному лікуванні через захворювання на варикоз і проведення операції, а також у наступному з листопада 2013 року. Тоді співмешканець став погано себе почувати, призначений у районній лікарні курс лікування позитивних наслідків не мав, тому змушені були звернутися до обласної лікарні. Перебування на стаціонарі у січні 2014 року вимагало витрату коштів на ліки та харчування, проїзд. У лютому 2014 року ОСОБА_7 проходив обстеження у лікарні швидкої медичної допомоги та чотири дні до ІНФОРМАЦІЯ_2 у онкологічному диспансері, а за два дні помер. Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з батьком тривалий час практично не спілкувалися, станом його здоров'я не цікавилися, як і відповідач ОСОБА_3 матеріальної допомоги не надавали, тому вона самостійно несла і витрати на поховання.

ОСОБА_4 та її представник за дорученням позовні вимоги не визнали. Відповідачка показала, що після смерті її матері ОСОБА_8 у лютому 2002 року, батько ОСОБА_7 став співмешкати з позивачкою. При цьому, він постійно працював, а після виходу на пільгову пенсію отримував пенсійні виплати, утримував худобу, здавав у оренду належну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та обробляв 2га землі, виділені для підсобного господарства, тобто мав достатній дохід для забезпечення своїх потреб. За наданням матеріальної допомоги батько до неї не звертався, та і її дохід був значно меншим за необхідності самостійного утримання двох дітей з мінімальної зарплатні на сільгосппідприємстві. З батьком вони постійно спілкувалися, останній до неї приїздив, бо проживали у різних селах, та телефонував. За швидкоплинності хвороби батько у безпорадному стані не перебував.

Відповідач ОСОБА_3 за невизнання позовних вимог, зазначив, що майже щодня провідував батька, про хворобу якого стало відомо лише у лютому 2014 року. Про допомогу грошима він не просив, бо мав власні статки. Перебування спадкодавця тривалий час у безпорадному стані заперечував.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився. За належності повідомлення його про дату, час та місце слухання справи та ненадання на зворот заяви про її відкладення, судом ухвалено про розгляд заявленого позову у відсутність відповідача.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши представлені докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Нововасилівка Снігурівського району Миколаївської області у віці 62 року помер ОСОБА_7, про що 19 лютого 2014 року за місцем державної реєстрації - Нововасилівській сільській раді складено відповідний актовий запис №5 з видачею свідоцтва серії НОМЕР_1 (а.с.12). Причина смерті за довідкою №49, виданою лікарем Снігурівської ЦРЛ (а.с.12) - множинні метастази в печінку. Діагноз захворювання на рак ІУ стадії встановлено у Миколаївському обласному онкологічному диспансері за проведення обстеження з 10 по 14 лютого 2014 року.

Відповідачі у справі ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 у відповідності до ст.1261 ЦК України є спадкоємцями померлого за законом першої черги та у визначений законодавством строк подали до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття, що підтверджується матеріалами спадкової справи №197/2014 (а.с.53-55).

12 червня 2014 року до Снігурівської державної нотаріальної контори з відповідною заявою в порядку ст.1264 ЦК України звернулася і позивачка у справі як спадкоємець за законом четвертої черги за підтвердження факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16 травня 2014 року (а.с.52,56).

Позивачка ствердила про невиконання спадкоємцями першої черги обов'язку повнолітніх дітей утримувати свого батька за його непрацездатності, тяжкої хвороби і безпомічності.

Відповідачі вказаних обставин не визнали.

В силу ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Такий обов'язок встановлено щодо повнолітніх дітей на утримання своїх батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, мають тяжкі хвороби, інвалідність або є безпомічними стст.202, 203 СК України .

При цьому, за п.6 Постанови ПВСУ від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування", правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України, як зазначає п.4 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Вимога про усунення від права на спадкування за законом особи може бути пред'явлена лише після смерті спадкодавця. Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Для постановляння рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Та обставина, що сторони не спілкувалися протягом тривалого часу, не свідчить про факт умисного ухилення від надання допомоги.

Відповідно ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд вважає, що стороною позивачки суду не надано доказів на підтвердження такої сукупності обставин.

Так, з представлених суду медичних документів слідує, що ОСОБА_7 за медичною допомогою звернуся у грудні 2013 року до Снігурівської ЦРЛ зі скаргами на болі у правій нозі та сідниці. Свій стан пов'язував з перенесеним захворюванням на грип (а.с.13-14). Допитана свідком ОСОБА_9 показала, що при зверненні на прийом ОСОБА_7 не перебував у важкому чи безпорадному стані, на зняття больового синдрому вона призначила знеболювальні препарати та не коштовне обстеження, після чого хворий мав звернутися повторно для визначення динаміки захворювання та встановлення діагнозу, але більше на прийом не приходив.

Як вбачається з виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення міської лікарні №3 м.Миколаїв ОСОБА_7 поступив у стаціонар 08 січня і виписаний 23 січня 2014 року з діагнозом неворологічного захворювання. При виписці рекомендовано спостереження у невропатолога за місцем проживання (зворот а.с.19).

Також, 04, 05 та 07 лютого 2014 року ОСОБА_7 провадилося обстеження магнітно-резонансною томографією та ультразвукове дослідження черевної порожнини (зворот а.с.18, а.с.19,25).

Довідкою Миколаївського обласного онкологічного диспансеру засвідчено, що ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні у 1 хірургічному відділенні з 10 по 14 лютого 2014 року з діагнозом множинні метастази в печінку (захворювання на рак ІУ стадії) і виписаний для симптоматичної терапії за місцем проживання.

За фактичної потреби витрат на придбання медичних препаратів, оплату досліджень та супутніх витрат на проїзд, харчування, проживання у вказаний період, доказів про те, хто і у якому розмірі ніс витрати на оплату вартості обстеження, лікування і інші витрати, суду не представлено. При цьому, суд враховує, що ОСОБА_7 за довідкою Управління пенсійного Фонду України у Снігурівському районі (а.с.87-88) з 2006 року отримував пенсію за віком тракториста-машиніста, розмір якої у 2013-2014 роках складав - 1099грн.66коп., також спадкодавець отримував плату від передачі у оренду земельної ділянки, мав дохід від утримання підсобного господарства. Його доходи не свідчать про потребу у допомозі відповідачів.

Не встановлено судом і факту ухиляння останніх від обов'язку отримання за можливістю його надання. За довідкою ПВТФ "Агросвіт" ОСОБА_3 отримує мінімальний розмір зарплатні. ОСОБА_4 з зарплатні у ПСП "Агрофірма "Роднічок" самостійно утримує двох дітей, син є неповнолітній, донька за знаходження на диспансерному обліку через захворювання, продовжує навчання (а.с.82,85,103,104,105). Таким чином, дохід батька фактично перевищував дохід дітей.

Допитані у суді свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 показали, що ОСОБА_7 за погіршення стану здоров'я у листопаді 2013 року вів звичний для себе спосіб життя, займався господарством та рибалкою і за короткочасного плину захворювання не перебував у безпорадному стані, тобто міг самостійно забезпечувати умови свого життя і не потребував стороннього догляду. Частково свідки вказали лише на усунення відповідачів від спілкування з батьком ОСОБА_6 внаслідок зловживання спиртним, ОСОБА_4 внаслідок проживання у іншому населеному пункті та неприйняття нової сім'ї батька.

Кім того, суд враховує, що спадкодавець за життя не перебував у безпорадному стан. Він лише досяг похилого віку, у біологічному значенні такий визначається від 61 до 74 років. Тяжка хвороба, діагноз якої було встановлено мала негативні прояви протягом останнього тижня його життя, два з яких він провів поза лікувальним закладом. До вказаного часу міг самостійно забезпечувати умови свого життя і не потребував стороннього догляду.

Не знайшов підтвердження той факт, що спадкодавець потребував від відповідачів матеріальної, а також іншого виду допомоги за можливості отримання її і від позивачки, з якою проживав однією сім'єю, вів господарство та мав спільний бюджет. Позивачка у суді також заявила, що померлий співмешканець не звертався до дітей за фінансовою допомогою та потребував моральної участі. Проте факту не спілкування дітей з батьком протягом тривалого часу не довела.

Частина друга статті 1259 ЦК України визначає, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У п.5.2. листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 щодо зміни черговості одержання права на спадкування на підставі рішення суду зазначається, що підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1)здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2)матеріальне забезпечення спадкодавця; 3)надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4)тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5)безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.

При судовому розгляді позову не знайшли підтвердження обставини матеріального забезпечення спадкодавця позивачкою, бо вони обоє отримували пенсію, мали спільно інший дохід від утримання підсобного господарства, з городу, і ділянки для ведення господарства, з орендної плати земельних ділянок; надання спадкодавцю нематеріальних послуг, допомоги, яка має матеріалізоване вираження, учинялося позивачкою за виконання сімейних обов'язків за проживання з чоловіком у сім'ї; останній за життя не перебував у безпорадному стані, викликаному похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, за якого він не був спроможним самостійно забезпечувати свої потреби. Таким чином сукупність вищевказаних юридичних фактів не встановлена.

На підставі викладеного, суд ухвалює про відмову у задоволенні позовних вимог, як таких, що не знайшли свого підтвердження. При цьому, позивачка не позбавлена права заявлення вимоги до спадкоємців на відшкодування понесених витрат на поховання спадкодавця.

Керуючись ст.ст.10,11,60,209,212,213,214,215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування та зміну черговості одержання права на спадкування залишити без задоволення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами на ім'я апеляційного суду Миколаївської області через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів після отримання копії судового рішення.

Суддя