Рішення № 40609036, 22.09.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22-ц/790/6629/14 Справа: № 2024/9702/2012 Категорія: «договірні правовідносини» Головуючий 1 інстанції: Ольховський Є.Б. Доповідач: Малінська С.М.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого судді - Малінської С.М.,

Суддів - Піддубного Р.М.,

Тичкової О.Ю.,

при секретарі - Лотох І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 березня 2013 року по справі за позовом прокурора Ленінського району м. Харкова в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_7, приватний нотаріус ОСОБА_8, опікунська рада адміністрації Ленінського району Харківської міської ради, комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про визнання правочинів недійсними із застосуванням наслідків недійсності правочинів,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року прокурор Ленінського району м. Харкова звернувся до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначав, що ОСОБА_2 з травня 2007 року по даний час перебуває на стаціонарному лікуванні у психіатричній лікарні № 3, де до нього застосовані примусові заходи медичного характеру. До цього часу ОСОБА_2 разом із матір'ю ОСОБА_9 були зареєстровані та постійно мешкали за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. 25 грудня 2008 року нотаріусом м. Оренбург РФ ОСОБА_10 було посвідчено два доручення на ім'я громадянина України ОСОБА_11, відповідно до яких обидва ОСОБА_9 надали ОСОБА_11 повноваження щодо розпорядження зазначеною спірною квартирою. Після чого ОСОБА_11, дорученням від 10 січня 2011 року, в порядку передоручення, надав громадянину ОСОБА_4 повноваження щодо представництва інтересів обох ОСОБА_9 щодо спірної квартири. Зазначені доручення посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_8 ОСОБА_4, діючи в інтересах обох ОСОБА_9, 12 жовтня 2011 року уклав договір купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_5 Договір посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_7 та правочин зареєстровано в КП «ХМБТІ». 22 березня 2012 року ОСОБА_5 подарував зазначену квартиру громадянину ОСОБА_6, про що укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 Право власності на квартиру було зареєстровано в КП «ХМБТІ» на ОСОБА_6 Прокурор зазначає, що ОСОБА_9 фізично не мали змоги надавати ОСОБА_11 в місті Оренбург РФ довіреності щодо спірної квартири, довіреність в прядку передоручення між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 укладена з порушенням ч.2 ст.240 ЦК України, оскільки представник, що передав свої повноваження, повинен повідомити про це особу, яку він представляє що зроблено не було з вищезазначених підстав. Договір купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 суперечить вимогам ст.203 ЦК України, так як ОСОБА_4 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності. Договір дарування між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суперечить вимогам ч.1 ст.203 ЦК України. У зв'язку з чим, з урахуванням уточнених позовних вимог прокурор просив визнати недійсним довіреності за реєстраційними №№ 1-2731, 1-2732 від 25 грудня 2008 року, посвідчені нотаріусом міста Оренбург Російської Федерації ОСОБА_10 про представництво ОСОБА_11 ОСОБА_2 і ОСОБА_9; визнати недійним довіреності, за якими ОСОБА_11 передав свої повноваження ОСОБА_4 від 10 жовтня 2011 року. посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 і зареєстровані в реєстрі за №№ 2296, 2298; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12 жовтня 2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований у реєстрі за № 609, за яким ОСОБА_5 набула у власність квартиру АДРЕСА_1; визнати недійсним договір дарування від 22 березня 2012 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 і зареєстрований у реєстрі за № 359, за яким ОСОБА_6 набув у власність зазначену квартиру; визнати за ОСОБА_2 право власності на спірну квартиру; зобов'язати відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_5 і ОСОБА_6

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 29 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03 жовтня 2013 року, позов задоволено частково.

Не погодившись із вказаними рішенням та ухвалою, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції звернувся з касаційною скаргою на нього.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 03 жовтня 2013 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції щодо зобов'язання відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на спірну квартирку за ОСОБА_5 і ОСОБА_6 скасовано. Справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки судом апеляційної інстанції не перевірено належним чином доводів апеляційної скарги не визначено конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи; вирішуючи спір у частині, що оскаржена, суд не визначився, з урахуванням положень ст.182 ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з порядком скасування реєстрації права власності на нерухоме майно.

Крім того, суд касаційної інстанції вказав , що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині покладення на відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції обов'язку зі скасування реєстрації права власності, не врахував зміст матеріально-правової вимоги позивача та процесуальний статус особи, на яку покладений обов'язок з поновлення порушених невизнаних або оспорюваних прав, свободи чи інтересів, за захистом яких особа звернулася до суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За правилами ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У відповідності до вищевказаної норми процесуального права , суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині покладення на відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції обов'язку зі скасування реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення , переходу або припинення прав на нерухоме майно , обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Фактично ж реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту ( у тому числі і судового) прав особи , що виникають з правовідносин , предметом яких є нерухоме майно.

Право власності на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним особам підлягає обов'язковій державній реєстрації, що випливає зі ст.4 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Відповідно до положень зазначеного Закону державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень з 01.01.2013 проводиться державним реєстратором прав на нерухоме майно органу державної реєстрації, а також нотаріусами як спеціальними суб'єктами, на яких покладаються функції державного реєстратора.

Частиною четвертою статті 9 Закону визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Звернувшись до суду з позовом, разом з іншими вимогами, прокурор Ленінського району м. Харкова поставив питання про зобов'язання відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_5 і ОСОБА_6

Згідно з пп.10 п.27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011року № 703 документами , що підтверджують виникнення , перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду , що набрало законної сили , щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Рішення суду про визнання договору купівлі-продажу недійсним не є таким рішенням і без зазначення у рішенні суду про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру не можна вважати , що відбувся реальний захист права власності позивача.

Пунктом 2.1 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів , внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011року № 3502/5 встановлено , що для внесення змін до записів , внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав , або нотаріусу , яким проведено державну реєстрацію прав , заяву та документи , визначені цим Порядком.

Згідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способи захисту, які застосовуються судом, встановлені ст.4 ЦПК України, з положень якої випливає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

На підставі вищевказаних норм процесуального права прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 за захистом його порушеного права , та просив з посиланням на Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" захистити його порушене право, скасувавши державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Суд першої інстанції на зазначені положення уваги не звернув та безпідставно зобов'язав відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та ОСОБА_6

При вирішенні спору судом першої інстанції не взято до уваги, що законодавством передбачено чітко визначену процедуру скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно є структурним підрозділом реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, і не є особою, яка може мати самостійну цивільну правоздатність. В справі відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції є третьою особою і не має того обсягу прав та обов'язків , якими наділені сторони у справі.

За таких обставин судова колегія вважає, що у суду першої інстанції не було підстав до зобов' язання третьої особи - відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, скасувати державну реєстрацію права власності.

Але позивача не позбавлено права звернення до суду з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 березня 2013 року змінити, скасувавши його в частині зобов'язання відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Відмовити в цієї частині у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: