Рішення № 40607962, 15.09.2014, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

643/9476/14-ц

2/643/3702/14

15.09.2014 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Задорожної А.М.,

за участю секретаря судового засідання Тугайбей В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроснаб - 7» про розірвання трудового договору,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 01 липня 2014 року звернулася до суду з позовом до ТОВ «Євроснаб - 7», в якому просила розірвати безтерміновий договір, укладений 15.11.2010 року між нею та відповідачем.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що 15.11.2010 року між нею та ТОВ «Євроснаб 7» був укладений трудовий договір, згідно якого вона була прийнята на посаду декларанта, про що в її трудовій книжці зроблений відповідний запис. З 19.04.2011 року вона знаходилася у декретній відпустці, а з 06.09.2011 року по 24.05.2014 року знаходилася у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. В 2012 році підприємство припинило свою діяльність, зі слів колишнього керівника підприємства, вона була звільнена. З наказом про звільнення її ніхто не ознайомив, розрахунок при звільненні проведений не був. Встановити фактичне місцезнаходження підприємства вона самостійно не змогла. Звернення до Територіальної державної інспекції з питань праці в Харківській області ні до чого не привело. Двічі вона отримувала витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб підприємців, вона тричі направляла на адресу місцезнаходження відповідача заяву про звільнення, які залишилися не врученими, та були повернуті на її адресу за закінчення строку зберігання. Позивачка вказала, що свої зобов'язання виконувала доти, поки відповідач надав їй роботу, після того як відповідач припинив надавати їй роботу, вона не має права працевлаштуватися на іншу роботу, отримувати заробітну плату.

В судове засідання позивач не з'явилася, до його початку подала до суду заяву в якій просила суд про розгляд справи за її відсутність, позивні вимоги підтримала та проти ухвалення заочного рішення не заперечувала, просила позов задовольнити.

Належним чином повідомлений представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, заперечень проти позову не подавав.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі статтею 157 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку.

У відповідністю з ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд не має відомостей про причину повторної неявки представника відповідача, повідомленого належним чином, що дало підстави вирішити справу на підставі наявних у ній даних (постановити заочне рішення) у відповідністю з ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Виходячи з положень ст. ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 15.11.2010 року працює на посаді декларанта в ТОВ «Євроснаб-7», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1.

Як убачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.06.2014 року, ТОВ «Євроснаб-7» внесений до реєстру за №36627625, та його юридична адреса: м. Харків, вул. Світло Шахтаря, буд. 19/13.

25 червня 2013 року, 10 серпня 2013 року та 24 травня 2014 року позивачка неодноразово зверталася до відповідача з заявами про звільнення з роботи за власним бажанням.

Як убачається з відповіді заступника начальника Територіальної державної інспекції з питань праці в Харківській області віл 2.09.2012 року, державним інспектором праці здійснено вихід за юридичною адресою підприємства, проте за цією адресою підприємство відсутнє, у зв'язку з чим неможливо провести перевірку додержання вимог законодавства про працю посадовими особами ТОВ «Євроснаб-7».

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. ст. 3, 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою ХV цього Кодексу, підлягають розглядові індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності, в тому числі членів кооперативів, їх об'єднань, членів колективних сільськогосподарських підприємств, членів інших громадських організацій, які перебували з ними в трудових відносинах, членів селянських (фермерських) господарств, осіб, які працюють за трудовим договором із фізичними особами.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Статтею 39 КЗпП передбачено, що строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу. Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та необхідності його задоволення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути судові витрати по справі.

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 38, ст.ст. 221 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 208-209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Безстроковий трудовий договір, укладений 15 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроснаб - 7» та ОСОБА_1, - розірвати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроснаб - 7» на користь держави судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий Задорожна А.М.