Рішення № 40605749, 17.09.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/465/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1993/2014

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Лущак Н.І.

Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Шалаути Г.І.,

суддів: Матківського Р.Й., Ковалюка Я.Ю.,

секретаря: Капущак С.В.,

з участю: апелянта - ОСОБА_2, її представників ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5 - представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними : заяви про відмову від отримання свідоцтва про право на спадщину по закону та свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_7, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_8, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_8 та визнання права власності на половину будинковолодіння по АДРЕСА_1 за апеляційною скаргою представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2014 року в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 державного нотаріуса Тлумацької районної державної нотаріальної контори Керничної Марії Василівни, державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Федини Аліни Михайлівни про визнання недійсними : заяви від 23.06.2004 року про відмову від отримання свідоцтва про право власності на ? будинковолодіння та отримання свідоцтва про право на спадщину по закону після смерті ОСОБА_7, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_5, виданого ОСОБА_8 державним нотаріусом Тлумацької районної державної нотаріальної контори Керничною Марією Василівною 30.06.2004 року на будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1 в частці ? , зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій під №117, свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 29.05.2011 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_6 в розмірі 1/6 частки будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1, зареєстрованого в реєстрі під №3-28 , свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 29.05.2011 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_7 в розмірі 1/6 частки будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1, зареєстрованого в реєстрі під номером 3-284, свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 29.05.2011 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частки на будинковолодіння, розташоване по АДРЕСА_1 в частці 1/6, зареєстроване в реєстрі під номером 3-283 відмовлено.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на це рішення подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначив, що рішення постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права. Суд не повно, не всесторонньо дослідив обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, чинного на час відкриття спадщини. Так апелянт зазначила, що перебувала у шлюбі з чоловіком - ОСОБА_5 з 1958 року, спільно збудували будинковолодіння по АДРЕСА_1, яке належало їм в рівних частках, хоча свідоцтво про право власності на нього і було видано ОСОБА_5 03.12.2002 року, а тому висновок суду про те, що на день смерті будинковолодіння належало тільки ОСОБА_5 і вона не могла мати частини у цьому будинковолодінні, а вправі була претендувати лише на частину спадкового майна, від якої відмовилася на користь сина ОСОБА_11 не відповідає обставинам справи та закону (ч.3 ст.368 ЦК України). Зазначеною нормою передбачено, що майно набуте подружжям за час шлюбу є їх спільною сумісною власністю. Оскільки ОСОБА_5 належала лише половина будинковолодіння, то після його смерті спадщина відкрила лише цю половину. Також апелянт зазначив, що не відповідає обставинам справи висновок суду про те, що позивач не була позбавлена права після подання нотаріусу заяви про відмову від прийняття спадщини відкликати її, бо документи на будинок зберігалися за місцем її проживання. Позивач пояснювала, що документи на хату син тримав у себе, а привіз їх і поклав у шафу незадовго до смерті, їх вона не читала, а про те, що цими документами вона позбавлена права власності на свою половину будинку довідалася вже після смерті сина. Вважає, що нотаріус мав право видати синові документи лише на спадкове майно (на ? будинку). Вважає, що оскільки свідоцтво про право на спадщину по заповіту після смерті ОСОБА_5 у 2003 році, було видане ОСОБА_11 державним нотаріусом Тлумацької державної нотаріальної контори на все будинковолодіння з порушенням закону, то і всі інші, похідні від них, які були видані після його смерті спадкоємцям - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та їй - ОСОБА_2 слід визнати частково недійсними в частці 1/6 щодо кожного із спадкоємців, яка визначена помилково нотаріусом Івано-Франківської державної нотаріальної контори - Фединою Аліною.

Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати. Постановити нове, яким повністю задовольнити її вимоги : визнати недійсною її заяву від 23.06.2004 року про відмову від отримання свідоцтва про право власності та про відмову від отримання свідоцтва про право на спадщину на ? частку будинку після смерті ОСОБА_7, визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, в частці ?, виданого ОСОБА_8 державним нотаріусом Тлумацької районної державної нотаріальної контори Керничною М.В., визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані : ОСОБА_6 в частці 1/6, ОСОБА_7 в частці 1/6 та ОСОБА_2 в частці 1/6 після смерті ОСОБА_8, державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Фединою А.М. та визнати за нею право власності на половину будинковолодіння по АДРЕСА_1.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримала, пояснила, що заяву про відмову від частки у спадковому майні та про відмову від належної їй ? частки власності у спірному будинку власноручно не писала, син написав заяву сам і лише показав внизу, де вона має поставити підпис. Так як на день смерті чоловіка ОСОБА_5 мала більше 70 років, то їй належала обов'язкова доля у спадковому майні 2/3, від якої вона відмовилася в користь сина з його мотивів, щоб нотаріус не видавав два свідоцтва про право на спадщину - їй та йому, та щоб не платити зайво гроші. Про те, що у заяві про відмову від спадкового майна було також написано і про відмову від свого майна не знала. Вона була у тяжкому стані, не могла самостійно пересуватися, вийшла з лікарні, а син тиснув на неї, мовляв, як не підпише заяви, то не буде здійснювати догляд за нею. Вона не мала вільного волевиявлення позбуватися половини належної їй частки у будинку, а нотаріус не зачитав їй змісту заяви, не роз'яснив їй наслідків підписання такої заяви, а син чинив на неї психічний тиск. В даний час онуки вимагають, щоб вона забиралася з будинку, бо їх частка більша. Просила апеляційну скаргу задовольнити.

Представник апелянта ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав. Пояснив, що оскільки мама проживала і проживає після смерті батька у спірному будинковолодінні, то він не знав, що брат - ОСОБА_11 всю хату переписав на себе, про це дізнався після смерті брата, а також дізнався про те, що він брав кредит і має борги, які тепер перейшли до його синів - відповідачів у справі. Просив апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 та довіритель ОСОБА_6 апеляційної скарги не визнав. Просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представників, пояснення відповідача ОСОБА_5, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши їх доказами, колегія знаходить доводи апеляційної скарги обґрунтованими частково та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

В порушення вимог ст. 27 ЦПК України, суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з'ясуванню дійсних обставин справи, чим допустив порушення норм процесуального права. Так суд не з'ясував, яке спадкове майно належало спадкодавцю ОСОБА_7 на день відкриття спадщини. Яку норму права слід застосувати до спірних правовідносин, зокрема до вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину по заповіту, виданого ОСОБА_8 30.06.2004 року державним нотаріусом Тлумацької районної державної нотаріальної контори Керничною Марією Василівною 30.06.2004 року на будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1, яка є основною вимогою, оскільки всі інші є похідними від неї. Суд не дав неправильну правову оцінку встановленим обставинам справи, зробив неправильні правові висновки та постановив незаконне рішення.

Крім того суд допустив порушення норм матеріально права - не застосував ті норми матеріального права, які підлягали застосуванню сторонами та їх представниками.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_11 перебували в шлюбі з 1959 року та спільно в шлюбі побудували будинковолодіння по АДРЕСА_1. Хоча свідоцтво про право власності на нього було видано ОСОБА_5, про те, все будинковолодіння в рівних долях належало ОСОБА_2 та ОСОБА_5, а тому висновки суду про те, що весь будинок на праві власності належав тільки ОСОБА_5, а ОСОБА_2 - не належало нічого є неправильними та спростовуються змістом ст. 112 ЦК УРСР, чинної на час відкриття спадщини, в якій зазначено, що житловий будинок, споруджений у шлюбі є спільною сумісною власністю подружжя і належить чоловікові та дружині в рівних долях.

З копії свідоцтва про смерть видно, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Отже на день відкриття спадщини йому належала половина будинковолодіння.

Відповідно до змісту ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця. У ч. 2 коментованої ст. 525 цього кодексу зазначено, що при вирішенні спорів про спадкове майно застосовуються той закон, який діяв на час відкриття спадщини, а не той, який діє на час розгляду справи.

З ксерокопії заповіту, посвідченого Кутищенською сільською радою 28.10.2002 року зареєстрований у реєстрі під №115 (а.с.8) вбачається, що ОСОБА_5 28.10.2002 року склав заповіт, яким все належне йому майно на час смерті заповів сину ОСОБА_8 (а.с.8).

З ксерокопії паспорта ОСОБА_2 (а.с.7), колегією встановлено, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року і на час смерті ОСОБА_11 досягла 70-річного віку та мала право по закону успадкувати 2/3 обов'язкової долі зі спадкового майна, на яке був складений заповіт.

Зі змісту заяви ОСОБА_2 (а.с.87) видно, що вона відмовилася від одержання свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка в користь сина ОСОБА_11

В цій заяві міститься і інша заява про відмову від отримання свідоцтва про право власності на ? житлового будинку. Така заява повинна була бути подана окремо, оскільки вона не стосується спадкового майно померлого ОСОБА_5 та, оскільки не написана була власноручно ОСОБА_2, що встановлено колегією, то зміст її повинен був бути зачитаний нотаріусом, повинні були бути роз'яснені права та наслідки її підписання, однак будь-якої відмітки про таке на заяві немає. З огляду на викладене колегія вважає, що свідоцтво про право на спадщину по заповіту, видане державним нотаріусом Тлумацької державної нотаріальної контори Керничною М.В. ОСОБА_11 на все будинковолодіння після смерті ОСОБА_5, зареєстроване в реєстрі під №1170 слід визнати недійсним в ? частці, яка не була спадковим майном ОСОБА_5, а отже неправомірно успадкована ним після смерті батька. Право позивача на власність порушено видачею цього свідоцтва, а тому підлягає захисту шляхом визнання його недійсним.

Оскільки про порушення своїх прав ОСОБА_2 дізналася під час отримання свідоцтв про право на спадщину після смерті сина ОСОБА_11 в травні 2011 року, так як користувалася належною їй частиною будинковолодіння після смерті чоловіка, проживала в ньому і проживає в даний час, то не пропустила загального строку позовної давності, який слід обчислювати з моменту, коли вона дізналася про порушення її права, а не з часу видачі документу, який був виданий нотаріусом не їй, а ОСОБА_11

Ст. 3 ЦПК України передбачає право особи на судовий захист у випадку порушених, не визнаних або оспорюваних прав.

Суперечить закону і є невірним також висновок суду про те, що після подачі заяви про відмову від спадщини, ОСОБА_2 могла її відкликати, однак не відкликала.

Ст. 553 ЦК УРСР, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, передбачено відмову спадкоємця від отримання спадщини - спадкоємець по закону чи по заповіту вправі відмовитися від спадщини на протязі 6 місяців з часу відкриття спадщини в користь інших осіб, прикликаних до спадкування по закону чи заповіту, чи в користь держави. В подальшому відміна спадкоємцем такої відмови не допускається.

Вважається таким, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчиняв ні однієї з дій, які засвідчують про прийняття спадщини (не подав заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем знаходження спадкового майна, не вступив в управління спадковим майном, подав заяву про відмову від спадкового майна (ст. 559 ЦК УРСР).

Так як інші вимоги є похідними від основної вимоги, то колегія приходить до висновку, що слід визнати недійсними і наступні свідоцтва, видані спадкоємцям по закону після смерті ОСОБА_11, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а саме свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 29.05.2011 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 в частках по 1/6 спірного будинковолодіння кожному.

Інші доводи апелянта слід відхилити.

З урахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 317, 319, 323-324 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2014 року скасувати. Постановити нове рішення. Позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Визнати частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, видане ОСОБА_8 державним нотаріусом Тлумацької районної державної нотаріальної контори Керничною Марією Василівною 30.06.2004 року на будинковолодіння по АДРЕСА_1 в частці ?, зареєстроване в реєстрі нотаріальних дій під №1170.

Визнати частково недійсними : свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 29.05.2011 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Фединою Аліною Михайлівною на ім'я ОСОБА_6 в розмірі 1/6 частки будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1, зареєстроване в реєстрі під №3-282, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 29.05.2011 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Фединою Аліною Михайлівною на ім'я ОСОБА_7 в розмірі 1/6 частки будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1, зареєстроване в реєстрі під №3-284, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 29.05.2011 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Фединою Аліною Михайлівною на ім'я ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частки на будинковолодіння, розташоване по АДРЕСА_1 в частці 1/6, зареєстроване в реєстрі під №3-283.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на половину будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1 вартістю 47 089 грн., що у частці від всього будинковолодіння становитиме (3/6 частки).

Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6 право власності на спадкове майно за законом - будинковолодіння, розташоване по АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, в рівних частках по 1/6 за кожним.

В решті заявлених вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_6 в користь ОСОБА_2 по 274 грн. 86 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Г.І. Шалаута

Р.Й. Матківський

Я.Ю. Ковалюк