Ухвала суду № 40605734, 19.09.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12182/13-к

Провадження № 11-кп/779/264/2014

Категорія ч.1 ст. 115 КК України

Головуючий у 1 інстанції Деркач Н. І.

Суддя-доповідач Іванів О.Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Іванів О.Й.,

суддів: Фіцака Т.Д, Вилки С.С.,

з участю: секретаря судового засідання Василаш Х.М.,

прокурора Рибки Л.Я,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого, обвинуваченого за ст.15 ч.2, ст.115 ч.1, ст.263 ч.2 КК України, за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Івано-Франківського міського суду від 16 червня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_4 визнано винним та призначено покарання за ст.15 ч.2, ст.115 ч.1 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, - шість років позбавлення волі; за ст.263 ч.2 КК України - два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді шести років позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченому залишено раніше обраний - тримання під вартою. Строк відбування покарання постановлено рахувати з часу затримання - з 13.06.2013 року.

Цивільний позов задоволено частково. Постановлено стягнути з обвинуваченого на користь ОСОБА_5 - 684грн.09коп. матеріальної шкоди та 20 000грн. моральної шкоди.

Постановлено стягнути із ОСОБА_4 у користь держави - 2670 грн. витрат за проведення експертиз.

Відповідно до вимог ст.100 КПК України вирішено долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні закінченого замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині - умисне вбивство та незаконному носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Як встановив суд, кримінальні правопорушення обвинувачений вчинив за наступних обставин: 05.06.2013 року близько 14год. 30хв. ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у приміщенні АДРЕСА_2, під час сварки з ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з метою позбавити її життя, вийняв ніж з чохла, що був прив'язаний до ременя його штанів, та умисно наніс ним ОСОБА_5 один цілеспрямований удар в ділянку грудної клітки, спричинивши потерпілій тілесне ушкодження, яке відповідно до висновку судово-медичної експертизи №500 від 12.07.2013р. відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення.

Однак, свій злочинний намір, направлений на позбавлення життя ОСОБА_5, обвинувачений не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, так як потерпіла була виявлена мешканкою даної квартири та в подальшому госпіталізована в Івано-Франківську ЦМКЛ, де їй була надана своєчасна медична допомога.

Крім того, ОСОБА_4 на березі водойми у смт. Ясіня, Рахівського району ,,Закарпатської області знайшов та носив при собі ніж, який згідно висновку експерта №220/456 від. 08.07.2013р. є контактною холодною зброєю колючо-ріжучої дії - саморобним кинджалом.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи правильність кваліфікації дій ОСОБА_4, вважає даний вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 за ст.ст.15ч.2, 115ч.1 КК України - 9 років позбавлення волі; за ст.263ч.2 КК України - 2 роки позбавлення волі та на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначити покарання - 9 років позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі покликається на незаконність вироку суду з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі. Зазначає, що суд першої інстанції неналежно врахував пом'якшуючі покарання обставини, неправомірну поведінку родичів потерпілої по відношенню до нього та спричинення ним собі колото-різаної рани після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5, тому просить вирок суду змінити, пом'якшити призначене йому покарання за ст.ст.15 ч.2, 115 ч.1 КК України.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_4 підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги, заперечив доводи апеляційної скарги прокурора, пояснив, що вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся та усвідомив протиправний характер своїх дій, просить пом'якшити призначене покарання;

- захисник підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_4, просить змінити вирок відносно нього та пом'якшити призначене судом покарання за ст.15 ч.2, ст.115 ч.1 КК України, апеляційну скаргу прокурора просить залишити без задоволення;

- прокурор вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання без застосування ст.69 КК України, апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду, з'ясувавши обставини кримінального провадження, обговоривши доводи й мотиви апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та обвинуваченого слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно положень ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_4 більш м'яке покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, ніж передбачено санкцією ст.15 ч.2, ст.115 ч.1 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання. Зокрема, судом узято до уваги визнання обвинуваченим своєї вини, каяття у вчиненому, що до кримінальної відповідальності притягається вперше, дані, які б характеризували його негативно, відсутні, молодий вік особи, стан його здоров'я, сімейні обставини, те, що його сім'я проживає у надто важких матеріальних умовах і є багатодітною, мати не працює, батько - інвалід 3-ї групи, що спричинені збитки частково відшкодовано, враховано також думку потерпілої, яка при визначенні міри покарання поклалася на розсуд суду.

Тому, колегія суддів вважає, що суд у своєму вироку обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність застосування положень ст.69 КК України та достатньо переконливо умотивував своє рішення про призначення обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ст.15 ч.2, ст.115 ч.1 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляційний довод про те, що ОСОБА_4 на досудовому і судовому слідстві визнавав свою вину частково, а повністю визнав вину тільки під тиском беззаперечних доказів перед завершенням досудового слідства для покращення свого кримінально-правового становища, є з правової точки зору неспроможним, адже у кримінальному законі не міститься ніяких умов, за якими суд може враховувати чи не враховувати цю обставину при призначенні покарання.

Стадія розгляду провадження, під час якого обвинувачений визнав свою вину у вчиненому злочині, мотиви чому він це зробив, не впливають на право суду визнати цю обставину пом'якшуючою покарання.

Окрім того, повне визнання своєї вини у вчиненому, розкаяння на любій стадії судового розгляду справи свідчать про критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування вироку внаслідок м'якості призначеного обвинуваченому покарання та постановлення нового вироку, про що ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не знаходить, тому апеляційну скаргу залишає без задоволення.

Що стосується покликання обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що судом хоч і наведені обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, але не в повній мірі враховані, то воно не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.

Судом першої інстанції наведені у вироку пом'якшуючі покарання обставини, про які зазначено і в апеляційній скарзі обвинуваченого, враховано повністю. Також і враховано обставини кримінального провадження, на які покликається обвинувачений.

Твердження в апеляційній скарзі ОСОБА_4 про те, що злочин вчинив під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями батьків потерпілої, є безпідставним і спростовується наведеними у вироку доказами. Зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_5 про те, що обвинувачений, який був її хлопцем, неодноразово її бив, ревнував, погрожував, надсилав батькам смс-повідомлення нецензурного змісту, через що батьки дійсно заборонили їй зустрічатися з ОСОБА_4, і вона погодилась припинити з ним стосунки. Однак 05 червня 2013 року під час зустрічі з обвинуваченим на вулиці останній вів себе спокійно, а в подальшому в квартирі бив, кричав, ображав і ножем наніс удар в задню поверхню грудної клітки, на прохання викликати їй швидку медичну допомогу обвинувачений відмовлявся і говорив, що не хоче йти в тюрму.

З показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 - батьків потерпілої, вбачається, що обвинувачений неодноразово наносив тілесні ушкодження доньці, погрожував вбивством усій їхній родині, побив брата ОСОБА_7, через що вони заперечували проти одруження дочки з ОСОБА_4

З наведеного слідує, що не родичі потерпілої, а сам обвинувачений поводив себе неправомірно, вчиняючи зазначені вище дії по відношенню до ОСОБА_5 та її родини.

Покликання обвинуваченого на те, що суд залишив поза своєю увагою наявність у нього проникаючої колото-різаної рани та подряпин в ділянці живота, які він собі сам спричинив після нанесення тілесного ушкодження потерпілій, необґрунтоване, оскільки судом з врахуванням наведених пом'якшуючих покарання обставин, особи обвинуваченого, ступеню тяжкості вчиненого злочину та вказаних обставин, зазначених ОСОБА_4 в апеляційній скарзі, застосовано ст.69 КК України та призначено йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ст.115 ч.1 КК України.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення обвинуваченому ОСОБА_4 призначеного судом покарання.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 376 КПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Івано-Франківського міського суду від 16 червня 2014 року відносно ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуюча О.Й. Іванів

Судді: Т.Д. Фіцак

С.С. Вилка

Згідно з оригіналом

Суддя О.Й. Іванів