Рішення № 40604042, 23.09.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6633/14 Справа № 201/7361/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Самсонова В.В. Доповідач - Ремез В.А.Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

Головуючого - Ремеза В.А.

Суддів - Міхеєвої В.Ю., Свистунової О.В.,

при секретарі - Єремейчук О.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2,

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2014р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання правочинів недійсними та стягнення збитків,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання правочинів недійсними та стягнення збитків, посилаючись на те, що 16.01.2007р. між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 5122618, і в забезпечення виконання зобов'язань за договором між позивачем та Банком був укладений договір поруки № 5183595, згідно якого він поручився за виконання ОСОБА_2 свого зобов'язання перед Банком.

Також до кредитного договору, у якості додаткового забезпечення виконання зобов'язань, 16.01.2007р. між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ним був укладений договір іпотеки № 5123685, відповідно до умов якого іпотекою забезпечуються виконання усіх зобов'язань боржника, що випливають з укладеного між Банком та боржником кредитного договору, згідно з яким Банк зобов'язався в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором, надати ОСОБА_2 кредит, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути кредит у розмірі 1 700 000грн., а також сплатити на користь банку проценти за користування кредитом, пені, штрафи, та всі інші суми, передбачені кредитним договором. Предметом іпотеки є нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке у рівних частинах належить позивачу, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, по 1/3 частині кожному з них.

Після укладення договору кредиту, договору поруки та договору іпотеки, відповідач ОСОБА_2 почав уникати виконання зобов'язань за договором, у зв'язку з чим позивач протягом 2007-2008р.р. передавав ОСОБА_2 свої особисті кошти для погашення тіла кредиту та процентів за користування кредитом, а в подальшому позивач почав самостійно виконувати кредитні зобов'язання перед банком, оскільки ОСОБА_2 ухилявся від кредитних зобов'язань, внаслідок чого він сплатив Банку по кредитному договору 584 135,50грн., і оскільки ОСОБА_2 добровільно не повернув йому сплачені кошти, і не виконав усну домовленість в частині переоформлення права власності на ім'я позивача на частину нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та по сплаті кредитного договору, позивач вважає, що відповідач ввів його в оману, вмовивши підписати договір поруки та договір іпотеки на належне йому нерухоме майно, а тому позивач вважає що Договір поруки № 5183595 від 16.01.2007р., так само як і договір іпотеки він уклав у стані омани зі сторони ОСОБА_2, а тому уточнивши свої позовні вимоги позивач просив визнати припиненим з 01.09.2011р. договір поруки № 5183595 від 16.01.2007р., та визнати недійсним договір іпотеки № 5123685, укладений 16.01.2007р. і стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на його користь - суму грошових коштів в розмірі 584 135,35грн., а також судові витрати.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2014р. позов ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними та стягнення збитків задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму грошових коштів в розмірі 536 713,25грн., судовий збір у розмірі 1 700грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120грн., а всього 538 533,25грн.

Достягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 954грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10.06.2014р. виправлено описку в рішенні суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині стягнення з нього коштів скасувати, посилаючись на те, що в оскаржуваній частині рішення, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в оскаржуваній частині скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2007р. між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 5122618, відповідно до умов якого, Банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 1 700 000грн. на споживчі потреби на строк до 16.01.2014р. з оплатою 17,20 % річних за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед Банком за кредитним договором № 5122618 від 16.01.2007р., між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 16.01.2007р. були укладені договори поруки № 5183595, та № 5183606, відповідно до умов яких поручителі зобов'язалися відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником його боргових зобов'язань перед Кредитором за Кредитним договором № 5122618 від 16.01.2007р., в повному обсязі таких зобов'язань.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором № 5122618 від 16.01.2007 року, між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 16.01.2007р. був укладений договір іпотеки № 5123685, відповідно до умов якого Іпотекодавці передали Банку в іпотеку нежитлове приміщення АДРЕСА_1 у підвалі житлового будинку літ. А-5, реєстраційний номер 3888534, загальною площею 443,5кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Звернувшись з позовом про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 коштів, позивач зазначав, що він частково на суму 536 713,25грн. погасив за боржника кредитні зобов'язання, а тому на вказану суму у нього виникло право вимоги до відповідачів в порядку ст. 556 ЦК України.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з доведеності заявлених вимог позивача про набуття ним права на зворотну вимогу до боржника у частині виконання ним зобов'язань за кредитним договором від 16.01.2007р. за боржника перед ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», в сумі 536 713,25грн., та стягнення вказаної суми з ОСОБА_2

Проте колегія суддів не може погодитися із вказаними висновками з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи - боржника - відповідати за виконання зобов'язання цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з п. 1.2. Договорів поруки, укладених між Банком та Поручителями, Поручителі відповідають перед Кредитором за виконання Зобов'язання Боржником в повному обсязі. Поручителі відповідають в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Зазначені наслідки наступають у разі повного виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою (ч. 2 ст. 556 ЦК України), за умови виконання зобов'язання поручителем відповідно до умов договору поруки чи іншої домовленості сторін, укладеної відповідно до вимог закону.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів станом на 28.04.2013р. заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 16.01.2007р. складає 1 406 670,51грн., тобто зобов'язання за кредитним договором не виконане, а тому сплачені ОСОБА_3 кошти у розмірі 536 713,25грн. не є коштами які можуть бути стягнути на підставі вимог ст. 556 ЦК України.

Оскільки судом не були враховані наведені обставини, та норми права, якими регулюються виниклі між сторонами правовідносини, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення суми 536 713,25грн., та судових витрат, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська в частині часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми грошових коштів в розмірі 536 713,25грн., судового збору у розмірі 1 700грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120грн., а всього 538 533,25грн., та в частині достягнення з ОСОБА_2 в дохід держави судового збору в розмірі 1 954грн. скасувати.

ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення суми відмовити.

Рішення апеляційного суду вступає в силу з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: