Рішення № 40601266, 04.09.2014, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/17584/13-ц

пр. № 2/759/732/14

04 вересня 2014 року Святошинський районний суд м.Києва у складі:

головуючого-судді - Борденюка В.В.,

при секретарі - Трегубенку М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - Органу опіки і піклування Святошинської РДА у м. Києві, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на неналежне виконання відповідачами взятих на себе грошових зобов'язань за кредитним договором; з урахуванням уточнень до позовних вимог, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту №11375122000 від 24 липня 2008 року, укладеного між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1; предметом іпотеки за договором іпотеки є квартира АДРЕСА_1; крім того позивач просив виселити відповідачів із вказаної квартири.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі посилаючись на обставини справи викладені в позовній заяві.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили.

З урахуванням думки представника позивача який не заперечував щодо постановлення заочного рішення, суд вважає можливим розгляд справи у відсутності відповідачів в порядку статті 224 ЦПК України та вважає можливим постановити заочне рішення.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову, виходячи із такого.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, 24.07.2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11375122000, за умовами якого кредитор надав позичальнику у користування кредитні кошти у сумі 100 000,00 доларів США, із річною процентною ставкою - 14,5% і кінцевим строком повернення до 24.07.2018 року.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), та в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань, між АКІБ «Укрсиббанк» (іпотекодержатель) і ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки №90696 від 24 липня 2008 року, між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1, за яким іпотекодавець передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (предмет іпотеки).

Договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке визначає можливість банку звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу його будь-якій особі та будь-яким способом на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку".

На підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКЕБ «УКРСИББАНК» змінило назву на ПАТ «УКРСИББАНК», яке є правонаступником усіх прав та зобов'язань АКІБ «УКРСИББАНК».

8 грудня 2011 року своє право вимоги, що виникло з кредитного договору у Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», останнім передано Публічному акціонерному товариству «Дельта банк», (що підтверджується Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 8 грудня 2011 року), інтереси якого представляє на підставі довіреності Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторська Компанія «Вердикт».

На підставі ст. 514 ЦК України та вказаного Договору до ПАТ «Дельта банк» перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позичальником умови договору кредиту належним чином не виконувались.

У зв'язку з цим, банк заявив до позичальника позов про дострокове повернення кредитної заборгованості на загальну суму 153 489,82 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26.06.2013 року становило 1 226 844,13 грн., що складається із боргу за кредитом у розмірі 94 732,11 доларів США, що за курсом НБУ складає 757 193,76 грн., боргу за відсотками за користування кредитом у розмірі 58 757,71 доларів США, що за курсом НБУ складає 469 650,38 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт неналежного виконання позичальником своїх договірних зобов'язань і наявність підтверджується наявними у матеріалах справи наданими позивачем вказаними платіжними документами, випискою з особових рахунків позичальника і розширеними розрахунками заборгованості, якими підтверджується заявлений банком розмір загального боргу позичальника.

Відтак заборгованість відповідача за кредитним договором № 11375122000 від 24.07.2008 року у загальній сумі 153 489,82 доларів США доведена кредитором належними і допустимими доказами і спростована відповідачем не була.

Відповідно до частини 1 статті 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення на предмет застави.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Викладене свідчить про наявність підстав на звернення стягнення банком на предмет іпотеки в рахунок задоволення своїх вимог за кредитним договором № 11375122000 від 24.07.2008 року.

Відповідно до статей 590, 591 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку", то суд у своєму рішенні може встановити спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів, або із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

Таким чином і застосування судом процедури продажу іпотекодержателем предмета іпотеки у порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку" і продаж забезпеченого іпотекою майна з прилюдних торгів у ході виконавчого провадження є встановленими законодавцем способами звернення стягнення на предмет іпотеки, кожен із яких суд застосовує, враховуючи характер спірних правовідносин сторін.

Відтак, якщо при ухваленні рішення, суд із частковим задоволенням позову застосує спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу його з прилюдних торгів у ході виконавчого провадження, то у такому разі суд не виходить за межі заявлених позивачем позовних вимог, навіть у випадку, якщо стягувач просить звернути стягнення, шляхом продажу предмета іпотеки у порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку". Так, у даному разі, позовною вимогою, яка визначає і предмет позову, є вимога про захист порушеного права іпотекодержателя, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак суд може застосовувати будь-який із способів звернення стягнення, передбачених законодавцем у частині 1 статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Враховуючи викладене, задля забезпечення захисту цивільних майнових, житлових та інших конституційних прав і законних інтересів сторін даного спору, суд вважає за необхідне, задовольнити даний позов частково і звернути стягнення на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на предмет іпотеки, яким є квартира АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу її з прилюдних торгів у ході виконавчого провадження за початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.

Разом із цим, у даному випадку не підлягають задоволенню позовні вимоги і щодо виселення відповідачів, які зареєстрований та/або проживають у квартирі, що є предметом іпотеки із їх зняттям із реєстраційного обліку.

Так, відповідно до частини 4 статті 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, у частині 1 статті 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 статті 40 Закону України "Про іпотеку" законодавець встановлює певний порядок дій банку, а саме: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення, всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в частині 3 статті 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку".

Виходячи із аналізу вказаних правових норм, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за умови, якщо мешканці добровільно не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Оскільки на час ухвалення даного рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє виконання банком приписів, встановлених частиною 2 статті 40 Закону України "Про іпотеку" та частиною 3 статті 109 ЖК України щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то така позовна вимога на цій стадії не може бути задоволена, оскільки на даний момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення вказаних житлових приміщень їх мешканцями, в розумінні вимог статті 3 ЦПК України із врахуванням права особи на звернення до суду за захистом.

Крім того, невизнання або оспорювання майнових прав іпотекодержателя або нового власника предмету іпотеки може мати місце лише після вступу у силу відповідного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, або після переходу правомочностей власника від іпотекодавця до нового власника після реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів у ході виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до статті 88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у справі, які складаються з витрат зі сплаті судового збору у розмірі 3 441,00 грн.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 527, 530, 572, 589 - 592, 610, 611 ЦК України, ст.ст. 11, 33, 39, 40 Закону України „Про заставу", ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 208, 209, 212 - 215, 224 - 225, 294 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» за договором про надання споживчого кредиту №11375122000 від 24 липня 2008 року, укладеного між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1, у загальній сумі 153 489,82 дол.США, що за курсом НБУ на час подання позову складало 1 226 844,13 грн., що складається із боргу за кредитом у розмірі 94 732,11 дол. США і боргу за відсотками за користування кредитом у розмірі 58 757,71 дол. США -

звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №90696 від 24 липня 2008 року, укладеного між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 (іпн - НОМЕР_1), а саме на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 3 441,00 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачами до суду першої інстанції протягом десяти днів із дня отримання повного тексту заочного рішення суду.

Суддя: