Ухвала суду № 40600437, 22.09.2014, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

______________

У Х В А Л А

Іменем України

22 вересня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді Остапука В.І.,

суддів - Іващука В.Я., Шпинти М.Д.,

при секретарі - Герасимович В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальні провадження №12014180130000313 та № 12014180130000338 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, непрацюючого, згідно ст.89 КК України судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Здолбунів Рівненської області, жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Здолбунів Рівненської області, жителя АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця м. Рівне, жителя АДРЕСА_4

_____________

Справа № 562/1398/13-к Головуючий у І інстанції Ємельянова Л.В.

Провадження №11кп/787/361/2014

Категорія: ч.2 ст.121, ч.3 ст. 186 КК України Доповідач: Остапук В.І.

АДРЕСА_4, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, вдівця, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_14, уродженця та жителя АДРЕСА_5, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, студента Здолбунівського професійного ліцею залізничного транспорту, згідно ст.89 КК України судимості не має,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.3 ст.186 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_17, уродженця та жителя АДРЕСА_6, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

з участю прокурора - Бернадської-Ісаєвої С.П.,

потерпілого - ОСОБА_7,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурором в кримінальному провадженні Святчуком А.О., обвинуваченим ОСОБА_5 та в його інтересах захисником ОСОБА_8 подано апеляційні скарги на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 липня 2014 року, в яких останні, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій обвинувачених, вважають вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_5 незаконним.

22 вересня 2014 року до початку апеляційного розгляду прокурор, в порядку ст.403 КПК України, від поданої ним апеляційної скарги відмовився.

Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 липня 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі кожному. На підставі ст.75 КК України обвинувачених звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та з покладенням на них обов'язків, передбачених ст. 76 КК України; ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.3 ст.186 КК України та призначено покарання: за ч.2 ст.121 КК України - із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі, за ч.3 ст.186 КК України - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі; ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

До вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_5 залишено запобіжний захід у виді тримання під вартою, а обвинуваченому ОСОБА_6 - домашній арешт.

Задоволено цивільний позов прокурора Здолбунівського району Рівненської області в інтересах держави в особі Здолбунівської центральної районної лікарні, стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в користь Здолбунівської центральної районної лікарні 2 466 гривень 94 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_7

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України.

Вироком вирішено долю речових доказів в кримінальному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_8 в його інтересах, в поданих апеляційних скаргах вважають вирок суду в частині призначеного ОСОБА_5 покарання надто суворим. Покликаються на молодий він обвинуваченого ОСОБА_5, припинення нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 саме з ініціативи ОСОБА_5, те, що він являється студентом Здолбунівського професійного ліцею, де навчається за державний кошт. Просять змінити вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04.07.2014 року, обравши ОСОБА_5 покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

При апеляційному розгляді справи обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_8 підтримали свої апеляційні скарги з підстав у них викладених.

Прокурор апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та в його інтересах - захисника ОСОБА_8 заперечила, вважає їх безпідставними.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_7 підтримали апеляційні скарги ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_8, просили призначити ОСОБА_5 покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_8 на підтримання їх апеляційних скарг, думку інших учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та в його інтересах захисника ОСОБА_8 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно вироку суду ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, 24 квітня 2014 року, о 13 год., незаконно проникли на огороджену бетонним парканом територію ФГ «Дім Хліба», що по вул. Садовій в с. Глинськ Здолбунівського району Рівненської області, де шляхом пошкодження дверей проникли до підсобного приміщення, звідки таємно викрали п'ять мішків аміачної селітри, вартістю 170 гривень кожен, та два мішки нітроамофоски, вартістю 214 гривень кожен, при цьому будучи поміченими ОСОБА_11 продовжили відкрито викрадати дане майно, чим спричинили потерпілому ОСОБА_12 матеріальної шкоди на загальну суму 1 278 гривень.

В подальшому, 01 травня 2014 року, о 23 год., ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6, по вул. Садовій в с. Глинськ Здолбунівського району Рівненської області, під час суперечки з ОСОБА_7, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно нанесли останньому не менше п'яти ударів кулаками рук та взутими ногами в область голови та тулуба, в результаті чого заподіяли потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки, перелому 8-9 ребер зліва, гемопневмотораксу зліва, обширної гематоми поперекової ділянки зліва, голови, кінцівок, тулуба, забою обличчя, які згідно висновку судово-медичної експертизи №163 від 06.05.2014 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим.

А згідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовий розгляд даного кримінального провадження, за згодою учасників судового провадження, проводився в порядку ч.3 ст.349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, колегією суддів не перевіряються.

Дії обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.3 ст.186 КК України, і дії обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч.2 ст.121 КК України судом першої інстанції кваліфіковані вірно.

Щодо доводів апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_8 про невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, то вони не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України.

Як вбачається з вироку, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до ст. 65 КК України, підставно врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів, дані про особу винного, а саме те, що ОСОБА_5 згідно ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, вину визнав повністю, посередньо характеризується за місцем проживання, навчається, а також обставини, які пом'якшують його покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне відшкодування завданих збитків, думку потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_7, які будь-яких претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_5 не мають, а потерпілий ОСОБА_7, крім того, просив не позбавляти обвинуваченого волі, відсутність обставин, що обтяжують покарання, на підставі чого обґрунтовано призначив покарання останньому із застосуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст.121 КК України.

Крім того, як встановлено колегією суддів під час апеляційного розгляду кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_5 є особою молодого віку, згідно наданих його захисником документів позитивно характеризується за місцем свого проживання як головою Глинської сільської ради, так і жителями даного села, які, крім цього, просять не позбавляти його волі, трудовий колектив ДНЗ «Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту» просили передати ОСОБА_5 на поруки трудовому колективу для перевиховання.

Вказані вище обставини в сукупності є, на думку колегії суддів, такими, що не тільки пом'якшують покарання, але й істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_5 злочинів.

Аналізуючи всі вищезазначені обставини в сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано обрав покарання обвинуваченому ОСОБА_5 із застосуванням ст.69 КК України, проте у виді реального позбавлення волі. Підстав для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання із застосуванням ст.75 КК України колегія суддів не вбачає.

Обране покарання ОСОБА_5 є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому підстав для скасування чи зміни вироку з обставин, викладених в апеляційних скаргах, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст.404-405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та в його інтересах захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 липня 2014 року щодо ОСОБА_5 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді :

_____ _____ ______

Остапук В.І. Іващук В.Я. Шпинта М.Д.