Постанова № 40598023, 15.04.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року справа № 823/3332/13-а

м. Черкаси

17 год. 08 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.

за участю секретаря судового засідання Цаплі І.Ю.,

представника позивача - Кошлія Р.В. - за довіреністю,

представника відповідача - Шаповал О.В.-- за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

28 жовтня 2013 року до суду з адміністративним позовом звернулося публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», в якому просить:

- визнати неправомірними бездіяльність управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області щодо нерозгляду скарги АТ «Сбербанк Росії» від 02.10.2013р. по виконавчому провадженню ВП 32447150, невинесення відповідної постанови за результатами розгляду скарги та ненаправлення її на адресу заявника;

- зобов'язати управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області розглянути скаргу АТ «Сбербанк Росії» від 02.10.2013р. по виконавчому провадженню ВП 32447150, винести відповідну постанову за результатами розгляду скарги та направити її на адресу заявника.

В судовому засіданні представник позивача викладені в позові вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити. В обгрунтування позову зазначив, що відповідачем, в порушення приписів статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», не розглянуто його скарги, постанови за результатами розгляду скарги не винесено, на адресу банку останньої не направлено, що свідчить, на думку позивача, про бездіяльність з боку відповідача.

Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечувала з підстав, викладених в письмових запереченнях. Зокрема представник відповідача зазначила, що позивачем подані адміністративні позови з однаковими вимогами до різних судів першої інстанції.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши письмові докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

На примусовому виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області перебуває виконавчий напис, вчинений на користь публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 26.04.2012, зареєстрований в реєстрі за № 188 про звернення стягнення на рухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «ТД «Сван» відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому документі, а саме: відділення прибуття, відділення забою, відділення потрошіння, відділення зважування, відділення розділки, транспорт відходів.

За рахунок зазначеного заставленого майна запропоновано задовольнити вимоги Банку на суму 9410078,30 грн.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області від 16 вересня 2013 року зупинено виконавче провадження ВП № 32447150.

Підставою зупинення виконавчого провадження стала ухвала Печерського районного суду м. Києва № 757/18772/13-ц від 05.09.2013, якою зупинено стягнення на підставі виконавчих написів від 26.04.2012, зареєстрованих в реєстрі № 188, № 189 від 26.04.2012 р.

Не погодившись з Постановою від 16.09.2013, яка на адресу позивача надійшла 23.09.2013, останній 02.10.2013 звернувся із скаргою на ім'я начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області.

10 жовтня 2013 року відповідачем підготовлено відповідь за № 7247/2.1-32/5, якою позивача повідомлено про відсутність підстав для скасування постанов про зупинення виконавчих проваджень, зокрема ВП № 32447150.

Незгода з бездіяльністю відповідача та необхідністю вчинення ним певних дій обумовила позивача звернутись до суду.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 1 Закону № 606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

У відповідності до частини 1 статті 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Приписами статті 82 Закону № 606-XIV визначені загальні принципи оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби.

Відповідно до частин 1, 2 статті 82 Закону № 606-XIV рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Згідно з частиною 3 статті 82 Закону № 606-XIV скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядає виключно скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина 4 статті 82 Закону № 606-XIV).

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина 5 статті 82 Закону № 606-XIV).

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до керівництва органів державної виконавчої служби, якщо їх оскарження передбачено цим Законом (частина 6 статті 82 Закону № 606-XIV).

Приписами частини 7 статті 82 Закону № 606-XIV визначено, що скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян» (ч. 8 ст. 82 Закону № 606-XIV).

Як підтверджено матеріалами справи, скаргу позивачем направлено на адресу відповідача 02.10.2013, яку останній отримав 04.10.2013.

Таким чином, з 05.10.2013 почався перебіг десятиденного терміну її розгляду начальником відділу.

Приписами частини 8 статті 82 Закону № 606-XIV визначено, що за результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову.

Натомість, вказаної постанови про задоволення скарги чи відмову в її задоволенні відповідачем не винесено, матеріали виконавчого провадження будь-якої із вказаних постанов не містять.

В наявності є лише лист за підписом заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області від 10.10.2013 р. № 7247/2.1-32/5, підготовлений відповідно до приписів Закону України «Про звернення громадян».

Підставою для прийняття такого рішення слугувало те, що скарга позивача від 02.10.2013 подана без додержання вимог, викладених у частині 7 статті 82 Закону № 606-XIV, зокрема, на думку відповідача, титульна сторона скарги не містила прізвища, ім'я та по-батькові представника, не містила вмотивоване посилання на норму закону, порушену державним виконавцем при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження, не викладені обставини, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

Посилання відповідача на відсутність у вказаній вище скарзі прізвища, ім'я та по-батькові представника, вмотивованого посилання на норму закону, порушену державним виконавцем при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження, сприймаються судом критично, оскільки з дослідженої в судовому засіданні скарги АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» б/н від 02.10.2013 вбачається, що вона відповідає приписам частини 7 статті 82 Закону № 606-XIV.

Скарга позивача підписана представником АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» за довіреністю Р.В. Кошлій, до того ж до скарги долучалася копія довіреності на ім'я даного представника.

Також, позивачем в тексті скарги зазначені норми, які на його думку, порушені державним виконавцем при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання про відповідність скарги позивача б/н від 02.10.2013 приписам частини 7 статті 82 Закону № 606-XIV, яку за правилами частини 8 статті 82 Закону № 606-XIV необхідно було розглянути відповідачем.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а отже такі, що підлягають до задоволення.

Щодо твердження представника відповідача, що адміністративні справи з даним предметом позову вже перебувають на розгляді в судах першої інстанції, зокрема в апеляційному порядку оскаржується постанова Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/18791/13-а та ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 у справі №823/3331/13-а суд зазначає наступне. Предметом розгляду даної адміністративної справи є нерозгляд скарги по виконавчому провадженню ВП №32447150, тоді як в адміністративній справі № 826/18791/13 предметом є нерозгляд скарги по виконавчому провадженню ВП №32447173, а предметом розгляду в адміністративній справі № 823/3331/13-а є нерозгляд скарги по виконавчому провадженню ВП № 32447173.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Також суд критично оцінює документи відповідача про своєчасність направлення відповіді на скаргу, оскільки неможливо ідентифікувати фотокопію ніби-то списку простої кореспонденції (а.с.104-105), а тому відповідач не довів будь-якого реагування на скаргу позивача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає за необхідне адміністративний позов повністю задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 137,64 грн з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області щодо нерозгляду скарги публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» від 02.10.2013 по виконавчому провадженню ВП № 32447150, невинесення відповідної постанови за результатами розгляду скарги, ненаправлення її на адресу заявника.

Зобов'язати управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області розглянути скаргу публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» від 02.10.2013 р. по виконавчому провадженню ВП № 32447150, винести відповідну постанову, направити її на адресу заявника.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача - публічного акціонерного товариства «Дочірній Банк Сбербанку Росії» (ідентифікаційний код 25959784) 137 ( сто тридцять сім) гривень 64 коп. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови складений 18 квітня 2014 року