за позовною заявою:
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя, вул.Гоголя, 147
до:
Приватного підприємства «ОлЯна», м.Енергодар, Запорізької області
про:
стягнення санкцій та пені
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся
до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до приватного підприємства «ОлЯна», в якому просить
стягнути суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання
нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році на
підприємстві відповідача, в сумі 3958 гривень 56 копійок , на користь
Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Адміністративний позов подано з
додержанням вимог статей 104-106 Кодексу
адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, провадження у
справі підлягає відкриттю.
Проведення попереднього судового
засідання не вважаю необхідним.
Керуючись ст. ст. 104,
107, 110, 121 КАС України, суддя,
УХВАЛИВ:
1. Відкрити провадження у Запорізькому окружному адміністративному суді за адміністративним позовом Запорізького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «ОлЯна», про стягнення
санкцій та пені.
2. Призначити судове засідання на 09 лютого
2009 року о11 год.00 хв., яке буде проводитися суддею Нестеренко Л.О. одноособово, в
приміщенні Запорізького окружного
адміністративного суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65 в.
3. Копії ухвали про відкриття провадження і призначення
справи до судового розгляду надіслати особам, які беруть участь у справі разом з інформацією про їхні процесуальні
права і обов'язки.
4. Приватному підприємству «ОлЯна», направити
копію позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів з копіями доданих до нього
документів та запропонувати відповідачу надати письмове заперечення проти
позову з посиланням на докази,
якими вони обґрунтовуються до 03
лютого 2009 року.
Ухвала
оскарженню не підлягає.
Суддя Л.О.
Нестеренко
У засіданні,
за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглядається
позовна заява про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Запорізький
оліяжиркомбінат” 10124,62грн. цільових коштів, що підлягають перерахуванню на створення робочих місць для
працевлаштування інвалідів, у зв'язку із невиконанням підприємством у 2000р. нормативу створення робочих місць для зазначених осіб.
Відповідач
проти позову заперечує, вказуючи наступне :
Розпорядження голови Шевченківської
районної адміністрації Запорізької міської ради №962 від 09.03.2000р. “Про встановлення нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів на
підприємствах, в організаціях та установах району на 2000рік” прийнято в
порушення ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”.
Виходячи з вказаного вище, розпорядження № 962 не може бути підставою для нарахування ЗАТ “Запорізький оліяжиркомбінат”
заборгованості за нестворені робочі місця для інвалідів у розмірі
10124,62 грн., так як у якості обов'язкової умови нарахування закон передбачає
встановлення вказаного нормативу сумісно з відповідачем. Однак, пропозицій, щодо встановлення такого нормативу від
місцевих органів відповідач не отримував, розпорядження № 962 йому не було направлено.
Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що Голова Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради перевищив свої повноваження, виходячи з того, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, визначається на сесіях місцевих органів.
Таким чином,
зважаючи на те, що норматив робочих місць для інвалідів не був встановлений для
відповідача у передбаченому законом порядку, то і немає підстав для нарахування відповідно стягнення у розмірі 10124,62 грн. відрахувань за нестворені робочі місця для інвалідів.
Відповідач
також зазначає про відсутність у
підприємства прибутку у 2000р.
Розглянувши
матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суддя:
Встановив:
- як
свідчать статутні документи відповідача та довідка органів статистики №
24/2418 ЗАТ “Запорізький
оліяжиркомбінат” є юридичною особою та відноситься до категорії суб'єктів підприємницької
діяльності, яким, відповідно до ст. 19 Закону “Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні” встановлюється норматив робочих місць для
працевлаштування інвалідів;
-
09.03.2000р. Шевченківською районною адміністрацією Запорізької міської ради
було прийнято розпорядження № 962р “Про встановлення нормативів робочих місць
для працевлаштування інвалідів на підприємствах, в організація та установах
району на 2000р”, у якому відповідачу було встановлено норматив для
працевлаштування інвалідів у кількості 46 осіб;
- як
свідчать матеріали справи, зокрема рішення Ш сесії Запорізької міської ради 23
скликання від 26.06.98р. №5 “Про організацію управління в місті Запоріжжі”,
прийняте відповідно до ст.ст.27,34 Закону України “Про місцеве самоврядування”,
розпорядження Шевченківської райадміністрації було прийнято в межах
повноважень, делегованих їй Запорізькою міською Радою;
- доказів,
які підтверджують безпосередньо участь ЗАТ “Запорізький оліяжиркомбінат” у
роботі райадміністрації по прийняттю розпорядження від 09.03.2000р. №962,
позивач не надав.
Як свідчить
довідка відповідача, середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві у
2000р. складала 1093 особи.
Відповідно
до ст. 19 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” у
редакції від 14.10.1994р. норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів
на ЗАТ “Запорізький оліяжиркомбінат” у 2000р. повинен складати не менше 4% від
загальної кількості працюючих. Норматив встановлений рішенням від 09.03.2000р.,
склав 46 осіб;
-
середньоспискова чисельність інвалідів, що працювали у відповідача у 2000р., склала 44 особи, що підтверджується
довідкою відповідача, наданою до органів Фонду України соціального захисту
інвалідів;
Підприємства
(об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і
господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено
нормативом, відповідно до законодавства, що діяло у 2000р., щороку відраховували відповідним відділенням
Фонду України соціального захисту інвалідів цільові кошти на створення робочих
місць для інвалідів, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві
(в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте
інвалідом.
Доказів
здійснення відрахувань відповідач не надав.
За таких
обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.
Посилання
відповідача на той факт, що він не був залучений Шевченківською
райадміністрацією до визначення нормативів робочих місць для працевлаштування
інвалідів, не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з такого:
-відповідно
до діючого законодавства місцеві Ради народних депутатів спільно з
підприємствами (об”єднаннями), установами і організаціями, громадськими
організаціями інвалідів, за участю відділень Фонду України соціального захисту
інвалідів у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі,
на підставі пропозицій органів Міністерства соціального захисту населення
України щорічно визначають нормативи робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів.
Законодавчими
актами чітко не було встановлено, яким саме чином повинні залучатися
підприємства до встановлення нормативу. Тому суд вважає, що підприємства,
надаючи державну статистичну звітність тим самим опосередковано беруть участь у
визначені нормативу робочих місць.
Крім того,
протягом п'яти років позивач був не позбавлений права звернутися до суду з
вимогою про визнання розпорядження райадміністрації недійсним, що ним зроблено
не було. Спір між відповідачем та рай адміністрацією не є предметом розгляду у
даній справі.
Посилання
відповідача на ст. 4 ГПК України як на підставу неприйняття до уваги
розпорядження № 962 від 09.03.2000р. не можуть бути прийняті судом, оскільки
ст. 4 “Законодавство, яке застосовується при вирішенні господарських спорів” не поширюється на акти індивідуальної дії, до яких відноситься назване розпорядження.
Посилання
відповідача на відсутність відомостей про встановлений норматив не можуть бути
прийняті до уваги, оскільки позивач був не позбавлений права звернутися до
місцевої Ради із відповідним запитом.
Крім того,
відомості щодо нормативу зазначені у довідках відповідача, направлених до Фонду
соціального захисту інвалідів.
Посилання
позивача на відсутність у підприємства у 2000 році прибутку, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки
законодавство, що діяло до серпня 2001р. не пов'язувало обов'язок щодо здійснення відрахувань до ФСЗІ
з наявністю чи відсутністю у підприємства прибутку.
На підставі
вищевикладеного, позовні вимоги Запорізького обласного управління Фонду
соціального захисту інвалідів слід задовольнити у повному обсязі.
Судові
витрати покласти на відповідача у розмірі, що підлягав сплаті на момент подання позову.
Керуючись ст. 2 Закону “Про підприємства в Україні”, ст. ст. 27,34 “Про
місцеве самоврядування в Україні”, ст. ст. 18,19,20 “ Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні” (у редакції від 14.10.1994р.), ст. ст.49, 82,
85 ГПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов
задовольнити.
Стягнути з
ЗАТ “Запорізький оліяжиркомбінат” (м. Запоріжжя, вул. Харчова,3; код ЕДРПОУ 00373847 ) на користь Запорізького обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147; код ЕДРПОУ
25216327 (одержувач Держбюджет Запорізької області р/р 31213230500009 в
Управлінні держказначейства у Запорізькій області, МФО 813015) 10124,62 грн. основного боргу. Видати наказ.
Стягнути з
ЗАТ “Запорізький оліяжиркомбінат” (м. Запоріжжя, вул. Харчова,3; код ЕДРПОУ 00373847) на користь державного
бюджету України (отримувач Держбюджет Орджонікідзевського району, банк
отримувача: управління Держказначейства у Запорізькій області, МФО 813015
ЕДРПОУ 26014130, рахунок 31119092800007, КБК 22090200, символ звітності банку
-092) 101грн. 25 коп. державного мита. Видати наказ.
Стягнути з
ЗАТ “Запорізький оліяжиркомбінат” (м. Запоріжжя, вул. Харчова,3; код ЕДРПОУ 00373847) на користь ДП “Судовий інформаційний центр”,
м. Київ 118 грн.00коп витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Рішення підписано 09.01.2006р
.
СУТЬ
СПОРУ:
11.08.08 до
господарського суду Запорізької області в порядку, передбаченому КАС України,
звернулось Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.
Запоріжжя (надалі ЗОВ ФСЗІ) з позовною заявою до приватного підприємця Щербини
Петра Івановича (далі ПП Щербина П.І.) про стягнення з відповідача 2 529,85
грн., з яких: 2 415,39 грн. - адміністративно-господарські санкції за
невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 р. та
114,46 грн. - пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських
санкцій за період з 16.04.08 по 11.08.08.
Ухвалою
від 11.08.08 судом відкрито провадження в адміністративній справі №
17/420/08-АП, судове засідання призначено на 30.09.08. У сторін витребувані
документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення
справи.
У зв'язку із
неявкою в судове засідання представника відповідача, ухвалою від 30.09.08,
розгляд справи було відкладено на 09.10.08.
Розгляд
справи здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
На підставі
ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.10.08 судом проголошено вступну та
резолютивну частини постанови, оголошено про час виготовлення постанови у
повному обсязі.
Позовні
вимоги ЗОВ ФСЗІ
його представник в судових засіданнях
підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві від 11.08.08
№ 04-400/1898. Позов обґрунтував положеннями Закону України “Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні”, які полягають у наступному:
вказаним Законом визначено, що для підприємств, установ і організацій
(незалежно від форм власності і господарювання) встановлюється норматив робочих
місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від
середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а
якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Згідно із
звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ, наданого
відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2007
р. склала 13 осіб. Таким чином, середньооблікова кількість інвалідів - штатних працівників,
які повинні працювати у відповідача відповідно до вимог ст. 19 Закону становить
1 особу. Середньооблікова кількість інвалідів за вказаний період на
підприємстві відповідача склала 0 осіб, що є меншим, ніж встановлено
нормативом. Отже, відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону, сума
адміністративно-господарських санкцій на даному підприємстві визначається у
розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для
працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. У зв'язку з тим, що відповідач
у 2007 р. не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів,
просять суд стягнути з відповідача 2 415,39 грн. адміністративно-господарських
санкцій (1-0) х 4 830,77 грн.:2 = 2 415,39 грн. Окрім того, порушення термінів
сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.
Пеня обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку
України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь
її строк. Таким чином, на думку позивача, розмір пені складає 114,46 грн.,
тобто за період з 16.04.08 по 11.08.08. Враховуючи викладене, просить суд позов
задовольнити.
Відповідач ,
повідомлений належним чином про дату, місце та час судового засідання ухвалами
суду та судовими повістками про виклик до суду, пояснень чи заперечень по суті
заявленого позову, а також витребувані документи суду не надав, у засідання не
прибув. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Вся поштова кореспонденція
для відповідача за цим позовом судом надсилалась за юридичною адресою
відповідача, яка відповідає юридичній адресі ПП Щербини П.І. станом на час
розгляду справи в суді, що підтверджується довідкою (станом на 28.08.08)
головного управління статистики у Запорізькій області за вих. від 29.08.08 № 15-7/4298
та довідкою державного реєстратора К-Дніпровської районної державної
адміністрації (станом на 03.10.08) належним чином засвідчені копії яких
долучені до матеріалів справи. Згідно із вказаними довідками, відповідач
зареєстрований у К-Дніпровській райдержадміністрації як фізична 0соба-
підприємець 10.09.06 за адресою: Запорізька область, К-Дніпровський район, с.
Водяне, вул. Миру, 357.
Згідно із
приписами ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних
причин представника сторони або неповідомлення ним про причини неприбуття не є
перешкодою для розгляду справи. Суд визнав за можливе вирішити справу за
наявними в ній матеріалами, яких достатньо для розгляду спору по суті, за
відсутності в судовому засіданні представника відповідача.
За таких
обставин справа слухається за наявними в ній доказами.
Розглянувши
наявні матеріали справи, заслухавши пояснення позивач, суд
ВСТАНОВИВ:
Приватний
підприємець Щербина Петро Іванович є фізичною особою - підприємцем, якому,
відповідно до ст. 19 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні” від 21.03.91 № 875 (надалі Закон № 875-ХІІ) встановлюється норматив
робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно
до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 р. (форма № 10-ПІ) заповненого,
підписаного і 31.01.08 поданого відповідачем до ЗОВ ФСЗІ, середньооблікова
кількість штатних працівників облікового складу ПП Щербина П.І. у 2007 р.
складала 13 осіб. З них, середньооблікова кількість штатних працівників, яким
відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб.
Кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві
відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону №
875-ХІІ - 1 особа. Середньорічна заробітна плата штатного працівника в 2007 р.
склала 4 830,77 грн., а не 4 830 грн., як зазначено у звіті відповідачем,
оскільки 62,8 тис. грн.: 13 = 4 830,77
грн. А тому, розмір адміністративно-господарських санкцій складає 2 415,39 грн.
(2 415,39 грн. = (1-0) х 4 830,77 грн.:2).
Відповідно
до листа Кам'янсько-Дніпровського районного центру зайнятості від 27.08.08 № 1603, ПП Щербина П.І.
(ідентифікаційний № 1802202739) не інформував вказаний центр зайнятості з питань
можливості прийняття на роботу інвалідів.
Дослідивши
та оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності суд вважає, що позов
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спірні
правовідносини у цій справі регулюються Законом України “Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні”, постановою Кабінету Міністрів України від
31.01.07. №70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні”, яка набула чинності з 31.01.07, а
також постановами Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 “Про
організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” та від 281201 № 1767 “Про затвердження порядку сплати
підприємствами, установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду
соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів”,
які втратили чинність у зв'язку із прийняттям постанови від 31.01.07. №70,
зазначеної вище, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від
15.05.07 № 223 “Про
затвердження Порядку нарахування пені та її сплати”, який 30.05.07 за №
552/13819 зареєстровано в Міністерстві юстиції України.
Відповідно
до вимог ст. 17 Закону № 875-ХІІ в редакції, чинній на час спірних
правовідносин, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів
(...) їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і
організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях де
застосовується праця інвалідів, а також займатись індивідуальною та іншою
трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Відмова в укладенні трудового
договору з мотивів інвалідності не допускається за винятком випадків, коли за
висновком МСЕК стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків,
загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової
діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я
інвалідів.
Статтею 18
цього Закону визначено, що забезпечення прав інвалідів на
працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього
звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби
зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які
використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі
місця для працевлаштування інвалідів , у т.ч. спеціальні робочі
місця створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм
реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені
чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну
для організації працевлаштування інвалідів, звітувати Фонду соціального захисту
інвалідів
(ФСЗІ) про зайнятість та працевлаштування
інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За нормами
ч. ч. 1, 2, 3, 5, 10, 11 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, для підприємств, установ і
організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності
штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік
- у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації у
т.ч. підприємства, підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих
місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч.
1 цієї статті,
і забезпечують працевлаштування
інвалідів. При
розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у т.ч. підприємства, підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з
вимог ст. 18 цього Закону
.
Виконання нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч.
1 цієї статті, вважається працевлаштування
підприємством
,
установою, організацією, у т.ч. підприємством, установою, організацією
громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману
працю інвалідів, для яких це місто є основним . Керівники
підприємств, установ, організацій, у т.ч. підприємства, підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю,
у разі незабезпечення виконання нормативів
робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання
ФСЗІ звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть
відповідальність у встановленому Законом порядку. Норматив робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим
Законом
.
Якщо
іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених
у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.
Частиною 8
ст. 69 Господарського кодексу України (надалі ГК України) передбачено, що підприємство
з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до
закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів,
інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність
підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Згідно із
ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил
здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути
застосовані уповноваженими органами адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або
майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта
господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських
санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом,
законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені
виключно законами.
Відповідно
до вимог ч. ч. 1, 2, 4 ст. 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи,
організації, у т.ч. підприємства, підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, які використовують найману працю, де
середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено
нормативом,
передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку
сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів
адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі
середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі,
організації, у т.ч. підприємстві, організації громадських організацій
інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для
працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. А для підприємств, установ, організацій, у
т.ч. громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до
15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце,
призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається
в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному
підприємстві, установі, організації, у т.ч. підприємстві, організації громадських
організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення
термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені . Пеня
обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку
України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь
її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються
підприємствами, установами, організаціями, у т.ч. підприємствами, організаціями
громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в ч.1 цієї
статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому
відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього
Закону. При цьому, до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських
санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки визначені ст. 250
ГК України
.
Відповідно
до ч. 3 ст. 20 Закону № 875-ХІІ, сплату адміністративно-господарських санкцій і
пені підприємства, установи, організації у т.ч. підприємства,
підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять за рахунок прибутку, який залишається в їх
розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Механізм
реалізації норм ст. 19, 20 Закону № 875-ХІІ визначається постановою Кабінету
Міністрів України від 31.01.07. №70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону
України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Зазначеною
постановою затверджено у т.ч. Порядок подання підприємствами, установами,
організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про
зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для
організації їх працевлаштування (надалі Порядок...).
Відповідно
до п. 2 цього Порядку, (...) звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів
роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня
відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці
за погодженням з Держкомстатом.
У
відповідності до вимог ст. ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні” та п. 4 Порядку сплати підприємствами,
установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману
працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання
нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів ( затверджено
постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07 № 70 ),
Міністерством праці та соціальної політики України видано наказ від 15.05.07 №
223 “Про затвердження Порядку нарахування пені та її сплати”, який 30.05.07 за
№ 552/13819 зареєстровано в Міністерстві юстиції України.
Згідно з
п.п. 2.3 п. 2 цього наказу, адміністративно-господарська санкція - це
грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити
працевлаштування інвалідів відповідно до Закону, сплачується в порядку і розмірах передбачених
Законом № 875-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07 № 70.
Постановою
Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 “Про організацію робочих місць та
працевлаштування інвалідів”, яка була чинною до 2007 р., було затверджено
Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів
(далі Положення). Пунктами цього Положення, зокрема, було передбачено:
пункти 1, 2
- робоче місце - це окреме місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (...), де створено
необхідні умови праці для інваліда;
п. 3 - робоче
місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця
для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією
підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці,
громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на
ньому інваліда;
п. 5 - підприємства
розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до
колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи
соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів
про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування
інвалідів;
п. 6 -
центри зайнятості та відділення Фонду соціального захисту інвалідів ведуть
облік призначених для працевлаштування інвалідів робочих місць створюваних
понад встановлений норматив, за термінами їх введення в дію, виробничим
профілем, умовами і характером роботи.
Крім того, п. 14 зазначеного Положення було
передбачено, що підприємства:
- у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця
для працевлаштування інвалідів;
- визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно
використовувати працю інвалідів;
- інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального
захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може
використовуватись праця інвалідів;
• розробляють і затверджують
інструкцію про робоче місце інваліда.
Системний
аналіз вимог Закону № 875-ХІІ, Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів, постанови Кабінету Міністрів України від
31.01.07 № 70 “Про реалізацію статей 19, 20 Закону України “Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а також за надані позивачем докази
надають суду підстави для висновку, що відповідачем не виконано вимоги
вказаних вище норм чинного законодавства та нормативно-правових актів щодо
встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та не
забезпечено працевлаштування інвалідів у обсязі зазначеному вище, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 20 Закону №
875-ХІІ, відповідач повинен сплатити позивачу адміністративно-господарські
санкції, визначені цим Законом.
Зокрема,
положення Закону № 875-ХІІ свідчать, що вони (норми цього Закону) спрямовані на
надання інвалідам соціально-трудових та інших гарантій з боку держави, у т.ч.
встановлюють обов'язок держави з працевлаштування інвалідів.
Таким чином,
суд виходить з того, що пріоритетним у даному випадку є саме питання
працевлаштування інваліда - як спосіб реалізації конституційного права на працю
та надання соціально-трудових гарантій людині з обмеженими можливостями.
Разом з тим,
працевлаштування людини з обмеженими можливостями (інваліда) можливе не скрізь,
не на любих робочих місцях, а лише у певних випадках та на робочі місця,
де створено необхідні умови праці для інваліда, які, в розумінні спірних
правовідносин у цій справі за 2007 рік, повинні відповідати у т.ч.
затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314
Положенню про робоче місце інваліда.
Зазначене
вище надає суду підстави для висновку, що на підприємця хоч і не покладається
обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та
належним чином атестувати створені робочі місця для працевлаштування інвалідів,
інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування
інвалідів.
Таким чином,
суд виходить з того, що нормами чинного законодавства щодо соціальної
захищеності інвалідів в Україні чітко визначено порядок працевлаштування
інвалідів.
При цьому,
Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, як і
інші нормативні акти, які регламентують питання соціального захисту інвалідів,
не містять положень, які б звільняли те чи інше підприємця від обов'язку
створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів. Більш того, ст. 43
Конституції України гарантовано кожному право на належні і здорові умови праці,
а відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів, згідно з
положеннями Закону № 875-ХІІ, покладається на підприємство у вигляді адміністративно-господарських
санкцій.
З огляду на
наведені приписи чинного законодавства про порядок створення та атестації
робочих місць для інвалідів, у т.ч. ч. 2 ст. 17 цього Закону в редакції Закону
від 23.02.06 № 3483-15 (.
..
підприємства, установи і організації ... створюють спеціальні робочі місця для
інвалідів здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання,
технічного оснащення і пристосування з урахуванням обмежених можливостей
інваліда
),
на підприємстві працевлаштування інвалідів може здійснюватись відповідними
службами зайнятості та ін. органами лише за наявності отриманої від
підприємства інформації про проведену у встановленому порядку атестацію
необхідної кількості робочих місць для інвалідів на цьому підприємстві відповідно
до нормативу, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може
використовуватись праця інвалідів.
В ході
розгляду цієї справи відповідачем не надано суду копії звітів за формою № 3-ПН
про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках
за 2007 р
. Крім
того, відповідачем не надано суду доказів створення в установленому порядку
відповідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, доказів
атестування робочих місць необхідних для виконання нормативу робочих місць для
працевлаштування інвалідів у розмірі визначеному ст. 19 Закону № 875-ХІІ, а
також доказів виконання вимог ст. ст. 18, 19 цього Закону щодо надання
держслужбі зайнятості інформації необхідної для організації працевлаштування
інвалідів, доказів щодо забезпечення працевлаштування інвалідів та виконання
нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Про не
інформування відповідача державну службу зайнятості про наявність вакантних
посад для працевлаштування інвалідів свідчить і зазначений вище лист
Кам'янсько-Дніпровського районного центру зайнятості від 27.08.08 № 1603, копія
якого долучена до матеріалів справи.
Вирішуючи
справу по суті спору суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС
України, розгляд справ здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в
наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
А відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті
обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Не зважаючи
на пропозиції суду, викладені в ухвалі про відкриття провадження у справі та
про відкладення розгляду справи щодо надання до суду доказів виконання
встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів ...,
відповідач (його представник) в судові засідання у цій справі жодного разу не
з'явився. На час розгляду справи в суді відповідачем не надано суду доказів
виконання ним вимог чинного законодавства щодо виконання нормативу робочих
місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2007 р., а також доказів
сплати адміністративно-господарських санкцій.
У зв'язку з
викладеним, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 415,39
грн. адміністративно-господарських санкцій обґрунтованими, заснованими на
законі, підтвердженими зібраними у справі доказами та такими, що підлягають
задоволенню у повному обсязі.
Як було
вказано вище, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій
тягне за собою нарахування пені.
Постановою
Кабінету Міністрів України від 31.01.07 № 70, наведеною вище, у т.ч.
затверджено Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та
фізичними особами, що використовують найману працю, суми
адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих
місць для працевлаштування інвалідів, у п. 4 якого зазначено, що порядок
нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджується Міністерством
праці та соціальної політики України.
На виконання
цієї норми постанови Кабінету Міністрів України наказом Міністерства праці та
соціальної політики України (Мінпраці) від 15.05.07 № 223 затверджено Порядок
нарахування пені та її сплати (зареєстровано в Міністерстві юстиції України
30.05.07 за № 552/13819).
Згідно з п.
3.3. зазначеного Порядку, документами, що підтверджують невиконання нормативу
по працевлаштуванню інвалідів є звіт за формою 10-ПІ (річна) “Звіт про
зайнятість і працевлаштування інвалідів”.
Пунктом 3.7.
вказаного Порядку передбачено, що у поданій позовній заяві за невиконання
нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції
відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.
Позивачем
надано суду розрахунок суми пені за період з 16.04.08 по 11.08.08 у розмірі
114,46 грн. Факт порушення термінів сплати адміністративно-господарських
санкцій матеріалами справи доведений. Розрахунок суми пені здійснено позивачем
вірно, з урахуванням норм законодавства. Доказів сплати 114,46 грн. суми пені
відповідач суду не надав. У зв'язку з чим, вимога про стягнення з відповідача
114,46 грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно
до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт
владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові
витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі
викладеного, керуючись ч. 1 ст. 11, ст. 51, ч. 1 ст. 71, ст. ст. 94, 158,
160-163, 167, а також ч. 6 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов
задовольнити.
2. Стягнути з приватного підприємця Щербини Петра Івановича (71613,
Запорізька область, Камянсько-Дніпровський район, с. Водяне вул. Миру, ідентифікаційний
код 1802202739) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147, р/р 3125230700142 в
ГУДК України у Запорізькій області, МФО 813015, одержувач - Держбюджет
Камянсько-Дніпровського району, код ЄДРПОУ 34677098, код платежу 50070000) - 2
415 (дві тисячі чотириста п'ятнадцять) грн. 39 коп.
адміністративно-господарських санкцій та 114 (сто чотирнадцять) грн. 46 коп.
пені. Видати виконавчий документ.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження ,встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було
подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього
строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала
законної сили.
Про
апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до
адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове
рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її
подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції
подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається
протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви
про апеляційне оскарження, якщо скарга
подається у строк, встановлений для
подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.Л. Корсун
Постанову
у повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС
України
оформлено і підписано 05.11.08
Пам'ятка про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі
Права та
обов'язки осіб, які беруть участь у справі (ст.49 КАС України).
1. Особи,
які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки.
2. Особи, які беруть участь у справі,
зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні
обов'язки.
3. Особи, які беруть участь у справі,
мають право:
1) знати про дату, час і місце
судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх
інтересів;
2) знайомитися з матеріалами справи;
3) заявляти клопотання і відводи;
4) давати усні та письмові пояснення,
доводи та заперечення;
5) подавати докази, брати участь у
дослідженні доказів;
6) висловлювати свою думку з питань,
які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть
участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам;
7) подавати заперечення проти
клопотань, доводів і міркувань інших
осіб;
8) знайомитися з технічним записом та журналом судового засідання і
подавати письмові зауваження до них;
9) робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи,
одержувати копії судових рішень;
10) оскаржувати судові рішення у
частині, що стосується їхніх інтересів;
11) користуватися іншими
процесуальними правами, наданими їм цим
Кодексом.
4. Особи, які беруть участь у справі, можуть за власний рахунок
додатково замовити та отримати в суді засвідчені копії документів і
витяги з них.
Права та обов'язки сторін (стаття 51 КАС України).
1. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має
право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від
адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду.
Позивач має право відмовитися від адміністративного позову й у суді апеляційної чи касаційної
інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду.
2. Крім прав та обов'язків,
визначених у статті 49 цього Кодексу, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення
проти адміністративного позову.
3. Сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії
адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в
адміністративній справі.
4. Суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову,
визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї - небудь права, свободи чи
інтереси.
Часті запитання
Який тип судового документу № 4059751 ?
Документ № 4059751 це Ухвала суду
Яка дата ухвалення судового документу № 4059751 ?
Дата ухвалення - 22.01.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 4059751 ?
Форма судочинства - Адміністративне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 4059751 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Відомості про судове рішення № 4059751, Запорізький окружний адміністративний суд
Судове рішення № 4059751, Запорізький окружний адміністративний суд було прийнято 22.01.2009.
Форма судочинства - Адміністративне,
форма рішення - Ухвала суду.
На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Судове рішення № 4059751 відноситься до справи № 2-а- 429/09/0870
Це рішення відноситься до справи № 2-а- 429/09/0870. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
