Ухвала суду № 40597044, 23.09.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №293/471/14-ц Головуючий у 1-й інст. Слободенюк Н. Є.

Категорія 27 Доповідач Якухно О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Жигановської О.С., Зарицької Г.В.

з участю секретаря

судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 31 липня 2014 року, -

встановила:

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 21196,49 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між сторонами 20.06.2006 року укладено договір на встановлення кредитного ліміту в сумі 4000 грн. зі сплатою процентів у розмірі 48 % на рік. Відповідач умови договору не виконує, а тому утворилася заборгованість.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 31 липня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору в сумі 21196,49 грн., яка складається з наступного : заборгованість за кредитом - 2777,51 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 16933,43 грн., штраф (фіксована складова) - 500 грн.., штраф (процентна складова) - 985,55 грн..

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вважає, що дане рішення винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права та без дослідження матеріалів справи, що призвело до винесення незаконного рішення. Посилається на те, що станом на 30.01.2008 року вся заборгованість була погашена і банк протягом 6 років претензій не заявляв. Звертає увагу на пропуск строку позовної давності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 20 червня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким відповідач отримала кредит в розмірі 4000,00 грн. зі сплатою процентів у розмірі 48,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Умови кредитного договору ОСОБА_2 не виконувала і станом на 13.03.2014 року утворилася заборгованість в сумі 21196,49 грн., з яких : 2777,51 грн. заборгованість за кредитом, 16933,43 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. штраф (фіксована частина), 985,55 грн. штраф (процентна складова).

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивач не довела погашення боргу та неправильність розрахунків банку.

Колегія суддів погоджується із висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом вірно визначено правовідносини, що виникли між сторонами та підтверджено матеріалами справи наявність заборгованості у визначеному позивачем розрахунку (а.с.4-5).

Доводи відповідача про погашення заборгованості у повному обсязі спростовуються вищевказаним розрахунком та наданими нею квитанціями (а.с.76-81), згідно яких ОСОБА_2 у період з липня 2006 року по березень 2007 року проводила погашення боргу щомісячними платежами в сумі 280-285 грн., що становить 2810 грн. і є недостатнім для погашення всієї суми кредиту.

У період з квітня по листопад 2007 року платежі не здійснювалися, а остання сума боргу 600 грн. погашена у грудні 2007 року. Несвоєчасні платежі потягли за собою нарахування штрафних санкцій, які погашені у першу чергу. Загальна сума сплаченого ОСОБА_2 кредиту не перевищує 4000 грн., тобто тіла кредиту, а тому відповідачем не доведено погашення тіла кредиту та процентів в повному обсязі станом на грудень 2007 року.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач посилається на пропуск строку звернення до суду.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

За змістом ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Згідно заяви ОСОБА_2. (а.с.6) остання погодилася, що ця Заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови), а також Правилами користування кредитною карткою та Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Ознайомлення з вказаними документами ОСОБА_2 засвідчила своїм підписом.

Згідно з п.9.12 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна з сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично продовжується на такий само строк.

Порядок нарахування процентів та наслідки невиконання умов договору визначено у п.8.6 розділу І та п.5.5 розділу ІІ Умов.

У вищевказаній заяві визначено, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. За даними інформації про картку це жовтень 2008 року.

Крім того, пунктом 5.4 Умов встановлено, що погашення по Кредиту процентів відбувається щомісячно за попередній місяць, а кредиту - в повному об'ємі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці.

Тобто, окрім загального строку дії Договору, ним визначено і конкретні строки виконання зобов'язань.

За таких обставин, термін виконання зобов'язання по сплаті кредиту визначено останнім днем місяця терміну дії платіжної картки - 31 жовтня 2008 року.

Доказів про видачу іншої платіжної картки із зазначенням другого терміну її дії, позивачем не надано.

Згідно із ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, а тому з 01 листопада 2008 року розпочався строк позовної давності до вимоги про стягнення кредиту за останній місяць.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1 ст.264 ЦК України).

Останній платіж проведений відповідачем у грудні 2007 року в межах строку дії платіжної картки.

Кошти у сумі 105 грн. в березні 2013 року були списані банком самостійно під час переведення коштів між картками, як пояснила відповідач. Зазначене списання проведено поза межами строку позовної давності і судом до уваги не приймається.

Позов подано до суду 25 березня 2014 року, а тому на час звернення до суду минуло більше ніж три роки.

Як зазначив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.2 постанови «Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 7 від 07 лютого 2014 року при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

У зв'язку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність.

Відповідач подала до суду заперечення (а.с.29), але про сплив строку позовної давності в останній та у судовому засіданні не заявляла, а тому застосування останнього неможливе на стадії апеляційного розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 31 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий : Судді: