Вирок № 40595629, 15.08.2014, Маневицький районний суд Волинської області

Номер справи: 164/1395/14-к

Провадження по справі: 1-кп/164/68/2014

Категорія: 68

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2014 року Маневицький районний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Покидюка М.В.

при секретарі Каращук В.С.

з участю: прокурора Ляшика В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Маневичі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014030160000225 від 3 липня 2014 року, про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_2, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з професійно - технічною освітою, неодруженого, відбуваючого покарання в місцях позбавлення волі, раніше судимого:

10 липня 2009 року Конотопським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 69, ст. 70 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі, 27 серпня 2010 року звільнений від відбування покарання умовно - достроково на строк два місяці 10 днів;

8 лютого 2012 року Ялтинським міським судом АР Крим за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі, покарання не відбув;

10 квітня 2012 року Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі, покарання не відбув;

11 грудня 2012 року Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі, покарання не відбув;

10 червня 2013 року Дзержинським районним судом м. Харків за ст. ст. 391, 71 КК України на п'ять років позбавлення волі, станом на 15 серпня 2014 року в місцях позбавлення волі відбув календарних один рік три місяці 20 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1, будучи засудженим за тяжкі злочин і відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі - Маневицький виправній колонії № 42 Управління державної пенітенціарної служби України у Волинській області, проявив себе як злісний порушник встановленого режиму утримання та трудової дисципліни, за що неодноразово піддавався дисциплінарним стягненням, а саме: 16.09.2013 року поміщений у ДІЗО терміном на 12 діб за непокору начальнику відділення СПС № 5 через те що, будучи забезпеченим всім необхідним інвентарем, спецодягом та сировиною у повному об'єм, відмовився вийти на роботу у цех по виготовленню бруківки, що передбачено вимогами ч. 1 ст. 118 КВК України, згідно якої засуджені до позбавлення волі, повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи (у редакції КВК України, яка діяла на час вчинення правопорушення; 27.09.2013 року відповідно до п. 9 ст. 134 КВК України на підставі постанови начальника Маневицької ВК № 42 про перевід засудженого до ПКТ, обвинувачений переведений до приміщення камерного типу у зв'язку з вилученням у нього 20.09.2013 року мобільного телефону та вчинення ним акту членоушкодження.

Із неодноразово проведених бесід виховного характеру, а також прийнятих мір дисциплінарного реагування, обвинувачений ОСОБА_1 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення вперто не бажає ставати і після відбуття стягнення і вигляді переведення у ПКТ продовжує порушувати режим утримання та трудову дисципліну.

Так, 23.11.2013 року ОСОБА_1 поміщений у ДІЗО терміном на 10 діб за вчинення непокори законній вимозі начальника відділення СПС пришити нагрудний знак, що передбачено п. 29 ,,Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань'', які затверджені наказом Державного департаменту з питань виконання покарань від 25.12.2003 року № 275, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.12.2003 року за № 1277/8598; за порушення режиму утримання - порушив межі локальної дільниці, що прямо заборонено наведеним вище пунктом зазначених Правил і що мало місце 09.12.2013 року ОСОБА_1 згідно постанови начальника установи від 11.12.2013 року переведений у ПКТ терміном на два місяці.

Відбуваючи дисциплінарне стягнення у вигляді переведення до ПКТ, обвинувачений ОСОБА_1 продовжував вчиняти порушення режиму утримання, за що притягувався до дисциплінарних стягнень, а саме: 14.12.2013 року та 27.12.2013 року йому оголошено попередження, 15, 16, 17, 28, 30 грудня 2013 року, 31 січня, 15, 17 березня 2014 року оголошено догани; 25.12.2013 року та 30.01.2014 року оголошено суворі догани; 30.01.2014 року ОСОБА_1 поміщений у ДІЗО терміном на 15 діб за систематичне вчинення непокори представникам адміністрації установи за відмову після команди підйом виносити з камери спальні речі, закривати спальне місце; 26.12.2013 року ОСОБА_1 також поміщався у ДІЗО терміном на 15 діб за умисне пошкодження державного майна - 21.12.2013 року він пробив у стіні отвір, через який спілкувався з іншими засудженими, що суворо заборонено вказаними вище Правилами (п.29); 07.02.2014 року ОСОБА_1 оголошено сувору догану черговий раз за пошкодження майна; 14.02.2014 року за пошкодження державного майна, а саме за пророблення у стіні камери наскрізного отвору, що мало місце 05.02.2014 року йому знову оголошено сувору догану; за закриття оглядового вічка камери 17.02.2014 року ОСОБА_1. оголошено догану; за зберігання заборонених предметів, а саме мобільного телефону, що мало місце 13.02.2014 року, ОСОБА_1 22.03.2014 року оголошено догану.

Після повторного, протягом року, відбуття стягнення у вигляді переведення у ПКТ ОСОБА_1 продовжував вчиняти непокори представникам адміністрації установи та порушувати установлений режим утримання.

Так, 18.03.2014 року ОСОБА_1 постановою начальника Маневицької ВК № 42 оголошено сувору догану за порушення вимог ч. 2 п. 29 зазначених вище Правил за те, що він 17.03.2014 року у категоричній формі відмовився виконувати команду ,,підйом'', виходити на ранкову перевірку, того ж дня вчинив непокору законній вимозі начальника відділення СПС на його вимогу не вийшов на роботу у цех по виготовленню бруківки, не маючи на те поважної причини, за що постановою начальника установи Маневицької ВК № 42 переведений 19.03.2014 року у ПКТ терміном на один місяць. Під час відбуття зазначеного стягнення 19.04.2014 року допустив умисне пошкодження спецодягу за що йому 24.04.2014 року оголошено догану.

У подальшому 28.04.2014 року ОСОБА_1 на законну вимогу начальника установи Маневицької ВК № 42 вийти на роботу у цех по виготовленню бруківки, відповів категоричною відмовою, за що 07.05.2014 року останньому оголошено сувору догану. Крім цього, 08, 09, 12, 14 та 19 травня 2014 року ОСОБА_1 також оголошувались догани, 21 травня та 16 червня 2014 року - суворі догани за вчинення непокори представникам адміністрації, а саме за відмову виконувати команду ,,підйом'' та вийти на ранкову перевірку; за категоричну відмову виконати вимогу начальника відділення СПС пришити нагрудний знак, що мало місце 17.06.2014 року цього ж дня ОСОБА_1 поміщений у ДІЗО терміном на 10 діб.

Відбуваючи стягнення у ДІЗО ОСОБА_1 01.07.2014 за пошкодження державного майна, пророблення отвору у стіні до сусідньої камери, а також 03.07.2014 року за зберігання заборонених предметів - мобільного телефону, оголошувались суворі догани. Разом з цим, 02.07.2014 року ОСОБА_1 не виконав вимоги начальника відділення СПС - у категоричній формі відмовився пришивати нагрудний знак, за що 04.07.2014 року, а також через безуспішність застосування всіх інших попередніх заходів впливу, переведений у ПКТ терміном на один місяць.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст. 391 КК України, оскільки відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі, будучи засудженим за тяжкі злочини, порушив вимоги режиму відбуття покарання, за що протягом одного року піддавався стягненню у вигляді переведення до приміщення камерного типу і продовжував вчиняти злісну непокору законним вимогам адміністрації установи.

Під час підготовчого судового засідання 15 серпня 2014 року між прокурором прокуратури Маневицького району Волинської області Ляшиком В.В., який на підставі ст. 37 КПК України здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12014030160000225 від 3 липня 2014 року про обвинувачення ОСОБА_1 було укладено угоду про визнання винуватості, що відповідає вимогам ст. 472 КПК України, за умовами якої ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України, зобов'язувався сприяти розслідуванню кримінального правопорушення, у з'ясуванні всіх обставин, виявленні та припиненні інших відомих йому подібних кримінальних правопорушень. Сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 391 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин. Сторонами також узгоджено міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_1, у виді 2 роки 6 місяців позбавлення волі. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468 - 475 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. ч. 2, 4, 5 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається. Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь - який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Угоду про визнання винуватості укладено після повідомлення ОСОБА_1 про підозру, потерпілих у даному кримінальному провадженні немає, узгоджена сторонами міра покарання, передбачена санкцією ст. 391 КК України, зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України та її умови не суперечать іншим вимогам закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь -яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором прокуратури Маневицького району Волинської області Ляшиком В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

У зв'язку з обранням обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі реально то клопотання прокурора прокуратури району Ляшика В.В. про обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 98, 100, 110, 124, 126, 314, 369 - 371, 373, 374, 395, 468, 471 - 475 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 15 серпня 2014 року, укладену між прокурором прокуратури Маневицького району Волинської області Ляшиком Валерієм Вікторовичем та обвинуваченим ОСОБА_1 в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014030160000225 від 3 липня 2014 року.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України, призначивши покарання -2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково - 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі невідбутого покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Харків від 10 червня 2013 року остаточно призначити до відбування ОСОБА_1 - 6 (шість) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому обрати - тримання під вартою.

Строк покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання, тобто з 15 серпня 2014 року.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та засудженому.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: