Ухвала суду № 40594578, 11.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2014 р. м. Київ К/800/23734/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 2 серпня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012 року позивач - Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році у розмірі 111586 грн. 99 коп.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 2 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій, мотивували свої рішення тим, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги, позивач зазначає, що відповідач повинен самостійно працевлаштовувати інвалідів; повинен вживати всіх необхідних заходів щодо працевлаштування інвалідів, однак здійснення цих заходів не є обставиною, що звільняє від відповідальності за не працевлаштування інвалідів.

Судами попередній інстанцій встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліон» (код ЄДРПОУ 33134908) зареєстровано за адресою: 69106, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 236 (а.с.70).

Відповідачем до позивача було надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік за формою № 10-ПІ (річна), згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача у 2012 році склала 227 осіб, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 9 осіб.

Згідно з розрахунком позивача адміністративно-господарських санкцій за 2011 звітний рік, направленим на адресу відповідача, кількість робочих місць в ТОВ «Кліон», призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами складає 9 місць, з урахуванням чого позивачем визначено суму адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 111586 грн. 99 коп.

Відповідачем щомісячно протягом 2011 року подавились до Запорізького міського центру зайнятості щомісяця надходили звіти за формою 3-ПН (про наявність вакансій). У кожному з цих звітів зазначено про наявність десяти вільних робочих місць для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 15 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Зі звітів про наявність вакансій за формою 3-ПН та листа Запорізького міського центру зайнятості від 25.07.2012 №3258/01-22 вбачається, що відповідачем щомісячно подавались звітність, повідомлення про вакантні робочі місця для інвалідів, тобто ТОВ «Кліон» було вжито необхідні заходи для працевлаштування інвалідів, які передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Крім того, відповідачем виділено на підприємстві робочі місця для можливого працевлаштування інвалідів, що підтверджується копіями наказів директора ТОВ «Кліон» від 10.01.2011 року № 4 «Про працевлаштування інвалідів в 2011 році», від 24.06.2011 року № 53 «Про працевлаштування інвалідів в 2011 році», наказом від 30.12.2010 року № 65 «Про введення в дію штатного розпису» (а.с.27-34), наказом від 01.03.2011 року №9/1 «Про зміни до штатного розпису» (а.с. 25-69, 72)

Позивачем, в свою чергу не надано доказів направлення інвалідів для працевлаштування на підприємстві відповідача та відмови останнього в їх працевлаштуванні.

Обов'язок відповідача щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що зазначені в ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому застосування адміністративно-господарських санкцій до нього за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є протиправним і виключає можливість стягнення їх в судовому порядку, що правильно встановлено судами попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваних судових рішень вбачається, що при їх ухвалені, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 2 серпня 2012 року у справі № 0870/5910/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска