Ухвала суду № 40594070, 16.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 р.Справа № 816/2087/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.

за участю: представника позивача - Пшеничного О.Л.

представника відповідача - Чайки М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛААД" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2014р. по справі № 816/2087/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛААД"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛААД» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2014 року №0001572202/988, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 48250,01 грн., з яких: 32 166,67 грн. за основним платежем, 16083,34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду 02 липня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду 02 липня 2014 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 липня 2008 року ТОВ «Фірма «ЛААД» зареєстровано в якості суб'єкта господарювання виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, з 22 липня 2008 року підприємство перебуває на обліку платника податків у Кременчуцькій ОДПІ, з 07 вересня 2010 року зареєстровано платником ПДВ (том 1 а. с. 110, 111, 112).

З 08 квітня 2014 року по 14 квітня 2014 року згідно наказу №1184 від 08/04/2014, на підставі направлення від 08 квітня 2014 року №1014/16-03-22-02, Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «ЛААД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період листопад 2013 року та січень 2014 року, висновками якої встановлено заниження ТОВ «Фірма «ЛААД» суми податку на додану вартість на суму 32166,67 грн, а саме: за січень 2014 року, чим порушено вимоги підпункту 185.1 статті 185, пункту 187.1. статті 187, пунктів 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (том 1 а.с. 50).

За результатами вищезазначеної перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено акт перевірки №1143/16-03-22-02-12/36007655 від 23 квітня 2014 року (том 1 а.с. 13-50), на підставі якого відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2014 року № 0001572202/988, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 48250,01 грн, з яких: 32 166,67 грн. за основним платежем, 16083,34 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 13).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вони не обґрунтовані та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 20.1. статті 20 Податкового кодексу України, визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до положень пункту 75.1. статті 75 та пункту 77.1. статті 77 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що право платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Судовим розглядом встановлено, що спірне донарахування грошового зобов'язання зі сплати ПДВ контролюючим органом здійснено з огляду на доводи про безтоварний характер господарських операцій ТОВ «Фірма «ЛААД» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Алоей», Товариством з обмеженою відповідальністю «Делва ЛТД».

21 серпня 2013 року між ТОВ «Фірма «ЛААД» та ТОВ «Компанія «Алоей» укладено договір №21/08/13 за умовами якого останній зобов'язався надавати інформаційно-консультативні послуги (том 1, а.с. 153-154).

Згідно пункт 1.3. вищезазначеного договору, консультація надається переважно в усній формі .

Вартість послуг, визначених у пункті 2.2. цього Договору складає 3,63 грн. за одну тонну вантажу відповідно до пункту 5.2. Договору.

Відповідно до акту №1 від 27 січня 2014 здачі-прийняття робіт (надання послуг), ТОВ «Компанія «Алоей» надано консультаційні послуги на суму 2500,00 грн.

На підтвердження вказаних операцій позивачем надано податкову накладну на суму 500 грн. та рахунок-фактуру.

На підставі вказаної податкової накладної позивачем віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ за січень 2014 року 500 грн.

Консультативні послуги отримані позивачем від ТОВ «Компанія «Алоей» надавались в усній формі, доказів, які б підтвердили їх фактичне надання, обсяг та вартість, позивачем під час слухання справи у суді першої та апеляційної інстанції не надано.

02 січня 2014 року ТОВ «Фірма «ЛААД» та ТОВ «Делва ЛТД» укладено договір №01/01/14-01, за умовами якого останній зобов'язався виконати дії з організації проведення робіт по репрезентативному відбору проб вантажу третім особам, у тому числі із залученням та/або дорученням та/або передорученням виконання таких дій третім особам (том 1 а. с. 159).

Відповідно до умов договору до таких дій належать: пошук контрагентів/третіх осіб та/або укладення угод, договір, контрактів та інше, з дорученням та/або передорученням третім особам виконання дій з організації проведення робіт по репрезентативному відбору проб в рамках діючих або знову укладених договорів, та/або складання, підписання, надання, отримання різного роду документів пов'язаних з виконанням цього договору, не тільки, але в тому числі: заявок, замовлень, інформації, довідок, звітів, листів та інше.

Вартість послуг згідно цього Договору склала 3,33 грн. за одну тонну вантажу, заявленого у заявці замовника з урахуванням даних товарно-супровідних документів. На підтвердження отриманих послуг позивачем надано податкову накладну на суму 31666, 67 грн.

Відповідно до акту № НП010114 від 31 січня 2014 року здачі - прийняття робіт (надання послуг), ТОВ «Делва ЛТД» проведено організацію робіт по репрезентативному відбору проб згідно договору.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції встановлено, що ТОВ «Фірма «ЛААД» не є власником вантажу, щодо якого надавались послуги по репрезентативному відбору. До вантажу відправлялись сертифікати якості та карантинні сертифікати заводів-виробників, які місять якісні показники і характеристику товару, з огляду на що, суд не вбачає доцільності отримання позивачем таких послуг.

Доказів, які підтверджують фактичний відбір проб вантажу та його безпосереднє дослідження, під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції позивачем не надано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що з наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку неможливо встановити об'єм вантажу та обрахувати вартість отриманих послуг.

Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів переглянувши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛААД" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2014р. по справі № 816/2087/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 22.09.2014 р.