Ухвала суду № 40593057, 04.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2014 р. м. Київ К/800/10292/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 04.09.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014

у справі № 804/12904/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства „Комбінат „Придніпровський"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками

податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерного товариства „Комбінат „Придніпровський" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів) про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000082610 від 20.09.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2013 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача по податку на прибуток за І півріччя 2013 та складено акт №17/26.1-01528186 від 06.09.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000082610 від 20.09.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств 2680734 грн., 1787156 грн. основний платіж, 893578 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57, пп. 152.9 ст. 152 Податкового кодексу України та Узагальнюючої податкової консультації, затвердженої Наказом ДПС України від 21.12.2012 № 1171, підприємством в наданій податкової декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2013 року № 9048701689 від 08.08.2013 був визначений податок на прибуток в розмірі 1824513 грн., який зменшено за даними додатка ЗП до рядка 12 податкової декларації на суму 1824513 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 1787156 грн.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

Згідно з п 2 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку.

Підпунктом 153.3.2 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України передбачено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої.

Відповідно до підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що в 1 кварталі 2013 року та в квітні 2013 року, позивачем платіжними дорученнями № 17602 від 18.01.2013 на суму 200000 грн., № 13136 від 18.01.2013 на суму 375000 грн., № 91953 від 18.01.2013 на суму 567561 грн., № 94519 від 20.02.2013 на суму 1136561 грн., № 94930 від 27.02.2013 на суму 6000 грн., № 99942 від 20.03.2013 на суму 1023012 грн., № 9939 від 30.04.2013 на суму 1023612 грн., були сплачені авансові внески з податку на прибуток на загальну суму 4331746 грн.

Податкова декларація з податку на прибуток була надана позивачем у зв'язку з тим, що за результатами господарської діяльності позивача за 1 квартал 2013 року в наявності не було прибутку, що є підставою для платника податку, який сплачував авансові внески з податку на прибуток без подання податкової декларації, подати податкову декларацію з податку на прибуток за перший квартал 2013 року.

Заниження податкових зобов'язань відповідач пов'язує з неправомірним зменшення підприємством податкових зобов'язань на суму сплаченого авансового внеску з податку на прибуток 1753067 грн. та суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів 34089грн.

Оскільки, сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток та суми авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, зменшують податкові зобов'язання з податку на прибуток лише у декларації за 2013 рік.

Відповідно з Таблицею 1 Додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213 „Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства", сума, що зазначається в рядку 13 (Зменшення нарахованої суми податку) податкової декларації з податку на прибуток, визначається шляхом складання сум: рядок 13.1 + рядок 13.2 + рядок 13.5.1 + рядок 13.6 + рядок 13.7 Таблиці 1 вказаного Додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток. Рядок 13.7. Таблиці 1 Додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток має назву: "Сума сплаченого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до п. 57.1 ст. 57 глави 4 розділу II та абзацу другого п. 2 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України".

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що Податковий кодекс України вказує на те, що безпосередньо ним не визначено конкретного механізму подальшого врахування авансових внесків, попередньо сплачених платником податку до моменту виникнення у нього права на подання податкової декларації з податку на прибуток у зв'язку з наявністю у нього збитків за результатами господарської діяльності у 1 кварталі поточного року.

Також, що згідно Узагальнюючої податкової консультації з окремих питань щодо сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, затвердженої наказом Міністерства доходів і Зборів України від 22.11.2013 №698, зазначено про право платника, який за підсумками І кварталу звітного року отримав збиток та скористався правом подати податкову декларацію за І квартал, зменшити нараховану суму податку у деклараціях з податку на прибуток за квартал, перше півріччя, три квартали та рік на суму авансових внесків за січень-березень 2013 року (таблиця 1 додатку ЗП).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач обґрунтовано відобразив суму авансового внеску з податку на прибуток в рядку 13.7 таблиці 1 Додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток та відповідно в рядку 13 ЗП (зменшення нарахованої суми податку) податкової декларації за І півріччя 2013 року, враховуючи, що рядок 13.7 Таблиці 1 Додатку ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток безпосередньо має назву «Сума сплаченого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до пункту 57.1 статті 57 глави 4 розділу II та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 у справі № 804/12904/13-а залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 у справі № 804/12904/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко