Постанова № 40592866, 19.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2014 року 08:30 № 2а-13166/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Суші Хаус Україна» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0022661502 від 11.07.2012р.,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Суші Хаус Україна» (надалі - ТОВ «Суші Хаус Україна», позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Святошинському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0022661502 від 11.07.2012р, яким встановлено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 496 057,41 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 124 014,35 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Суші Хаус Україна» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що оскільки його контрагент не надав належним чином оформленої податкової накладної позивач у відповідності до діючого законодавства надав разом з декларацією з податку на додану вартість заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (далі - Додаток 8) та надіслав податковому органу всі необхідні первинні документи.

Окрім того, позивач зазначає, що під час здійснення господарських операцій контрагент позивача мав належну й необхідну цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, письмових заперечень чи пояснень з приводу заявлених позовних вимог суду не надав.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

ТОВ «Суші Хаус Україна» зареєстроване Святошинською районною в м Києві державною адміністрацією, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №249401. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 36173431.

ТОВ «Суші Хаус Україна» взято на податковий облік в органах державної податкової служби та перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100160729 від 21.01.2009р. є платником ПДВ.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість позивача за квітень 2012 року, про що складено акт від 19.06.2012р. №239/15-36173431.

За даними камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року встановлено порушення позивачем п.201.8, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: позивачем одночасно з декларацією за квітень 2012 року подано додаток 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну" по підприємству ТОВ «Джапан Продукт» (податкова накладна № 1 від 30.04.2012 р. на суму ПДВ - 496 057,41 грн.), але копії первинних документів подано із запізненням, а саме 23.05.2012 р.

На підставі акта перевірки від 19.06.2012 р. №239/15-36173431, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0022661502 від 11.07.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 496 057,41 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 124 014,35 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2012р. по справі № 2а-13166/12/2670 позов ТОВ «Суші Хаус Україна» задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0022661502 від 11.07.2012р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 124014,35 грн.

Ухвалою Київського адміністративного апеляційного суду від 22.05.2013р. апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, ТОВ «Суші Хаус Україна» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.07.2014р. касаційні скарги ТОВ «Суші Хаус Україна» та Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби задоволено частково. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013р. та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2012р. по справі №2а-13166/12/2670 у частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, в межах даної адміністративної справи розглядаються позовні вимоги про скасування податкового повідомлення рішення в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 496 057,41 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 16.1.3. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Так, відповідно до положень п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Судом встановлено, що між ТОВ «Суші Хаус Україна» та ТОВ «Джапан Продукт» укладено договір поставки від 03.01.2012р. № 02-ПП-2012, за яким контрагент як постачальник зобов'язувався передати у власність позивача як покупця товар (товарно-матеріальні цінності), а останній, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити отриманий товар.

Відповідно до п.2.7. зазначеного договору, постачальник зобов'язаний надавати покупцеві зведену податкову накладну на товар в останній день поточного місяця. До зведеної податкової накладної постачальник зобов'язався обов'язково додавати реєстр первинних супровідних документів (видаткових накладних та накладних на повернення товару). Крім того, постачальник зобов'язався реєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою виписки кожної зведеної податкової накладної та висилати квитанцію про її реєстрацію не електронну адресу покупця або по факсу.

В квітні 2012 року позивачем отримано від контрагента товар на загальну суму 2 976 344,71 грн., в тому числі ПДВ 496 057,41 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних за квітень 2012 року.

На виконання вимог договору 30.04.2012 p. ТОВ "Джапан Продукт" виписано позивачу зведену податкову накладну № 1 на загальну суму 2 976 344,71 грн., в тому числі ПДВ 496 057,41 грн.

Листом від 18.05.2012р. № 18 ТОВ "Джапан Продукт" повідомило позивача про те, що з технічних причин не зареєструвало в ЄРПН в 20-ти денний термін податкову накладну № 1 від 30.04.2012 р.

Згідно копії квитанції № 2, що міститься в матеріалах справи, позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року в електронному вигляді (в тому числі додаток № 8 до декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року - заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8), яка була доставлена відповідачу 21.05.2012 р.

В той же час, оскільки форма електронної звітності не передбачає додавання первинних документів, листом від 18.05.2012 р. № 22 позивачем направлено відповідачу копії первинних документів (видаткових накладних, договору поставки від 03.01.2012р. № 02-ПП-2012, додатку № 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року), які були отримані відповідачем лише 23.05.2012 р.

Провівши системний аналіз норм права, беручи до уваги усі фактичні обставини, суд приходить до висновку, що позивачем виконано всі необхідні дії, передбачені діючим податковим законодавством України, необхідні для підтвердження права на податковий кредит, задекларований у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року.

Суд зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства, подана заява, разом з підтверджуючими документами, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, є підставою для включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в задекларованому обсязі.

Факт подачі позивачем декларації по податку на додану вартість за квітень 2012 року разом із додатком №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладні (порушення ними порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» відповідачем не заперечувався.

В той же час, технічна неможливість подання документів разом із електронною заявою не повинна створювати для позивача, як для добросовісного платника податків, негативних правових наслідків.

Окрім того, як зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12.05.2014р. по справі № 826/1366/13-а, вимоги Податкового кодексу України щодо подання податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому відбувся факт сплати податку постачальнику або факт отримання товарів/послуг, разом зі скаргою на постачальника, позивачем виконані в повному обсязі, а надання в подальшому розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, які додаються до заяви, в паперовому вигляді, після подання засобами електронного зв'язку в електронній формі не є порушенням зазначених вимог податкового законодавства.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема, рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» та по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії".

Зокрема, Європейський Суд зазначає, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі - також "Шоста Директива").

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес"АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Враховуючи усе вищезазначене, суд приходить до висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту коштів, сплачених позивачем відповідно до договору, укладеного із ТОВ «Джапан Продукт», а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом необґрунтовано, є протиправним і підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 496 057,41 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Суші Хаус Україна» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0022661502 від 11.07.2012р. в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 496 057,41 грн.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Суші Хаус Україна» (код за ЄДРПОУ 3617) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко