Ухвала суду № 40592566, 24.09.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 733/1105/14-ц Провадження № 22-ц/795/1846/2014 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції -Головченко М. М. Доповідач - Онищенко О. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2014 року м.ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОнищенко О.І.,суддів:Скрипки А.А., Шевченка В.М.,при секретарі:Позняк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 31 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 31 липня 2014 року скасувати та закрити провадження по справі, посилаючись на його незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 31 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 липня 2014 року. Вирішено питання про судові витрати.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що він не є батьком дитини позивачки, а тому не повинен сплачувати аліменти на її утримання. З 1985 року і по теперішній час проживає в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, від шлюбу має двох дітей.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 31 липня 2014 року залишити без змін.

Позивач та відповідач до суду не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином ( а.с.41,42), а тому суд у відповідності до вимог ст. 169 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній даних та наданих сторонами доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам відповідає рішення суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей. Відповідач являється батьком неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ухиляється від належного добровільного його утримання, не надає матеріальної допомоги, не приймає участі в його вихованні, а тому з відповідача слід стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 липня 2014 року.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки він відповідає зібраним у справі доказам, яким суд дав належну оцінку та відповідає вимогам законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, зважаючи на таке.

По справі встановлено, що позивачка ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).

З матеріалів справи вбачається, що дитина зареєстрована та проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні. Відповідач в добровільному порядку відмовляється надавати допомогу на її утримання.

Статтею 180 СК України встановлено імперативне правило, згідно з яким батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Відповідно до роз'яснення в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року " Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Відповідно до закону батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Частина 2 ст.182 СК України встановлює правило, згідно з яким мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, встановлених ст.184 цього Кодексу.

Водночас, при визначенні розміру аліментів, що стягуються з батьків, суд має враховувати стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї. Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.

Виходячи зі змісту наведених норм та враховуючи відсутність домовленості між сторонами про сплату аліментів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частин всіх видів заробітку (доходу) відповідача, вказавши, що розмір аліментів не може становити менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Доводи апеляційної скарги, про те, що відповідач не є батьком дитини не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки апелянтом в передбаченому законом порядку у відповідності до ст. 136 СК України позов про оспорювання батьківства не заявлений.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду щодо задоволення позову.

Крім того, при вирішенні питання законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції апеляційний суд враховує, що відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» саме батьки несуть відповідальність за створення умов необхідних для всебічного розвитку дитини, забезпечення її права на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а згідно ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року при прийняття рішення судом першочергова увага повинна приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, тому підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 31 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: