Ухвала суду № 40591611, 11.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2014 року м. Київ К/9991/31428/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.01.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012

у справі № 2а-9695/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янець-Подільський комбікормовий завод»

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кам'янець-Подільський комбікормовий завод» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Кам'янець-Подільський комбікормовий завод») звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі по тексту - відповідач, Кам'янець-Подільська ОДПІ Хмельницької області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2011 №0000402343.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.01.2012, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кам'янець-Подільський комбікормовий завод» з питань перевірки достовірності даних, що містяться в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року та щодо проведення взаєморозрахунків з ТОВ «СФГ ім. Гречко», за результатами якої складено акт від 12.07.2011 №138723434422333.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2011 №0000402343, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 281252,00 грн., в тому числі за основним платежем - 281251,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1,00 грн.

Підставою для збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за квітень 2011 року на 281251,00 грн., по господарській операції з придбання у ТОВ «СФГ ім. Гречко» товару (макух соняшника) загальною вартістю 1446873,33 грн., що фактично не здійснювалась та не мала на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «СФГ ім. Гречко» та ТОВ «Кам'янець-Подільський комбікормовий завод» укладено договір поставки №1 від 21.03.2011, згідно умов договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (макуха соняшникова), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Специфікаціями до договору №2, №3, №4 та №5 передбачено, що за квітень 2011 року постачальник зобов'язаний поставити покупцю макухи соняшника в кількості 680 тон по 2550,00 грн. за одну тону, всього на суму 1446873,33 грн., в тому числі ПДВ - 288774,67 грн.

Поставка товару за умовами договору здійснювалась за правилами Інкотермс 2010, тобто за рахунок Постачальника (своїм або найманим транспортом).

Факт виконання договору поставки підтверджується: видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, сертифікатами якості, витягом з книги довіреностей та витягом вагового журналу ТОВ «Кам'янець-Подільський комбікормовий завод».

Крім того, документально підтверджено оприбуткування придбаного товару від ТОВ «СФГ ім. Гречко», переміщення придбаного макуху соняшника із складів на виробництво та використання макуха соняшника в господарській діяльності ТОВ «Кам`янець-Подільський комбікормовий завод».

Також, позивачем надано звіт по реалізації комбікорму, який виготовлений на основі макуху соняшникового в квітні 2011 року та договори купівлі-продажу з ЗАТ «Агрофірма «Авіс» та ЗАТ «Чернівецька птахофабрика» №к-10 від 01.02.2010 та №к-19 від 01.02.2010.

Взаємовідносини між ТОВ «СФГ ім. Гречко» та ТОВ «Кам'янець-Подільський комбікормовий завод» підтверджуються довідкою ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 11.07.2011 №1531-23-3-37195786 про результати зустрічної звірки ТОВ «СФГ ім. Гречко» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Кам'янець-Подільський комбікормовий завод» .

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено судами, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «СФГ ім. Гречко» правочину є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.01.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров