Вирок № 40591303, 23.09.2014, Підволочиський районний суд Тернопільської області

1-кп/604/89/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Кузьменко І.О.

за участю:

прокурора Тернопільської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Ясеника Б.З.

представника потерпілого ОСОБА_2, діючого на підставі доручення,

обвинуваченого ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5, діючого на підставі ордерів №№ 0/0588, 0/0596 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 25.12.2009року,

секретаря судового засідання Ніздропи І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Підволочиськ Тернопільської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014210250000116 по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Тернополя, громадянина України, з освітою середньо-спеціальною, непрацюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця АДРЕСА_1 раніше не судимого,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, з освітою середньо-спеціальною, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, працюючого у приватного підприємця ОСОБА_6 по трудовому договору, раніше не судимого, -

обох у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються в тому, що 12.05.2014 року обидва вступили у зговір щодо таємного викрадення рейки залізничної колії станції Скалат Львівської залізниці, за допомогою газозварювального обладнання.

14.05.2014 р. в ранкову пору доби ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за попередньою змовою прибули автомобілем НОМЕР_1, з причепом реєстраційний номер НОМЕР_3, які належать ОСОБА_3, під'їхали до неробочої колії №4 станції Скалат, та за допомогою газозварювального обладання, яке вони заздалегідь підготували, демонтували частину колії, а саме два відрізки рейки довжиною по 2,5 метри та два відрізки рейки довжиною по 2 метри. Викрадене завантажили у автомобіль та причіп та відвезли до гаража ОСОБА_7, де і залишили. У подальшому дві рейки довжиною по 2 метри вони здали на пункт прийому металобрухту і отримані 400 грн. розділили між собою порівну.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 07, 10 та 11 червня 2014 року приїзжали до неробочої колії №4 станції Скалат та за допомогою газозварювального обладнання таємно викрали матеріали верхньої будови колії, які згодом здали на пункт прийому металобрухту. Всього ОСОБА_8 разом із ОСОБА_4 таємно викрали чужого майна на колії №4 по станції Скалат на загальну суму 6053гр.60коп., чим завдали збитків ВП «Тернопільська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця» на вказану суму.

Своїми діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою групою осіб.

Під час судового розгляду суду подана угода про примирення, укладена між представником потерпілого та обвинуваченими, згідно якої обвинувачений ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнали свою винуватість у вчиненні зазначеного діяння і зобов'язалися беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри під час судового розгляду.

Також, представник потерпілого ОСОБА_2 та обвинувачені не оспорюючи жодної обставини кримінального правопорушення, у вчинені якого вони обвинувачуються, зазначили про те, що на день підписання угоди матеріальна шкода повністю відшкодована. Сторони погоджуються на призначення покарання обвинуваченим за ч.2 ст. 185 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 1190 гривень.

У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винність в інкримінованому їм правопорушенні визнали повністю, підтримали угоду про примирення з потерпілим і просять її затвердити. При цьому обидва підтвердили, що укладення угоди є цілком добровільним, вони цілком розуміють права, передбачені п.1 ч.5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені п.1 ч.1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угоди судом.

Захисник обвинувачених ОСОБА_5 просить суд затвердити угоду.

Представник потерпілого ОСОБА_2 підтримав угоду про примирення з обвинуваченими, просить суд її затвердити та підтвердив, що укладення угоди з його сторони є цілком добровільним і він цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені п.2 ч.1 ст. 473 КПК України. Причинена шкода відшкодована повністю, а тому просить цивільний позов, заявлений на суму 9188,83гр. залишити без розгляду.

Прокурор підтримав угоду та просить її затвердити.

Вислухавши прокурора, представника потерпілого, обвинувачених, їх захисника, суд прийшов до висновку, що угода про примирення підлягає затвердженню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 і ч.3 ст. 469 КПК України за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Як випливає з наданих матеріалів кримінального провадження, дії обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обґрунтовано кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачені цілком розуміють права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угоди судом. Представник потерпілого також розуміє наслідки затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Суд дійшов переконання, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та закону, суд, враховує, що умови угоди про примирення не суперечать вимогам КПК України та закону, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлено підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися, не встановлено очевидної неможливості виконання обвинуваченими взятих на себе зобов'язань за угодою, а також відсутні фактичні підстави для невизнання винуватості.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_3 і ОСОБА_4, що виразилось у таємному викраденні чужого майна , належного ВП «Тернопільська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця» мало місце і містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України. Обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4 винні у вчиненні цього кримінального правопорушення і підлягають покаранню за його вчинення.

При призначенні покарання, суд згідно із вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків, що до кримінальної відповідальності притягується вперше, має на утримінні малолітню дитину та примирився із потерпілим.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

А тому, враховуючи наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, та особу винного, суд вважає що наявні підстави для застосування положення ст.69 КК України і можливо перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті і призначити покарання у виді штрафу, про що було узгоджено сторонами в угоді про визнання винуватості.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків, що до кримінальної відповідальності притягується вперше, має на утримінні малолітню дитину та примирився із потерпілим.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

А тому, враховуючи наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, та особу винного, суд вважає що наявні підстави для застосування положення ст.69 КК України і можливо перейти до іншого, більш м»якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті і призначити покарання у виді штрафу, про що було узгоджено сторонами в угоді про визнання винуватості.

Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченими і призначення їм узгодженої сторонами міри покарання. Міра покарання є достатньою для виправлення та перевиховання обвинувачених і відповідає загальним засадам призначеного покарання.

Судові витрати - 614,90 гр. за проведення судової технічної експертизи стягнути із ОСОБА_3 і ОСОБА_4 солідарно у дохід держави.

Речові докази повернути потерпілому.

В укладеній угоді визнано про те, що заподіяна шкода у сумі 9188,83гр. потерпілому відшкодована повністю, а тому у задоволенні позову державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» про стягнення із ОСОБА_3, ОСОБА_4 шкоди у розмірі 9188,83гр. слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-375, 474, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про примирення між представником потерпілого ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_3 від 23 вересня 2014 року у кримінальному провадженні №12014210250000116 від 14 червня 2014 року.

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому узгоджене між сторонами угоди про примирення покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі ста дев'яноста гривень.

Затвердити угоду про примирення між представником потерпілого ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_4 від 23 вересня 2014 року у кримінальному провадженні №12014210250000116 від 14 червня 2014 року.

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому узгоджене між сторонами угоди про примирення покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі ста дев'яноста гривень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3., ОСОБА_4 не обирався.

У задоволенні цивільного позову державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» про стягнення із ОСОБА_3, ОСОБА_4 у відшкодування заподіяної шкоди 9188,83 гр., солідарно - відмовити.

Судові витрати: шістсот чотирнадцять гривень 90 копійок за проведення судової технічної експертизи № 1-653/14 від 07.08.2014р. стягнути із ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно після набрання вироком чинності у користь держави ( УК у м.Тернополі 24060300, р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Речові докази: дві рейси типу Р-50 довжиною 2,54 см. та 2,37см., дві з»єднувальні накладки та кисневий балон Е420 В647, які знаходяться у гр.-на ОСОБА_11, мешканця АДРЕСА_3 - повернути потерпілому ВП «Тернопільська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця» після набрання вироком чинності,

На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені у ч.1 ст. 473 КПК України.

Суддя -підпис

З оригіналом згідно:

Суддя І.О. Кузьменко