Рішення № 40591170, 08.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2014 р. Справа № 911/3030/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/3030/14

за позовом Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області, ідентифікаційний код: 08596825, місцезнаходження: 21034, м. Вінниця, пров. Залізничний, буд. 6,

до державного підприємства "ДНІПРОВИБУХПРОМ", ідентифікаційний код: 20588567, місцезнаходження: 07300, Київська обл., м. Вишгород, Проммайданчик,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до державного підприємства "ДНІПРОВИБУХПРОМ" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором про охорону спец вантажів що супроводжуються СПМО «ТИТАН» УДСО при УМВС України у Вінницькій області від 25.11.2011 року № 4939 у вигляді основного боргу у сумі 3 673,00 грн. (три тисячі шістсот сімдесят три гривні 00 коп.), трьох процентів річних у сумі 55,25 грн. (п’ятдесят п’ять гривень 25 коп.) та інфляційних втрат у сумі 41,18 грн. (сорок одна гривня 18 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов’язання за договором про охорону спец вантажів що супроводжуються СПМО «ТИТАН» УДСО при УМВС України у Вінницькій області від 25.11.2011 року № 4939 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 3 673,00 грн. (три тисячі шістсот сімдесят три гривні 00 коп.), трьох процентів річних у сумі 55,25 грн. (п’ятдесят п’ять гривень 25 коп.) та інфляційних втрат у сумі 41,18 грн. (сорок одна гривня 18 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2014 року порушено провадження у справі №911/3030/14, розгляд якої призначено на 08.09.2014 року.

08.09.2014 року в судове засідання представники Позивача та Відповідача не з'явились, про причини нез’явлення суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали. У зв’язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 08.09.2014 року.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу Р 01032 4495728 9 (вх. №16719/14 від 21.08.2014 року), Відповідач отримав ухвалу господарського суду Київської області від 23.07.2014 року про порушення провадження у справі 19.08.2014 року.

Згідно абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що неявка в судове засідання представників Позивача та Відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином завчасно повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу Р 01032 4495728 9, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд –

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

25.11.2011 року між Управлінням Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області (охорона) та державним підприємством "ДНІПРОВИБУХПРОМ" (замовник) укладено договір про охорону спец вантажів що супроводжуються СПМО «ТИТАН» УДСО при УМВС України у Вінницькій області від 25.11.2011 року № 4939 (далі за текстом: Договір), згідно п. 1.1. якого, замовник передає, а охорона приймає під охорону об’єкт під час перевезення його автомобільним транспортом до місця визначеного замовником.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що вартість за здійснення заходів охорони і супроводження вантажів визначається сторонами на договірних засадах згідно з діючим протоколом узгодження договірної ціни (додаток №1), який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору, умови оплати: 100% передоплата на встановлений термін відрядження кожного екіпажу з урахуванням пробігу автомобіля, згідно з протоколом узгодження договірної ціни (додаток), що є невід'ємною частиною цього договору.

Договором у п. 4.1. визначено, що замовник зобов’язаний здійснювати 100% передоплату на встановлений термін відрядження кожного екіпажу з урахуванням транспортних витрат до початку охоронних заходів згідно з діючим протоколом узгодження договірної ціни, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п.п. 11.1., 11.4. Договору, договір укладається строком до 31.12.2012 року і набуває чинності з дня підписання. Якщо за три дні до закінчення строку договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах ще на один рік, без обмеження кількості таких пролонгацій.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 205 передбачає, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Судом встановлено, що у визначений п. 11.4. Договору триденний строк до закінчення строку дії Договору жодна із сторін останнього у 2012 році не заявляла про його розірвання, внаслідок чого, відповідно до ч. 3 ст. 205 Цивільного кодексу України та в силу п. 11.4. Договору, Договір вважається таким, що був продовжений на наступний рік, тобто, до 31.12.2013 року.

Відповідно до копії Додатку №1 до Договору «Протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони», сторони погодили договірну ціну за здійснення заходів по охороні та супроводження об’єктів, яка становить: 40 грн. за одну годину за кожного співробітника СПМО «ТИТАН» УДСО, які виділяються для виконання договірних умов; 3 грн. за один кілометр пробігу автомобіля для здійснення заходів охорони або доставки наряду в пункт призначення і повернення замовником.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем та Відповідачем у маршрутних листах №2191, №2178 погоджено маршрут руху, тривалість годин супроводження, кілометрів пробігу автомобіля СПМО «ТИТАН» УДСО та загальну вартість послуг з охорони.

Судом встановлено, що за період з вересня 2013 року по листопад 2013 року, на виконання вимог п. 1.1. Договору, з дотриманням положень ст.ст. 526, 629, 901 Цивільного кодексу України, згідно актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг за вересень 2013 року №14і-000215, за жовтень 2013 року №14і-000242, за листопад 2013 року №14і-000271, за листопад 2013 року №14і-000281, Позивачем надано послуги з супроводження вантажів Відповідача на загальну суму 32 188,00 грн.

Позивач зазначає, що Відповідач належним чином не виконав зобов’язань за Договором щодо своєчасної та повної оплати наданих Позивачем послуг згідно вказаних актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг, оплативши надані послуги частково у сумі 28 515,00 грн., у зв'язку з чим за Відповідачем наявна заборгованість за листопад 2013 року у сумі 3 673,00 грн.

Як встановлено судом, ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2014 року суд зобов'язував Відповідача подати належні докази виконання Відповідачем зобов’язань за договором про охорону спец вантажів що супроводжуються СПМО “ТИТАН” УДСО при УМВС України у Вінницькій області від 25.11.2011 року № 4939.

Проте, станом на момент розгляду справи Відповідач не виконав вимоги ухвали суду від 23.07.2014 року та не надав суду належних доказів виконання Відповідачем зобов'язань за договором про охорону спец вантажів що супроводжуються СПМО “ТИТАН” УДСО при УМВС України у Вінницькій області від 25.11.2011 року № 4939.

Таким чином, внаслідок порушення Відповідачем положень п.п. 2.2., 4.1. Договору, ст.ст. 526, 530, 629, 901 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, у зв’язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав зобов’язань за Договором з своєчасної та повної оплати наданих Позивачем послуг за листопад 2013 року, за Відповідачем перед Позивачем наявна заборгованість у сумі 3 673,00 грн. (три тисячі шістсот сімдесят три гривні 00 коп.). Доказів сплати вказаної суми заборгованості Відповідачем суду не надано.

Поряд з цим, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов’язання за Договором, Позивач просить суд стягнути з Відповідача три проценти річних за період з 28.11.2013 року по 29.05.2014 року у сумі 55,25 грн. та інфляційні втрати за період з 28.11.2013 року по 29.05.2014 року у сумі 41,18 грн. Розрахунок сум трьох процентів річних та інфляційних втрат знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов’язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання за Договором.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.абз. 2, 3 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіркою правильності визначення Позивачем суми трьох процентів річних у розмірі 55,25 грн. та суми інфляційних нарахувань у розмірі 41,18 грн., нарахованих за період з 28.11.2013 року по 29.05.2014 року, судом встановлено, що останні визначені Позивачем вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу суми трьох процентів річних у розмірі 55,25 грн. та інфляційних втрат у сумі 41,18 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором про охорону спец вантажів що супроводжуються СПМО «ТИТАН» УДСО при УМВС України у Вінницькій області від 25.11.2011 року № 4939 у вигляді основного боргу у сумі 3 673,00 грн. (три тисячі шістсот сімдесят три гривні 00 коп.), трьох процентів річних у сумі 55,25 грн. (п’ятдесят п’ять гривень 25 коп.) та інфляційних втрат у сумі 41,18 грн. (сорок одна гривня 18 коп.).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за договором про охорону спец вантажів що супроводжуються СПМО «ТИТАН» УДСО при УМВС України у Вінницькій області від 25.11.2011 року № 4939 у вигляді основного боргу у сумі 3 673,00 грн. (три тисячі шістсот сімдесят три гривні 00 коп.), трьох процентів річних у сумі 55,25 грн. (п’ятдесят п’ять гривень 25 коп.) та інфляційних втрат у сумі 41,18 грн. (сорок одна гривня 18 коп.) є обґрунтованими та доведеними за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані та Відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Поряд з цим, Позивач у позовній заяві просить стягнути з Відповідача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв’язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.), відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області до державного підприємства "ДНІПРОВИБУХПРОМ" про стягнення заборгованості, – задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства "ДНІПРОВИБУХПРОМ", ідентифікаційний код: 20588567, місцезнаходження: 07300, Київська обл., м. Вишгород, Проммайданчик, на користь Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області, ідентифікаційний код: 08596825, місцезнаходження: 21034, м. Вінниця, пров. Залізничний, буд. 6, заборгованість за договором про охорону спец вантажів що супроводжуються СПМО «ТИТАН» УДСО при УМВС України у Вінницькій області від 25.11.2011 року № 4939 у вигляді основного боргу у сумі 3 673,00 грн. (три тисячі шістсот сімдесят три гривні 00 коп.), трьох процентів річних у сумі 55,25 грн. (п’ятдесят п’ять гривень 25 коп.), інфляційних втрат у сумі 41,18 грн. (сорок одна гривня 18 коп.) та судовий збір у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 08 вересня 2014 року