Ухвала суду № 40590936, 12.08.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 серпня 2014 рокусправа № 804/6846/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Максі Буд» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Максі Буд» звернулось з вищевказаним позовом до суду в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001132220 від 30.04.2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року позов задоволений.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Лівобережна ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що судом не взято до уваги, що товар ввезений на митну територію України позивачем в режимі імпорту не використовується ним у власній господарській діяльності.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ПП «Максі-Буд» просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник податкового органу підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник ПП «Максі Буд» просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Максі Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин у частині здійснення експортних операцій за лютий 2012 року, травень 2012 року, за результатами якої складено акт №1344/22-4/35545348 від 02.04.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, підприємство безпідставно завищило податковий кредит по податку на додану вартість на суму 58 858,59 грн., що призвело до заниження розрахунків з бюджетом за травень 2012 року на загальну суму 13 802,59 грн. У зв'язку з тим, що підприємством від'ємне значення було використано у червні 2012 року у сумі 45056,00 грн., то підлягає сплаті у червні 2012 року у сумі 45 056,00 грн. Загальна сума заниження розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість 58 858,59 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 30.04.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001132220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 73 573,24 грн., з яких 58 858,59 грн. за основним платежем, 14 714,65 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Перевіркою встановлено, що оскільки ультразвуковий ротаційний блок «МАС» в ТПЦ-7 є власністю ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб», то дане обладнання ПП «Максі Буд» не використовувалось у власній господарській діяльності, чим порушено п. 198.3 ст. 198 ПК України, та завищено податковий кредит у травні 2012 року на загальну суму 58 858,89 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» та ПП «Максі Буд» укладено договір №248 від 10.02.2012 року. Згідно вказаного договору ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» замовив у ПП «Максі Буд» виконання робіт з технічного обслуговування ультразвукового ротаційного блоку «МАС» комплексної системи неруйнівного контролю «МАС» в ТПЦ-7 з відправлення до лабораторії МАС (Англія).

Для проведення технічного обслуговування переданого ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб2 згідно накладної №10 від 10.02.2012 року та договору №248 обладнання (ротаційний блок UTS-510 моделі 10SL- FD4), ПП «Максі Буд» уклало контракт №2/12 від 09.02.2012 року з MagneticAnalysisLtd (далі - контракт №2/12).

Згідно умов контракту №2/12 ПП «Максі Буд» замовило у MagneticAnalysisLtd технічне обслуговування обладнання на території виконавця у м. Дебишер, Англія.

При вивезенні обладнання для технічного обслуговування на територію Англії ПП «Максі Буд» було оформлено митну декларацію ЕК 61 №110120000/2012/402004, яка пройшла митне оформлення 14.02.2012 року.

У зв'язку із закінченням строку переробки 10.05.2012 року відповідно до ст. 240 МК України і неможливості доставити ротаційний блок UTS-510 моделі 10SL- FD4 вчасно через непередбачувані проблеми, які виникли під час перевірки та комп'ютерної діагностики блока, обладнання було переведено з режиму тимчасового експорту в експорт (ЕК 10 №110120000/2012/406379 від 10.05.2012 року).

Після переводу у режим експорту обладнання, яке було відправлено 14.02.2012 року, повернулось в Україну в режимі імпорту (декларація ІМ 40 110120000/2012/407504 від 31.05.2012 року).

Згідно з відміткою митниці на ВДМ позивачем фактично сплачено ПДВ у розмірі 20% у сумі 58 858,89 грн. Вказана сума ПДВ включена позивачем до складу податкового кредиту за травень 2012 року, що відображено у рядку 12.1 податкової декларації з ПДВ за вказаний період.

Відповідно до підпункту 14.1.181. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1. ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11. ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.12 ст. 201 розділу V ПК України встановлено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Факт сплати позивачем суми ПДВ при імпортуванні товару податковим органом не заперечується також не заперечується належне оформлення вантажно-митних декларацій, якими підтверджується факт сплати позивачем до бюджету спірних сум податку на додану вартість при імпортуванні товарів на митну територію України. Товар імпортований позивачем з метою його подальшого використання в оподаткованих операціях у межах його господарської діяльності,

В зв'язку з викладеним судом першої інстанції вірно зазначено , що позивачем правомірно було включено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при імпорті.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні операції по ввезенню на митну територію України на підставі договорів безоплатної поставки та договорів, що не передбачають переходу права власності на товар, прирівнюється до імпорту, а суми податку на додану вартість, сплачені при такому імпорті, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду за умови їх підтвердження вантажними митними деклараціями.

Податковий кодекс України не містить жодних застережень щодо включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість під час тимчасового ввезення на митну територію України товарів, обладнання, за договорами безоплатного постачання товарів чи іншими договорами, що не передбачають переходу права власності на товар тощо. Визначальним фактором для формування податкового кредиту в цьому випадку є подальше використання придбаного обладнання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Єдиною підставою його не включення є не підтвердження витрат зі сплати податку на додану вартість митними деклараціями, чого в процесі проведення перевірки встановлено не було, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Враховуючи вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у податкового органу були відсутні підстави для висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства та прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 15 серпня 2014 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова