Ухвала суду № 40590887, 22.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2014 року

справа № 804/11607/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПС»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПС» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ДПС» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення від 26.03.2013р. №0000802210 щодо нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 38300,00 грн. (основний платіж - 30640,00 грн. та фінансові санкції - 7660,00 грн.) та №0000792210 щодо нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 44 223,25 грн. (основний платіж - 35818,00 грн. та фінансові санкції - 8405,25 грн.).

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу що правочині укладені між позивачем та ТОВ «Ривс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Старт Д», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «Матадор», за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами за періоди: грудень 2011р., березень-травень 2012р., червень - липень, вересень і жовтень 2012р., враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено, при цьому суд виходив з відсутності реальності здійснених операцій.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «ДПС» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тим фактам, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій із зазначеними в акті перевірки контрагентами.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники ТОВ «ДПС» підтримали вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник податкового органу не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДПС» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Ангстрем Континенталь»,ТОВ «ВК Віконні системи» за періоди: грудень 2011р., березень-травень 2012р., червень - липень, вересень і жовтень 2012р. за результатами якої складено акт від 26.02.2013р. № 797/22-1/20302861 яким встановлено порушення позивачем:

- ч.1 ст.203,215, 228, 662,655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, ТОВ «Ривс», ТОВ «Амгстрем Континенталь», ТОВ «Старт Д», ТОВ «ВК Віконні системи»;

- ст.185, ст.188, п.198.1, 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України занижено податок на додану вартість на суму 30 640 грн.;

- п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144, п.146.12 ст.146 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 35 818 грн.

Зазначені висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що за наслідками отриманої інформації, викладеної в актах ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, ТОВ «ДПС» здійснювало діяльність спрямовану на ухилення від сплати податків, виключно шляхом отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету (відсутність розумної, економічно-обгрунтованої господарської мети вчинення правочину). В даному випадку, відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість, а тому, зроблено висновок про те, що правочини, укладені позивачем із його контрагентами – ТОВ «Ривс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Віконні системи» не спричиняють реального настання правових наслідків, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства.

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 26.03.2013р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р», а саме:

- №0000792210 за яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 44223,25 грн., в тому числі за основним платежем - 35818 грн., за штрафними (фінансовими) санкція (штрафами) - 8405,25 грн.;

- №0000802210 за яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 38300,00 грн. в тому числі за основним платежем - 30640 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 7660 грн.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції Україні 20.02.1998 за № 128/2568, встановлено, що комплектом юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, є транспортна документація, а єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку шляхом їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна, яка відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення товарно-транспортних накладних має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Факт отримання товару підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, з яким закон пов’язує виникнення права платника податку на включення вартості придбаного товару до складу валових витрат, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що відсутність документів на підтвердження транспортування товарів від контрагентів до позивача, довіреностей та інших документів, які підтверджують транспортування товару їх прийняття та зберігання спростовують факт передачі товару від контрагентів позивача до ТОВ «ДПС».

Крім того суд першої інстанції вірно надано аналіз господарським операціям позивача із зазначеними в акті перевірки контрагентами з яких вбачається наступне.

З господарських операцій позивача з ТОВ «Ривс», ТОВ «Ангстрем Континенталь» не вбачається коли і де було прийнято вказаний товар, де зберігався вказаний товар до його передачі чи до його продажу іншим контрагентам, ким розвантажувався і на якому складі, не надано доказів наявності у штаті позивача кваліфікованого персоналу для розвантаження придбаного товару, а також не надано і доказів використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, доказів перевезення товару.

Не підтверджено виконання робіт ТОВ «ВК «Віконні системи» за замовленням позивача, оскільки, не надано доказів, які б свідчили про те, що дані роботи були виконані саме для позивача, з урахуванням того, що об'єкти, на яких виконувалися вказані роботи по монтажу та пуско-наладці системи контролю доступу на об'єктах, а саме: м. Дніпропетровськ, вул. Столетова,21, м. Керч, АРК район Цементной слободки, м. Новомосковськ, вул. Сучкова,115, Дніпропетровська область, с. Єлізаветівка, вул. Хмельницького,1, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна,17 не належать та не перебувають в оренді у позивача.

Одним із видів діяльності позивача, є зокрема, електромонтажні роботи, а отже, позивач мав можливість виконати вказані роботи власними силами та засобами без залучення ТОВ «ВК Віконні системи», що виключає доцільність укладення вказаної операції відповідно до вимог п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Акти про одержання від ТОВ «Матадор» послуг по перевезенню транспортними засобами, не містять інформації про те, який вантаж і куди перевозився, не вказано якою маркою транспортного засобу надавались послуги та коли саме, не зазначено прізвище водія, не зазначено пункти навантаження/розвантаження товарів.

За умовами договору з ТОВ «Старт-Д» про надання посередницьких послуг від 01.02.2012р., посередник зобов'язувався виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента (покупця) готового придбати продукцію та послуги позивача, надати допомогу позивачеві в укладенні договору купівлі-продажу між ним та покупцем. Але з актів виконаних робіт про надання посередницьких інформаційно-маркетингових послуг вбачається, що посередником були проведені роботи з пошуку замовників в результаті яких було укладено договір на суму 85601,87 грн., договір на суму 74100,88 грн., договір на суму 73832,04 грн., однак, жодні з досліджених судом наданих копій договорів не містять вказаних сум та не свідчать про те, що саме за посередницьких послуг ТОВ «Старт-Д» укладені такі договори купівлі-продажу.

Враховуючи встановлені обставини справи суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями, незважаючи на наявність у позивача доказів сплати вартості товарів та послуг.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідні господарські операції, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків, зважаючи на встановлену відсутність реального вчинення цих господарських операцій та відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків.

Наслідки порушення податкового законодавства, зокрема у податковому обліку, повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Зазначене свідчить на користь висновку суду першої інстанції, що відсутність судових рішень про визнання недійсними (нікчемними) укладених правочинів, не може розглядатися як перешкода для коригування (зменшення) податкового кредиту з ПДВ позивачу, з огляду на встановлені порушення податкового законодавства.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст.44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПС» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 25 липня 2014 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова