Ухвала суду № 40590388, 17.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 жовтня 2013 рокусправа № 2а/0470/6183/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Манцов Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський завод продтоварів" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року за адміністративною справою за адміністративним позовом товариство з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський завод продтоварів" до ДПІ у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області Державної податкової служби України про стягнення штрафу у розмірі 20% на суму 14 339,39 грн. та форми Ш №0002061503 від 14.05.2012р. про стягнення штрафу у розмірі 10% на суму 5 313,31грн.,

в с т а н о в и л а:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року відмовлено у задоволені адміністративного позову Товариству з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський завод продтоварів" до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську №0002051503 від 14.05.2012р. та №0002061503 від 14.05.2012р.

Зазначена постанова оскаржена позивачем по справі з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що за результатом проведеної відповідачем камеральної перевірки ТДВ "Дніпродзержинський завод продтоварів", було складено Акт №460/47/15-412/00377532 від 12 квітня 2012 року, в якому зафіксовано несвоєчасну сплату позивачем самостійно визначеного грошового зобов'язання з земельного податку протягом строків, визначених п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме: сплату позивачем суми грошового зобов'язання по земельному податку, визначену податковими деклараціями з земельного податку за вересень 2011 р. по строку сплати 30.10.2011 р., за жовтень 2011 р., по строку сплати 30.11.2011 р., за листопад 2011 р. по строку сплати 30.12.2011 р. та за грудень 2011 р. по строку сплати до 30.01.2012 р.

На підставі зазначеного в Акті перевірки №460/47/15-412/00377532 від 12 квітня 2012 року порушення, податковим органом відносно позивача було прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.05.2012 року № 0002051503, №0002061503 якими на підставі пункту 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафи в сумі 14339 грн. 39 коп. та 5330грн. 31 коп. за порушення граничних строків сплати суми грошового зобов'язання по земельному податку.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог позивача у цій справі, суд першої інстанції керуючись приписами п.286.2 ст.286, п.287.3 ст.287, та п.31.1 ст.31, п.п.14.1.152 п.14.1 ст.14 і п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, а також аналізуючи обставини виниклого спору, виходив з обґрунтованості висновків податкового органу та підтвердження їх матеріалами справи стосовно порушення позивачем строку оплати податку, а відповідно і про законність та обґрунтованість оскаржуваного у цій справі позивачем податкових повідомлень-рішень від 14.05.2012 року № 0002051503, № 0002061503.

Згідно п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

У п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, строки сплати податкового зобов'язання передбачені саме ст.57 Податкового кодексу України, а не ст.126 цього кодексу, як стверджує позивач по справі в апеляційній скарзі, що підтверджується також приписами ст. 31 Податкового кодексу України, якою визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Положення ст.126 Податкового кодексу України застосовуються вже у разі порушення правил сплати (перерахування) податків, та відповідно до пункту 126.1 ст.126 цього кодексу передбачає, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом (тобто ст.57 Податкового кодексу України), то такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до наведеного, позиція позивача про те, що у нього відповідно до ст.126 ПК України є 30 календарних днів, що настають зa останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, і відповідальність у вигляді штрафу повинна була бути застосована тільки в разі затримки після вказаних 30 днів - є помилковою, у зв'язку з чим судовою колегією не береться до уваги, як підстава для скасування рішення суду першої інстанції.

На спростування виявленого податковим органом порушення, тобто факту несвоєчасно сплачених позивачем самостійно визначених грошових зобов'язань з земельного податку протягом строків, встановлених п.287.3 ст.287 Податкового кодексу, позивач не надав до суду першої та апеляційної інстанції будь-яких доказів, і відповідно до вимог ст.11 і ст.71 КАСУ не довів відсутність з його боку порушень строків, що визначені законом для сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з земельного податку

Оскільки позивачем не доведено безпідставність винесеного відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень та не спростовано доводи відповідача щодо наявності фактів прострочення платежів, колегія суддів приходить до висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень відповідача в частині нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій за порушення останнім пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, судова колегія -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський завод продтоварів" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов