Ухвала суду № 40590357, 06.08.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2013 року

справа № 1170/2а-1097/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Божко Л.А. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 р. у справі № 1170/2а-1097/12 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Маловисківське хлібоприймальне підприємство" до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2012 року Товариство з додатковою відповідальністю "Маловисківське хлібоприймальне підприємство" звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.03.2012р. №0000222310, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 28886 гривень. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про те, що господарські правовідносини між ним та контрагентом - ТОВ «ВКФ Модус Драйв» мають протиправний характер, а правочини на підставі якого здійснювалися господарські операції є нікчемними, тобто такими, що укладені без наміру здійснення реальних господарський операцій, не відповідають фактичним обставинам справи та є лише припущенням особи, що проводила перевірку. Також позивачем зазначено, що чинним законодавством не надано права податковим органам вчиняти дії щодо визнання правочинів нікчемними, а виявлені під час перевірки обставини є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року у справі № 1170/2а-1097/12 адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Маловисківське хлібоприймальне підприємство" - задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову суду якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Товариства з додатковою відповідальністю "Маловисківське хлібоприймальне підприємство" у письмових запереченнях на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Модус Драйв" за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р. За результатами якої складено акт №26/2310/00954774 від 27.02.2012 р. Висновками якого, зокрема, є порушення на думку відповідача: порушення п.п. 14.1.191 п. 14.1. ст. 14, п.п. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України позивачем до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів (послуг), який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищено суму податкового кредиту за жовтень 2011 року в сумі 16506,33 грн. На підставі Акту перевірки відповідачем 16 березня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222310, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 16506 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12380 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, що виникли у Позивача з його безпосередніми контрагентами, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається:- виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) протягом такого звітного періоду платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону;

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 Закону (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав, зокрема, віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість, при цьому факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

З огляду на встановлені судом обставини справи, а саме, що правочини, які були вчинені між Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Модус Драйв", мали реальний товарний характер, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що суми ПДВ по цим правочинам були правомірно Позивачем віднесені до податкового кредиту. А тому і застосування Відповідачем штрафної (фінансові) санкції у розмірі 12380 гривень також є неправомірним.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (покупець) та ТОВ "ВКФ Модус Драйв" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу №051011 від 05.10.2011р.

За умовами договору покупець придбає у власність паливо -СЖТ-КМ.

На виконання умов вказаного договору та на підставі видаткової накладної від 10.10.2011р. №20, акту №20 від 10.10.2011р. ТОВ "ВКФ Модус Драйв" передав позивачеві товар обумовлений договором в кількості 21,530 тон на загальну суму 99038 грн. в т.ч. ПДВ (а.с. 67, 68).

Транспортування товару від продавця до покупця підтверджується товарно-транспортною накладною (а.с. 69).

Оплата вартості поставленого товару здійснена в безготівковому порядку, що підтверджується копіями банківських виписок .

ТОВ "ВКФ Модус Драйв" виписано позивачеві податкову накладну № 20 від 10.10.2011р. на підставі якої позивачем до складу податкового кредиту жовтня 2011 року включено відповідну суму ПДВ.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок, що суми податку на додану вартість сплачені (отримані) від ТОВ "ВКФ Модус Драйв", що віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в додатку 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту4 в розрізі контрагентів»відповідних звітних періодів не підлягають включенню до складу податкового кредиту з ПДВ, так як виписані за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину та не підтверджують факт поставки товару.

Відповідно до пунктів 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Зважаючи на те, що у позивача наявна належним чином складена податкова накладна, останній мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товару придбаного у ТОВ "ВКФ Модус Драйв" в жовтні 2011р.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на акт перевірки, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковою службою фактично не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов’язання з ПДВ, а підставою для донарахування спірних податкових зобов’язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагента позивача.

Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства – офіційне з’ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Модус Драйв"

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ за правочином, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Модус Драйв", на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі повно та всебічно досліджених обставин справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для зміни або скасування постанови в межах доводів апеляційної скарги не існує.

Керуючись ст. ст 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 р. у справі № 1170/2а-1097/12 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Д.В. Чепурнов