Постанова № 40590320, 24.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2014 рокусправа № 2а-11584/2011 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району

на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2011 року

справа № 2а-11584/2011

за позовом ОСОБА_1

до управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району

про визнання протиправними дій, та зобов'язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району та зобов'язання проведення перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2011 роки.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення по Шевченківському району Запорізької міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат на момент виплати за рахунок коштів Державного бюджету України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги за 2011 рік, суд першої інстанції виходив з того, що управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району, щорічна допомога на оздоровлення за 2011 рік, ОСОБА_1, повинна бути нарахована та виплачена в розмірі встановленому статтею 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а. с. 5).

Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі - п'ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

У 2007 - 2011 роках зміст статті 48 Закону України "Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не змінювався, а її дія не призупинялася.

Як вбачається з довідки управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району від 25 липня 2011 року №Ч-218, наданої на звернення позивача від 05 липня 2011 року, ОСОБА_1, щорічна допомога на оздоровлення за 2011 рік управлінням не виплачена (а. с. 6).

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що право позивача на отримання одноразовою допомоги на оздоровлення не було порушено відповідачем, оскільки на момент звернення до суду із позовом, а саме 03 серпня 2011 року, ОСОБА_1 ще не було виплачено даний вид допомоги у відповідності до Закону та повноважень відповідача, якій діє як розпорядник бюджетних коштів та в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

Окрім того, судом першої інстанції були залишені поза увагою позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 2007 по 2010 роки.

Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до приписів статті 100 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Враховуючи, що позивач за захистом своїх прав звернувся до суду 03 серпня 2011 року, при цьому доказів поважності причин пропуску строку до суду не надав, в зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне позовні вимоги позивача за період з 01 січня 2007 року по 02 лютого 2011 року залишити без розгляду.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись статтями 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району - задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2011 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01 січня 2007 року по 02 лютого 2011 року - залишити без розгляду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим