Постанова № 40590303, 16.09.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/2924/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року м. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіФелонюк Д.Л. при секретаріОлійник І.А. за участі: представника позивача - Конуся О.М. за довіреністю №17/07-14 від 17.07.2014 представника відповідача - Меодушевського М.А. за довіреністю №6/1/6/3673 від 15.07.2014 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" до Житомирської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" (далі - позивач, декларант, ДП "Старокостянтинівський молочний завод") звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці Міндоходів (далі - відповідач, Житомирська митниця) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості від 06.02.2014 №101060000/2014/300071/2, від 06.02.2014 №101060000/2014/300070/2, від 07.02.2014 №101060000/2014/300073/2, від 07.02.2014 №101060000/2014/300078/2, від 07.02.2014 №101060000/2014/300079/2, від 11.02.2014 №101060000/2014/300084/1, від 11.02.2014 №101060000/2014/300082/1, від 13.02.2014 №101060000/2014/300090/1, від 13.02.2014 №101060000/2014/300091/1, від 13.02.2014 №101060000/2014/300094/1, від 13.02.2014 №101060000/2014/300095/1, від 20.02.2014 №101060000/2014/300119/1, від 20.02.2014 №101060000/2014/300118/1, від 21.02.2014 №101060000/2014/300124/1, від 21.02.2014 №101060000/2014/300121/1, як такі що не відповідають вимогам чинного законодавства; визнання протиправними та скасування карток відмови у митному оформленні від 06.02.2014 №101060000/2014/00082, від 06.02.2014 №101060000/2014/00081, від 07.02.2014 №101060000/2014/00085, від 07.02.2014 №101060000/2014/00089, від 07.02.2014 №101060000/2014/00090, від 11.02.2014 №101060000/2014/00095, від 11.02.2014 №101060000/2014/00094, від 13.02.2014 №101060000/2014/00103, від 13.02.2014 №101060000/2014/00105, від 13.02.2014 №101060000/2014/00107, від 13.02.2014 №101060000/2014/00108, від 20.02.2014 №101060000/2014/00135, від 20.02.2014 №101060000/2014/00134, від 21.02.2014 №101060000/2014/00142, від 21.02.2014 №101060000/2014/00139.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Житомирською митницею при митному оформленні партій товару позивачу безпідставно визначено митну вартість за резервним методом її визначення та видано картки відмови в митному оформленні. Вказує, що у підприємства були в наявності всі документи необхідні для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а тому твердження посадових осіб митниці з приводу недостатності та неналежності таких документів є необґрунтованими. Зазначає, що в період з 06.02.2014 по 21.02.2014 декларантом подавались вантажно-митні декларації (далі - ВМД) на митне оформлення партій товару, а саме: масло солодке вершкове натуральне. Усі ВМД стосуються одного зовнішньоекономічного контракту, одного виду продукції, на одних умовах поставки, одна ціна. До декларацій також додані відповідні документи, перераховані у картках відмови, однак митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів, в якій митний орган самостійно визначив митну вартість товару за резервним методом її визначення, на підставі чого видано картки відмови в митному оформленні із зазначенням того, що товари не підлягають митному оформленню у зв'язку з неподанням на письмову вимогу митного органу додаткових документів для підтвердження митної вартості, відповідно до п.3 ст.53 Митного кодексу України (далі - МК України). В даних рішеннях про коригування митної вартості (усі стосуються одних підстав для коригування) зазначено, що надані документи містять розбіжності, а саме відсутні відомості про банківські платіжні документи. В зв'язку із цим зазначає, що підприємством відповідно з вимогами ст.55 МК України надано на адресу митниці відповідні банківські платіжні документи, однак листом від 07.04.2014 митницею зазначено, що подані документи як додаткові взяті до уваги, але не є достатніми для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів. Вказує на протиправність витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки при митному оформленні товару до митного органу були надані всі, передбачені чинним законодавством документи (що містили достовірні дані), необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару.

Представник позивача в судовому засіданні та поданих додаткових поясненнях (вх.№27582 від 05.09.2014) просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі. Звертає увагу на необґрунтованість висновків відповідача щодо наявності розбіжностей в поданих документах (відсутні відомості про банківські платіжні документи та не правильно зазначено виробника товару відповідно в додатковій угоді та інвойсі).

Представник відповідача в судовому засіданні та поданих письмових запереченнях (вх.№22428 від 21.07.2014) просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Для підтвердження митної вартості заявленого товару за поданими митними деклараціями позивачем, відповідно до ч.2 ст.53 МК України, були подані такі основні документи: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт від 11.09.2013 №11/09; додаткова угода №2 від 15.11.2013 до зовнішньоекономічного контракту; інвойс від 09.12.2013 №90079571, які були подані для підтвердження митної вартості товару "масло вершкове натуральне". В результаті проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару за МД від 06.02.2014 №101060000/2014/001358 було встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості, містять розбіжності, а саме: в декларації митної вартості відсутні відомості про банківські платіжні документи, що підтверджують оплату задекларованого товару, а також дані банківські платіжні документи не були подані в якості таких, що підтверджують митну вартість товару, хоча вимогами п.6 додаткової угоди №2 від 15.11.2013 до контракту №11/09 від 11.09.2013 та інвойсом №90079571 від 09.12.2013 передбачено попередню оплату товару; додаткова угода від 15.11.2013 №2 до зовнішньоекономічного договору містить відомості про виробника товару "High Desert Milk. Plant 6-45", а в рахунку фактурі від 09.12.2013 №90079571 вказано, що виробником товару є "High Desert Milk. Plant 16-45".

Викладені обставини стали підставою для вимоги щодо надання додаткових документів, тому відповідно до ч.3 ст.53 МК України, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення. 06.02.2014 декларантом в електронному повідомленні заявлено про відмову від подання додаткових документів. Тим самим, декларант відмовився від свого права надання додаткових документів протягом десятиденного терміну, який передбачений ч.3 ст.53 МК України.

Враховуючи, що декларант фактично відмовився від надання повного переліку додаткових документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості заявленого товару, була проведена процедура консультації з метою обґрунтування методу визначення митної вартості товару на підставі інформації, яка наявна у органу доходів і зборів.

В результаті проведеної консультації з декларантом, відповідно до ч.2 п.6 ст.54, п.2 ст.58 та пунктів 1, 2 ст.55 МК України, п.5 наказу Держмитслужби від 13.07.2012 №362, яким затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, митні органи під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовують джерела інформації, одним з яких є спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, рівень митної вартості було скореговано. Оскільки методи 2а та 2б не можуть бути прийнятими - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; методи 2в та 2г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості, митна вартість, визначена за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях МД №205070000/2014/001712 від 21.01.2014. При прийнятті рішення про коригування митної вартості враховувалось країна походження, країна виробництва, виробник товару, асортимент товару та торгівельна марка. Перелік розбіжностей однаковий у всіх випадках під час митного оформлення у період часу з 06.02.2014-21.02.2014.

У зв'язку з незгодою позивача з рішеннями про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч.7 ст.55 МК України, товари були випущені у вільний обіг зі сплатою митних платежів, згідно із заявленою митною вартістю та надання гарантій, відповідно до розділу Х Кодексу, за поданими митними деклараціями зі сплатою мита та ПДВ.

Зазначає, що надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Чинне законодавство передбачає, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість, у разі: неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України; невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у гл.6 МК України.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення на підставі наведеного нижче.

Суд встановив, що дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" (код ЄДРПОУ 31952591) як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване 27.03.2002, що підтверджується копіями виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №599778, витягу з ЄДРПОУ управління статистики у Старокостянтинівському районі Головного управління статистики у Хмельницькій області від 04.02.2014 №36.2-29/8.

11.09.2013 між ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (покупець) та Компанією Ronald A.Chisholm Limited (продавець) укладено контракт, відповідно до якого продавець бере на себе зобов'язання поставити і передати покупцю у власність молочні продукти (далі -товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такий товар (п.1.2 контракту); асортимент, кількість і ціна конкретної партії товару узгоджується сторонами в додаткових угодах до даного контракту, які є його невід'ємною частиною (п.1.3 контракту); ціна кожної окремої партії узгоджується сторонами в додаткових угодах до даного контракту, які підписуються сторонами на кожну партію товару (п.3.1 контракту); сума даного контракту складає 6000000,00 доларів США (п.3.3 контракту); порядок оплати узгоджується сторонами в додаткових угодах до даного контракту, які підписуються сторонами на кожну партію товару (п.4.1 контракту); оплата за товар здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок продавця (п.4.2 контракту); даний контракт вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 17.07.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за контрактом (п.10.1 контракту); протягом дії контракту сторони діють у відповідності з Офіційними правилами тлумачення торгових термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) 2010р. (п.10.3 контракту).

15.11.2013 між ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (покупець) та Компанією Ronald A.Chisholm Limited (продавець) укладено додаткову угоду №2 до контракту №11/09, відповідно до якої в порядку і на умовах, передбачених даним контрактом, продавець бере на себе зобов'язання поставити і передати покупцю у власність молочні продукти (далі - товар) у відповідності з наступною специфікацією: несолоне солодко вершкове масло 82% вагою 168,75т, ціна за 1 тонну - 4040,00 доларів США на суму 681750,00 доларів США (п.1 угоди); товаровідправник: Ronald A.Chisholm Limited (п.4 угоди); виробники товару: High Desert Milk.Plant 6-45 (п.5 угоди); умови оплати по даній додатковій угоді: 10% попередньої оплати при підтвердженні замовлення 90% за 7 днів до моменту надходження товару в порт Одеса (п.6 угоди).

15.11.2013 між ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (покупець) та Компанією Ronald A.Chisholm Limited (продавець) укладено додаткову угоду №3 до контракту №11/09, відповідно до якої в порядку і на умовах, передбачених даним контрактом, продавець бере на себе зобов'язання поставити і передати покупцю у власність молочні продукти (далі - товар) у відповідності з наступною специфікацією: несолоне солодко вершкове масло 82% вагою 190,50т, ціна за 1 тонну - 4085,00 доларів США на суму 778192,50 доларів США (п.1 угоди); товаровідправник: Ronald A.Chisholm Limited (п.4 угоди); виробники товару: (Foster Farms dairy Plant 06-0053. Maryland and Virginia Milk Producers Association Inc. Plant 24-19 (п.5 угоди); умови оплати по даній додатковій угоді: 10% попередньої оплати при підтвердженні замовлення 90% за 7 днів до моменту надходження товару в порт Одеса (п.6 угоди).

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті №9 від 15.01.2014, №10 від 15.01.2014, №11 від 22.01.2014, №12 від 22.012014, №4 від 25.11.2013 (копії яких містяться в матеріалах справи), картками рахунка 632.

З метою митного оформлення товару, передбаченого контрактом від 11.09.2013 та додатковими угодами №2 та №3 до контракту №11/09 (масло солодко вершкове натуральне), в період часу з 06.02.2014 по 21.02.2014 декларантом заповнені та подані до підрозділу відповідача - митного посту "Житомир-центральний" ВМД №101060000/2014/001358, №101060000/2014/001360, №101060000/2014/001419, №101050000/2014/001437, №101060000/2014/001445, №101060000/2014/001573, №№101060000/2014/001568, №101060000/2014/001675, №101060000/2014/001677, №101060000/2014/001694, №10106000/2014/001693, №101060000/2014/002062, №101060000/2014/002041, №101060000/2014/002103, №101060000/2014/002105 разом з документами, перелік яких зазначено в оскаржуваних картках відмови. Усі ВМД стосуються одного зовнішньоекономічного контракту, одного виду продукції.

Визначення митної вартості товару декларант здійснив за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

За результатами здійснення аналізу супровідних документів поданих разом з митними деклараціями Житомирською митницею винесено рішення про коригування митної вартості від 06.02.2014 №101060000/2014/300071/2, від 06.02.2014 №101060000/2014/300070/2, від 07.02.2014 №101060000/2014/300073/2, від 07.02.2014 №101060000/2014/300078/2, від 07.02.2014 №101060000/2014/300079/2, від 11.02.2014 №101060000/2014/300084/1, від 11.02.2014 №101060000/2014/300082/1, від 13.02.2014 №101060000/2014/300090/1, від 13.02.2014 №101060000/2014/300091/1, від 13.02.2014 №101060000/2014/300094/1, від 13.02.2014 №101060000/2014/300095/1, від 20.02.2014 №101060000/2014/300119/1, від 20.02.2014 №101060000/2014/300118/1, від 21.02.2014 №101060000/2014/300124/1, від 21.02.2014 №101060000/2014/300121/1 та видано картки відмови у митному оформленні від 06.02.2014 №101060000/2014/00082, від 06.02.2014 №101060000/2014/00081, від 07.02.2014 №101060000/2014/00085, від 07.02.2014 №101060000/2014/00089, від 07.02.2014 №101060000/2014/00090, від 11.02.2014 №101060000/2014/00095, від 11.02.2014 №101060000/2014/00094, від 13.02.2014 №101060000/2014/00103, від 13.02.2014 №101060000/2014/00105, від 13.02.2014 №101060000/2014/00107, від 13.02.2014 №101060000/2014/00108, від 20.02.2014 №101060000/2014/00135, від 20.02.2014 №101060000/2014/00134, від 21.02.2014 №101060000/2014/00142, від 21.02.2014 №101060000/2014/00139.

Згідно рішень митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки декларантом не подано основний документ, який підтверджує відомості про заявлену митну вартість, а саме банківський платіжний документ про оплату за товар (авансова оплата передбачена додатковими угодами від 15.11.2013 №2 та №3 до зовнішньоекономічного договору та інвойсом від 11.12.2013 №90079757). Документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, подані для митного оформлення містять розбіжності (в інвойсі №90079757 від 11.12.2013 зазначений виробник товару - Forster Farms Dairy, а в додатковій угоді №2 від 15.11.2013 до контракту зазначений виробник товару - High Desert Milk. Plant 6-45), а також в зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу органу доходів та зборів відповідно до ч.3 ст.53 МК України додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення.

За інформацією, яка наявна у митного органу, вартість схожих товарів є вищою в порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів.

Проведено процедуру консультацій між органом доходів та зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-64 МК України. За результатами проведеної консультації встановлено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях: на основі МД №205070000/2014/001712 від 21.01.2014 та №101060000/2014/001461 від 07.02.2014 з урахуванням коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Джерело інформації: інформація цінової бази ЄАІС щодо тарифів, митне оформлення яких вже здійснено, МК України від 13.03.2012 №4495-VІ.

У зв'язку з незгодою позивача з рішеннями про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч.7 ст.55 МК України, товари були випущені у вільний обіг зі сплатою митних платежів, згідно з заявленою митною вартістю та надання гарантій, відповідно до розділу Х Кодексу за поданими митними деклараціями зі сплатою мита та ПДВ.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Житомирської митниці Міндоходів (запит від 19.03.2014) та Міністерства доходів і зборів України (скарга від 05.05.2014). За результатами розгляду запиту Житомирською митницею Міндоходів прийнято рішення про залишення чинними рішень про коригування митної вартості товарів. За результатами розгляду скарги Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення "Щодо опрацювання скарги" від 03.06.2014 №9841/6/99-99-24-02-04-15, відповідно до якого відсутні підстави для перегляду рішень про коригування митної вартості товарів.

В подальшому ДП "Старокостянтинівський молочний завод" звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи правомірність висновків відповідача, суд враховує наступне.

Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначено у статтях 52 та 53 МК України від 13.03.2012 №4495-VI.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст.20 МК України).

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно із ч. 1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм випливає, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, частиною 3 якої встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Також це узгоджується з проголошеними у ст.8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Між тим, відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 8 ст.55 МК України встановлено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Суд враховує, що позивачем подано додаткові документи в межах законодавчо визначеного строку.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

За змістом ч.6 ст.54 МК України, підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Правова позиція щодо застосування вказаної норми міститься в постанові Верховного Суду України від 01.10.2013 №21-354а13.

У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

В постановах Верховного Суду України від 15.10.2013 №21-270а13 та від 22.10.2013 №21-342а13 зазначено, що за результатами аналізу МК України 2002 року зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України під час перегляду справ про скасування рішень про коригування митної вартості, прийнятих вже на підставі норм МК України 2012 року.

В ухвалах від 30.01.2014 у справі №К/800/41272/13 та від 17.12.2013 у справі №К/800/28635/13 Вищий адміністративний суд України зазначає, що аналіз норм МК України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що відповідачем не вказано яка конкретно інформація є наявною у митного органу, що призвела до виникнення обґрунтованого сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Спірні рішення також не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у рішеннях, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої нею митної вартості товару та не розкривають конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на їх невідповідність вимогам ч.2 ст.55 МК України.

Крім того, в порушення наведених приписів спірні рішення не містять обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Натомість, у всіх випадках митниця по суті лише загально зазначає, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, через неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів та невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам наведеним у главі 9 Митного кодексу України.

Щодо зазначеного в оскаржуваних рішеннях неподання додаткових документів, встановлено, що у всіх випадках позивачем не подало під час митного оформлення лише ті документи, які були відсутні на момент митного оформлення, зокрема, банківські платіжні документи, у зв'язку з необхідністю часу на їх отримання.

Так, витребувані додаткові документи були подані позивачем протягом передбаченого ст.55 МК України 80-денного строку разом з листом позивача 19.03.2014р..

Водночас, відповідач, як на підставу правомірності прийняття оспорюваних рішень, послався на те, що надані документи не містить достатньої інформації щодо вартості товару, у зв'язку з чим не може бути використана для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

Витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості були подані позивачем під час митного оформлення та у подальшому додатково додані.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність в платіжних дорученнях посилання на конкретну поставку (інвойс, специфікацію), а лише посилання на контракт №11/09 від 11.09.2013, що не дає можливість ідентифікувати дану проплату до даної партії товару з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.30 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п.п.2.2 п.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 №910/15601 (далі - Постанова №216), платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Спосіб здійснення оплати за товар обумовлюється умовами контракту №11/09 від 11.09.2013, відповідно до п.4.1 якого, як вже зазначалось вище, порядок оплати узгоджується сторонами в додаткових угодах до даного контракту, які підписуються сторонами на кожну партію товару. 15.11.2013 підписано додаткові угоди №2 та №3 до контракту №11/09, відповідно до яких кількість товару, асортимент, ціни та строк визначаються згідно умов даних додаткових угод.

Із оглянутих в засіданні суду платіжних дорученнях в іноземній валюті №9 від 15.01.2014, №10 від 15.01.2014, №11 від 22.01.2014, №12 від 22.01.2014, №4 від 25.11.2013 (копії яких містяться в матеріалах справи) прослідковується, що сума перерахованих позивачем коштів на банківський рахунок контрагента відповідає попередній оплаті за товар, яка була визначена у додаткових угодах №2 та №3 до контракту №11/09. При цьому суд звертає увагу, що наведені платіжні доручення мають призначення платежу: контракт №11/09 від 11.09.2013, тобто документ на підставі якого здійснюється перерахування коштів, що повністю узгоджується із Постановою №216.

Крім того, суд враховує, що попередня оплата в розмірі 10% як підтвердження замовлення здійснено позивачем 25.11.2013, при цьому інвойс виписано при здійсненні поставки товару (масло вершкове натуральне) в грудні 2013 року, що унеможливлює зазначення інвойса в платіжному дорученні).

Отже, висновки відповідача щодо відсутності в платіжних дорученнях посилання на конкретну поставку (інвойс, специфікацію) як підставу для не підтвердження заявленої декларантом митної вартості є безпідставними, а зазначені платіжні доручення містять всі передбачені законодавством реквізити і дають змогу ідентифікувати зроблений платіж з ввезеним товаром.

Суд вважає посилання відповідача на невідповідність відомостей про виробника товару в додатковій угоді від 15.11.2013 №2 до зовнішньоекономічного договору ("High Desert Milk. Plant 6-45") відомостям про виробника товару, зазначеним в рахунку фактурі від 09.12.2013 №90079571 ("High Desert Milk. Plant 16-45") необґрунтованими з огляду на механічний характер зазначеної помилки.

Суд вважає, що відповідачем не взято до уваги приписи ст.8 МК України, якою передбачено принцип презумпції невинуватості. Декларантом не було допущено систематичних порушень. Помилка суто механічна та здійснення вказаної помилки не впливає на числове визначення митної вартості товару заявленого до митного оформлення. Крім того, суд враховує, що відповідачем не доведено ознак підробки в зазначених документах.

Щодо посилання відповідача на розбіжності щодо зазначення виробника товару в інвойсі №90079757 від 11.12.2013 (Forster Farms Dairy) та в додатковій угоді №2 від 15.11.2013 до контракту (High Desert Milk. Plant 6-45) суд зазначає наступне.

15.11.2013 між ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (покупець) та Компанією Ronald A.Chisholm Limited (продавець) укладено додаткові угоди №2 та №3 до контракту №11/09, відповідно до яких кількість товару, асортимент, ціни та строки визначаються згідно умов даних додаткових угод. Згідно п.5 додаткової угоди №2 до контракту №11/09, виробником товару є High Desert Milk. Plant 6-45, а п.5 додаткової угоди №3 до контракту №11/09, виробником товару є Forster Farms Dairy and Virginia Milk Produсers Assjciation Іnс. Частина товарів імпортувалась відповідно до умов додаткової угоди №2, а частина - додаткової угоди №3, внаслідок чого продавцем товару надавались інвойси із зазначенням відповідно тих істотних умов, що і викладені в одній із зазначених додаткових угод.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним посилання відповідача на розбіжності щодо зазначення виробника товару в інвойсі №90079757 від 11.12.2013 (Forster Farms Dairy) та в додатковій угоді №2 від 15.11.2013 до контракту (High Desert Milk. Plant 6-45) та враховує, що зазначені відмінності не лише відповідають вимогам додаткових угод, а й не впливають на визначення митної вартості товару.

Таким чином, суд не встановив наявності розбіжностей у документах, які надані позивачем для митного оформлення товарів, які б перешкоджали відповідачу визначити митну вартість товару на основним методом - за ціною договору.

Щодо посилання відповідача на те, що сумніви стосовно ціни задекларованого позивачем товару також підкріплені результатами аналізу відомостей, які містяться в ціновій базі ЄАІС щодо тарифів, митне оформлення яких вже здійснено, суд зазначає наступне.

Система, відповідно до приписів МК України, носить інформаційний характер. Наявність інформації про те, що товар, який декларувався позивачем, розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом.

Враховуючи, що зазначена система з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар

Також оскаржувані рішення винесені з порушенням ч. 1 та 2 ст.55 МК України, оскільки у них відсутні відомості, зокрема, щодо того, які обґрунтовані підстави встановив митний орган з приводу того, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

У порушення ч.2 ст.55 МК України, п.2.1. Розділу 2 (опис гр. 33) Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.2012 року № 598, відповідач при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу не зазначив у спірних рішеннях докладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Також відповідачем, всупереч ст.71 КАС України, не обґрунтовано, у зв'язку з чим у органу доходів і зборів виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару (відомості, заявлені декларантом не підтверджені документально або не визначені кількісно, відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні) та не доведено, що визначити митну вартість товару за методами 2а, 2б, 2в, 2г було неможливим.

Підтвердженням зазначаного є надана позивачем інформація із загальнодоступного інтернет-ресурсу Міністерства доходів і зборів: середньо розрахункова імпортна вартість товарів, де зокрема зазначено вартість товару: масло солодковершкове у грудні місяці 2013 року 4,29 доларів США, (посилання на митну декларацію від 23.12.2013 р., яка взята за основу для проведеного коригувавання митної вартості), що є набагато нижчим від суми коригування та в свою чергу підтверджує наявність іформації у базі митного органу про ідентичні, побідні товари та підтверджує неправомірність застосування митним органом резервного методу.

Під час розгляду справи митний орган не надав суду доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом методу за ціною договору.

Аналізуючи положення МК України та співставляючи їх з документально підтвердженими обставинами справи суд приходить до висновку, що відомості надані ДП "Старокостянтинівський молочний завод" стосовно митної вартості товарів є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Під час розгляду даної справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Житомирської митниці Міндоходів щодо вартості імпортованого товару. Представником відповідача не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані декларанта основні документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому належать до задоволення.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 06.02.2014 №101060000/2014/300071/2, від 06.02.2014 №101060000/2014/300070/2, від 07.02.2014 №101060000/2014/300073/2, від 07.02.2014 №101060000/2014/300078/2, від 07.02.2014 №101060000/2014/300079/2, від 11.02.2014 №101060000/2014/300084/1, від 11.02.2014 №101060000/2014/300082/1, від 13.02.2014 №101060000/2014/300090/1, від 13.02.2014 №101060000/2014/300091/1, від 13.02.2014 №101060000/2014/300094/1, від 13.02.2014 №101060000/2014/300095/1, від 20.02.2014 №101060000/2014/300119/1, від 20.02.2014 №101060000/2014/300118/1, від 21.02.2014 №101060000/2014/300124/1, від 21.02.2014 №101060000/2014/300121/1.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови у митному оформленні від 06.02.2014 №101060000/2014/00082, від 06.02.2014 №101060000/2014/00081, від 07.02.2014 №101060000/2014/00085, від 07.02.2014 №101060000/2014/00089, від 07.02.2014 №101060000/2014/00090, від 11.02.2014 №101060000/2014/00095, від 11.02.2014 №101060000/2014/00094, від 13.02.2014 №101060000/2014/00103, від 13.02.2014 №101060000/2014/00105, від 13.02.2014 №101060000/2014/00107, від 13.02.2014 №101060000/2014/00108, від 20.02.2014 №101060000/2014/00135, від 20.02.2014 №101060000/2014/00134, від 21.02.2014 №101060000/2014/00142, від 21.02.2014 №101060000/2014/00139, складені Житомирською митницею Міндоходів (митний пост "Житомир-центральний").

Присудити з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" понесені судові витрати в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 19 вересня 2014 року

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк