Постанова № 40589671, 19.09.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 вересня 2014 р. № 820/12390/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Абоян І.І.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Красовського В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення за № 0002471702 від 22.05.2014 р., скасувати податкове повідомлення - рішення за № 0002461702 від 22.05.2014 р., скасувати податкове повідомлення - рішення за № 0002511702 від 22.05.2014 р., скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.05.2014 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки №704/20-23-17-02-1939800031 від 05.05.2014 року, на підставі яких були прийняті спірні рішення. Позивач вважає, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів, вчинених з його контрагентами - ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів», ПП «Матрапак», ТОВ «Пром-техноінвест», ТОВ «Техно-спецальянс», ТОВ «Інформ-прогрес сервіс» та ТОВ «Юрполіс Компані», є безпідставними, оскільки за даними операціями господарські зобов'язання виконані сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, оскаржені не були та у судовому порядку не визнані не дійсними, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку згідно з вимогами чинного законодавства України. Також представник позивача посилався на те, що ним було в повному обсязі надано на перевірку документи по спірним відносинам та сплачено необхідні суми по єдиному внеску в 2012-2013 роках. Тому позивач вважає, що спірні рішення є незаконними, необ'єктивними та таким, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. При цьому посилався на те, що під час проведення перевірки позивача встановлені наступні порушення: п. 177.4, п. 177.2 ст. 177, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 263668,86 грн. за 2012-2013 роки; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 3, п. 4, п. 6.3 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 206568,00 грн. за 2012-2013 роки; п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України , а саме не зберігання первинних документів; п.2 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», абз. 3 ч. 8 ст.9 Закону-2464, в результаті чого донараховано єдиного внеску в розмірі 62709,83 грн. за 2012-2013 роки. Представник відповідача зазначив, що висновки про порушення ФОП ОСОБА_4 вимог податкового законодавства обґрунтовуються тим, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача. Також, представник відповідача зазначив, що при проведенні перевірки позивачем не в повному обсязі надано документи по спірним відносинам та встановлено, що позивачем не в повному обсязі сплачено єдиний внесок на загальну суму 62709,83 грн. У зв'язку з чим, представник відповідача вважає спірні рішення є правомірними та обґрунтованими, а отже ці рішення не підлягають скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_4 зареєстрований 24.07.2003 року Харківською районною державною адміністрацією Харківської області, є платником податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку в Харківській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_1, довідкою №2110, витягом та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №80994121 (а.с. 57-63 том 3).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до наказу від 20.03.2014 року №291 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено акт №704/20-23-17-02-1939800031 від 05.05.2014 року (а.с. 12-62 том 1).

Згідно висновків акту перевірки №704/20-23-17-02-1939800031 від 05.05.2014 року встановлені порушення позивачем: п. 177.4, п. 177.2 ст. 177, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 263668,86 грн. за 2012-2013 роки; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 3, п. 4, п. 6.3 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 206568,00 грн. за 2012-2013 роки; п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України , а саме не зберігання первинних документів; п.2 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», абз. 3 ч. 8 ст.9 Закону-2464, в результаті чого донараховано єдиного внеску в розмірі 62709,83 грн. за 2012-2013 роки.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем 22.05.2014 року були прийняті податкові повідомлення - рішення №0002471702, яким збільшено суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 309852,00 грн., у тому числі за основним платежем - 206568,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 103284,00 грн.; №0002461702, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 395503,29 грн., у тому числі за основним платежем - 263668,86 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 131834,43 грн.; №0002511702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за адміністративними штрафами в суми 510,00 грн.; а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002501702 на суму 62709,83 грн. (а.с. 8-11 том 1).

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень за № 0002471702 від 22.05.2014 р. та за № 0002461702 від 22.05.2014 р., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки №704/20-23-17-02-1939800031 від 05.05.2014 року, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини включення позивачем в податковому обліку до складу витрат за 2012 рік суму в розмірі 485750,00 грн., за 2013 рік суму в розмірі 547090,05 грн. по придбаній продукції та отриманих юридичних послугах у ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів», ПП «Матрапак», ТОВ «Пром-техноінвест», ТОВ «Техно-спецальянс», ТОВ «Інформ-прогрес сервіс» та ТОВ «Юрполіс Компані», а також включення до складу податкового кредиту у 2012-2013 роках сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних зазначеними контрагентами, по яким документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача.

Суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - Закон № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону № 996, відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують, факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення) первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Виходячи із змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом цього Кодексу (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені, пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, належним чином оформленими, а наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів (послуг) з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» (продавець) було укладено договір купівлі - продажу №17 від 20.12.2010 року з додатковою угодою від 26.12.2011 року (а.с. 70-73 том 1), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність товарно - матеріальні цінності: с/г продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплачувати ці товарно - матеріальні цінності на умовах даних договорів.

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем було придбано у ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» с/г продукцію - журавлина свіжа, що підтверджується наданими до суду видатковими накладними №БК00000056 від 17.01.2012 року, №БК00000023 від 12.04.2012 року, №БК00000047 від 19.04.2012 року, №БК00000007 від 05.04.2012 року (а.с. 74, 78, 82, 86 том 1).

Вказану продукцію отримано безпосередньо ОСОБА_4 та водієм ОСОБА_5, про що свідчать їх підписи у зазначених видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.1. вищезазначених договорів поставка товару здійснюється за рахунок ФОП ОСОБА_4 на умовах самовивезення.

Так, відповідно до наданих до суду товарно-транспортних накладних №0000056 від 17.01.2012 року, №00000023 від 12.04.2012 року, №00000047 від 19.04.2012 року, №00000007 від 05.04.2012 року (а.с. 76, 80, 84, 88 том 1) транспортування с/г продукції здійснювалось за рахунок ФОП ОСОБА_4 автомобілем ГАЗ-3302-14 (держ.№НОМЕР_2), водієм ОСОБА_5

Контрагентом позивача було виписано податкові накладні №56 від 17.01.2012 року, №15 від 12.04.2012 року, №19 від 19.04.2012 року, №5 від 05.04.2012 року (а.с. 75, 79, 83, 87 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки за отриманий товар ФОП ОСОБА_4 проведено на підставі виписаних рахунків - фактур (а.с. 77, 81, 85 том 1) в повному обсязі, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями (а.с. 220, 226, 227 том 1).

По взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» позивачем у січні 2012 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 6300 грн. та до складу валових витрат суму 31500 грн. без ПДВ, у квітні 2012 року до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 20300 грн., до складу валових витрат суму 101500 грн., що не заперечується сторонами по справі.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Інформ-прогрес сервіс» (продавець) було укладено договір купівлі - продажу від 21.05.2012 року №33 (а.с. 89-91 том 1), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність товарно - матеріальні цінності: с/г продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплачувати ці товарно - матеріальні цінності на умовах даного договору.

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем було придбано у ТОВ «Інформ-прогрес сервіс» с/г продукцію - журавлина свіжа, що підтверджується видатковими накладними №ІПС00000017 від 24.05.2012 року, №ІПС00000012 від 22.05.2012 року, №ІПС00000024 від 29.05.2012 року (а.с. 93, 97, 101 том 1).

Вказану продукцію отримано безпосередньо ОСОБА_4, про що свідчить його підпис у зазначених видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.1. вищезазначеного договору поставка товару здійснюється за рахунок ФОП ОСОБА_4 на умовах самовивезення.

Так, відповідно до товарно-транспортних накладних №0000017 від 24.05.2012 року, №0000012 від 22.05.2012 року, №0000024 від 29.05.2012 року (а.с. 95, 99, 102 том 1) транспортування с/г продукції здійснювалось за рахунок ФОП ОСОБА_4 автомобілем ГАЗ-3302-14 (держ.№НОМЕР_2), водієм ОСОБА_5

ТОВ «Інформ-прогрес сервіс» було виписано податкові накладні №35 від 24.05.2012 року, №31 від 22.05.2012 року, №41 від 29.05.2012 року (а.с. 94, 98, 103 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки за отриманий товар ФОП ОСОБА_4 проведено на підставі виписаних ТОВ «Інформ-прогрес сервіс» рахунків - фактур (а.с. 92, 93, 100 том 1) в повному обсязі, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями (а.с. 227 том 1).

По взаємовідносинам з ТОВ «Інформ-прогрес сервіс» позивачем віднесено до складу податкового кредиту у травні 2012 року суму ПДВ 20450 грн., у липні 2012 року суму ПДВ 17250 грн. та до складу валових витрат у травні 2012 року суму 102250,00 грн. без ПДВ та у липні 2012 року суму 86250,00 грн. без ПДВ, що не заперечується сторонами по справі.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» (продавець) було укладено договір купівлі - продажу від 09.07.2012 року №35 (а.с. 104-106 том 1), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність товарно - матеріальні цінності: с/г продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплачувати ці товарно - матеріальні цінності на умовах даного договору.

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем було придбано у ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» с/г продукцію - журавлина свіжа, ядро соняшника, що підтверджується видатковими накладними №КОА00009 від 03.08.2012 року, №КОА00024 від 07.08.2012 року, №КОА00053 від 15.08.2012 року, №КОА0000006 від 03.09.2012 року, №КОА0000112 від 29.11.2012 року (а.с. 120, 124, 128, 146, 153 том 1).

Вказану продукцію отримано безпосередньо ОСОБА_4, про що свідчить його підпис у зазначених видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.1. вищезазначеного договору поставка товару здійснюється за рахунок ФОП ОСОБА_4 на умовах самовивезення.

Так, відповідно до товарно-транспортних накладних №000009 від 03.08.2012 року, №000024 від 07.08.2012 року, №000053 від 15.08.2012 року, №000006 від 03.09.2012 року (а.с. 122, 126, 130, 148 том 1) транспортування с/г продукції здійснювалось за рахунок ФОП ОСОБА_4 автомобілем ГАЗ-3302-14 (держ.№НОМЕР_2), водієм ОСОБА_5

ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» було виписано податкові накладні №9 від 03.08.2012 року, №24 від 07.08.2012 року, №53 від 15.08.2012 року, №6 від 03.09.2012 року, №96 від 29.11.2012 року, №25 від 11.10.2012 року, №56 від 18.10.2012 року (а.с. 121, 125, 129, 147, 149- 151 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки за отриманий товар ФОП ОСОБА_4 проведено на підставі виписаних ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» рахунків - фактур (а.с. 119, 123, 127, 145, 152 том 1) в повному обсязі, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями (а.с. 225, 227 том 1).

По взаємовідносинам з ТОВ «Комітет об'єднаних аудиторів» позивачем віднесено до складу податкового кредиту у вересні 2012 року суму ПДВ 9850 грн., у жовтні 2012 року суму ПДВ 9850 грн. та до складу валових витрат у вересні 2012 року суму 49250 грн. без ПДВ та у жовтні 2012 року суму 49250 грн. без ПДВ, що не заперечується сторонами по справі.

Також, між позивачем (покупець) та ПП «Матрапак» (продавець) було укладено договір купівлі - продажу від 14.09.2012 року №16 (а.с. 131-132 том 1), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність товарно - матеріальні цінності: с/г продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплачувати ці товарно - матеріальні цінності на умовах даного договору.

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем було придбано у ПП «Матрапак» с/г продукцію - журавлина свіжа, ядро соняшника, що підтверджується видатковими накладними №МА00000038 від 18.09.2012 року, №МА00000049 від 21.09.2012 року, №МА00000061 від 27.09.2012 року (а.с. 134, 138, 142 том 1).

Вказану продукцію отримано безпосередньо ОСОБА_4, про що свідчить його підпис у зазначених видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.1. вищезазначеного договору поставка товару здійснюється за рахунок ФОП ОСОБА_4 на умовах самовивезення.

Так, відповідно до товарно-транспортних накладних №000038 від 18.09.2012 року, №000049 від 21.09.2012 року, №000061 від 27.09.2012 року (а.с. 136, 140, 144 том 1) транспортування с/г продукції здійснювалось за рахунок ФОП ОСОБА_4 автомобілем ГАЗ-3302-14 (держ.№НОМЕР_2), водієм ОСОБА_5

ПП «Матрапак» було виписано податкові накладні №38 від 18.09.2012 року, №49 від 21.09.2012 року, №61 від 27.09.2012 року (а.с. 135, 139, 143 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки за отриманий товар ФОП ОСОБА_4 проведено на підставі виписаних ПП «Матрапак» рахунків - фактур (а.с. 133, 137, 141 том 1) в повному обсязі, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями (а.с. 223, 225 том 1).

По взаємовідносинам з ПП «Матрапак» позивачем віднесено до складу податкового кредиту у вересні 2012 року суму ПДВ 13150 грн. та до складу валових витрат суму 65750 грн. без ПДВ, що не заперечується сторонами по справі.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Техно-спецальянс» (продавець) було укладено договір купівлі - продажу від 21.01.2013 року №22 (а.с. 154-156 том 1), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність товарно - матеріальні цінності: с/г продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплачувати ці товарно - матеріальні цінності на умовах даного договору.

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем було придбано у ТОВ «Техно-спецальянс» с/г продукцію - журавлина свіжа, ядро соняшника, насіння гарбузове, що підтверджується видатковими накладними №ТСА0000048 від 21.02.2013 року, №ТСА0000029 від 14.02.2013 року, №ТСА0000019 від 08.02.2013 року, №ТСА0000015 від 07.03.2013 року, №ТСА0000026 від 12.03.2013 року, №ТСА0000048 від 21.03.2013 року (а.с. 157, 161, 165, 169, 173, 177 том 1).

Вказану продукцію отримано безпосередньо ОСОБА_4, про що свідчить його підпис у зазначених видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.1. вищезазначеного договору поставка товару здійснюється за рахунок ФОП ОСОБА_4 на умовах самовивезення.

Так, відповідно до товарно-транспортних накладних №000048 від 21.02.2013 року, №0000029 від 14.02.2013 року, №0000019 від 08.02.2013 року, №0000015 від 07.03.2013 року, №0000026 від 12.03.2013 року, №0000048 від 21.03.2013 року (а.с. 160, 164, 168, 172, 176, 180 том 1) транспортування с/г продукції здійснювалось за рахунок ФОП ОСОБА_4 автомобілем ГАЗ-3302-14 (держ.№НОМЕР_2), водієм ОСОБА_5

ТОВ «Техно-спецальянс» було виписано податкові накладні №48 від 21.02.2013 року, №29 від 14.02.2013 року, №19 від 08.02.2013 року, №15 від 07.03.2013 року, №26 від 12.03.2013 року, №48 від 21.03.2013 року (а.с. 159, 163, 167, 171, 175, 179 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки за отриманий товар ФОП ОСОБА_4 проведено на підставі виписаних ТОВ «Техно-спецальянс» рахунків - фактур (а.с. 158, 162, 166, 170, 174, 178 том 1) в повному обсязі, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями (а.с. 222-223 том 1).

По взаємовідносинам з ТОВ «Техно-спецальянс» позивачем віднесено до складу податкового кредиту у лютому 2013 року суму ПДВ 26901,33 грн., у березні 2013 року суму ПДВ 21800 грн. та до складу валових витрат у лютому 2013 року суму 134506,70 грн. без ПДВ та у березні 2013 року суму 109000 грн. без ПДВ, що не заперечується сторонами по справі.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Пром-техноінвест» (продавець) було укладено договір купівлі - продажу від 03.04.2013 року №14 (а.с. 181-183 том 1), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність товарно - матеріальні цінності: с/г продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплачувати ці товарно - матеріальні цінності на умовах даного договору.

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем було придбано у ТОВ «Пром-техноінвест» с/г продукцію - журавлина свіжа, що підтверджується видатковими накладними №ПТ00000025 від 04.04.2013 року, №ПТ00000031 від 04.04.2013 року, №ПТ00000039 від 04.04.2013 року, №ПТ00000040 від 04.04.2013 року (а.с. 184, 189, 192, 196 том 1).

Вказану продукцію отримано безпосередньо ОСОБА_4, про що свідчить його підпис у зазначених видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.1. вищезазначеного договору поставка товару здійснюється за рахунок ФОП ОСОБА_4 на умовах самовивезення.

Так, відповідно до товарно-транспортних накладних №000025 від 04.04.2013 року, №000031 від 04.04.2013 року, №000039 від 04.04.2013 року, №000040 від 04.04.2013 року (а.с. 186, 191, 194, 198 том 1) транспортування с/г продукції здійснювалось за рахунок ФОП ОСОБА_4 автомобілем ГАЗ-3302-14 (держ.№НОМЕР_2), водієм ОСОБА_5

ТОВ «Пром-техноінвест» було виписано податкові накладні №25 від 04.04.2013 року, №31 від 04.04.2013 року, №39 від 04.04.2013 року, №40 від 04.04.2013 року (а.с. 187, 190, 195, 199 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки за отриманий товар ФОП ОСОБА_4 проведено на підставі виписаних ТОВ «Пром-техноінвест» рахунків - фактур (а.с. 185, 188, 193, 197 том 1) в повному обсязі, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями (а.с. 222 том 1).

По взаємовідносинам з ТОВ «Пром-техноінвест» позивачем віднесено до складу податкового кредиту у квітні 2012 року суму ПДВ 39466,68 грн. та до складу валових витрат суму 197333,40 грн. без ПДВ, що не заперечується сторонами по справі.

Зазначений автомобіль, на якому транспортувалась с/г продукція ФОП ОСОБА_4 орендує у гр. ОСОБА_5 за договором оренди автотранспорту від 07.07.2007 року (а.с. 76 том 3). ОСОБА_5 перебуває з позивачем у трудових відносинах (експедитор) відповідно до трудового договору від 16.07.2010 року (а.с. 77-78 том 3).

Матеріалами справи підтверджено, що с/г продукцію було доставлено на склад позивача на адресу: Харківська обл., м. Південне, вул. Ломана,14. Відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення з додатками до цього договору (а.с. 70-73, 75 том 3) ФОП ОСОБА_4 орендує у ТОВ Компанії «ОВИН» нежитлові приміщення для виробництва кондитерських виробів та виробниче обладнання, необхідне для виробничого процесу, за адресою: Харківська обл., м. Південне, вул. Ломана,14, за якою і здійснювалось розвантаження с/г продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому придбана позивачем с/г продукція була використана для виробництва продукції - журавлина в сахарній пудрі, козинаки, яка, в свою чергу, була реалізована позивачем контрагентам - ПП "Орхідея-Суми", ТОВ «Респектплюс», ТОВ «Мега-Трейд», ТОВ "Український Рітейл", ТОВ "Восторг", ПП «Технопродукт», ТОВ "Альфа-Продукт", ТОВ «Дружковская Пищевкусовая Фабрика», ТОВ «Посад», ТОВ "Ларєв", та отримано прибуток, що підтверджується відповідними договорами поставки, видатковими накладними, податковими накладними, реєстром видаткових накладних, товарно-транспортними накладними, виписками по рахунку, податковими деклараціями про майновий стан та доходи за 2012-2013 роки (а.с. 6-249 том 2, а.с. 79-88 том 3, а.с. 89-249 том 3, а.с. 1-250 том 4, а.с. 1-220 том 5, а.с. 1-229 том 6, а.с. 1-250 том 7, а.с. 1-250 том 8, а.с. 9-181 том 9).

Відповідно до договору про сумісну діяльність від 20.01.2003 року (а.с. 74 том 3), позивач здійснює свою виробничу діяльність спільно з Компанією "ОВІН" ТОВ, і є виробником продукції - кондитерських виробів.

Зазначені документи є первинними в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують рух матеріальних цінностей, їх використання позивачем у власній господарській діяльності та отримання позивачем прибутку у зв'язку з використання продукції у виробництві та реалізації виготовленої продукції подальшим контрагентам.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «Юрполіс Компані» (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг від 14.06.2012 року №51 (а.с. 200-204 том 1), відповідно до умов якого виконавець відповідно до потреб замовника зобов'язується надавати юридичні послуги та консультації в обсязі та на умовах, передбачених цим договором на платній основі.

Згідно п. 1.2 зазначеного договору під «наданням юридичних послуг» сторони розуміють платне надання виконавцем замовникові юридичних послуг та виконання юридичних робіт по оскарженню податкових повідомлень - рішень № 0001761720 від 16.12.2011р., № 0001781720 від 16.12.2011р., №0000341720 від 04.03.2012р., № 0000531720 від 20.04.2012р., винесених стосовно замовника Харківською ДПІ, а саме представництво інтересів замовника.

Договірну ціну до вказаного договору встановлено протоколом №1 від 14.06.2012 року, в якому визначено найменування наданих послуг, кількість витрачених годин та розрахунок вартості отриманих послуг (сума винагороди) (а.с. 205 том 1).

Виконані юридичні послуги позивачем прийнято за актом прийому-передачі виконаних послуг від 14.06.2012 року (а.с. 204 том 1).

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «Юрполіс Компані» (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг від 03.06.2013 року №71 (а.с. 207-209 том 1), відповідно до умов якого виконавець відповідно до цього договору виконавець надає юридичні послуги замовнику на платній основі.

Згідно п. 1.2 зазначеного договору під «наданням юридичних послуг» сторони розуміють платне надання виконавцем замовникові юридичних послуг та надання консультацій з правових питань по оскарженню податкових повідомлень - рішень №0000490172 від 28.08.2012р., №0000480172 від 28.08.2012р., №0000260172 від 20.04.2012р., винесених стосовно замовника Харківською ДПІ, а саме представництво інтересів замовника.

Договірну ціну до вказаного договору встановлено протоколами від 28.06.2013 року, в яких визначено найменування наданих послуг, кількість витрачених годин та розрахунок вартості отриманих послуг (сума винагороди) (а.с. 211, 214, 217 том 1).

Виконані юридичні послуги позивачем прийнято за актами прийому-передачі виконаних послуг від 28.06.2013 року (а.с. 210, 213, 216 том 1).

ТОВ «Юрполіс Компані» було виписано податкові накладні №31 від 14.06.2012 року, №298 від 28.06.2013 року, №299 від 28.06.2013 року, №297 від 28.06.2013 року (а.с. 206, 212, 215, 218 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки за отримані послуги ФОП ОСОБА_4 проведено в повному обсязі, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями (а.с. 221 том 1).

По взаємовідносинам з ТОВ «Юрполіс Компані» позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ та до складу валових витрат відповідні суми без ПДВ, що не заперечується сторонами по справі.

З матеріалів справи вбачається, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару (послуг) у спірних правовідносинах, вартісних показників придбаного товару (послуг) не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Окрім цього, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки №704/20-23-17-02-1939800031 від 05.05.2014 року відповідачем не спростовується, що на час здійснення фінансово-господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку в податковому органі та яким присвоєно індивідуальні податкові номера платника податку на додану вартість.

Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Крім того, як вбачається з акту перевірки №704/20-23-17-02-1939800031 від 05.05.2014 року висновки податкового органу ґрунтуються, на висновках актів про неможливість проведення зустрічних звірок та актів перевірок контрагентів позивача, які свідчать про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України, а також відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій.

З цього приводу суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Стосовно посилання відповідача на відсутність за податковою адресою контрагентів позивача, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Доказів наявності даних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про відсутність за місцезнаходженням контрагентів позивача, станом на час вчинення позивачем спірних господарських операцій до суду не надано.

Стосовно посилання відповідача на помилки в оформленні податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано склад податкового кредиту, суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наведені вище документи первинного бухгалтерського обліку підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами були направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими та податковими накладними, актами, договорами та іншими первинними документами, а саме реальне понесення витрат у власній господарській діяльності та використання придбаних товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ та до складу валових витрат відповідні суми без ПДВ по спірним господарським операціям.

А отже, збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 309852,00 грн. та суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 395503,29 грн. за податковими повідомленнями - рішеннями № 0002471702 від 22.05.2014 р. та № 0002461702 від 22.05.2014 р., є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення за №0002511702 від 22.05.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за адміністративними штрафами в суми 510,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 44.1, 44.3, 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Зі змісту з акту перевірки №704/20-23-17-02-1939800031 від 05.05.2014 року та наданих у судовому засіданні пояснень представника відповідача вбачається, що підставою для застосування до позивача штрафу в розмірі 510,00 грн. стало ненадання позивачем у повному обсязі до перевірки документів (договорів, товарно-транспортних накладних) щодо підтвердження реальності здійснення спірних фінансово-господарських операцій (та їх не зберігання).

Проте, доказів надсилання запитів щодо надання зазначених документів під час проведення перевірки до суду не надано. В акті перевірки також відсутні посилання про направлення таких запитів на адресу позивача.

Таким чином, суд вважає, що застосування до позивача штрафу в розмірі 510,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0002511702 від 22.05.2014 р., є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо позовних вимог про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002501702 на суму 62709,83 грн., суд зазначає наступне.

Зі змісту оскаржуваної вимоги (а.с. 11 том 1) вбачається, що вона були винесена на підставі картки особового рахунку платника та акта перевірки №704/20-23-17-02-1939800031 від 05.05.2014 року.

Згідно акту перевірки №704/20-23-17-02-1939800031 від 05.05.2014 року перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на яку нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, податковим органом встановлено, що у 2012- 2013 нарахування не здійснювалося згідно з вимогами чинного законодавства. При перевірці правильності нарахування та сплати єдиного внеску податковим органом використовувалась звітність, що подавалась ФОП ОСОБА_4, документи, відповідно до яких провадилося нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього закону нараховується єдиний внесок, а також інші первинні документи, для визначення суми загального оподатковуваного доходу (витрат).

Суд зазначає, що відповідно до п. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Згідно з п. 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 455, органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом 6.4 зазначеної Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану вимогу позивачу було направлено листом від 22.05.2014 року №4033/10/20-23-17-02-18 (а.с.191 том 9).

З акту перевірки позивача та картки особового рахунку платника вбачається, що донарахування позивачу 62709,83 грн. по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідачем здійснено з урахуванням суми чистого оподатковуваного доходу за 2012-2013 роки, визначеного перевіряючими під час проведення перевірки.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про безпідставність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, нарахування єдиного внеску з урахуванням суми чистого оподатковуваного доходу за 2012-2013 роки, визначеного перевіряючими під час проведення перевірки, є неправомірним та необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд не має повноважень здійснювати розрахунок сум по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у тому числі, з урахуванням доходу, визначеного позивачем у податковій звітності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002501702 є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятих відповідачем спірних рішень до суду не надано.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення за № 0002471702 від 22.05.2014 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення за № 0002461702 від 22.05.2014 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення за № 0002511702 від 22.05.2014 року.

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.05.2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24.09.2014 року.

Суддя Піскун В.О.