Рішення № 40589306, 24.09.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 31/85/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2014 Справа № 908/3115/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Ломейко Н.І.

За участю представників сторін: від позивача - Кузьміна С.Ю., довіреність №9137/27 від 31.12.2013 р.; від відповідача - не з'явився.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/3115/14

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Комунарського району, м. Запоріжжя (скорочено Концерн «МТМ»);

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя (скорочено ФОП ОСОБА_2.);

про стягнення суми

Ухвалою господарського суду від 29.08.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено справу та присвоєно номер провадження 31/85/14, засідання призначено на 24.09.2014 р.

За клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Концерн «МТМ» звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості за Договором №501919 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2006 р. в розмірі 1227,53 грн., з якої 1034,56 грн. основний борг, 4,61 грн. пеня, 69,6 грн. 3% річних та 118,76 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за період лютого 2012 р. по квітень 2012 р., з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. та з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. за Договором №501919 від 01.09.2006 р. отримав від позивача теплової енергії на загальну суму 1372,96 грн., за яку розрахувався частково, сплативши 338,4 грн. В обґрунтування вимог посилається на ст. ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, ст. ст. 1, 2, 54 -57, 66, 67, 82 ГПК України, умови Договору №7501919 від 01.09.20006 р., Закон України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. №2633-VІ, Правила користування тепловою енергією, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. за №1198 та Закон України «Про відповідальність про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

До початку судового засідання 24.09.2014 р., від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних та просить суд стягнути 3% річних в сумі 69,53 грн.

Вказану заяву прийнято судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви від 24.09.2014 р. підтримує в повному обсязі.

ФОП ОСОБА_2, відповідач у справі, відзиву на позовну заяву не надав, представника в судове засідання не направив. Ухвалу господарського суду від 29.08.2014 р. було надіслано за адресою, що вказана у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що відповідає вимогам статті 64 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2006 р. між Концерном «МТМ» (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та ПП ОСОБА_2 (Споживач, відповідач у справі) укладено Договір купівлі продажу теплової енергії в гарячій воді №501919 (далі - Договір № 501919), за умовами якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу (за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 код 35.30.1 - пара та гаряча вода, постачання пари, гарячої води), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючи тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (п. 1.1 Договору №704353).

Згідно звернення - доручення від 12.02.2013 р. (Додаток 1а до вказаного Договору) постачання теплової енергії здійснюється на магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Тарифи на теплову енергію визначено в Додатку № 4 до Договору №704353.

Пунктом 3.2.26 Договору №501919 передбачено, що Споживач зобов'язаний щомісячно, у строки, визначені даним договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 10.1 Договору №501919, цей договір набуває чинності з 01.09.2006 р. і діє до 01.09.2007 р.

За приписами п. 10.2 Договору №501919, Договір вважається продовженим на кожний наступний рік від дати, вказаної у п. 10.1, якщо не відбулася ні одна із обставин, вказаних у п. 10.2 цього Договору (п. 10.4 Договору №501919).

Враховуючи відсутність заперечень сторін проти його припинення, договір вважається діючим на час розгляду справи в суді.

В позовній заяві позивач вказує на те, що взяті відповідачем зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії за Договором №501919 у період з лютого 2012 р. по квітень 2012 р., з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. та з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. виконано частково, в сумі 338,4 грн.

Стягнення з відповідача заборгованості за Договором №501919 в сумі 1034,56 грн., пені в сумі 4,61 грн., 3% річних в сумі 69,53 грн. (з урахуванням заяви від 24.09.2014 р.) та інфляційних втрат в сумі 118,76 грн. є предметом розгляду по даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими, які виникли на підставі договору енергопостачання.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. 6.2 Договору №501919, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Споживачем на підставі Акту приймання - передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.3 Договору №501919)

Згідно актів приймання-передачі теплової енергії за період з лютого 2012 р. по квітень 2012 р, з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р., з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. (а. с. 35-42) позивачем на адресу відповідача поставлено теплової енергії в гарячій воді на загальну суму 1372,96 грн., за яку відповідач розрахувався частково, сплативши в сумі 338,4 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості: у лютому 2012 р. в сумі 42,68 грн., у листопаді 2012 р. в сумі 36,22 грн., у січні 2013 р. в сумі 45,3 грн., у березні 2013 р. в сумі 40,72 грн., у квітні 2013 р. в сумі 2,83 грн., у листопаді 2013 р. в сумі 35,68, у грудні 2013 р. в сумі 44,58 грн., у січні 2014 р. в сумі 44,64 грн., у лютому 2014 р. в сумі 36,31 грн., у квітні 2014 р. в сумі 9,44 грн.

Направлення Актів приймання - передачі теплової енергії та рахунків на оплату на адресу відповідача підтверджується Реєстром замовної кореспонденції та Витягом з журналу обліку вручення рахунків. (а. с. 43 - 50).

Відповідачем не всі спірні Акти підписані, але будь-яких заперечень щодо об'ємів поставленої теплової енергії та нарахованих сум за Актами приймання-передачі теплової енергії Теплопостачальній організації не надавалось, а тому з урахуванням приписів п. 6.6.2 Договору №501919, не підписані Акти вважаються погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриману теплову енергію здійснив частково в сумі 338,81 грн., чим порушив умови Договору№501919. На час розгляду справи в суді відповідачем не надано доказів її погашення, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 1034,56 грн. є правомірною та підлягає задоволенню.

Позивачем окрім вимоги про стягнення з відповідача основного боргу заявлено вимоги про стягнення з останнього пені в сумі 4,61 грн., 3% річних в сумі 69,53 грн. та інфляційних втрат в сумі 118,76 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 7.2.8 Договору №501919 передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством ) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд дійшов висновку, що він порахований вірно, з урахуванням приписів чинного законодавства, а тому заявлена позивачем сума пені в розмірі 4,61 грн. є законною та підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення з нього 3% річних в сумі 69,53 грн. з урахуванням заяви від 24.09.2014 р. підлягає задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума інфляційних втрат в розмірі 118,76 грн. є вірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951, Філія - Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, код ЄДР 32121458) основний борг за спожиту теплову енергію в сумі 1034 (одна тисяча тридцять чотири) грн. 56 коп., пеню в сумі 4 (чотири ) грн. 61 коп., інфляційні втрати в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 76 коп., 3% річних в сумі 69 (шістдесят дев'ять) грн. 53 коп. та судовий збір в су мі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 24.09.2014 р.

Суддя В.М. Хуторной