Рішення № 40589194, 17.09.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6693/14

Головуючий у першій інстанції Лебединський С.Й.

Доповідач Кварталова А. М.

Категорія ЦП-27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого судді - Кварталової А.М.,

суддів - Троїцької Л.Л., Фальчука В.П.,

при секретарі - Швець В.Ф.,

за участю: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», третьої особи відділ Держкомзему в Березівському районі Одеської області про визнання незаконними дій банку в підвищенні відсоткової ставки за кредитним договором, недійсними умов кредитного договору та недійсної додаткової угоди до кредитного договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 16 квітня 2014 року,-

встановила:

30.08.2012р. Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанком») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, просили у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ODBRGK01420299 від 12 липня 2007р. у розмірі 19 062, 17 доларів США, що за курсом 7, 99 відповідно до курсу НБУ від 26 липня 2012р. складає 152 306, 75 грн.:

- звернути стягнення на будинок загальною площею 48, 10 кв.м., житловою площею 23,10 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № ODBRGK01420299 від 12 липня 2007 р.) ПАТ КБ «ПриватБанком» з укладанням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки;

- виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), за вищевказаною адресою, зі зняттям з реєстраційного обліку в органах державної міграційної служби України;

- стягнути з відповідача судові витрати по справі.

На обґрунтування поданого позову Банк посилався на те, що ОСОБА_212 липня 2007р. уклала кредитний договір №ODBRGK01420299 у розмірі 14 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09 липня 2037р.

Згідно умов укладеного договору погашення заборгованості здійснюється шляхом сплати Банку щомісячних платежів, які складаються з заборгованості за кредитом, відсотками, комісії, а також іншими витратами.

Крім кредитного договору між сторонами у той же день 12 липня 2007р., з метою забезпечення виконання зобов'язань, був укладений договір іпотеки № ODBRGK01420299. За вказаним договором іпотеки ОСОБА_2 надала в іпотеку житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 48, 10 кв.м., житловою площею 23,10 кв.м., розташований на неприватизованій земельній ділянці і придбаний нею за кредитні кошти.

ОСОБА_2 свої зобов'язання за укладеним кредитним договором не виконувала, а тому станом на 26 липня 2012 р. ОСОБА_2 перед Банком має заборгованість в розмірі 19 092, 17 доларів США, яка складається з наступного:

- 15 200, 13 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 2 300, 28 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

- 339, 40 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 284, 84 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання по договору;

- 31, 29 доларів США - штраф, фіксована частина;

- 906, 23 доларів США - штраф відсоткова складова.

Згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником своїх зобов'язань по основному зобов'язанню (повернення коштів по кредитному договору) іпотекодержатель (Банк), вправі задовольнити свої вимоги по основному зобов'язанню, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до положень ст.6 Закону України «Про іпотеку», до предмету іпотеки також входить земельна ділянка, площею 428 кв.м., на якій розташований вищевказаний житловий будинок.

Також Банк посилався на положення ст. 38 і ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку», за якими він як іпотекодержатель має право на продаж предмету іпотеки та на виселення мешканців з житла, що є предметом іпотеки.

ОСОБА_2 позовні вимоги Банку не визнала.

13.11.2012р. ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк», третьої особи відділ Держкомзему в Березівському районі Одеської області про визнання незаконними дій банку в підвищенні відсоткової ставки за кредитним договором, недійсними умов кредитного договору та недійсної додаткової угоди до кредитного договору, у якій просила:

- визнати дії Банку по зміні у односторонньому порядку умов кредитного договору №ODBRGK01420299 від 12 липня 2007р. - незаконними;

- додаткову угоду від 22 березня 2011р. до укладеного між сторонами кредитного договору визнати недійсною;

- повернути сторони у попереднє становище, щомісячний платіж залишити у розмірі 153, 14 доларів США;

- відмовити Банку у зверненні стягнення на предмет іпотеки будинок загальною площею, 48, 10 кв.м., житловою площею 23,10 кв.м. та на земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.;

- відмовити у виселенні її та інших мешканців з житлового будинку - предмету іпотеки;

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 28.11.2012р. позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третьої особи відділ Держкомзему в Березівському районі Одеської області про визнання незаконними дій банку в підвищенні відсоткової ставки за кредитним договором, недійсними умов кредитного договору та недійсної додаткової угоди до кредитного договору об'єднані в одне провадження.

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 16 квітня 2014р. позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені.

Судом у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору №ODBRGK01420299 від 12 липня 2007р. у розмірі 19 062, 17 доларів США, що за курсом 7, 99 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 26 липня 2012 р. складає 152 306, 75 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки на будинок загальною площею 48,10 кв.м., житловою площею 23,10 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №ОDBRGK01420299 від 12 липня 2007 р.) ПАТ КБ «ПриватБанком» з укладанням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПривтБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Суд виселив відповідача та членів її родини, які зареєстровані та проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), за вищевказаною адресою, зі зняттям з реєстраційного обліку в органах державної міграційної служби України.

Зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Березівського районного суду Одеської області від 16 квітня 2014р. скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити, зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

При цьому, посилається на те, що спірний будинок є єдиним житлом для її проживання та дітей, які зареєстровані у житловому будинку, а саме: доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка тяжко хворіє, є інвалід другої групи, що підтверджено відповідними документами. Також з ними проживає син ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_4 та син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа - відділ Держкомзему в Березівському районі Одеської області, які беруть участь у справі, до суду апеляційної інстанції не з'явились, будучи належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду(а.с. 255).

Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 невиконанням умов кредитного договору порушила прийняті на себе зобов'язання, а тому є підстави для задоволення вимог Банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідача та членів її родини, які зареєстровані та проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), за вищевказаною адресою, зі зняттям з реєстраційного обліку в органах державної міграційної служби України.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надала суду достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості свого зустрічного позову. При цьому суд посилався на те, що 22 березня 2011р. між сторонами була укладена додаткова угода, за якою були змінені положення п.7.1 кредитного договору, передбачено сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 1,1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди, щомісяця у період сплати у розмірі 0, 20% від суми виданого кредиту, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору. Періодом сплати визначено період з 10 по 15 числа кожного місяця. Встановлено щомісячний платіж у розмірі 204, 99 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором.

Також, додатковою угодою були змінені умови відповідальності за порушення ОСОБА_2 строків по сплаті відсотків, за користування кредитом, та неналежного виконання нею своїх зобов'язань у виді 100% від розміру неналежно сплачених відсотків за користування кредитом, та в розмірі 100% від розмір неналежно сплачених винагород. При цьому ОСОБА_2 особисто підписала вказану додаткову угоду та погодилася з її умовами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відмови у зустрічному позові ОСОБА_2, оскільки рішення суду в цій частині відповідає вимогам закону.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 12 липня 2007р. уклала кредитний договір №ODBRGK01420299 у розмірі 14 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 09 липня 2037р.

З метою забезпечення прийнятих на себе зобов'язань по кредитному договору у той же день 12 липня 2007р., з метою забезпечення виконання зобов'язань, був укладений договір іпотеки № ODBRGK01420299.

За вказаним договором ОСОБА_2 надала в іпотеку житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 48, 10 кв.м., житловою площею 23,10 кв.м., розташований на неприватизованій земельній ділянці і придбаний нею за кредитні кошти.

22 березня 2011р. між сторонами була укладена додаткова угода, за якою були змінені положення п.7.1 кредитного договору. Періодом сплати сторони встановили період з 10 по 15 числа кожного місяця. Встановлено щомісячний платіж у розмірі 204, 99 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором(а.с.52-53).

Також, додатковою угодою були змінені умови відповідальності за порушення ОСОБА_2 строків по сплаті відсотків, за користування кредитом, та неналежного виконання нею своїх зобов'язань у вигляді 100% від розміру неналежно сплачених відсотків за користування кредитом, та у розмірі 100% від розміру неналежно сплачених винагород. При цьому, ОСОБА_2 особисто підписала вказану додаткову угоду та погодилася з усіма її умовами. Будь - яких порушень з боку працівників Банку при укладанні додаткової угоди у судовому засіданні ОСОБА_2 не доведено(а.с.52).

Спірним є питання стосовно можливості звернення стягнення на іпотечне майно, яким є спірний будинок та земельна ділянка, та виселення із неї відповідача та її членів родини без надання іншого житлового приміщення.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч.1 ст. 41 цього ж Закону, реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

За змістом положень статей 33, 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини 2 статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не надано доказів щодо виконання вищевикладених вимог, оскільки позивач направив відповідачу ОСОБА_2 письмову вимогу про усунення порушень з виплати заборгованості по кредиту та про виселення відповідача та її родину, але в матеріалах справи відсутні докази того, що вказана вимога ОСОБА_2 була отримана.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що в спірному будинку відповідач ОСОБА_2 проживає та зареєстрована не одна, а також там проживають її троє дітей, які зареєстровані у житловому будинку, а саме: донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка тяжко хворіє, є інвалідом другої групи, що підтверджено відповідними документами. Також з ОСОБА_2 проживає її син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.

Крім цього, позивач в установленому порядку не заявив позовні вимоги щодо кожного з вказаних осіб і відповідно не залучив їх до участі у справі у якості відповідачів. Тому суд не може приймати умовне рішення щодо не визначеного кола осіб, оскільки наслідком цього буде порушення права особи на справедливий суд, а крім цього таке рішення у подальшому не може бути виконано в натурі.

В ході судового розгляду не обговорювалось питання щодо дотримання процедури виселення даних осіб з дотриманням обов'язкової процедури письмового попередження кожного з них про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця.

Недотримання вищевказаної процедури є підставою для відмови у позові про виселення з приміщення, що є предметом іпотеки і на яке звертається стягнення.

Частиною ч. 3 ст. 47 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч. 4 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, які в ньому проживають, за винятком випадків, встановлених законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають в ньому, зобов'язані за письмовою вимогою кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, вимога іпотекодержателя про звільнення жилого приміщення, яке передане в іпотеку, можливе лише після прийняття рішення про звернення стягнення на іпотечне майно.

З цих підстав вимога ПАТ КБ «ПриватБанк» про необхідність звільнення спірного будинку до вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, є незаконною і такою, що не підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем вищезазначені вимоги діючого житлового законодавства не виконані, виселення відповідача ОСОБА_2 та членів її сім'ї є передчасними, а тому неможливим.

Крім викладеного, колегія суддів вважає за необхідно зазначити, що 03.06.2014р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 07.06.2014 року (далі - Закон).

У відповідності до ч. 1 Закону протягом його дії:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Таким чином, враховуючи, що кредит відповідачу ОСОБА_2 був наданий в іноземній валюті, а також те, що загальна площа будинку не перевищує 140 кв.м., а складає 48,10 кв.м., у відповідності до вищевказаного Закону, звернення стягнення на спірний будинок заборонено.

Як наслідок, також заборонено і виселення осіб, які мешкають у спірному будинку, у томі числі відповідача ОСОБА_2

При цьому, колегія суддів звернула увагу на те, що спірний житловий будинок є єдиним жилим приміщенням відповідача ОСОБА_2 та членів її сім'ї, використовується як місце їх постійного проживання і даних про наявність у ОСОБА_2 іншого нерухомого майна матеріали справи не містять, у зв'язку з чим дія вказаного Закону розповсюджується на спірні правовідносини.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що позивач не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Доводи апелянта про задоволення зустрічного позову до уваги не приймаються, оскільки ОСОБА_2 з додатковою угодою 22 березня 2011р. була ознайомлена, підписала їх та сплачувала проценти відповідно до умов додаткової угоди. Також власноручно підписала графік погашення кредиту(а.с.52-53).

Згідно з положеннями ст. 651 ЦК України сторони договору в будь-який час можуть змінювати умови договору на власний розсуд за домовленістю, що і було зроблено сторонами при укладенні спірної додаткової угоди.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, дослідивши матеріали справи, вивчивши надані у справі докази, застосувавши норму закону, яка підлягала до застосування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що під час укладення додаткової угоди незаконних дій з боку Банку не вчинено, ОСОБА_2 власноручно угоду підписала, фактично погодилася з її умовами.

Таким чином, рішення Березівського районного суду Одеської області від 16 квітня 2014 року в цій частині вимог ОСОБА_2 до Банку необхідно залишити без змін.

З огляду на викладене та на підставі ст. 309 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення підлягає скасуванню із-за невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для постановлення нового рішення про відмову позивачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 серпня 2014р., з врахуванням сімейного та матеріального стану ОСОБА_2 відповідно до ст..82 ЦПК України було зменшено судовий збір до 400 грн. та відстрочено до ухвалення судового рішення по справі, а тому судовий збір у розмірі 400 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь держави.

Керуючись ст.ст.209,303,307 п.2 ч.1, 309,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів , -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Березівського районного суду Одеської області від 16 квітня 2014 року в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - скасувати.

В позові Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - відмовити.

В іншій частині рішення Березівського районного суду Одеської області від 16 квітня 2014 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 400(чотириста ) грн.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.М.Кварталова

В.П. Фальчук

Л.Л. Троїцька